Файл: Shkatula_Yu.docx

Маркування продукції знаком відповідності здійснює заявник. Право маркування продукції знаком відповідності надається заявнику на під­ставі ліцензійної угоди.

Термін дії сертифіката на продукцію, яку випускає підприємство серійно протягом терміну, що встановлений ліцензійною угодою, визначає орган із сертифікації з урахуванням терміну дії нормативних документів на продукцію, терміну, на який сертифікована система якості або атестоване виробництво, гарантійного терміну придатності продукції до моменту її реалізації або терміну зберігання продукції, але не більше, як на два роки, якщо атестовано виробництво, і на три роки, якщо сертифіковано систему якості. За умови проведення сертифікації продукції, що випускається серійно, за схемою з обстеженням виробництва, термін дії сертифікату відповідності не повинен перевищувати один рік.

Терміну, що встановлений в ліцензії, не продовжують. Порядок надання нової ліцензії замість тієї, що втратила чинність, визначає орган із сертифікації продукції в кожному конкретному випадку згідно з вимо­гами порядку сертифікації конкретної продукції.

У випадку, якщо норми, встановлені стандартом на показник, підтвер­джені під час сертифікації, змінені на більш жорсткі, то питання про припинення дії і документально підтверджені в разі реєстрації свідоцтва про визнання кожної наданої ліцензії вирішує орган із сертифікації продукції за погодженням із Держстандартом України.

8.Визнання сертифіката відповідності, що виданий органами інших систем сертифікації. Рішення про визнання сертифікатів, вида­них органами із сертифікації інших країн, які не є членами Системи сертифікації УкрСЕПРО, на продукцію, що імпортується в Україну, приймає орган із сертифікації продукції, керуючись ДСТУ 3417. Вибрані процедури визнання повинні бути обґрунтовані.

9. Технічний нагляд за стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва. Технічний нагляд за стабільністю показників, що підтверджені сертифікатом відповідності, під час виготов­лення продукції здійснює орган, який видав сертифікат. За пропозицією органу із сертифікації продукції нагляд можуть проводити органи із сертифікації систем якості або територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації.

Рішення про зупинку дії ліцензії і/або сертифіката відповідності прий­мають у випадку, якщо в результаті вжиття коригувальних заходів, погод­жених органом із сертифікації продукції, підприємство може усунути виявлені причини невідповідності та без проведення повторних випро­бувань акредитованою випробувальною лабораторією підтвердити відповідність продукції вимогам нормативних документів. У проти­лежному разі ліцензію або сертифікат скасовують.

Інформація про зупинку або припинення дії (скасування) сертифіката Відповідності орган із сертифікації доводить у письмовій формі до відома заявника та Національного органу із сертифікації.

Дія сертифіката відповідності припиняється з моменту вилучення його з Реєстру Системи згідно з ДСТУ 3415.

У разі зупинки дії сертифіката здійснюються такі коригувальні заходи.

Орган із сертифікації: інформує про зупинку чи відновлення дії сертифіката відповідності органи Держспоживзахисту і Держмиткомітету та інші зацікавлені організації; встановлює термін виконання коригувальних заходів; контролює виконання заявником коригувальних заходів.

Замовник:

- визначає обсяг виробленої невідповідної продукції та нове маркування для розрізнення продукції, виробленої до і після проведення коригувальних заходів;

- повідомляє споживачів про небезпеку (або небажаність) використаної (експлуатованої) продукції та порядок усунення виявлених невідповідностей або обміну продукції;

- усуває невідповідності в продукції, що перебуває в експлуатації, або забезпечує її повернення та дороблення, замінює продукцію у спожи­вача, якщо усунення виявлених невідповідностей неможливе чи недоцільне;

- здійснює заходи для усунення причин невідповідності продукції.

У разі встановлення неправильно виданого сертифіката відповідності Держстандарт України скасовує його реєстрацію згідно з ДСТУ 3415 та повідомляє про це відповідний орган із сертифікації, який здійснює кори­гувальні заходи.

10. Інформація про результати сертифікації продукції. Орган з сертифікації продукції веде облік виданих ним сертифікатів та скеровує їх копії до Держстандарту України. Держстандарт України на підставі Реєстру Системи видає довідники, що містять інформацію про сертифіковану продукцію. Для розгляду кожної апеляції створюють апеляційну комісію. Апеляція розглядається апеляційною комісією органу із сертифікації продукції не пізніше одного місяця після її одержання.

Література

1. Войцицький А.П. Техноекологія: підручник / Войцицький А.П., Дубровський В.П., Боголюбов В.М.; за ред.. В.М. Боголюбова. К.: Аграрна освіта, 2009. – 533 с.

2. Промислова екологія: навч. посіб. / С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, І.А. Соколовський та ін.. – 2 –ге вид., - К.: Знання, 2012. – 430 с.

Практична робота №6 Тема. Нормування забруднень

Мета: ознайомити студентів з підходами до нормування навантажень на довкілля. Розглянути нормативи, які характеризують якість природного середовища і допустимі господарські навантаження на територію.

Теоретичні відомості

1. Розробка критеріїв допустимої кількості шкідливих речовин у довкіллі почалася більше 100 років тому – у 1896 році Хірт вперше запропонував ГДК хлористого водню на рівні 1% (1600мг/м³), зараз же цей показник становить 0.5мг/м³, тобто у 3200 разів менше. У СРСР у 1922 році спеціальною постановою Наркомату праці вперше встановлені норми для повітря робочих зон по сірчистому газу, окислам азоту, соляній кислоті, а в довоєнний час ГДК затверджені по 79 речовинам. Зараз для повітря виробничих приміщень встановлено 1000 ГДК, для атмосфери населених місць – 250 ГДК, для водойм – більше 1000 ГДК, для грунту – 30 ГДК.

Першочергово ГДК встановлюється за результатами експериментів на тваринах, а всі наступні уточнення і зміни – за результатами спостережень над людьми, які працюють у забрудненому середовищі. Тому ГДК постійно переглядаються у бік зменшення. Основним критерієм безпеки при цьому є здоровя людини., але в окремих випадках на передній план може вийти безпека флори і фауни. Наприклад, по сірчистому газу норма для людини становить 0.5мг/м³, а для рослин – 0.02мг/м³. зростання вимог до якості довкілля призводить до корінної зміни техніки і технологій.

У екологічному законодавстві США розрізняють стандарти якості компонентів довкілля первинні і вторинні. Первині націлені на здоров’я людей, вторинні – захищають від можливої втрати добробут суспільства.

2. Для збереження природи і захисту всього живого від шкідливого впливу забруднюючих речовин здійснюють їх нормування, тобто обмеження викидів з метою зменшення концентрації цих речовин. Межі концентрації одних і тих же речовин для різних видів рослин і тварин відрізняються. Нормування здійснюється з врахуванням їх впливу на людину.

Таких нормативів, які характеризують якість природного середовища і допустимі господарські навантаження на територію, вже встановлено багато і їх список постійно розширюється. Розрізняють п’ять груп нормативів:

I. Стандарти якості довкілля – ГДК (гранично допустимі концентрації) – це максимальна концентрація забруднювачів у повітрі, воді, ґрунті, яка не викликає шкідливого впливу на здоров’я людини, не викликає окремих мутагенних та канцерогенних реакцій (почали розроблятися ще у 30-і роки).

II. Нормативи режимів – режими водоохоронних зон, курортних зон, зелених зон міст, приморських зон. Ці нормативи практично не пов’язані з першою групою і використовуються незалежно один від одного.

III. Нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) і гранично допустимих навантажень (ГДН) на територію при даному виді її господарського використання. ГДВ встановлюються для повітряного і водного середовища для окремого джерела викидів за умови, що приземна концентрація забруднюючих речовин , які викидаються в тому числі й іншими джерелами, не перевищує ГДК. Для цього враховують фонове забруднення – забруднення атмосфери, здійснене іншими джерелами.

ГДН – тиск на довкілля, перевищення якого призводить до зміни і деградації довкілля або окремих його складових (для нормального функціонування пасовищ норма випасу складає 3-5 голів на гектар, а перевищення призводить до стоптування травостою. Це ж стосується лісосіки, відлову риби, відстрілу тварин). ГДВ і ГДН завжди мають конкретний характер, тобто розраховуються відповідно до конкретних регіональних і локальних умов.

ГДС (гранично допустимі скиди) – допустиме скидання у водні об’єкти, при якому можливе збереження норм якості середовища. Встановлюється з врахуванням концентрації шкідливих речовин від всіх джерел викидів.

IV. Нормативи допустимих перетворень – розорювання, осушення, обводнення, заліснення, забудови, а також нормативи оптимального співвідношення земель з різними типами використання для регіонів з різними кліматичними умовами.

V. Доза – кількість одиниць фізичного фактору (радіації, наркоречовини, ліків), яке приходиться на організм або одиницю маси тіла, що впливає на організм (летально, токсично, оптимально, недостатньо). Мінімальний поріг встановлений не для всіх речовин – для канцерогенів він відсутній. З ускладненням світу вони постійно удосконалюються.

3. Ефект сумації – погіршуючий вплив кількох речовин при сумісному їх положенні у довкіллі (комбінований вплив). Навіть нейтральні за своїм впливом речовини, що знаходяться у одному середовищі, можуть її зробити непридатною для життя. Ефект сумації встановлений для 47 комбінацій шкідливих речовин.

При умові одночасної присутності у повітрі, воді або грунті кількох речовин, яким властивий ефект сумації, сума їх концентрацій не повинна перевищувати одиницю при розрахунках за формулою:

С₁/ГДК₁ + С₂/ГДК₂ + ... С_n/ГДК_n < 1,

де С₁, С₂, С_n – фактична концентрація кожного забруднювача, а ГДК₁, ГДК₂, ГДК_n – ГДК цих речовин.

4. Санітарно-захисна зона – зона певних розмірів та певної ландшафтної структури, яка відокремлює промислове підприємство від навколишніх територій. Її розмір залежить від рівня екологічної безпеки підприємства (клас):