ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 7265
Скачиваний: 5
75
ня
фунгіцидів
,
які
запобігають
або
стримують
формування
рези
-
стентності
;
моніторинг
польової
резистентності
;
застосування
різно
-
манітних
заходів
у
боротьбі
з
хворобами
рослин
.
Необхідно
розробити
і
впровадити
спеціальні
рекомендації
щодо
використання
фунгіцидів
різного
характеру
і
механізму
дії
для
бо
-
ротьби
з
грибними
хворобами
рослин
за
програмою
інтегрованого
захисту
з
метою
запобігання
виникненню
стійких
форм
фітопатоге
-
нів
або
локалізації
їх
розвитку
.
Для
цього
є
різні
підходи
і
шляхи
.
Зокрема
,
в
сучасному
асортименті
фунгіцидів
є
системні
препарати
,
здатні
впливати
на
різні
шляхи
обміну
в
клітинах
патогенів
,
що
запобігає
передчасному
виникненню
стійких
форм
збудників
хво
-
роб
.
Необхідно
проводити
фітопатологічний
контроль
за
виявлен
-
ням
рівня
чутливості
збудників
хвороб
до
фунгіцидів
і
в
разі
появи
стійких
форм
забороняти
використання
цих
препаратів
.
Протягом
одного
вегетаційного
періоду
застосування
системних
фунгіцидів
необхідно
чергувати
з
контактними
препаратами
або
системними
з
іншим
характером
і
механізмом
дії
.
Потрібно
ширше
використовувати
суміші
фунгіцидів
з
різним
механізмом
дії
,
які
здатні
формувати
синергетичне
явище
.
З
метою
вирішення
проблеми
фунгіцидної
резистентності
Між
-
народною
групою
національних
асоціацій
виробників
агрохімічних
продуктів
(IFAP)
в
1981
р
.
було
створено
Комітет
дій
проти
фунгі
-
цидної
резистентності
(FRAC) —
міжнародну
організацію
,
яка
ви
-
рішує
питання
подовження
строку
ефективної
дії
фунгіцидів
і
об
-
меження
пошкодження
культур
у
зв
’
язку
з
появою
резистентності
у
фітопатогенів
.
1.8.3.
Резистентність
рослин
до
гербіцидів
Заслуговує
на
увагу
спеціалістів
і
проблема
стійкості
бур
’
янів
до
гербіцидів
.
На
сьогодні
зареєстрована
резистентність
113
видів
бур
’
янів
,
у
тому
числі
майже
60
видів
до
похідних
триазину
.
Понят
-
тя
резистентності
до
гербіцидів
у
бур
’
янів
слід
розглядати
на
двох
рівнях
—
видовому
і
внутрішньопопуляційному
(
біотипному
).
Видо
-
ва
резистентність
притаманна
рослинам
внаслідок
сформованих
еволюційно
і
зумовлених
генетично
різних
механізмів
стійкості
до
гербіциду
.
Функціонально
вона
виявляється
в
тому
,
що
культурні
рослини
і
бур
’
яни
як
компоненти
агрофітоценозу
характеризуються
значною
екологічною
пластичністю
.
Вони
завжди
еволюціонують
і
порівняно
швидко
пристосовуються
до
умов
навколишнього
при
-
родного
середовища
.
Крім
гербіцидів
негативний
вплив
на
рослини
можуть
мати
способи
обробітку
ґрунту
,
специфічна
сівозміна
(
зі
ско
-
роченою
ротацією
)
або
її
відсутність
(
монокультура
).
Під
впливом
довготривалого
використання
гербіцидів
одного
спектра
фітотоксичної
дії
малопоширені
і
нечутливі
до
гербіцидів
76
види
в
агрофітоценозі
можуть
стати
домінуючими
.
Яскравим
при
-
кладом
цього
є
наслідки
багаторічного
застосування
в
посівах
зерно
-
вих
злакових
культур
похідних
хлорфеноксіоцтової
кислоти
(2,4-
Д
та
2
М
-4
Х
).
Під
їх
впливом
посіви
зернових
звільняються
від
одних
ви
-
дів
бур
’
янів
,
а
їх
місце
займають
інші
види
,
на
які
препарати
цієї
групи
не
впливають
.
Отже
,
зміна
компонентів
агрофітоценозу
є
на
-
слідком
різної
чутливості
бур
’
янів
до
гербіцидів
.
Біотипна
резистентність
рослин
до
гербіциду
може
мати
місце
при
тривалому
його
використанні
або
при
застосуванні
в
посівах
препарату
з
аналогічним
механізмом
дії
.
Такі
стійкі
до
триазинових
гербіцидів
біотипи
бур
’
янів
були
виявлені
на
початку
70-
х
років
ХХ
ст
.
в
європейських
країнах
і
США
.
Популяції
бур
’
янів
по
-
різному
реагують
на
дію
гербіцидів
залежно
від
зовнішніх
умов
.
Генетично
це
виявляється
у
фізіологічних
,
мор
-
фологічних
або
анатомічних
змінах
.
У
подальшому
вступає
в
силу
«
прес
добору
»,
який
призводить
до
зміни
співвідношення
різних
гено
-
типів
у
складі
популяції
.
Біотипи
,
які
вижили
,
займають
звільнені
екологічні
ніші
.
Одним
із
надійних
практичних
заходів
для
запобі
-
гання
міжвидовій
резистентності
бур
’
янів
до
гербіциду
є
заміна
його
на
більш
ефективний
,
тобто
з
більшим
спектром
гербіцидної
дії
.
При
виявленні
резистентних
біотипів
бур
’
янів
серед
чутливого
до
гербіциду
виду
необхідно
враховувати
такі
особливості
:
1)
репродукція
бур
’
янів
відбувається
як
мінімум
за
один
вегета
-
ційний
період
;
2)
на
відміну
від
членистоногих
і
збудників
хвороб
,
бур
’
яни
більш
приурочені
до
конкретного
біотипу
;
3)
стійкість
до
триазинів
виникає
головним
чином
у
тих
регіонах
,
де
кілька
років
поспіль
використовувалася
лише
одна
група
гербі
-
цидів
;
4)
агротехнічні
заходи
обмежують
поширення
стійких
до
гербі
-
циду
біотипів
бур
’
янів
;
5)
дотримання
сівозміни
,
в
якій
використовуються
гербіциди
різ
-
них
хімічних
груп
,
запобігає
передчасному
розвитку
стійкості
до
гербіцидів
;
6)
насіння
різних
стійких
до
гербіциду
бур
’
янів
може
змішувати
-
ся
з
запасами
насіння
чутливих
до
гербіциду
бур
’
янів
,
які
зберіга
-
ються
у
ґрунті
,
і
під
час
вегетації
конкурувати
між
собою
;
7)
поки
що
не
отримано
прямих
доказів
того
,
що
основною
причи
-
ною
виникнення
стійкості
є
гербіцид
або
він
чинить
мутагенну
дію
на
природну
чутливість
популяції
рослин
,
у
тому
числі
і
бур
’
янів
;
8)
стійкі
до
гербіциду
бур
’
яни
,
як
правило
,
менш
конкуренто
-
спроможні
порівняно
з
чутливими
біотипами
того
самого
виду
;
9)
стійкість
,
яка
має
місце
у
тих
чи
інших
бур
’
янів
,
є
абсолютною
,
тобто
застосування
гербіциду
не
дає
ефекту
навіть
при
використан
-
ні
значних
доз
;
77
10)
біотипи
,
які
є
стійкими
до
всіх
триазинових
гербіцидів
,
вияв
-
ляють
деяку
кросрезистентність
до
препаратів
інших
хімічних
груп
,
але
з
аналогічним
механізмом
гербіцидної
дії
;
11)
кросрезистентність
до
гербіцидів
з
іншим
механізмом
фітото
-
ксичної
дії
у
біотипів
зі
стійкістю
до
триазинів
не
виявлена
;
12)
усі
випадки
стійкості
до
триазинів
успадковуються
у
біотипів
лише
по
материнській
лінії
,
тобто
спадкова
інформація
,
яка
відпо
-
відає
за
цю
ознаку
,
не
передається
дочірнім
поколінням
з
пилком
батьків
;
13)
різні
агротехнічні
й
екологічні
фактори
(
спільно
або
порізно
)
можуть
впливати
на
виникнення
і
швидкість
росту
резистентних
до
гербіцидів
бур
’
янів
.
Отже
,
стійкість
бур
’
янів
до
гербіциду
піддається
регулюванню
.
Однак
особливо
небезпечною
є
поява
стійких
до
гербіцидів
біотипів
серед
карантинних
бур
’
янів
.
При
створенні
сучасних
гербіцидів
не
-
обхідно
заздалегідь
знати
,
які
бур
’
яни
є
стійкими
до
існуючих
пре
-
паратів
.
Бур
’
янів
,
які
неможливо
вибірково
знищити
шляхом
вико
-
ристання
сумішей
гербіцидів
,
відомо
порівняно
небагато
.
Необхідність
одночасної
боротьби
в
посівах
зернових
злаків
із
двосім
’
ядольними
і
злаковими
бур
’
янами
—
складна
проблема
.
Оскільки
для
знищення
злакових
бур
’
янів
сучасного
асортименту
гербіциди
широкого
спектра
дії
здебільшого
малоефективні
,
реко
-
мендується
використання
бакових
сумішей
гербіцидів
або
комбіно
-
ваних
препаратів
.
Це
може
стримувати
формування
стійкості
у
бур
’
янів
у
тому
випадку
,
коли
компоненти
суміші
мають
різний
ме
-
ханізм
фітопатогенної
дії
.
З
цією
ж
метою
необхідно
впроваджувати
ротацію
культур
і
чергування
гербіцидів
.
У
перспективі
для
вирішення
проблеми
резистентності
у
членис
-
тоногих
,
грибів
і
бур
’
янів
важливе
місце
займе
створення
сортів
з
комплексною
стійкістю
.
Так
,
у
80-
ті
роки
ХХ
ст
.
кілька
хімічних
компаній
США
спрямували
свої
зусилля
на
створення
трансгенних
сортів
різних
сільськогосподарських
культур
,
стійких
до
невибірко
-
вих
гербіцидів
.
Таким
чином
,
за
допомогою
генної
інженерії
стане
можливим
повністю
відмовитися
від
використання
персистентних
препаратів
або
застосовувати
вузький
їх
асортимент
порівняно
з
іс
-
нуючим
.
На
думку
американських
учених
,
стійкі
до
гербіцидів
сор
-
ти
сільськогосподарських
культур
з
’
являться
і
будуть
широко
впро
-
ваджені
у
виробництво
вже
у
цьому
столітті
.
Отже
,
резистентність
є
результатом
добору
спадково
нечутливих
особин
.
Фактори
добору
можуть
бути
природними
(
вологість
,
посуха
тощо
)
або
штучними
(
пестициди
та
інші
хімічні
речовини
).
Стійкість
до
токсиканту
—
це
здатність
популяції
в
силу
природ
-
ної
генетичної
мінливості
витримати
без
негативних
наслідків
дію
хімічних
сполук
.
Під
впливом
факторів
добору
популяція
переходить
від
чутливості
(
сприйнятливості
)
до
опору
(
стійкості
).
Протягом
пев
-
78
ного
періоду
популяція
змінюється
настільки
сильно
,
що
фактор
до
-
бору
припиняє
свою
дію
в
зв
’
язку
з
тим
,
що
популяція
до
нього
при
-
стосувалася
.
Цей
процес
можна
зобразити
у
вигляді
схеми
(
рис
. 2).
Фактор
добору
Чутливі
особини
Нечутливі
(
резистентні
)
особини
Загибель
Нова
популяція
,
що
пристосувалася
ПОПУЛЯЦІЯ
Рис
. 2.
Зміни
популяції
під
впливом
факторів
добору
1.9.
ОЦІНКА
ЕКОЛОГІЧНОЇ
БЕЗПЕКИ
ПЕСТИЦИДІВ
При
застосуванні
пестицидів
важливо
заздалегідь
оцінити
рі
-
вень
потенційної
небезпеки
для
людини
і
біоти
запланованої
систе
-
ми
хімічного
захисту
рослин
від
шкідливих
організмів
.
Орієнтовні
показники
екологічної
ситуації
на
певній
території
можна
одержати
розрахунковим
методом
з
урахуванням
екотокси
-
кологічної
характеристики
препарату
,
кількісного
пестицидного
навантаження
на
навколишнє
середовище
та
інтенсивності
проце
-
сів
деструкції
пестициду
в
умовах
даного
ландшафту
(
М
.
М
.
Мель
-
ников
, 1984):
,
H
П
EH
Т
=
де
ЕН
—
екологічне
навантаження
;
Н
—
норма
витрат
препарату
,
кг
/
га
,
л
/
га
;
П
—
персистентність
;
Т
—
токсичність
препарату
(
ЛД
50
),
мг
/
кг
.
Ця
формула
,
безумовно
,
не
відображує
всього
комплексу
показ
-
ників
екологічної
безпеки
пестицидів
.
Для
більш
точного
прогнозу
рівня
небезпеки
забруднення
екосистеми
пестицидами
використо
-
вується
математична
модель
підсистеми
пестицид
—
сільськогоспо
-
дарський
ландшафт
(
Васильєв
та
ін
., 1989).
Вона
включає
три
па
-
раметри
:
1.
Середньовиважений
ступінь
небезпеки
асортименту
пестици
-
дів
,
що
застосовуються
(
О
),
обчислюється
за
формулою
79
1 1
2 2
,
n n
C m
C m
C m
O
M
M
M
=
+
+
де
С
—
інтегральний
ступінь
небезпеки
пестициду
;
m —
кількість
одного
препарату
,
л
,
кг
,
що
планується
або
застосовується
;
М
—
за
-
гальна
кількість
усіх
препаратів
,
що
застосовується
,
л
,
кг
.
2.
Усереднене
навантаження
пестицидів
на
конкретну
територію
виражають
екотоксикологічною
дозою
,
обчислюваною
за
формулою
ект
,
М
Д
S
=
де
М
—
загальна
кількість
застосовуваних
препаратів
,
л
,
кг
;
S —
загальна
орна
площа
,
га
.
3.
Толерантність
території
до
пестицидного
навантаження
оці
-
нюється
величиною
індексу
спроможності
самоочищення
земельно
-
го
угіддя
І
со
.
Вона
відображує
інтенсивність
деструкції
пестицидів
залежно
від
ґрунтово
-
кліматичних
умов
і
виражається
в
оцінкових
балах
: 0,1 —
для
ландшафтів
сухого
степу
і
солончаків
;
до
1,0 —
для
ландшафтів
окультурених
чорноземних
ґрунтів
у
зоні
достатнього
зволоження
(
Соколов
і
ін
., 1981).
З
урахуванням
усіх
критеріїв
на
території
України
виділено
п
’
ять
зон
детоксикації
,
які
відрізняються
за
здатністю
ландшафту
до
самоочищення
і
яким
відповідають
такі
індекси
:
дуже
інтенсив
-
на
— > 0,80,
інтенсивна
— 0,80 – 0,61,
помірна
— 0,60 – 0,41,
слаб
-
ка
— 0,40 – 0,20,
дуже
слабка
< 0,20.
Зональні
індекси
самоочищення
є
такими
:
1.
Поліська
зона
.
Дерново
-
підзолисті
типові
ґрунти
різного
меха
-
нічного
складу
,
ГТК
= 2,0 – 1,6,
І
со
= 0,5.
Розкладання
пестицидів
відбувається
в
результаті
ґрунтових
біохімічних
процесів
,
вивіль
-
нення
залишків
токсикантів
з
ландшафту
можливе
з
поверхневим
і
внутрішньоґрунтовим
стоком
.
2.
Лісостепова
зона
чорноземів
типових
і
сірих
опідзолених
ґрун
-
тів
,
ГТК
— 1,6 – 1,3,
І
со
— 0,55 – 0,7.
Самоочищення
ландшафтів
забезпечується
,
головним
чином
,
за
рахунок
активної
біохімічної
деструкції
препаратів
у
результаті
високої
ферментативної
актив
-
ності
ґрунту
і
оптимальних
умов
для
діяльності
мікроорганізмів
.
3.
Степова
зона
чорноземів
звичайних
і
південних
:
ГТК
= 1,0 – 0,7,
І
со
= 0,3 – 0,5.
Надлишок
тепла
і
дефіцит
вологи
призводить
до
дестру
-
кції
препаратів
в
основному
за
рахунок
фотолітичного
розкладу
і
зникнення
шляхом
випаровування
.
4.
Сухостепова
зона
темно
-
каштанових
і
каштанових
ґрунтів
,
ГТК
= 0,5,
І
со
= 0,2.
Самоочищення
ландшафту
тут
зумовлене
висо
-
кою
інтенсивністю
фізико
-
хімічної
деструкції
(
фотоліз
).