Файл: Костюк.pdf

256

Грошова система – форма організації грошового обігу, що історично 

сформувалася у країні й закріплена в національному законодавстві.

Грошові доходи – доходи, отримані у вигляді оплати праці, пенсій, 

стипендій, доходів від підприємницької діяльності, від власності, доходів 
від продажу нерухомого майна, продукції сільського господарства, дохо-
дів від надання різних послуг.

Девальвація (з лат. – зниження) – зни ження обмінного курсу (ціни) 

грошової одиниці однієї країни до грошової одиниці іншої.

Дедукція – хід міркування від загальних положень до висновків; ме-

тод дослідження, згідно з яким правильність гіпотези (припущення) пе-
ревіряється через порівняння висновків, які випливають з неї, з фактами 
дійсності.

Демографічна політика держави – комплекс заходів державного ре-

гулювання процесу народжуваності населення, зокрема обмеження або 
стимулювання його зростання.

Демпінг – штучне зниження цін на товари (роботи, послуги) на зо-

внішніх ринках з метою усунення конкуренції.

Депозит – сума грошей, яку клієнт вносить на зберігання в банк.
Депресія (з лат. – придушую) – застій у розвитку народного госпо-

дарства, в межах якого відбуваються поступове відновлення перер ваних 
кризою зв'язків, переливання капіталу в перспективніші галузі, по-
чинається масове оновлення основного капіталу.

Державні витрати – відносини економічної власності (привлас нення) 

між державою та юридичними й фізичними особами в процесі розподілу, 
споживання і використання частини національного доходу.

Державні доходи – виражені у грошовій формі відносини економіч-

ної власності (привласнення) між державою та юридичними й фізичними 
особами в процесі вилучення державою частини необхідного та додатко-
вого продукту.

Державне регулювання економіки – комплекс форм та засобів цен-

тралізованого впливу на розвиток економічних об'єктів і процесів для 
стабілізації економічної системи та її розширеного відтворення.

Державний бюджет – відносини економічної власності між держа-

вою, з одного боку, фізичними та юридичними особами – з іншого, з 
при воду вилучення (привласнення) в останніх частини необхідного та 
додат кового доходу й розподілу його відповідно до функцій держави.

Державний кредит – кредит, наданий державі (в тому числі місце вим 

органам влади) фізичними та юридичними особами.

Дефіцит бюджету – надлишок видатків державного бюджету над 

надходженнями до нього; звичайно фінансується шляхом позик (інший 
шлях – емісія грошей); рівень дефіцитності бюджету обчислюють як від-
ношення дефіциту до ВВП, виражене у відсотках.

257

Дивіденд – величина виплат за акції, яка залежить від прибутку, вка-

заного в балансі акціонерного товариства.

Диференціальна земельна рента – дохід землевласників або орен-

дарів, отриманий за рахунок використання середніх і кращих за родючіс-
тю та місце розташуванням земель і застосування найманої праці.

Діловий цикл – періодичне коливання рівня ділової активності — об-

сягу національного виробництва, доходу, зайнятості тощо. Звичайно три-
ває кілька або кільканадцять років. Діловий цикл містить чотири фази: 
спад (реальний ВВП зменшується); дно (найнижча точка спаду); підне-
сення (реальний ВВП зростає); вершина (найвища точка піднесення).

Домогосподарство – економічна одиниця, що складається з однієї або 

більше осіб; постачає економіку ресурсами і використовує отримані, гро-
ші для купівлі товарів та послуг, які задовольняють матеріальні потреби 
людини.

Досконала конкуренція – структура ринку з великою кількістю про-

давців і покупців; пропоновані товари на такому ринку однорідні та жод-
на фірма не може впливати на ринкову ціну.

Дохід – потік зарплати, відсотків, дивідендів та інших грошових надхо-

джень, які отримує особа чи країна протягом певного часу (звичайно року).

Екологічна криза — різке загострення суперечностей між людиною 

і природою, їх конфлікт, глобальне порушення рівноваги у природному 
кру гообігу речовин внаслідок панування капіталістичної власності, дер-
жавної власності в країнах колишнього СРСР та Східної Європи, з також 
господар ської діяльності людей, ірраціональних процесів народонасе-
лення тощо.

Економіка (з грец. – ведення домашнього господарства) – наука про 

економічні відносини між людьми в процесі праці, безпосеред нього ви-
робництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та спо-
живання.

Економічні інтереси – усвідомлені економічні потреби окремих лю-

дей, соціальних верств, груп та класів, які виявляються у поставлених ці-
лях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення.

Економічні потреби – ідеальний внутрішній мотив людини, що спо-

нукає її до економічної діяльності для забезпечення власного добробуту 
та добробуту членів родини.

Економічна безпека – стан незалежності держави у формуванні й роз-

витку її економічної системи та комплекс заходів щодо її забезпечення. 
Економічна глобалізація – процес діалектичної взаємодії національ них 
та глобальних економічних відносин, що управляється відповідними за-
конами та закономірностями і здійснюється під егідою наднаціональних 
економічних структур, за якого відбувається поступове обмеження націо-
нальних рис людини економічної і відповідних економічних відносин.

258

Економічна ефективність – досягнення найвищих результатів за най-

менших витрат живої та уречевленої праці.

Економічна інтеграція – співпраця між національними господарства-

ми різних країн і повна або часткова їх уніфікація; ліквідація бар'єрів у 
торгівлі між цими країнами; зближення ринків цих країн з метою утво-
рення одного великого (спільного) ринку.

Економічна категорія – теоретичне вираження, мислена форма еко-

номічних, передусім виробничих, відносин у взаємодії з розвитком 
продук тивних сил, економічних явищ і процесів, які реально існують.

Економічна модель – виведення закономірностей розвитку економі-

ки із відповідних економічних фактів.

Економічна небезпека – поступова втрата власності народу на своє 

національне багатство і здатності держави здійснювати незалежну полі-
тику в інтересах народу, а також поступове перетворення країни на сиро-
винний придаток, джерело дешевих ресурсів.

Економічна система – 1) спосіб організації національної економіки.

1)  сукупність усіх видів економічної діяльності та економічних відносин 

між людьми у процесі їх взаємодії, спрямованих на ви робництво, об-
мін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулю вання 
такої діяльності відповідно до мети суспільства.
Економічна суперечність – суттєве, закономірне відношення і взає-

модія між протилежними сторонами економічного явища чи процесу, 
внаслідок якої вона (суперечність) є їх рушійною силою розвитку, а в 
гносеологічному (пізнавальному) аспекті – основою пізнання сутності 
еконо мічних законів та категорій.

Економічна теорія – наука, що вивчає закони розвитку економіч-

них систем і передусім економічних відносин, які виникають з приводу 
вироб ництва і привласнення товарів і послуг в усіх сферах суспільного 
відтворен ня, а також ті аспекти еволюції національної свідомості, духу 
народу, його культури, психології, моралі тощо, які впливають на про-
грес економіки. Економічна теорія (економікс) – наука, що досліджує дії 
людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, роз-
поділу та споживання різних товарів.

Економічний закон – внутрішньо необхідні, сталі й істотні зв'язки 

між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, підсистем 
і елементів цілісної економічної системи.

Економічне зростання: 1)

збільшення реального обсягу продукції 

(ВВП) у країні; 2) процес кількісно-якісних зрушень у межах технологіч-
ного способу виробництва, зумовлених відповідними супереч ностями та 

259

чинниками, який виражається у збільшенні обсягів суспільно го вироб-
ництва, сукупного суспільного продукту.

Економічний прогрес – поступальний розвиток усієї економічної 

системи, кожного її елемента і підсистеми, на основі якого відбувається 
соціальний прогрес.

Економічний суверенітет України – власність українського народу на 

своє національне багатство, на основі якої уповноважені ним органи вла-
ди самостійно здійснюють регулювання економіки та зовнішньоеконо-
мічної діяльності в інтересах всього населення.

Економічний цикл – рух виробництва від початку попередньої до по-

чатку наступної кризи.

Економічні ресурси – всі види ресурсів, які використовуються в про-

цесі виробництва товарів і послуг.

Економічні суб'єкти (учасники ринкового процесу) – ті, хто само-

стійно ухвалює рішення, планує і реалізує у сфері господарської діяль-
ності практичні заходи. Є три основні учасники ринкового процесу: до-
могосподарства, ділові підприємства (фірми) і держава.

Економічні функції держави – сукупність напрямів державного ре-

гулювання економіки: правове регулювання економіки; сприяння конку-
ренції та пом'якшення наслідків від недоліків і слабин ринку; організація 
виробництва благ громадського вжитку; коригування побічних наслідків 
(переливів); перерозподіл доходів; здійснення макроекономічної політи-
ки.

Експорт – товари й послуги, вироблені в країні та продані покупцям 

інших країн.

Екстенсивний тип економічного зростання – зростання, що грунту-

ється на кількісному збільшенні трудових і матеріальних ресурсів, які за-
лучаються у виробництво.

Еластичність – міра чутливості попиту і пропозиції до зміни факто-

рів, які їх визначають, насамперед до зміни вартості товарів.

Ефект доходу – вплив зміни ціни продукту на реальний дохід спожи-

вача (купівельну спроможність) і, отже, на кількість продукту, яку спо-
живач купить.

Ефект заміщення – вплив, який зміна ціни споживчого блага може 

справити на кількість продукту, котру споживач купить за умови, що 
його дохід не змінюється.

Ефективна зайнятість – зайнятість, що здійснюється відповідно до 

вимог основного економічного закону, інтенсивного типу відтворен-
ня та критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності, 
зорієнто вана на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.

260

Ефективний розподіл ресурсів – розподіл ресурсів в економіці між 

виробництвом різних товарів і послуг, який максимізує задоволення по-
треб споживачів.

Ефективність суспільного виробництва – найважливіша узагаль-

нююча характеристика результативності суспільного виробництва, яка 
ві дображає відношення величини створених товарів і наданих послуг до 
сукупних витрат суспільної праці.

Європейський Союз (ЄС) – асоціація європейських держав, утворе-

на в 1957 р. (раніше - Європейське економічне співтовариство) з метою 
поступової ліквідації мита та імпортних квот у торгівлі між країнами-
членами, запровадження спільного мита на імпорт товарів із третіх країн, 
вільного переміщення робочої сили та капіталів у межах країн – членів 
асоціації та узгодження економічної політики в інших сферах.

Зайнятість – система соціально-економічних відносин між людьми, 

що виникає в процесі їхної діяльності, зорієнтованої на задоволення сво-
їх потреб, а також при забезпеченні працездатного населення робочими 
міс цями та здійсненні розширеного відтворення робочої сили.

Закон Вальраса – закон, згідно з яким сукупна сума попиту в народ-

ному господарстві за вартістю завжди дорівнює сумі пропозиції (поняття 
рівноваги й вартості збігаються).

Закон вартості – загальний економічний закон (діє в деяких суспіль-

них способах виробництва, який виражає внутрішньо-необхідні, суттєві 
й сталі зв'язки між суспільно необхідною працею (витраченою на вироб-
ництво товару з урахуванням умов її відтворення) і цінами товарів за 
умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

Закон зростання потреб – закон, який виражає внутрішньо необхід-

ні, сталі й суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил, суспільним 
ви робництвом, з одного боку, і досягнутим рівнем задоволення потреб 
(або особистим споживанням), а також зростанням потреб суспільства, їх 
кіль кісно-якісним зростанням і вдосконаленням — з іншого.

Закон інтернаціоналізації виробництва – закон, який виражає вну-

трішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між процесом переростання 
виробництвом меж національних країн, з одного боку, і поступовим фор-
муванням механізму поєднання особистісних і речових факторів вироб-
ництва, взаємодії людини з природою, відтворення самої людини на ін-
тернаціональному рівні – з іншого.

Закон конкуренції – об'єктивний економічний закон, що вира-

жає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між відособленими 
товарови робниками (у їх суперництві й боротьбі за найвищу результа-
тивність ви робництва), з одного боку, і споживачами їх продукції — з