ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 28.11.2019

Просмотров: 1424

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

У яких випадках можуть виникати розрахунки за претензіями?

Метод середньої вартості (середньозважена собівартість) За цим методом витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходження за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів.

Метод оцінки запасів за цінами перших закупок (ФІФО) Припускає, що матеріали, які придбані першими, відпускаються на виробництво чи реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

Підзвітна особа зобов'язана подати у встановлені терміни керівникові підприємства (організації) звіт про витрачання за призначенням отриманих сум з доданням документів, які засвідчують правильність указаних у звіті грошових витрат. Звіти про витрачання авансів з доданими документами, що підтверджують здійснені витрати, перевіряються в бухгалтерії за формою і змістом, і затверджуються керівником підприємства (організації).

Сума надміру витрачених коштів (залишок коштів понад суму, витрачену згідно зі звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси. У випадках неподання у встановленому порядку звітів про витрачання підзвітних сум і неповернення в касу підприємства (організації) залишків невикористаних авансів підприємство (організація) має право здійснювати утримання із зарплати працівника за підзвітними сумами у порядку, передбаченому чинним законодавством.

19.План рах.б/о

План рахунків - це системати30ваний перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи поточного бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях та установах. Зміна кількості, змісту і призначення рахунків зумовлює зміну плану рахунків.

Відповідно до Програми реформування бухгалтерського обліку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706, Мінфіном України - нака30м від 30 листопада 1999 р. №291 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку.

Планом визначені синтетичні рахунки (рахунки першого порядку) і субрахунки до них (рахунки другого порядку). Синтетичні рахунки і субрахунки до них у цьому Плані рахунків згруповані у такі класи:

1. Необоротні активи; 2. Запаси; 3. Кошти, розрахунки та інші активи; 4. Власний капітал і забезпечення зобов'язань; 5. Довгострокові зобов'язання; 6. Поточні зобов'язання; 7. Доходи і результати діяльності; 8. Витрати за елементами; 9. Витрати діяльності.

В окремий клас "0" виділено позабалансові рахунки та субрахунки до них. На позабалансових рахунках має вестися облік активів, які не належать суб'єкту господарювання, а знаходяться на його відповідальному зберіганні або використовуються ним на правах оренди. Нині діючий План рахунків містить 80 синтетичних рахунків, 73 з яких призначено для всіх видів діяльності. Залишки рахунків класів 1-3 відображуються у розділах активу балансу а залишки рахунків класів 4-6 - у розділах пасиву балансу. За даними рахунків класу 7-9 без додаткових вибірок може бути складено Звіт про фінансові результати. Рахунки класу "0" містять інформацію, розкриття якої передбачено у примітках до фінансових звітів. Окрім того, аналітичний облік у межах рахунків запасів, витрат і доходів дає можливість здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності.


20.Облік коштів на інших рах.у банку

Сільськогосподарські підприємства можуть відкривати у банках також інші рахунки, кошти яких використовуються для різних операцій цільового характеру. Для їх обліку призначений рахунок 31 "Рахунки в банках" субрахунок 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті". В межах субрахунка 313 можуть бути відкриті такі рахунки:

- "Рахунки в банках за коштами на капітальні інвестиції";

- "Акредитиви та особливі рахунки з вантажообороту";

- "Інші рахунки в банках".

Регістром синтетичного обліку коштів, що знаходяться на рахунках в банку є Журнал-ордер 1 і Відомість 1.2.

Ж-о складається на підставі кредитової розшифровки виписок банку, а Відомість 1.2 на підставі дебетової розшифровки виписок банку.

У відомості відображається наявність грошових коштів на рахунках в банку на початок і кінець звітного періоду. При чому залишок на початок звітного періоду повинен дорівнювати вхідному залишку першої виписки банку звітного періоду. Залишок коштів на кінець звітного періоду повинен дорівнювати сумі вихідного залишку останньої виписки.

  1. Погашена поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 61/31

  2. Перераховані кошти постачальникам і підрядникам 63/31

  3. Виставлено акредитив з поточного рахунку 313/311

  4. Погашені відсотки за користування позичкою 684/31

  5. Перераховані кошти іншим кредиторам 685/31

21.дивитись пит.9


22.Меморіально-ордер.форма обліку

Меморіально-ордерна форма обліку в Україні виникла у 1928- 1930 рр. Вона передбачає за всіма без винятку операціями складання проводок у меморіальних ордерах на підставі первинних документів або накопичувальних відомостей. Меморіальний ордер оформляють на спеціальному бланку, який перевіряє і підписує головний бухгалтер або його заступник. У меморіальних ордерах коротко описується зміст господарської операції або дається посилання на документ, приводиться рахункова формула, тобто зазначається шифр кореспондуючих рахунків і сума обороту.

Нині меморіальні ордери мають постійні номери, що дає можливість складати на кожну групу однотипних операцій лише один меморіальний ордер за місяць. Зберігаються меморіальні ордери разом із підшитими до них документами.

При меморіально-ордерній формі бухгалтерського обліку хронологічний запис операцій відокремлений від систематичного. Хронологічний запис ведуть у спеціальному реєстрі - реєстраційному журналі, який передбачений для порядкової нумерації меморіальних ордерів, контролю за їх збереженням.

Записи групують у реєстрі синтетичного обліку - Головній книзі. У ній фіксують номери меморіальних ордерів, проставляють дату їх оформлення і суми за операціями.

Обороти за кожним синтетичним рахунком як за дебетом, так і за кредитом розділяють на складові за кореспондуючими рахунками. У Головній книзі реєструють тільки поточні обороти, які підсумовують за місяць за дебетом і за кредитом кожного рахунка в розрізі кореспондуючих рахунків. Сальдо за рахунками у Головній книзі не виводиться.


По закінченні місяця на підставі даних Головної книги складають оборотну відомість за синтетичними рахунками (або пробний баланс). Відповідні підсумки оборотної відомості звіряють з підсумками записів у реєстраційному журналі. 

Аналітичний облік ведуть у книгах, картках, на вільних аркушах. Картки і вільні аркуші реєструють у реєстрах. Аналітичний облік касових операцій здійснюється тільки в Касовій книзі. Записи в реєстри аналітичного обліку ведуть безпосередньо з первинних документів, підшитих разом із меморіальними ордерами. По закінченні місяця за аналітичними рахунками підбивають підсумки і складають оборотні або сальдові відомості.

Перевірка правильності аналітичного і синтетичного обліку здійснюється шляхом складання оборотних відомостей за рахунками аналітичного обліку з відповідними сумами оборотної відомості за синтетичними рахунками.

Меморіально-ордерна форма відрізняється простотою і гнучкістю побудови синтетичних і аналітичних реєстрів, що дозволяє рівномірно розподілити обсяг роботи між працівниками бухгалтерії. Можливе широке використання засобів обчислювальної техніки. Все це забезпечило значне поширення меморіально-ордерної форми обліку.

Проте меморіально-ордерній формі обліку притаманні суттєві недоліки. Багато часу займають підрахунки підсумків і взаємна звірка реєстрів синтетичного і аналітичного обліку, які в основному здійснюють у найбільш напружені періоди - наприкінці облікового циклу.

23.дивитись пит.52








24.Облік розрахунків за нарах.доходами

Облік розрахунків за нарахованими доходами здійснюється на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами" субрахунка 373 "Розрахунки за нарахованими доходами". На цьому субрахунку відображається дебіторська заборгованість у вигляді дивідендів як результат придбання підприємством акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах; дебіторська заборгованість у вигляді відсотків за авансами грошових коштів та позик, наданих іншим сторонам (інші, ніж аванси і позики, здійснені фінансовою установою).

Дивіденди - це частина чистого прибутку, розподіленого між учасниками (власниками) відповідно до частки їхньої участі у власному капіталі підприємства. Для узагальнення інформації про одержані дивіденди від підприємств другої групи, які не є асоційованими, дочірніми або спільних підприємствами призначено субрахунок 731 "Дивіденди одержані". Підприємство (інвестор) може отримувати дивіденди в різних формах-у формі грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів-тобто у вигляді любого активу.

Проценти (відсотки) - це плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству. Відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони відносяться, виходячи з бази їх нарахування і терміну користування відповідними активами. Для відображення доходів за одержаними відсотками доцільно використовувати рахунок 74 "Інші доходи", субрахунок 746 "Інші доходи від звичайної діяльності". Заборгованість покупця за належними продавцеві товару відсотками можна відобразити за дебетом субрахунка 373 "Розрахунки за нарахованими доходами". 


373 731-Нараховані дивіденди

311 373-Зараховані дивіденди на поточний рахунок

27 373-Оприбуткована готова сільськогосподарська продукція

641 373-Відображено податковий кредит за ПДВ
















25.Журнал-Головна форма обліку

Журнал-Головна форма - комбінована форма обліку. Вона є варіантом меморіально-ордерної форми обліку. Журнал-Головна форма розвинулась на початку XIX ст. і потім знайшла велике поширення. Особливістю цієї форми є те, що всі операції у синтетичному обліку відображені в одному реєстрі - Журнал-Головній книзі. У ній поєднано хронологічний запис (Журнал) із систематичним (Головна книга). У Журналі-Головній книзі ліва частина призначена для хронологічних записів, а права частина використовується для систематизації записів за синтетичними рахунками.

Кожному синтетичному рахунку відводяться дві графи для запису оборотів за дебетом і кредитом. У Журналі-Головній книзі є стільки граф, скільки синтетичних рахунків повинно бути відкрито на певному підприємстві для обліку всіх господарських операцій (записи роблять на розгорнутому аркуші). Через велику кількість балансових рахунків виникає необхідність вкладати всередину додаткові аркуші.

Журнал-Головна форма обліку - різновидність синхронної форми бухгалтерського обліку, де хронологічний і систематичний записи збігаються в часі й місці їх відображення. Це робить її компактною, простою І наочною.

Журнал-Головна книга відкривається записами у першому рядку за всіма рахунками за станом на 1 січня. Сума балансу, яка відповідає загальному підсумку окремо дебетових і кредитових залишків, записується в колонці "Сума обороту за меморіальним ордером". Потім відображуються всі операції за місяць. Запис операцій у Журналі-Головній книзі здійснюють на підставі меморіальних ордерів, наприкінці місяця підсумовують місячні обороти і виводять залишки на 1 число наступного за звітним місяця. Наявність в одному реєстрі систематичних і хронологічних записів звільняє від необхідного складання оборотної відомості за синтетичними рахунками. Зберігається складання оборотних відомостей тільки за аналітичними рахунками. Звірка синтетичного обліку з аналітичним виконується безпосередньо за даними Журналу-Головної книги.

Основним недоліком такої форми обліку є те, що Журналом-Головною книгою незручно користуватися при великій кількості синтетичних рахунків. Крім того, цій формі притаманні всі недоліки меморіально-ордерної форми.

26.Облік палива

Паливо виділяється в окрему групу матеріалів у зв'язку з його значною роллю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах виробничих запасів на виробництво. Тому на субрахунку 203 "Паливо" обліковуються всі види пального і мастильних матеріалів - бензин за марками, гас, дизельне паливо, автол, солідол та ін.


Облік нафтопродуктів ведеться за їх видами і матеріально відповідальними особами. Пальне зі складу відпускається за лімітно-заборними картками, а підставою для списання пального на витрати виробництва є Обліковий лист тракториста-машиніста, Дорожній лист вантажного або легкового автомобіля. На субрахунку 203 відображається також наявність та рух твердого палива (дров, вугілля, торфу), газу в балонах та іншого палива. При списанні пального на автомобільному транспорті використовуються такі види норм витрат палива: лінійні норми, які регламентують витрати палива в процесі руху автомобіля; норми витрати палива на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях. Лінійні норми встановлюються для кожної марки автомобіля, які експлуатуються і відповідають умовам роботи автомобільного транспорту. Використовуються три види лінійних норм: ба30ва норма на 100 кілометрів пробігу, норма на 100 т/км транспортної роботи і норма на поїздки з вантажем (враховується збільшення витрат палива, що пов'язано з маневруванням у пунктах завантаження і розвантаження, наприклад, при збиранні врожаю).

27.Відображ.на рахунках б/о нарах.та сплати дивідендів

Дивіденди виплачуються один раз рік за результатами року. У разі прийняття рішення щодо виплати дивіденді емітента корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, підприємство призводить зазначені виплати інвестору пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства-емітента корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибуткової протягом звітного періоду за наявності інших власних джерел до виплати дивідендів.

Підприємство-емітент, яке виплачує дивіденди акціонерам (власникам), нараховує авансові внески податку на прибуток за ставкою 25% визначеної суми дивідендів. Зазначений аванс вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Податок на дивіденди не застосовується у разі виплати дивіденді! у вигляді акцій, емітованих підприємством, яке нараховує дивіденди за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій у часі всіх акціонерів (власників) у статутному капіталі підприємства-емітента.

373 731-Нараховані дивіденди

311 373-Зараховані дивіденди на поточний рахунок

27 373-Оприбуткована готова сільськогосподарська продукція

641 373-Відображено податковий кредит за ПДВ

28.Журнально-ордерна форма б/о

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку с найбільш прогресивною серед інших форм обліку. Вперше основні принципи журнально-ордерної форми обліку були сформульовані у 40-х роках XIX століття.  Основними реєстрами бухгалтерського обліку є журнали-ордери. Вони нагадують собою накопичувальні відомості, в яких систематизація і групування документів ведеться в хронологічному порядку за кореспондуючими рахунками. Кількість таблиць у журналах-ордерах залежить від складності організації бухгалтерського обліку того чи іншого об'єкта, від ступеня деталізації обліку, можливості ведення аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі та інших обставин. Журнали-ордери, як правило, призначені для синтетичного обліку операцій господарської діяльності підприємств. Ведення записів у журналах-ордерах здійснюється у порядку однобічної реєстрації. Реєструються тільки кредитові обороти в кореспонденції з дебетовими. Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою, тобто кредитові обороти за кожним балансовим рахунком збираються в одному журналі-ордері, а дебетові обороти за цим рахунком знаходять відображення в різних журналах-ордерах. Журнально-ордерна форма обліку ґрунтується на принципах систематизації і накопичення в хронологічному порядку даних первинних документів, що відображують господарські операції безпосередньо в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку. Записи в накопичувальні відомості вносять за показниками, необхідними для управління, контролю й аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, а також періодичної бухгалтерської звітності та розрахунків (декларацій). Переважно це здійснюється у відомостях аналітичного обліку а в окремих випадках - і у відповідних журналах-ордерах. Синтетичний і аналітичний облік здійснюються у реєстрах, як правило, в єдиній системі записів. Аналітичний облік ведуть у допоміжних відомостях і виробничих звітах, побудованих, в основному, за дебетовою ознакою. Вони застосовуються тільки в тих випадках, коли необхідні дані неможливо накопичувати безпосередньо в журналах-ордерах. Дані цих реєстрів потім переносять у журнали-ордери.