ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 5979
Скачиваний: 6
270
чисельними роботами та дослідженнями засновників Української школи
лісової типології П.С. Погребняка, Д.В. Воробйова та Б.Ф. Остапенко;
всі вищезазначені відповіді не правильні.
249. Під типом насадження Г.Ф. Морозов розумів:
сукупність насаджень, об’єднаних в одну широку групу спільністю умов
місцевиростання або грунтово-гідрологічних умов;
сукупність, або синтез ділянок однорідних за трофністю та вологістю ґрунту;
сукупність насаджень, об’єднаних в одну широку групу спільністю
морфологічних ознак, в першу чергу спільністю комплексу лісівничо-
таксаційних показників;
всі вищезазначені відповіді не правильні.
250. Класифікація дібров за Г.Ф. Морозовим включає наступні поняття:
сухі сугруди та груди, свіжі сугруди та груди, вологі сугруди та груди, сирі
сугруди та груди;
нагорні діброві та діброви на алювії;
діброви з темно-сірими багатими лісовими ґрунтами, діброви на сірих та
світло-сірих лісових суглинках, діброви на солонцюватих ґрунтах, діброви на
солонцях, діброви на алювії та делювії;
усі відповіді неправильні.
251. Таксони районування за Г.Ф. Морозовим, які є обов’язковою
складовою класифікації:
географічна область, географічна підобласть, лісовий масив;
лісотипологічна область, лісотипологічний район, сектор;
зона, провінція, підпровінція, район;
усі відповіді правильні.
252. У типологічної системі лісів Г.Ф. Морозова найнижча таксономічна
одиниця:
географічна зона, яка визначається кліматом;
тип лісового масиву, який являє собою ландшафтно-геоморфологічну частину
зони;
тип насаджень, який визначається за грунтово-гідрологічними умовами і
рельєфом у межах лісового масиву;
усі відповіді правильні.
253. Лісорослинне районування А.А, Крюденера передбачало виділення на
європейській території тодішньої Росії:
хвойних лісів холодної зони, мішаних лісів помірного клімату, вологих лісів
теплого помірного клімату;
271
лісів Полісся, лісів Лісостепу, лісів Північного степу, лісів Південного Степу,
лісів гірського Криму, лісів Українських Карпат;
степової, пристепової, лісостепової, дерново-підзолистої, підтундрової та
арктично-альпійскої зони.
254. Крюденер А.А. вважав, що основою типів насаджень є:
рослинне угруповання, утворене за певного клімату і грунтових умов, яке без
втручання людини має більш-менш константний характер;
сукупність, або синтез ділянок однорідних за трофністю та вологістю ґрунту;
сукупність насаджень, об’єднаних в одну широку групу спільністю
морфологічних ознак, в першу чергу спільністю комплексу лісівничо-
таксаційних показників;
усі відповіді правильні.
255. Класифікація типів насаджень за А.А. Крюденером складена у вигляді
двомірної системи координат, де представлено два ряди:
зволоження та петрографічний ряд;
зволоження та трофності;
гігротопів та трофотопів;
усі відповіді правильні.
256. Засновниками української школи лісової типології є:
Г.Ф Морозов;
А.А.Крюденер;
Є.В. Алексеев;
П.С. Погребняк;
Д.В. Воробйов;
Б.І.Остапенко;
усі відповіді неправильні.
257. Тип лісу за Є.В. Алексеевим є:
сукупність лісових ділянок, подібних за кліматом і грунтово-гідрологічними
ознаками, схожих за складом, а часто і за покриттям основних рослинних
угруповань, які наділено однаковими лісівничими рисами, а тому допускають
застосування одних і тих же заходів із метою поновлення та вирощування лісу;
сукупність, або синтез ділянок однорідних за трофністю та вологістю ґрунту;
сукупність насаджень, об’єднаних в одну широку групу спільністю
морфологічних ознак, в першу чергу спільністю комплексу лісівничо-
таксаційних показників;
усі відповіді неправильні.
272
258. Форми типів лісу за Є.В.Алексєєвим – це:
ділянки з насадженнями, різними за структурою лісового покриву;
сукупність однорідних лісостанів, об’єднаних однаковим походженням,
формою і складом, що відповідає сучасному типу лісостану;
корінні та похідні деревостани;
усі відповіді правильні.
259. Класифікацію типів лісу Є.В. Алексєєва сформовано в системі:
двох провідних координат: родючості і вологості ґрунту з поділом типів на
суходільні та типи лісу "по мокрому";
двох провідних координат: вологості та температурного забезпечення
кліматопа;
двох провідних координат: трофності та вологості ґрунту;
усі відповіді правильні.
260. Головним критерієм типу лісу за Є.В. Алексєєвим є визнання:
рослинності;
грунтово-гідрологічних умов;
кліматичних умов;
родючість ґрунту.
261. Класифікацію типів лісу Є.В. Алексєєва було розроблено для:
лісів України і Росії;
лісів Лівобережної України;
лісів Правобережної України;
усі відповіді правильні.
262. Класифікація типів лісу В.М. Сукачова представлена у вигляді:
едафічної сітки;
едафо-кліматичної сітки;
еколого-фітоценологічних рядів;
системи трофогенного та гігрогенного рядів.
263. У класифікаційних схемах типів лісу за В.М. Сукачовим обов’язково
враховують:
особливості рельєфу, механічний склад ґрунту та ступінь його зволоження;
родючість та ступінь зволоження ґрунту;
родючість, вологість та характер зволоження ґрунту;
особливості рослинного покриву.
264. Надається найменування типів лісу за класифікацією В.М. Сукачова:
273
на підставі домінування рослин едіфікаторів деревостану та надґрунтового
покриву, іноді робляться виключення з метою більш чіткого оцінювання типу
лісу;
складається з назви едатопу, до якої додаються у вигляді прикметників похідні
назви порід, які утворюють характерну домішку в складі корінного лісостану;
частіш за все використовують народні назви типів, які було неодноразово
перевірено практикою ведення лісового господарства з початку утворення
лісової типології як науки про природне різноманіття лісу;
за домінуючою деревною породою.
265. У класифікації В.М.Сукачова тип лісу за змістом відповідає поняттю:
асоціації;
біогеоценозу;
екосистеми;
популяції.
266. Просторове суміщення єдафічної сітки Є.В. Алексєєва -
П.С. Погребняка та єдафофітоценологічних рядів В.Н. Сукачова:
не можливе;
можливе;
ставлення питання некоректне;
принципи класифікаційних побудов не передбачають подібного суміщення.
267. Едафічна сітка П.С. Погребняка уособлює єдність:
ординати зволоження та ординати трофності ґрунтів, тобто у сітці
поєднується гігрогенний та трофогенний ряди;
ординати родючості ґрунту, ординати вологості та режиму зволоження ґрунту,
тобто у класифікації поєднується гігрогенний і трофогенний ряди та окремо
визначаються особливості режиму зволоження в межах гігрогенного ряду;
ординати зволоження та ординати температурного забезпечення кліматопу;
ординати зволоження та ординати континентальності клімату;
усі відповіді неправильні.
268. Індекс та назва трофотопу за наведеною характеристикою:
"Ділянки
представлені бідними ґрунтами, найчастіше – піщаними, а у гірських умовах –
щебенистими з неглибоким профілем. Сюди входять також ґрунти заболочені
за верховим типом. Рослинність – оліготрофна: сосна, береза і. т. ін."
– це:
А – бори;
В – субори;
С – сугруди;
274
D – груди.
269. Індекс та назва трофотопу за наведеною характеристикою:
“Ділянки займають відносно бідні глинисто-піщані, іноді супіщані ґрунти, що
мають на різній глибині суглинисті або глинисті прошарки невеликої товщини.
У гірських умовах – щебенисті ґрунти на схилах, а також торф’янисті ґрунти
перехідного типу заболочування. Рослинність представлена боровими
оліготрофами та мезотрофами: сосна, береза, вільха сіра, ялина, горобина,
орляк, буквица лікарська, грушанка та ін.”
–
це:
А – бори;
В – субори;
С – сугруди;
D – груди.
270. Індекс та назва трофотопу за наведеною характеристикою:
“Відносно родючі місцеоселення. Ґрунти супіщані, іноді з сугликовими
прошарками, неглибокі легкі суглинки, ґрунти торф’яні перехідних боліт.
Рослинність – оліготрофи, мезотрофи, мегатрофи, причому перші дві групи
мають виключний розвиток”
–
це:
А – бори;
В – субори;
С – сугруди;
D – груди.
271. Індекс та назва трофотопу за наведеною характеристикою:
“Найбільш родючі місцеоселення. Ґрунти – сірі і темно-сірі лісові суглинки,
іноді супіщані, що мають неглибоке залягання ґрунтових вод. Рослинність
корінних деревостанів – мегатрофи. Мезотрофи зростають у верхньому ярусі.
Підлісок та надґрунтовий покрив – із мегатрофів”
–
це:
А – бори;
В – субори;
С – сугруди;
D – груди.
272. Гігротоп за стислою його характеристикою:
“У данному типу місцеоселення переважає ксерофітна рослинність.
Деревостани – низьких або знижених бонітетів. У надґрунтовому покриві
переважають ксерофіти та ксеромезофіти”
–
це:
1 (сухі місцеоселення);
2 (свіжі умови);