Файл: Shkatula_Yu.docx

I клас – санітарно-захисна зона 1000м;

II клас – СЗЗ 500м;

III клас – СЗЗ 300м;

IV клас – СЗЗ 100м,

V клас – СЗЗ 50м.

При необхідності СЗЗ може бути збільшена. Основна умова, якої дотримуються – це її благоустрій та озеленення з врахуванням існуючих зелених насаджень. Житлові мікрорайони повинні бути відокремлені від СЗЗ смугами деревно-чагарникової рослинності шириною не менше 50м, при ширині зони до 100м – не менше 20м, при ширині зони 300м площа деревно-чагарникової рослинності повинна складати 60%, а від 300 до 1000м – 50%.

Санітарно-захисні зони передбачають затримання забруднюючих речовин, тому в них не допускається розміщення шкіл, дитячих садків, спортивних споруд, оздоровчих та лікувальних закладів.

Література

1. Баженов В.А. ІсаєнкоВ.М., Салаткін. Інженерна екологія. Підручник К.:КВНАУ,2006.-492

2. Инженерная экология: Учебник; Под ред. В.Т. Медведева: - М.: Гардар, 2002. - 687 с.

3. Инженерная экология и экологический менеджмент: Учебник / М.В. Буторина, П.В.

4. Воробьев, А.П. Дмитриева и др.; Под ред. Н.И. Иванова, И.М. Фалина. - М.: Лотос, 2003. - 528 с.

Практична робота №7 Тема. Проблеми водозабезпечення сільського населення України

Мета: ознайомити студентів з проблемами водозабезпечення населення України, наслідками споживання людиною забрудненої води та гігієнічними вимогами до складу та властивостей води.

Теоретичні відомості

Вода - основа життя і здоров'я. Кожна жива клітина організму людини містить необхідний для життя водний розчин різних жи­вильних речовин. З її участю відбувається обмін речовин, збільшу­ються і відновлюються клітини, здійснюється терморегуляція та інші процеси. Загалом організм людини складається на 70% (за ва­гою) з води, і цю воду необхідно постійно поповнювати. Вміст води у крові людини - близько 90%. Мозок, серце і м'язові ткани­ни складаються з води на 75%, печінка на 69-86%, нирки і кров на 83%, у кістах води - до 28%. При втраті 1,0 - 1,5 л води людина відчу­ває спрагу. Після втрати організмом людини 6-8% води збільшується в'язкість крові, підвищується температура, з'являється слабкість, головний біль, запаморочення. Позбавлення води для лю­дини небезпечніше за перебування без їжі. Без води життя згасає менше ніж за тиждень. Після втраті води в обсязі 12% від маси тіла людина гине.

За середньої тривалості життя обсяг спожитої води складає близько 25 тонн на одну людину. Від того, яку воду людина спожи­ває протягом свого життя, залежить її здоров'я і тривалість життя, а також наступних поколінь.

Питну воду насамперед характеризує її мінеральний склад. У питній воді в необхідних кількостях повинні перебувати натрій, калій, кальцій, залізо, марганець, фтор, йод та інші хімічні елемен­ти. Систематичне вживання води з нестачею чи надлишком мінеральних солей призводить до розладів як окремих органів, так і організму загалом.

Так, нестача натрію і калію у питній воді спричиняє серйозні па­тології організму людини, але надлишок цих елементів теж небез­печний. Надлишок заліза у воді призводить до серцево-судинних хвороб, адже залізо входить до складу гемоглобіну крові.

Фтор забезпечує міцність зубної емалі, його нестача (менше 0,5 мг/л) призводить до карієсу, а надлишок (понад 1,0-1,2 мг/л) розвиває флюороз.

Кальцій «відповідає» за стан кісткової тканини та суглобів. Тому порушення кальцієвого обміну сповільнює фізіологічні процеси у кістках і вони стають ламкими.

Нестача йоду (добова потреба організму - 0,1-0,2 мг) призво­дить до дисфункції щитовидної залози, бронхів і легень.

Загалом із питною водою людина повинна одержувати до сімде­сяти необхідних для життя хімічних елементів.

У водогінну мережу воду подають спеціалізовані підприємства водопідготовки -водовиробники. В основному вони беруть воду з річок, озер і поверхневих водоносних шарів. За мінеральним складом така вода щонайкраще відповідає потребам живого ор­ганізму.

У теплий період року в річках і озерах розмножується величезна кількість бактерій та інших найпростіших мікроорганізмів. Вони неодноразово спричинювали широкий спектр хвороб (холера, черевний тиф, дизентерія, гепатит та ін.). Крім того, вода, забруд­нена мікроорганізмами, є причиною поширення лептоспірозу, туляремії, бруцельозу та ін. Наслідки споживання людиною забрудненої води наведено у табл.1.

Як обов'язковий захід для стерилізації води на підприємствах во­доканалів України застосовують хлорування. Хлорування зменшує загальну концентрацію мікроорганізмів до рівнів менше 100 оди­ниць на 1 см3 води, зокрема бактерій типу кишкової палички — мен­ше 3-х на І л води. Ці показники відповідають вимогам санітарно-епідеміологічної безпеки питної води.

Після хлорування води, недостатньо очищеної від органічних домішок, утворюються хлорорганічні похідники. Вони спричиня­ють генні і хромосомні мутації. Результати дослідження взаємозв'язку різних хімічних речовин у питній воді і онкологічних хвороб довели особливу небезпеку саме хлорованої органіки.

Таблиця 1

Наслідки споживання людиною забрудненої води

Постійне вживання хлорованої води збільшує ризик виникнення онкологічних хвороб сечового міхура і прямої кишки відповідно на 21% і 58% порівнянно зі вживанням води без хлору. До того ж, хлор і органічні домішки води утворюють діоксини. їх відносять до категорії особливо небезпечних отрут (набагато отруйніших за ціаністий калій). До двох третин діоксинів людина мо­же одержати з хлорованої води, лежачи у ванні чи стоячи під душем.

Під час кип'ятіння води гине багато мікроорганізмів, але змен­шується вміст водорозчинних форм корисних мінералів, зокрема солей кальцію і магнію. Багато жителів великих міст вважають, що випиваючи склянку во­ди з-під крана, вони не заподіюють особливої шкоди своєму здо­ров'ю. Але науково доведено, що забруднена вода провокує до 75% хвороб людини. У той же час «хвороби» самої води у великих містах спричинено розгалуженою мережею міських водогонів. Навіть за їх повної справності вода у водогонах зазнає інтенсивного вторинного внутрішнього забруднення внаслідок розмноження мікрофлори і ко­розії водопровідних труб. Уже на відстані декількох кілометрів від станцій водо підготовки кількість бактерій у воді водогону може пе­ревищувати допустимий рівень у 100-1000 разів.

Вода, яку люди щодня використовують, не є чистою, а містить цілий ряд різноманітних домішок: механічних часток, розчинів солей різних ме­талів, органічних сполук і різних мікроорганізмів (бактерій, вірусів) та ін.

У воді, взятій із природного джерела, обов'язково присутні різні домішки. Навіть чиста дощова вода містить в одному літрі близько 35 мг сухого залишку. А підземна вода є розчином різноманітного складу і концентрації домішок.

Вода характеризується складом та властивостями, які визначають її придатність для конкретних видів водокористування. Оцінюють якість води за ознаками, які вибирають та нормують залежно від виду водокористування. Один з показників води вважають обмежу­вальним - таким, що відповідає найменшій нешкідливій концент­рації речовини у воді. Узагальнено якість води оцінюють за індек­сом, який є сукупністю основних показників щодо видів водокори­стування. Якість води у водоймах, її склад та властивості регламен­тують гігієнічні вимоги та санітарні норми.

Для гігієнічного оцінення води використовують такі показники (табл. 2): кількість завислої речовини у воді; кількість речовини, що плаває на поверхні води; температура води; водневий показник рН; мінеральний склад води; розчинений у воді кисень; біологічно повне споживання кисню (БПСК); хімічне споживання кисню (ХСК); наявність у воді збудників хвороб; кількість у воді лактозопозитивних кишкових паличок (ЛКП); кількість каліфагів у бляшкоутворювальних одиницях; наявність у воді життєздатних яєць гельмінтів та найпростіших кишкових; кількість у воді хімічних речовин.

Для санітарного оцінення води використовують показники: гранично допустимі концентрації речовини у воді; орієнтовно допустимі рівні речовини у воді (ОДР); обмежувальні ознаки шкідливості (санітарно-токсико­логічний, загальносанітарний, органолептичний з розшифруванням його властивостей: запаху, впливу на колір, утворення піни та плівки, надання присмаку та ін.); клас небезпеки речовин.

Хімічні речовини, як забуднювачі води, поділяють на класи не­безпеки: І клас - надзвичайно небезпечні, II клас - високонебезпечні; III клас - небезпечні; IV клас - помірно небезпечні. Віднесення шкідливих речовин до певного класу небезпеки зале­жить від їх токсичності, кумулятивності, здатності спричиняти віддалені ефекти для здоров'я, від виду обмежувального показника шкідливості (табл.3).

Таблиця 2

Гігієнічні вимоги до складу та властивостей води