Файл: Shkatula_Yu.docx

Забезпечення населення питною водою - предмет особливої уваги урядів багатьох країн світу. З 2002 р. для порівняння якості життя у різних державах Організація Об'єднаних Націй на перше місце ставить не економічний, а екологічний показник - забезпе­ченість питною водою.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), а також національні стандарти різних країн запровадили параметри якості питної води, але через недосконалість промислових технологій у водні джерела потрапляють нові, більш небезпечні, забруднювачі. Чинні стандарти не дозволяють оцінити динаміку проявів нових за­бруднювачів і змін, що відбуваються у воді.

Пропонована для пиття і господарських потреб населення вода повинна бути бездоганною з санітарно-епідеміологічної точки зору. Але практично половина українців, а в окремих регіонах - до 70% населення, змушені користуватися забрудненою водою. Домішки з такої води накопичуються в організмі, порушують репродуктивні функції і діяльність ендокринної системи, ініціюють розвиток онкологічних хвороб і генетичних аномалій, знижують імунітет. На початку третього тисячоліття в Україні абсолютно здоровим досягло повноліття тільки 10% населення від генерації кінця 80-х років. Висновок один: необхідна профілактика якості води, водопровідна вода повинна очищатися додатково

Для доочищання водопровідної води широко застосовують ад­сорбційно-фільтрувальні та ультрафільтрувальні пристрої. До першого типу належать фільтри з активованим вугіллям чи іншим придатним адсорбентом. У межах своєї адсорбційної місткості вони забезпечу­ють доочищання водопровідної води за основними фізико-хімічними показниками, але не створюють надійної перешкоди для бак­терій і вірусів. Натомість, часто вони самі розмножують бактерії у своєму просторі і насичують ними відфільтровану воду.

Для обробляння (доочищання) 200-1000 л водопровідної води адсорбційними фільтрами потрібно в середньому використати 1000 г високоякісного активованого вугілля.

Принцип дії ультрафільтрувальних пристроїв базується на «про­тискуванні» води через мембрани з дуже дрібними порами. Пори виготовляють такими, щоб вони пропускають малі молекули, але затримували великі. Цим способом відокремлюють навіть ті міне­ральні компоненти, що повинні надходити в організм людини з питною водою. У той же час ультрафільтрувальні мембрани чутливі до підвищеної жорсткості води і не затримують розчинених газів. Хлор, хлороформ, аміак, сірководень та інші гази додатково улов­люють адсорбентами (активованим вугіллям), а жорсткість води ко­ригують іонообмінними смолами.

Коефіцієнт корисної дії ультрафільтрувальних пристроїв невисо­кий. Експлуатаційна вартість цих пристроїв не нижча, ніж ад­сорбційних фільтрів, а відновлювальна здатність набагато більша (залежить від продуктивності пристрою).

Протягом останнього десятиліття було розроблено більш еко­номічний спосіб доочищання водопровідної води. Його дія основа­на на видаленні з води токсичних домішок разом із потоком пу­хирців повітря. Кожен з повітряних пухирців адсорбує бруд з води на своїй поверхні і через спеціальний пристрій - пухирцево-плівковий екстрактор - переносить їх в окремий збірник або вида­ляє в каналізацію.

Якість водопровідної води за такого обробляння підвищується до рівня вимог ВООЗ щодо питної води. Вартість доочищання у 50-100 разів менша, ніж вартість доочищання води адсорбційно-фільтрувальними чи зворотньо-осмотичними методами.

Таблиця 3

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовим у воді водних об'єктів господарсько-питного та культурно-побутового водокористування

Визначаль­ним чинником для методики впровадження необхідної технології доочищання води є забруднювач.

Водовиробники чистої води не встигають вчасно відреагувати на нові забруднювачі, визначити ступінь їхньої небезпеки, своєчасно змінити регламенти роботи очищальних споруд, а тому для водо-споживачів завжди зберігається небезпека вживання неякісної во­ди, що становить загрозу для їх здоров'я.

Усе більш актуальним стає вибір такої технології очищання і зне­заражування води, яка б давала якісну і корисну воду з урахуван­ням можливої появи нових забруднювачів. Механізм дії такої тех­нології мав би забезпечувати створення у потоці забрудненої води умов знезаражування органічного складника забруднювача та пере­творення розчинних форм молекул забруднювальних речовин у не­розчинні, направивши їх на очищання через фільтрувальну (з про­стим відновленням) речовину. Така речовина притягнула б до себе та забрала з потоку води молекули забруднювальної речовини у не­розчинній формі органічного та неорганічного походження без ви­користання додатково сучасних полімерних домішок реагентів типу «Акватон» і без утворення вторинних токсичних з'єднань та продуктів окислення, шкідливих для здоров'я людини. Теоретично сьогодні на такій основі потрібно перебудувати всі об'єкти водо-виробництва.

За умов надзвичайних ситуацій природного та техногенного по­ходження всі наявні заходи та засоби водозабезпечення споживачів якісною питною водою стають не придатними для використання. Оцінення можливого впливу негараздів з водою і системами водо­споживання на екологічний стан довкілля є необхідним компонен­том прогнозування негативних наслідків надзвичайних ситуацій та запобігання їм.

Література

1. Войцицький А.П. Техноекологія: підручник / Войцицький А.П., Дубровський В.П., Боголюбов В.М.; за ред.. В.М. Боголюбова. К.: Аграрна освіта, 2009. – 533 с.

2. Промислова екологія: навч. посіб. / С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, І.А. Соколовський та ін.. – 2 –ге вид., - К.: Знання, 2012. – 430 с.

3. Запольський А.К. Водопостачання, водовідведення та якість води: підручник / Запольський А.К. – К.: Вища шк.., 2005. – 671 с.