Тема 7. Облік зобов’язань

1. Поняття, види і оцінка короткострокових зобов'язань.

2. Облік розрахунків з постачальниками.

3. Основи обліку розрахунків по оплаті праці.

4. Зміст й оцінка довгострокових зобов’язань.

1. Поняття, види і оцінка короткострокових зобов'язань.

Зобов’язання є юридично регламентованим обов’язком компанії щодо виплати грошей і надання товарів, робіт і послуг, які виникли в результаті минулих подій. Зобов'язання поділяються на короткотермінові та довготермінові які послідовно відображаються в балансі.

У бухгалтерському обліку виділяють моменти:

1. Момент виникнення зобов'язання, коли зобов'язання відображаються в обліку тільки тоді, коли виникає заборгованість по ньому.

2. Оцінка зобов'язань. Зобов'язання звичайно оцінюються сумою грошей, необхідною для сплати боргу, або, в умовах ринку, вартістю товарів і послуг, які необхідно представити.

3.Класифікація зобов'язань. Короткострокові зобов'язання або короткострокова кредиторська заборгованість включає борги, погашення яких очікується на протязі року або господарського циклу, якої б тривалості він не був.

Інформація про зобов'язання. Крім правильної реєстрації моменту виникнення зобов'язань, їх оцінки і класифікації необхідна детальніша інформація про зобов'язання фірми у фінансовій звітності підприємства, щоб користувач звітності міг побачити вплив таких зобов'язань на ліквідність, рентабельність фірми.

Короткотермінові зобов’язання поділяються на дві групи:

• детерміновані, або чітко виражені, зобов’язання;

• можливі, чи непередбачені, потенційні зобов’язання.

Детерміновані – це зобов’язання, які чітко визначені як з погляду існування, тобто обумовлення контрактом і законодавчими вимогами, так і щодо величини (сума їх точно обумовлена). Це – рахунки до сплати (кредиторська заборгованість за рахунками), рахунки з обліку заборгованості по векселях виданих, рахунки по обліку розрахунків з оплати праці, рахунки по обліку заборгованості з податків, дивідендів і інше.

Непередбачені чи потенційні зобов’язання визначаються як умова або ситуація, кінцевий результат якої буде підтверджено тільки в момент здійснення чи нездійснення непередбачених подій. Тобто підтверджується сума платежів платника, дата платежів або наявність самого платежу.

2. Облік розрахунків з постачальниками. Облік заборгованості з векселів виданих.

Рахунки до оплати (кредиторська заборгованість) є заборгованістю компанії за товари, роботи, послуги, що виникли в результаті придбання за відкритим рахунком. Визначення величини кредиторської заборгованості не спричиняє труднощів, оскільки ця сума відображена в рахунку.

В бухгалтерському обліку відображається такою проводкою:

Д-т Товари, роботи, послуги

К-т Рахунки до сплати

За довгострокову оплату постачальник може надати покупцеві знижку:

---

Д-т Товари, роботи, послуги 5000

К-т Рахунки до сплати 4500

К-т Розрахунки за знижками одержаними 500

Погашення заборгованості по рахункам до сплати:

Д-т Рахунки до сплати

К-т Грошові кошти

Якщо придбані ТМЦ не відповідають умовам контракту покупець може виставити претензію, або їх повернути:

Д-т Рахунки до сплати

К-т Претензія

або

Д-т Рахунки до сплати

К-т ТМЦ

3. Основи обліку розрахунків по оплаті праці.

У систем МСБО існує три види зобов'язань, пов’язані з обліком зарплати:

1 – заборгованість по виплаті зарплати;

2 – заборгованість по податках, стягуваних із зарплати;

3 – заборгованість по нарахуванні на заробітну плату.

Зобов'язання по зарплаті. Зарплата робітників розраховується виходячи з почасової ставки або відрядного вироблення. Для службовців встановлюється місячний або річний оклади. Крім визначення мінімального рівня зарплати держава упорядковує виплати за наднормові роботи, якими вважаються години, відпрацьовані понад 40 в тиждень і 8 в день. У виплатах за наднормовий час встановлений мінімум може бути перевищений. Розрахунки регулюються МСБО 19 «Виплати працівникам». Даний стандарт визначає п'ять категорій виплат:

- Короткострокові виплати працівникам (зарплата, внески на соц. страхування, щорічні відпускні, премії, участь в прибутки, медичне обслуговування, надання житла, автомобілів, товарів);

- Виплати по закінченню трудової діяльності (пенсії, страхування, мед. обслуговування);

- Інші довгострокові виплати працівникам (додаткова відпустка, що компенсується, за вислугу років, академічну відпустку, виплати з нагоди ювілеїв, виплати у зв'язку з тривалою непрацездатністю, виплати частини прибутку і премії після 12 місяців);

- Виплати при звільненні працівників (зобов'язання перед працівником при виході його на пенсію);

- Компенсаційні виплати інструментами капіталу підприємства (акції, за вартістю беї низкою ніж справедлива, виплати грошовими коштами майбутньої ринкової вартості акцій.

Облік використання робочого часу ведуть табельники або спеціально встановлені автомати, а іноді й caмi робітники.

Табельник складає картку обліку часу. Картки обліку часу об'єднують iз маршрутними листами, щоденними рапортами, робочими нарядами й іншими первинними документами. У них вказують прізвище працівника, номер жетона, зміну роботи, назву цеху, вид i час роботи, кількість відпрацьованих годин, у т. ч. понаднормово. Робітник два рази на день (на початку та в кінці зміни) фіксує в картці час початку i закінчення роботи. У картці враховуються також внутрішньозмінні простоювання. Після закінчення одного виду роботи i переведення робітника для виконання іншої роботи попередня картка обліку часу закривається, а замість неї відкривається нова.

Щотижня на основі первинних даних відділ обліку заробітної плати перевіряє достовірність записів, нараховує заробітну плату i складає платіжну відомість.

---

У платіжній відомості зазначаються дата, прізвище, сума нарахованої зарплати, плати до видачі.. Відомість є одночасно реєстром обліку заробітної плати.

Кожний працівник отримує витяг iз платіжної відомості про нараховану заробітну плату й утримання з неї.

Нарахування заробітної плати відображається:

Д-т Витрати (Виробництво, адміністративні)

К-т Заробітна плата

Зобов'язання по утриманнях із зарплати робітників і службовців. Як правило, кінцева сума, виплачувана робітникам і службовцям, менше нарахованої їм зарплати, в наслідок того, що підприємець за існуючим в країнах законодавством зобов'язаний утримувати певну частину заробітку своїх працівників (податки) на користь державних органів. Певні утримання здійснюють також на користь самих робітників і нерідко по їх проханню. До цієї групи належать утримання до пенсійного фонду, страхові внески органам охорони здоров'я, внески осіб, що уклали договір страхування життя, профспілкові внески і добродійні податки. Незалежно від того, з якою метою здійснюють утримання із заробітної платні робітників і службовців, власник підприємства зобов'язаний перерахувати ці суми на користь відповідних державних органів, фондів або організацій. Підприємець несе відповідальність за збір і перерахування цього податку до відповідних державних органів. До інших утримання відносяться внески для виплати допомог через старість, страхові внески, переказ зарплати на рахунок в банку. На кожного працівника на підприємстві відкривається особовий рахунок, в якому фіксують всі нарахування і вирахування з його заробітку. Підприємець несе відповідальність за правильність розрахунку суми утримань із зарплати робітників і службовців і за своєчасний переказ їх відповідним організаціям.

У більшості країн світу кожен підприємець зобов'язаний сплатити 3 основні податки:

1 – прибутковий податок;

2 –податок по страхуванню по безробіттю, який на відміну від прибуткового

На суму утримань із заробітної плати проводять такі бухгалтерські записи:

Д-т Заробітна плата

К-т Прибутковий податок до виплати, Податок на соціальне страхування до виплати, Інші утримання із заробітної плати.

Підприємство частіше виплачує заробітну плату чеками або через банк:

Д-т Заробітна плата

К-т Грошові кошти.

Підприємство сплачує відрахування на соціальні потреби:

Д-т Витрати (Виробництво, адміністративні)

К-т Прибутковий податок, внески на соціальне страхування, Інші відрахування.

4. Зміст й оцінка довгострокових зобов’язань.

Міжнародного стандарту, який би був цілком присвячений обліку довгострокових зобов’язань, немає. Однак стандарт 17 „Оренда (Облік лізингу)” визначає зобов’язання, що виникають у результаті довготермінової оренди, а фінансові зобов’язання регулює стандарт 32 „Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації”.

---

Основні типи довготермінових зобов'язань:

1. Облігації до виплати.

2. Векселі до виплати.

3. Банківські позики, з терміном погашення понад один рік.

4. Застави до виплати.

5. Лізингові зобов'язання.

6. Пенсійні зобов'язання.

Облігації — один з найпоширеніших фінансових інструментів, якими користуються компанії для залучення грошових коштів, i один з найпоширеніших видів довготермінової заборгованості.

Облігація — це цінний папір, що випускається для залучення грошових коштів i дає право власникові через визначений проміжок часу отримати суму, вказану в облігації, а також проценти протягом періоду дії облігації.

Вексель до оплати — це зобов'язання оплатити визначену суму грошей у зазначений термін. Вони є процентними та безпроцентними. Довготермінові векселі до оплати — це векселі, видані на термін більше одного року.

Векселі є забезпеченими та незабезпеченими. Забезпеченими називаються закладні векселі, проценти з яких декларуються з річної ставки, хоча можуть виплачуватися щомісячно або щоквартально.

У міжнародній практиці не існує принципових відмінностей в обліку короткострокових і довгострокових банківських позик. Позики враховуються в балансі підприємства по основній сумі боргу. Відсотки, нараховані на момент складання балансу, указуються окремо як нарахування.

Довготермінові лізингові зобов'язання аналогічні продажу в кредит. Згідно з американськими стандартами орендатор повинен відображати отриманий актив i відповідні боргові зобов'язання за названою вартістю лізингових платежів за весь термін лізингу. Кожен лізинговий платіж складається з двох частин: процентів i частково погашеної основної суми боргу. На основні засоби, отримані за лізингом, нараховують знос, що відображається так:

1. Отримане за лізингом обладнання:

Дебет "Обладнання за лізингом"

Кредит "Лізингові зобов'язання".

2. Нарахування амортизації:

Дебет "Витрати на знос"

Кредит "Амортизація за лізинговим обладнанням".

3. Погашення лізингового зобов'язання:

Дебет "Витрати на виплату процентів"

Дебет "Лізингові зобов'язання"

Кредит „Грошові кошти".

Пенсійна угода – це договір між фірмою і зайнятими в ній особами, по якому компанія зобов'язується виплачувати допомогу працівнику після його звільнення з роботи по віку. Більшість фірм виплачує пенсійну допомогу в повному розмірі, але іноді і самі працівники оплачують із зарплати частину пенсійної допомоги. Як ті так і інші виплати поступають до пенсійного фонду і з нього виплачується допомога пенсіонерам. В більшості випадків пенсійна допомога складається з щомісячних виплат працівникам після їх виходу на пенсію.

Сума пенсійних витрат є величиною, яка наперед визначена. Якщо сума грошей, внесених до пенсійного фонду, менше ніж пенсійні витрати, то виникає заборгованість, що показується в балансі, якщо ж сума грошей, виплачуваних за пенсійною угодою, більше пенсійних витрат, то виникає авансом сплачені витрати, які відображаються в активі балансу.

---

---

Смотрите также файлы

• posibnik_ch_2.doc

• Tema_2_3.doc

• Robocha_programa.doc

• ОКХ-магістри_2011.doc

• PZ_28_kontaktni_analizatori_Dokument_Microsoft.doc