ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 7261
Скачиваний: 5
60
1.7.5.
Токсичність
пестицидів
для
бджіл
Всі
інсектициди
значною
мірою
токсичні
для
бджіл
,
тоді
як
більшість
фунгіцидів
та
гербіцидів
малонебезпечні
або
зовсім
без
-
печні
.
Загибель
комах
відбувається
при
обприскуванні
посівів
не
-
далеко
від
пасік
або
квітучих
рослин
,
які
відвідують
бджоли
для
медозбору
.
Трапляється
безпосередня
контактна
дія
препарату
або
кишкова
,
особливо
на
личинок
при
зборі
бджолами
нектару
і
пилку
з
оброблених
рослин
.
Серед
комах
найбільш
розвинену
нервову
сис
-
тему
має
бджола
,
тому
вона
і
найбільш
чутлива
до
сучасних
інсек
-
тицидів
,
які
уражують
нервову
систему
.
Для
оцінки
токсичності
пестицидів
для
бджіл
використовують
дози
(
ЛД
50
)
при
кишковому
і
контактному
отруєнні
.
Однак
необхід
-
но
враховувати
,
що
пестициди
на
виробництві
застосовуються
у
різ
-
них
нормах
витрат
.
У
такому
випадку
оцінка
токсичності
визнача
-
ється
за
індексом
кишкової
небезпеки
,
який
дорівнює
:
небезп
.
кишк
50
Концентрація препарату
,
рекомендована виробництву
.
Концентрація препарату
,
що
відповідає СК
для бджіл
К
=
Аналогічний
критерій
пропонується
і
для
оцінки
контактної
не
-
безпеки
пестицидів
:
небезп
.
конт
50
Максимальна
норма
витрати
препарату
.
Маса
препарату
,
що
відповідає СК
при
контактному
отруєнні
К
=
Остаточна
оцінка
небезпеки
пестицидів
для
бджіл
дорівнює
су
-
марному
комбінованому
критерію
небезпеки
:
небезп
.
сумарн
небезп
.
кишк
небезп
.
контакт
.
К
К
К
=
+
При
розрахунку
коефіцієнтів
значення
величин
переводять
в
од
-
наковий
вимір
,
а
значення
норм
витрат
ділять
на
2,
враховуючи
,
що
50 %
препарату
не
потрапляє
на
рослину
.
Вважається
,
що
препарати
з
сумарним
індексом
небезпеки
із
значенням
від
1
до
3
безпечні
для
бджіл
,
а
токсиканти
з
величиною
індексу
15 —
небезпечні
.
Пестициди
за
токсичністю
для
бджіл
поді
-
ляються
на
4
групи
: 1
група
—
препарати
,
від
яких
у
польових
умо
-
вах
гине
понад
20 %
бджіл
,
що
відвідують
квітучі
рослини
на
оброб
-
леній
ділянці
;
до
2-
ї
групи
належать
препарати
,
від
яких
гине
5 –
61
20 %;
до
3-
ї
— 1 – 5 %
і
до
4-
ї
групи
—
препарати
безпечні
,
що
прак
-
тично
не
завдають
шкоди
бджолам
.
Поряд
з
безпосередньою
небезпекою
інсектицидів
слід
мати
на
увазі
,
що
ці
сполуки
можуть
значно
послабити
організм
комах
,
сприяти
підвищенню
захворювань
.
Основними
причинами
масового
отруєння
бджіл
пестицидами
є
порушення
правил
повідомлення
за
3 – 5
днів
про
конкретний
час
,
місце
,
характер
проведення
обробок
посівів
і
насаджень
.
Небезпеч
-
но
проводити
обробки
квітучих
рослин
у
денні
часи
,
коли
спостері
-
гається
масовий
літ
бджіл
,
а
також
вести
обробку
великих
масивів
ентомофільних
рослин
,
особливо
інсектицидами
з
тривалою
токсич
-
ною
дією
.
Враховуючи
токсичність
пестицидів
для
бджіл
і
тривалість
ток
-
сичності
їх
залишків
,
необхідно
добирати
препарати
з
таким
розра
-
хунком
,
щоб
вони
повністю
руйнувалися
до
початку
цвітіння
рос
-
лин
.
Наявність
залишків
препаратів
на
квітучих
рослинах
,
навіть
у
кількості
,
не
токсичній
для
бджіл
,
призводить
до
накопичення
їх
у
меду
.
За
наявності
квітучих
рослин
у
зоні
обробок
препаратами
високої
токсичності
і
при
теплій
погоді
вживаються
всі
заходи
застережен
-
ня
,
аж
до
вивезення
пасіки
.
Строки
ізоляції
бджіл
залежать
від
ток
-
сичності
і
стійкості
препарату
.
Для
малотоксичних
пестицидів
цей
строк
може
становити
всього
5 – 6
год
або
одну
добу
,
для
середньо
-
токсичних
або
малостійких
— 2
доби
,
для
високотоксичних
та
ста
-
більних
препаратів
(
базудин
,
Бі
-58
новий
) — 3 – 4
доби
.
У
зоні
зі
зниженою
температурою
і
підвищеною
вологістю
повітря
строки
ізо
-
ляції
збільшуються
на
1 – 2
доби
.
1.8.
РЕЗИСТЕНТНІСТЬ
ШКІДЛИВИХ
ОРГАНІЗМІВ
ДО
ПЕСТИЦИДІВ
І
ШЛЯХИ
ЗАПОБІГАННЯ
ЇЙ
Резистентність
—
стійкість
організму
до
впливу
різних
факторів
навколишнього
середовища
,
зокрема
до
пестицидів
.
Вона
виявля
-
ється
у
виникненні
та
поширенні
в
популяціях
шкідливих
видів
рослин
,
комах
,
кліщів
,
фітопатогенних
і
сапрофітних
мікроорганіз
-
мів
,
стійких
до
пестицидних
речовин
рас
,
а
також
форм
,
які
нор
-
мально
або
більш
активно
розвиваються
і
розмножуються
за
наяв
-
ності
тих
чи
інших
пестицидів
.
Це
часто
призводить
до
виникнення
епізоотій
та
епіфітотій
(
масового
розвитку
окремих
видів
шкідливих
організмів
).
У
токсикології
під
резистентністю
слід
розуміти
несприйнятли
-
вість
живого
організму
до
дії
токсичної
речовини
.
Явище
стійкості
і
зворотне
йому
явище
чутливості
тісно
пов
’
язані
з
токсичністю
пес
-
тицидів
,
особливо
з
вибірковою
,
тому
що
всі
фактори
,
які
зумовлю
-
62
ють
токсичність
,
впливають
і
на
стійкість
або
чутливість
живого
ор
-
ганізму
.
Всі
різноманітні
форми
прояву
стійкості
можна
віднести
до
двох
основних
принципово
різних
типів
—
природна
,
заснована
на
біоло
-
гічних
і
біохімічних
властивостях
організму
,
і
набута
(
специфічна
),
яка
з
’
являється
тільки
шляхом
добору
до
пестициду
,
що
застосову
-
ється
.
Природна
стійкість
властива
окремим
видам
,
а
інколи
і
цілим
систематичним
групам
.
Вона
поділяється
на
видову
,
статеву
,
фазову
(
стадійну
),
вікову
,
добову
,
сезонну
і
існує
незалежно
від
застосуван
-
ня
пестицидів
.
Видова
стійкість
зумовлена
особливостями
біології
та
морфології
певного
виду
.
Порівнюючи
стійкість
різних
видів
чле
-
нистоногих
до
дії
пестициду
,
можна
зробити
висновок
про
її
підви
-
щення
або
зниження
відповідно
до
ступеня
організації
організму
.
Так
,
наприклад
,
більш
високоорганізовані
перетинчастокрилі
,
дво
-
крилі
,
лускокрилі
,
твердокрилі
в
імагінальній
фазі
менш
стійкі
,
ніж
клопи
,
попелиці
,
кліщі
.
Зміна
чутливості
до
пестицидів
спостеріга
-
ється
і
в
онтогенезі
,
залежно
від
фази
розвитку
.
Найбільш
чутливі
до
токсикантів
у
комах
личинки
та
імаго
.
Високостійкі
комахи
у
фа
-
зі
яйця
,
лялечки
в
період
діапаузи
і
зимового
заціпеніння
.
Відома
і
статева
різниця
у
чутливості
:
більш
стійкі
до
дії
пестициду
жіночі
особини
.
Стійкість
живих
організмів
до
пестицидів
у
межах
однієї
фази
розвитку
змінюється
залежно
від
віку
,
пори
року
,
доби
.
Личинки
комах
більш
чутливі
до
інсектицидів
у
молодому
віці
,
і
до
моменту
линяння
їх
чутливість
підвищується
.
Перед
линянням
вони
більш
стійкі
,
ніж
після
нього
.
Показником
вікової
чутливості
є
так
званий
коефіцієнт
вікової
вибірковості
(
відношення
СК
50
стійкого
і
еталонного
віку
популяції
).
Наприклад
,
для
личинок
шкідливої
черепашки
він
дорівнює
1,2 –
1,9,
для
саранових
— 1,7 – 2,3.
Для
комах
,
що
зимують
у
фазі
ли
-
чинки
або
імаго
,
характерна
сезонна
стійкість
.
Наприкінці
літа
або
осені
такі
види
менш
чутливі
до
пестицидів
,
оскільки
накопичують
значну
кількість
жиру
і
не
живляться
.
Весною
вони
більш
чутливі
в
результаті
втрати
організмом
за
зимовий
період
майже
всіх
резерв
-
них
речовин
.
Аналогічні
закономірності
у
зміні
стійкості
в
онтогенезі
спостері
-
гаються
і
в
інших
шкідливих
організмів
.
У
гризунів
вона
підвищу
-
ється
з
віком
.
В
період
зимової
сплячки
вони
більш
стійкі
до
фумі
-
гантів
,
ніж
у
період
активного
життя
.
Високостійкими
до
фумігантів
виявляються
і
зимуючі
спори
грибних
збудників
хвороб
і
бактерії
,
насіння
рослин
.
Набута
стійкість
—
це
здатність
організму
до
виживання
і
роз
-
множення
в
умовах
систематичного
застосування
пестицидів
.
У
членистоногих
вона
може
бути
неспецифічною
і
специфічною
.
Не
-
63
специфічна
стійкість
зумовлюється
,
головним
чином
,
зміною
пове
-
дінки
особин
у
популяціях
,
яка
може
полягати
у
порушенні
строків
появи
і
розвитку
різних
фаз
членистоногих
,
швидкості
проникнення
в
різні
частини
рослин
членистоногих
,
що
живуть
потайки
..
При
-
кладом
можуть
бути
гусениці
яблуневої
плодожерки
.
Ті
особини
,
які
після
виходу
з
яйця
швидше
проникають
в
яблуко
,
одержують
мен
-
шу
кількість
токсиканту
і
виживають
.
Аналогічним
прикладом
є
неспецифічна
стійкість
мух
до
деяких
інсектицидів
,
яка
зумовлена
уникненням
обробленої
поверхні
.
Стійкість
організму
до
пестицидів
,
яка
виникає
в
процесі
систе
-
матичного
інтенсивного
їх
застосування
і
є
результатом
добору
—
це
специфічна
,
або
істинна
,
стійкість
.
Відомі
різні
типи
специфічної
стійкості
організмів
.
Групова
стійкість
—
це
стійкість
до
двох
або
кількох
близьких
за
хімічним
складом
і
механізмом
дії
пестицидів
,
що
виникла
при
за
-
стосуванні
одного
препарату
певної
групи
.
Явище
групової
стійкості
встановлено
для
колорадського
жука
.
У
результаті
застосування
про
-
тягом
10 – 15
років
децису
у
жуків
виникла
стійкість
як
до
цього
пре
-
парату
,
так
і
до
інших
інсектицидів
групи
синтетичних
піретроїдів
.
Перехресна
стійкість
(
кросрезистентність
) —
це
стійкість
до
двох
або
кількох
пестицидів
,
різних
за
хімічною
природою
,
що
виникла
при
застосуванні
одного
препарату
.
Вона
виникає
,
очевидно
,
в
ре
-
зультаті
дії
біохімічних
або
фізіологічних
систем
,
спрямованих
про
-
ти
пестицидів
з
близьким
механізмом
дії
,
які
можуть
належати
до
різних
класів
хімічних
сполук
.
Відомі
випадки
,
коли
обробки
фос
-
форорганічними
інсектоакарицидами
проти
павутинного
кліща
зу
-
мовлюють
у
нього
розвиток
перехресної
стійкості
до
препаратів
з
групи
карбаматів
.
Множинна
стійкість
—
коли
за
використання
пестицидів
відби
-
раються
індивідуальні
для
кожної
групи
організмів
мутації
,
які
ви
-
значають
розвиток
стійкості
одночасно
до
декількох
токсикантів
рі
-
зних
хімічних
сполук
.
У
результаті
практика
позбувається
одразу
кількох
препаратів
.
Випадки
множинної
стійкості
спостерігаються
з
яблуневою
плодожеркою
,
популяції
якої
,
резистентні
до
фосфорор
-
ганічних
і
піретроїдних
інсектицидів
,
розвивають
стійкість
і
до
інгі
-
біторів
синтезу
хітину
.
Швидкість
розвитку
резистентних
популяцій
шкідливих
організ
-
мів
залежить
від
багатьох
факторів
,
серед
яких
визначальними
є
властивості
пестициду
і
такі
біологічні
особливості
виду
,
як
швид
-
кість
розмноження
,
наявність
генів
стійкості
в
початковій
популяції
,
природа
генів
(
поодинокі
або
множинні
,
домінантні
або
рецесивні
).
Швидкість
виникнення
стійких
популяцій
переважно
визнача
-
ється
довготривалістю
їх
життєвого
циклу
.
Полівольтинні
види
(
му
-
хи
,
попелиці
,
кліщі
)
можуть
набути
стійкості
вже
через
3 – 5
років
з
початку
систематичного
застосування
пестициду
.
Для
моноволь
-
64
тинних
видів
відчутний
розвиток
стійкості
відзначається
через
10 –
20
років
.
Популяції
членистоногих
,
проти
яких
використовуються
пестициди
тільки
в
фазі
імаго
або
личинки
,
стають
стійкими
пере
-
важно
через
20 – 30
генерацій
.
Проте
якщо
дія
токсиканту
триває
декілька
фаз
розвитку
,
добір
стійких
форм
відбувається
швидше
і
закінчується
протягом
10 – 15
генерацій
.
На
швидкість
формування
стійких
популяцій
впливає
також
інтенсивність
дії
добору
—
збіль
-
шення
числа
обробок
за
сезон
і
застосування
високих
норм
витрат
пестициду
.
У
розвитку
стійкості
організму
до
пестициду
при
тривалому
до
-
борі
можна
виділити
три
періоди
:
³
період
низької
і
відносно
стабільної
стійкості
(
так
звана
толе
-
рантність
),
що
перевищує
природну
чутливість
організму
у
2 – 3
ра
-
зи
.
В
цей
період
можна
підібрати
ефективну
норму
препарату
і
до
-
биватися
ефекту
;
³
період
швидкого
зростання
стійкості
,
коли
,
незважаючи
на
підвищення
норми
,
ефективність
обробок
продовжує
падати
і
про
-
тягом
розвитку
10 – 12
генерацій
стійкість
перевищує
початковий
рівень
у
100
і
більше
разів
;
³
стабілізація
стійкості
на
рівні
,
граничному
для
даного
препа
-
рату
і
для
даного
виду
організму
.
В
цей
період
будь
-
яка
норма
пес
-
тициду
неефективна
.
При
припиненні
дії
фактора
добору
,
яким
є
застосування
пести
-
цидів
,
стійкість
поступово
втрачається
.
Швидкість
втрати
,
тобто
ре
-
версія
,
залежить
від
багатьох
факторів
.
Найістотнішими
з
них
є
ге
-
нотипові
особливості
стійких
популяцій
.
Стійкі
раси
мух
,
кліщів
,
попелиць
після
припинення
добору
на
стійкість
до
пестицидів
при
-
близно
через
15 – 20
генерацій
знову
стають
більш
-
менш
сприйнят
-
ливими
.
Однак
якщо
цю
популяцію
піддати
повторній
дії
препара
-
ту
,
то
вже
через
декілька
генерацій
вона
знову
підвищить
стійкість
.
Часто
сигналом
появи
стійких
популяцій
шкідливих
організмів
мо
-
же
бути
зниження
ефективності
обробок
пестицидом
.
Але
для
об
’
єктивної
оцінки
наявності
стійкості
і
визначення
її
рівня
необхід
-
не
проведення
спеціальних
досліджень
.
Рання
діагностика
резисте
-
нтності
проводиться
за
допомогою
так
званої
діагностичної
концен
-
трації
пестициду
.
Вона
добирається
з
таким
розрахунком
,
щоб
за
-
безпечити
100-
відсоткову
загибель
особин
нормальної
чутливості
.
Сигналом
зростання
стійкості
служить
збільшення
числа
особин
,
що
вижили
,
в
трьох
наступних
перевірках
з
використанням
діагности
-
чної
концентрації
препарату
.
Коли
кількість
таких
особин
переви
-
щує
20 %,
слід
вилучити
з
використання
цей
пестицид
або
повністю
змінити
цю
групу
препаратів
.
Кількісним
показником
стійкості
є
величина
середньосмертель
-
ної
концентрації
(
СК
50
, %
д
.
р
.;
інколи
СК
95
),
тобто
концентрації
,
що