Файл: Костюк.pdf

16

Тема 11. Аграрні відносини та особливості 

їх розвитку в сучасних умовах

Аграрні відносини, їх зміст та особливості. Суб’єкти аграрних відносин.
Земля як економічна категорія і фактор виробництва.
Форми власності на землю і форми господарювання в
сільському господарстві. Фермерські господарства. Кооперативні 

господарства. Державні господарства. Змішані господарства.

Рентні відносини. Сутність земельної ренти, її види та механізм 

створення. Розподіл і використання рентного доходу. Орендна плата І її 
структура. Земельний податок.

Ринок землі. Попит і пропозиція на землю. Ціна землі.
Агропромислова інтеграція і агропромисловий комплекс.
Сучасні проблеми реформування та піднесення сільського господар-

ства в Україні. Державна політика регулювання та підтримки сільсько-
господарського виробництва.

Тема 12. Світове господарство та місце України в світовій економіці

Сутність, етапи становлення та основні риси світового господарства. 

Сучасна структура світового господарства.

Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як осно-

ва формування світового господарства. Транснаціональні корпорації і 
розвиток міжнародних виробничих зв’язків.

Міжнародна економічна інтеграція та її організаційні форми.
Світова торгівля: сутність та структура. Всесвітній ринок товарів і 

послуг. Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі. Торговельна полі-
тика, її види та інструменти. Теорія порівняльних витрат. Торговельний і 
платіжний баланс. Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі.

Міжнародні кредитні відносини і механізм їх регулювання.
Зміст і структура світової валютної системи. Валютні курси. Конвер-

тованість валют. Міграція населення і світовий ринок праці. Сутність і 
причини, форми і тенденції розвитку міграції робочої сили. Проблеми 
інтеграції економіки України у світове господарство.

Сучасна глобалізація світогосподарських зв’язків і виникнення 

загально-цивілізаційних проблем людства. Природа і види глобальних 
проблем сучасності та їх класифікація.

Паливно-енергетична та сировинна проблеми. Демографічні пробле-

ми світу і шляхи її вирішення.

Засвоєння Світового океану і Космосу. Проблема і шляхи скорочен-

ня зон зубожіння, голоду і хвороб у світі. Масштаби загрози і шляхи ви-
рішення екологічних проблем.

Національні і глобальні проблеми роззброєння та демілітаризації економіки.
Взаємопов’язаний характер, економічні основи та шляхи вирішення 

глобальних проблем людства. Необхідність і форми міжнародного спів-
робітництва у вирішенні глобальних економічних проблем.

17

ЧАСТИНА І

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ЗМІСТ 

ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ ДИСЦИПЛІНИ “ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ”

МОДУЛЬ I. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ 

ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Тема 1. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ЯК НАУКА

1.1. Предмет економічної теорії та її місце в системі економічних наук.
1.2. Етапи становлення і розвитку економічної думки в суспільстві. Су-

часні економічні теорії.

1.3. Економічні закони та категорії, їх класифікація.
1.4. Метод економічної теорії та його складові елементи.

1.1. Предмет економічної теорії та її місце в системі економічних наук

Економічна теорія

 – це наука, що досліджує дії людей у процесі вибо-

ру рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання 
товарів та послуг.

Економічна теорія

 – це наука, яка вивчає закони розвитку економіч-

ної системи, що виникають з приводу виробництва та привласнення то-
варів і послуг в усіх сферах суспільного відтворення, а також ті аспекти 
еволюції національної свідомості духу народу, його культури, психології, 
моралі та поведінки, що впливають на процес економіки.

Економікс

 – це наука про те, як розподілити обмежені ресурси при не-

обмежених потребах суспільства, і вона повинна дати відповідь на запи-
тання: що виробляти? для кого виробляти? якими засобами виробляти?

Предметом економічної теорії

 є вивчення організаційно-економічних 

і виробничих відносин в їх взаємодії з продуктивними силами та органі-
зація управління і ефективного ведення всього господарства.

Об’єктом 

дослідження в економічній теорії є економічна система, яка

функціонує на основі певних виробничих відносин.

Головним завданням економічної теорії

 є характеристика засад функ-

ціонування економічних систем через аналіз дії економічних законів.

Основні розділи, які вивчає економічна теорія:

1) 

політична економія

 – це наука про відносини між людьми з приводу 

виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг;

2) мікроекономіка

 – вивчає економічну поведінку фірм, домогоспо-

дарств, конкретних ринків та галузей;

3) 

макроекономіка

 – вивчає закономірності функціонування національ-

ної економіки та діяльність держави в економічній системі;

18

4) 

мезоекономіка

 – вивчає основні засади функціонування регіональної 

економіки;

5) 

мегаекономіка

 – вивчає міжнародні економічні відносини та дію еко-

номічних законів на рівні світової економіки.

Функції економічної теорії

:

1) 

пізнавальна 

– полягає в тому, щоб пояснити економічні явища та про-

цеси, дослідити умови та характер функціонування економічних за-
конів та механізм їх дії у суспільстві;

2) т

еоретична 

– полягає в дослідженні процесу еволюції різних еконо-

мічних систем, розкритті суті економічних законів та обґрунтуванні 
механізму їхньої дії;

3) п

рактична 

– полягає в реалізації суспільством економічних законів 

на практиці через розробку рекомендацій, концепцій та програм;

4) 

світоглядна (ідеологічна) 

– формування сучасного економічного мис-

лення у суспільстві;

5) 

методологічна 

– економічна теорія виступає теоретичною базою для 

багатьох інших наук.

1.2. Етапи становлення і розвитку економічної думки в суспільстві. 

Сучасні економічні теорії

Термін 

«

економія

» («ойкономія») 

уперше вжив давньогрецький фі-

лософ 

Ксенофонт 

(бл. 430

–

355 рр. до н. е.) в працях «Домоустрій»

, 

«Кі-

ропедія»

та ін.

«Ойкономія» 

(«домоводство») – це зведення міркувань і порад щодо 

управління домом, рабовласницьким господарством, система правил 
його організації.

Давньогрецький філософ 

Аристотель 

(384

–

322 рр. до н. е.) в працях 

„

Політика” 

й 

«Афінська політія» 

поділив науку про багатство на 

економі-

ку, 

під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, і 

хремастику, 

що означає вміння наживати достаток, або діяльність, спря-

мовану на нагромадження багатства. 

«Хрема» – 

це майно, володіння. В 

основі виробництва вбачалось використання робочої сили рабів.

На підставі багатосторонніх наукових досліджень визначено, що по-

літична економія як самостійна наука сформувалася в XVІІ

–

XVІІІ ст.

Наприкінці ХVІІІ ст. політична економія як наука відокремлюється 

від політики, права, моральної філософії, в межах яких вона до цього часу 
формувалася. Визначились її предмет, метод, завдання.

Економічна теорія як самостійна наука сформувалася в період заро-

дження капіталістичного ладу, формування національного ринку і ви-
ражала інтереси буржуазії, яка щойно виступила на арену суспільного 
розвитку і мала за мету з’ясувати природу і джерела суспільного багат-

19

ства. Першою теоретичною школою економічної теорії була 

школа мер-

кантилізму

. Представники цієї школи вважали, що багатство людей 

– 

це 

гроші – за гроші можна купити все. Меркантилісти радили розширювати 
зовнішню торгівлю, нагромаджувати золото.

Англійський меркантиліст 

Томас Мен

 обґрунтував таке положення: 

баланс зовнішньої торгівлі є регулятором багатства країни, а інший ви-
датний представник цієї школи 

Монкретьєн

 (1575

–

1641) увів у обіг тер-

мін політичної економії (від грец. – мистецтво правити державою), що 
означало “наука державного управління економікою”.

Виникнення і розвиток 

класичної політичної 

економії відбулися в 

кількох варіантах, насамперед 

французькому 

і 

англійському. 

Французь-

кий дістав назву фізіократії, а англійський – промислової, або англій-
ської школи.

Основоположником фізіократії був французький економіст 

Франсуа 

Кене 

(1694–1774).

Фізіократи 

піддали різкій критиці погляди меркантилістів, започат-

кували підхід, згідно з яким економічна політика має спрямовуватися не 
на заохочення торгівлі й нагромадження грошей, а на створення переду-
мов для розвитку виробництва. Фізіократи були теоретиками та ідеоло-
гами вільного підприємництва, вважали, що конкуренція, вільне ринкове 
ціноутворення, свобода торгівлі, мінімальне державне втручання в еко-
номіку забезпечують створення передумов для найефективнішого функ-
ціонування господарської системи.

Фізіократи першими в історії економічної науки дали розгорнуту 

класифікацію доходів і встановили, що розподіл суспільного багатства 
відбувається відповідно до певних законів і закономірностей

. 

Ф

. 

Кене 

вперше у світовій науці здійснив аналіз проблеми відтворення суспіль-
ного продукту і вважав, що природа будь-якого прибутку лежить у сіль-
ському господарстві, а інші галузі мертві.

Питання, які постали перед економістами того часу, не могли бути 

вирішені за допомогою шкіл меркантилізму та фізіократів, тому починає 
розвиватися нова наукова школа – 

англійська класична школа

.

Політична економія класичної школи досягла вершини в працях 

Уільяма Петті 

(1623–1687), 

Адама Сміта 

(1723–1790) і 

Давіда Рікардо 

(1772–1823). Представники цієї школи започаткували 

теорію трудової 

вартості

. Згідно з даною теорією, єдиним джерелом вартості є людська 

праця. Вони зосередили свої дослідження на аналізі відносин у сфері 
виробництва та на вивченні її об’єктивних закономірностей, а також до-
ходів основних класів буржуазного суспільства, механізму конкуренції, 
кредиту, грошового обігу.

Класична політична економія вперше поставила проблему функціо-

нування економічних законів, досліджувала їх об’єктивний характер, ме-

20

ханізм дії, необхідність врахування та використання цих законів у прак-
тичній діяльності.

Адам Сміт у своїх працях вперше чітко розмежував валовий і чистий 

національний дохід, основний та оборотний капітал. Він розглядав ринок 
як саморегульовану систему, що найефективніше розподіляє ресурси. За 
висновками Адама Сміта, ринкова економіка в умовах конкуренції за-
безпечує найкращий результат для всіх. Держава не повинна втручатись 
(або мінімально втручатись) в економічну діяльність господарюючих 
суб’єктів, але мусить захистити конкуренцію, не допускаючи її обмежен-
ня, а також створити загальні умови виробництва: розвивати освіту, бу-
дувати дороги, мости, забезпечувати зв’язок тощо.

Заслугою Давіда Рікардо було те, що він звернув увагу на подвійний 

характер праці, чіткіше розмежувавши споживчу і мінову вартість, та на 
нерівність між заробітною платою робітника та продуктом його праці.

До представників класичної школи слід віднести також Джона Міл-

ля, Мак-Кулоха.

Одним із напрямів класичної теорії стає 

утопічний соціалізм

, засно-

вники якого 

Сен Сімон, Фур’є, Оуен 

заклали підвалини теорії соціалізму. 

Вони стверджували, що розвиток держави повинен відбуватися осеред-
камими (фаланги Фур’є): 5–6 сімей об’єднуються і роблять усе на свій 
розсуд, що гармонізує суспільство, проте це призводить до деградації со-
ціалізму. В результаті виникає дефіцит і розвал, тому ці ідеї утопічні.

На основі класичної школи і як критичний відгук на неї з’являється 

марксистська теорія – 

Карл Маркс, Фрідріх Енгельс

. Ця економічна течія 

ґрунтується на класовій боротьбі пролетаріату і капіталістів

.

Основні 

здобутки

 цієї 

школи

:

1)  Маркс довів до рівня наукової теорії ідеї класичної школи про дво-

їстий характер праці;

2)  як важливий момент теорії вартості Маркс виділяє те, що обмін є 

важливою умовою визначення вартості, його реалізації, перетворен-
ня продукту праці на товар;

3)  він виділив поняття середньої вартості товару (остання визначається 

робочим часом), навколо якої коливаються ціни, а сама ціна є вира-
зом коливання попиту та пропозиції;

4)  він розвинув діалектичний метод пізнання, зокрема відокремив такі 

специфічні форми суперечності, як речовий зміст і суспільну форму. 
Це дало йому можливість розглянути такі категорії, як капітал (тут 
він виділив речовий елемент капіталу та суспільну форму), та визна-
чив протиріччя капіталістичного виробництва;

5)  більш повно обґрунтував предмет економічної теорії. На думку Марк-

са, політична економія повинна вивчати не лише закони обігу вже ви-
робленого продукту, а й закони безпосереднього виробництва, обміну