Файл: Теорія галузевих ринків.docx

2) Обмеження входження на основі стратегічного розміщення підприємств: знайти ринок або мережу ринків, що недостатньо обслуговується.

3) Бар'єри на основі диференціації продукції.

32. Моделі домінантної фірми.

Особливість цінової поведінки домінуючої фірми полягає в тому, що вона не зацікавлена в тім, щоб за рахунок зниж. ціни позбутися конкурентів. З іншого боку, наявність конкурентів і небезпека входження новачків змушує домін. Фірму підтримувати ціни на рівні нижчому, ніж вони були б у випадку монополії. Тому часто дану ринкову структуру можна розглядати як проміжну між монополією й олігополією

Зазвичай виділяють 2 осн. типи цінового лідерства — лідерство підпр–ва з істотно нижчими витратами, ніж у конкурентів та лідерство підпр–ва, що домінує на ринку, але за рівнем витрат не відрізн. Істотно від конкурентів.

1. (статична модель Форхаймера)

Передумови моделі. 1. Існує одна фірма, що має нижчі витрати й більший розмір, ніж будь-яка інша фірма галузі. 2. Всі фірми, крім домінуючої, є ціноотримувачами й визначають свій випуск, порівнюючи свої граничні витрати й галузеву ціну. 3. Число фірм у галузі фіксовано.4. Домінуюча фірма знає криву галузевого попиту. 5. Домінуюча фірма знає криву пропозиції конкурентного оточення і може передбачати її величину за різного рівня цін.

Р,З

На своїй залишковій кривій попиту домінуюче підпр-во встановлює ціну або визначає випуск, керуючись правилом: МС = MR. Але оскільки його крива MR складається із двох сегментів, можливі два типи рівноваги: 1. рівновага домінуючого підпр-ва і його конкурентного оточення; 2. конкурентне оточення зникає, а домінуюче підпр-во стає монополістом. Конкретний результат залежить від хар-ру кривої витрат домінуючого під-ва.

1-й Результат має місце, якщо витрати домінуючого підприємства дещо нижчі від витрат конкурентів. Тоді LMC_d перетинає перший, більш високий сегмент MR_d (крапка Е_х на мал. 11.11, б) і оптимальний випуск домінуючого підприємства складе Q_d , а ціна — Р. Тоді різниця між попитом і випуском домінуючого підпр-тва (Q -Q_d) виявиться рівній величині пропозиції конкурентів (Q_f на мал. 11.11, а). У цьому випадку конкуренти збережуть своє положення

2-й Результат має місце, якщо витрати домін. фірми істотно нижчі витрат конкурентів, так що його крива граничних витрат LMC _d перетинає не верхньому, попередньому розриву, а нижній, наступний за ним сегмент MR_rf (крапка Е₂ на мал. 11.11, б). Тоді домін. фірма зупиниться на випуску Q*_d і ринковій ціні Р*. Так як ця ціна нижче точки закриття навколишніх підприємств, Р* <P = minLAC випуск кожного з них (у тому числі Q_f) виявиться нульовим, а випуск домінуючого підприємства й буде випуском галузі. Тобто, домін. фірма стане монополістом.

(динамічна модель Гаскінсона)

Крива пропозиції конкурентного оточення, S(P), горизонтальна.

Крива кінцевого попиту домінуючого під-ва буде в цьому випадку теж горизонтальної при ціні Р, а це значить, що при ціні Р и крива граничного доходу також горизонтальна (1) = MR). При ціні нижче Р кривої залишкового попиту буде спадний відрізок кривої ринк попиту D_r(P) (мал. 11.13, б). Точці її зламу відповідає розрив кривої граничного доходу, за яким лежить спадний сегмент.

---

Тут також можливі рівноваги двох типів залежно від характеристики витрат домінуючого підприємства. Якщо його граничні витрати порівняно високі (MC_d на мал. 11.13, б) і їхня крива перетинає горизонтальний сегмент MR_r, випуск домін. фірми складе Q_d , ціна — Р. Тоді випуск всіх конкурентів становитиме Q_f = Q -Q_d при нульовому ек. прибутку (оскільки Р = АС ). Це значить, що приплив нових підприємств, приваблених можливістю одержати позитивний приб-к, сприяє підтримці ціни продукції на рівні середніх витрат, перешкоджаючи тим самим зниженню домін. фірмою ціни нижче цього рівня.

2-га рівновага буде мати місце, коли гран. витрати домін. фірми істотно нижчі, ніж у конкурентів (крива МС_d на мал. 11.13, б). У цьому випадку ціна домін. фірми, Р*, настільки низка, що жоден з конкурентів не зможе залишитися в галузі. І домінуюче підприємство, як і у випадку, представленому на мал. 11.11, б, стає монополістом.

Припущення Гаскінсона – домінантна фірма, що очікує входження, буде максимізувати прибуток, використовуючи поточні прибутки для нейтралізації впливу входження та протидіючи зменшенню частки прибутку.

Відтік конкурентів спостерігатиметься, тоді коли їхні витрати будуть більшими за ціну лідера. Притік, коли їхні витрати будуть меншими за ціну лідера.

До тих пір, поки середні витрати конкурентів будуть більше ціни лідера, ця фірма буде завжди перевищувати свої довгострокові витрати шляхом обмеження та утрримання своєї ціни нижче рівня коротко строк. макс.прибутку.

Варіанти поведінки домінуючої фірми:

-Максимальна ціна - фірма втрачає свої позиції)

-Мінімальна ціна - для витісення суперників)

-Асимптотичне лімітуюче ціноутворення

33. Стратегічна конкуренція.

Стратегічна кон-ція – поведінка фірми з метою поліпшення майбутніх позицій на ринку; у своїй крайній формі може передбачати дії, що спрямовані на ↓ к-ті конкурентів шляхом їх витіснення з ринку або обмеження входження.

Форми: 1.Стратегія витіснення має назву «хижацьке ціноутворення» - крайня форма прояву. 2.Стратегія щодо запобігання входження – «стратегія протидії входження»

Цінові стратегії протидії входження: 1-Модель домінантної фірми. 3 варіанти поведінки домінуючої фірми: 1.Фірма, яка втрачає позиції на ринку (Ро<Р<Рmax) 2.Ціноутвореня, що виштовхує фірми з ринку (Р<Ро) 3. Асимптотичне лімітуючи ціноутворення (Р=Ро –лімітуюче ціноутворення).

Р-конкурентна ціна, до to відбувається розширення конкурентного оточення. Домінуюча фірма надає перевагу коротко строк ціноутв-ню, якщо дисконтна ставка висока і майбутні прибутки для неї менш цінні ніж поточні. 2-Динамічна модель Гаткінсона: головна ідея – інтенсивність входження або розширення конкурентного оточення змінюється разом із ціною, яку встановлюють домінуючі фірми. Чим вища ціна, тим швидше в галузь увійдуть фірми. Динаміка входження х-ться рівнянням dq(t)/dt=k(t)*(P(t)-Po); Po – мін сер витрати потенційних конкурентів, P(t) – ціна домінуючої фірми в період t, q(t) – обсяг випуску фірми конкурентного оточення, dq(t)/dt – швидкість розширення конкурентного оточення, k(t) – швидкість реакції конкурентів на стимул до отримання прибутку. 3-Модель Сайласа-Бейна:фірма, що входить на новий ринок вважає, що у відповідь на появу нового учасника існуючі фірми будуть продовжувати випуск продукції у попередньому обсязі.

---

Ро – ціна до появи нового учасника, АВ – ф-ція залишкового попиту. Фірма може обирати обсяг в-ва так, щоб входження було неприбутковим.

Р1 – гранична ціна, q1 –обсяг, який перешкоджає входженню інших фірм.

Моделі стримання входження за масштабом: фірма П1 існує, фірма П2 планує увійти. Якщо фірма П1 обирає обсяг q1’ то її прибуток буде А.

* Стратегія підвищення втрат конкурентів * Стратегія перехоплення ініціативи та захоплення торгових марок

34. Основні бар’єри входження на ринки товарів і послуг України

Серед вагомих чинників, що впливають на розвиток бізнесу в Укр, слід виокремити макроек стабільність, наявність ринк інфрастр-ри та кваліфікованого персоналу, стан розвитку фінансових ринків тощо. Зростання ек-ки за останні роки позитивно впливає на розвиток підприємств загалом та на зростання ролі приватного сектора зокрема. Окремо слід указати на роль держави. Уповноважені державою органи влади визначають умови входження на ринок, затверджують правила гри на ньому та здійснюють контроль за їх дотриманням. Сукупність усіх цих умов та правил формує регуляторне середовище. Складовими регуляторного середовища є процедури реєстрації під-в, лі ценз-ня, сертифікації та стандартизації продукції, отримання дозволів і погоджень, проходження митних процедур, порядок проведення перевірок госп д-ті тощо. Відповідно фор-ються певні бар’єри входження на ринок та виходу з нього.

Осн бар’єри, що існують в Укр можна поділити на:

1. адм--прав: - надмірна к-ть контролюючих орг-цій і об'єктів нагляду; 1. Недосконалість законодавчої бази. 2. Відсутність доступу до інфо про вимоги, що ставляться з боку контролюючих органів до під-ців. 3. Відсутність завчасної інформації про час та терміни перевірок. 4. Високий ступінь бюрократизації роботи. 5. Необґрунтованість вимог. 6. Відсутність відповідей на запити підприємців. 6. Складність одержання інфо про повноваження контролюючих організацій; 7. Відсутність ефективної системи контролю над діяльністю державних службовців з боку держави і громадськості та інші.

2. Недосконалість системи оподаткування та реєстрації нових під-в: надмірність сукупної маси податкових платежів (прибутковий податок, ПДВ, податок на прибуток під-в і орг-цій, інші податки і збори, передбачені чинним законодавством); велика кількість баз для оподатковування (доход, виторг, торговельна націнка, прибуток, фонд заробітної плати і т.д.); велика трудомісткість податкового обліку; наявність авансових платежів по ряду податків; жорсткість податкового тягаря з боку місцевих органів влади; часті зміни регуляторних актів, нерегульовані перевірки, недосконалість митної системи, відсутність прозорості та простоти процесу сертифікації, проблемність одержання різнопланових дозволів, складність процесів ліценз-ня та реєстрації нових під-в.

---

В суч умовах спостерігається значний інтерес європ співтовариства до укр фін ринку, що викликаний високою вартість тут фін ресурсів та можливістю одержувати надприбутки. Особливо це спостерігається у банківській д-ті. Відповідно виділяють ряд специфічних банківських бар’єрів: - правові обмеження банківської д-ті (встановлення мінімального розміру статут капіталу, необхідність ліцензування банківської д-ті операцій з іноземними валютами і цінними паперами); обмеженість доступу до джерел кредитних ресурсів; диференціація банківського продукту (індивідуалізація банківських послуг, надання їм хар-к, що відрізняють їх від аналогічних послуг інших банків, що призводить до фор-ня стійких купівельних переваг і ускладнює вхід на ринок новим, нікому невідомим кредитним інститутам); високі витрати по переорієнтації споживачів. Вихідні бар’єри в банківській справі не мають такого значення, як в промисловості, так як проникнення кредитних інститутів на нові ринки звичайно не пов’язані з їх виходом зі старих ринків, а здійснюються в рамках диверсифікації банківського асортименту.

35. Суть та види цінової дискримінації.

ЦД – це встановлення продавцем різних цін на різні одиниці одного і того ж товару, що продається одному або різним покупцям, при однакових витратах та якості товару, коли ціна залежить від к-ті товару, що купляється, хар-к покупця або різних умов попиту. Поняття ЦД було впроваджено в ЕТ А.Пігу (визначив 3 види ЦД).

ЦД викор-ється фірмами як засіб реалізації та збереження монопольної влади з метою макс-ції прибутку за рахунок перерозподілу спож надлишку на власну користь або блокуючого та хижацького ціноутв-ня як метод впливу на існуючих та потенційних конкурентів.

ЦД можна проводити лише при:

-наявності ринк влади у продавця, що надає можливість впливати на попит шляхом регулювання ціни;

-можливості класифікувати покупців по групам з однаковими ціновими перевагами;

-виключення перепродажу товару однією групою покупців іншим, а також ств-ня штучних бар’єрів розподілу покупців.

Розрізняють наступні види ЦД:

-у просторі (продаж у місті та у селі);

-у часі (білети на вечірні та денні сеанси);

-за доходами споживачів (послуги для багатих та бідних);

-за обсягами споживання блага (мінімально необхідна к-ть та зверх норми);

-за соц статусом споживачів (квитки для працюючих та пенсіонерів).

Пігу виділив 3 типи ЦД:

* ЦД 1 ступеня має місце коли кожна одиниця товару продається за ціною, яку кожний споживач згоден віддати за цю одиницю, тобто за ціною попиту. Для кожного покупця ці ціни будуть різними. Цей вид ЦД передбачає як персональні, так і міжособистісні відмінності цін попиту.

* ЦД 2 ступеня має місце, коли ціни на продукцію однакові для всіх споживачів, але розрізняються в залежності від обсягу покупки.

---

Розрізняють наступні способи реалізації ЦД 2 ступеню: *продаж оптом; *складений тариф, коли робиться внесок за право купляти у відповідності з попитом, а далі призначається ціна у відповідності до попиту.

До ЦД 2 ступеню належить ціноутв-ня за наступними видами:

- Ціноутв-ня на основі простого тарифу передбачає зміну ціни всього обсягу покупки в залежності від обсягу покупки;

- Блочного тарифу – зміна ціни після накопичення обсягу.

- Встановлення подвійного тарифу передбачає, що ціна розпадається на 2 компоненти: фіксований складник (за право зробити купівлю) і разову ціну (за кожну одиницю придбаного товару);

- при встановленні мінімального обсягу покупки.

* ЦД 3 ступеня - коли галузевий попит може бути представлений у вигляді окремих груп покупців (на основі сегментації) з різними ф-ціями попиту.

При ЦД 3 ступеню продавець повинен призначати меншу ціну на продукцію в сегментах ринку з високою ціновою еластичністю попиту.

Розрізняють практичні види ЦД, які застосовуються для спож та вир товарів.

Для спож товарів - це викор-ня складеного тарифу, пов’язані продажі, нелінійне ціноутв-ня, сезонне ціноутв-ня.

Для вир товарів – зональне ціноутв-ня, базисний пункт постачання, трансфертне ціноутв-ня, премії за терміновість постачання.

Пов’язані продажі – це коли продаж одного товару обумовлений купівлею іншого товару.

Нелінійне ціноутв-ня – встановлення ціни в залежності від обсягу покупки.

Сезонне ціноутв-ня – встановлення ціни в залежності від коливання попиту.

ЦД за Ф.Махлупом. Виокремлює 3 головні групи:

-індивідуальна дискримінація, що засновується на відмінностях між покупцями;

-групова дискримінація, де використовується різниця між групами покупців;

- продуктова дискримінація, за якої на різну продукцію призначаються дискримінаційні ціни.

Укр закон-во на сьогоднішній день ЦД не забороняє, відсутні навіть такі терміни.

36. Суть та види цінової дискримінації.

ЦД – це встановлення продавцем різних цін на різні одиниці одного і того ж товару, що продається одному або різним покупцям, при однакових витратах та якості товару, коли ціна залежить від к-ті товару, що купляється, хар-к покупця або різних умов попиту. Поняття ЦД було впроваджено в ЕТ А.Пігу (визначив 3 види ЦД).

ЦД викор-ється фірмами як засіб реалізації та збереження монопольної влади з метою макс-ції прибутку за рахунок перерозподілу спож надлишку на власну користь або блокуючого та хижацького ціноутв-ня як метод впливу на існуючих та потенційних конкурентів.

ЦД можна проводити лише при:

-наявності ринк влади у продавця, що надає можливість впливати на попит шляхом регулювання ціни;

-можливості класифікувати покупців по групам з однаковими ціновими перевагами;

-виключення перепродажу товару однією групою покупців іншим, а також ств-ня штучних бар’єрів розподілу покупців.

---