Файл: Shkatula_Yu.docx

- науково-методологічного забезпечення (загальні принципи формування рішень, нормативний регламент, оптимізація критеріїв управління всією системою та ін.);

- проектно-конструкторського забезпечення (формування розрахункових моделей і структур, конструкційне виконання екологічно чистих об’єктів та ін.);

- технологічного забезпечення (заходи і засоби екологічно раціонального виконання технологічних процесів, нормативно-технологічний регламент екологічного відновлення природно-технічних систем та ін.);

- організаційно-методичного забезпечення (оптимальні організаційно-методичні структури виробництва, принципи екологічної ефективності виробництва, екологічно оптимальні форми організації трудових ситем та ін.);

- комплексного екологічного контролю (екологічна експертиза науково-методичних, проектно-конструкторських і організаційно-технічних рішень, промислова економетрія, моніторинг та ін.);

- інформаційного забезпечення (принципи накопичення, передавання, зберігання і використання екологічної інформації, критерії якості і показники її результативності);

- кількісного оцінення і прогнозування (методологія об’єктивного оцінення екологічної ситуації у регіональному і планетарному масштабі, багаторівнева ідентифікація, інженерно-технічні аспекти межових прогнозів та ін.);

- оптимального управління (обґрунтування дозволених меж регулювання трудових процесів і управління природно-технічними геосистемами, соціально-методологічні аспекти формування екологічних знань і культури, загальні принципи екологічного оптимального управління та ін.).

Інженерна екологія сільськогосподарського виробництва створює умови для мобілізації і реалізації всіх природоохоронних дій у агропромисловому комплексі (АПК). Не можна чекати від людей правильних рішень, не давши їм необхідної інформації, на основі якої вони повинні діяти. З цих позицій інженерна екологія формує відповіді на питання: в якому напрямку і як треба діяти, які матеріально-технічні, організаційно-екологічні і методологічні передумови повинні бути створені для забезпечення справжньої, а не удаваної екологічної безпеки у світі.

Література

1. Инженерная экология: Учебник; Под ред. проф. В.Т. Медведева: - М.: Гардарики, 2002. - 687 с.

Питання для контролю

1. Охарактеризувати сучасні підходи інженерної концепції.

2. Назвати основні підсистеми інженерної еколог.

Практична робота №3

Тема. Види екологічних ситуацій

Мета: ознайомити студентів із видами екологічних ситуацій. Провести їх класифікацію та подати характеристику екологічних ситуацій. Визначити напруженість екологічної ситуації за М.Ф. Реймерсом. Розробити схему формування екологічної ситуації.

Теоретичні відомості

Відомий російський вчений М.Ф. Реймерс подав детальну характеристику напруженості екологічної ситуації, яка має не нормативний, а рекомендаційний характер. Коротко розглянемо 4-й види екологічних ситуацій.

1) Зона напруженої екологічної ситуації (ЗНЕС) - це ареал, у межах якого швидкість антропогенних порушень перевищує темпи самовідновлення природи, і виникає загроза докорінної, але ще оборотної зміни природних систем, де окремі показники здоров'я людини (захворюваність дітей, дорослих, кількість психічних відхилень та ін.) достовірно вищі від норми, яка існувала тут раніше або існує в інших регіонах країни й світу, де антропогенний тиск значно менший і це не призводить до статично підтверджених змін тривалості життя населення більш ранньої інвалідності, непов'язаної з професією. Для такої зони доцільно встановити економічну компенсацію мешканцям. При визначенні ЗНЕС враховують різні групи населення: місцеве чи корінне, мігранти, біженці, а також географічне місце зони.

У всіх випадках показники здоров'я можуть бути як натурними, так і розрахунковими (модельними). Останнім слід надавати перевагу, щоб не експериментувати з людьми. Модельні показники дають змогу своєчасно відвернути біду.

Вірогідність антропогенних та природних катастроф в ЗНЕС - менша ніж одна подія за 100 років, а ризик для людей (потенційна загибель однієї людини) - не більше ніж один випадок на один мільйон населення за рік.

Можливе виникнення конфліктної екологічної ситуації - це формування суб'єктивно психологічно несприйнятливого середовище життя при об'єктивній його безпечності для здоров'я населення. Ця ситуація викликає постійний нервовий стрес і призводить до виникнення об'єктивно напруженої ситуації.

2) Зона екологічного лиха (ЗЕЛ) - це ареал, в межах якого відбувається важкозворотна зміна продуктивних екосистем менш продуктивними (зменшення лісистості, збільшення опустелювання); в результаті антропогенного впливу або рідше природного впливу неможливе соціально-економічне виправдане господарювання (традиційне чи науково обґрунтоване); показники стану здоров'я населення - переднатальна (внутріутробна) й дитяча смертність, захворюваність дорослих і дітей, значні психічні відхилення. Частота і швидкість настання інвалідності достовірно вищі, а тривалість життя людей статистично помітно нижчі, ніж на аналогічних територіях, які не зазнали подібного негативного впливу. Зміни в показниках стану здоров'я й смертності населення вищі, ніж ті, що відповідають нормальним природним коливанням в межах цієї зони чи аналогічних регіонах тепер чи в минулому. Економічна компенсація мешканцям вже не виправляє становище - потрібні значні інвестиції для поліпшення екологічної ситуації.

Вірогідність антропогенних і природних катастроф в ЗЕЛ - одна подія на 50 -100 років, а ризик для людей (потенційна загибель однієї людини) - не більша одного випадку на 100 тис. населення за один рік.

3)Зона екологічної катастрофи (ЗЕК) - ареал, в межах якого відбувається незворотний або важко зворотний перехід до повної втрати біологічної продуктивності (сильне і швидке опустелювання) або виникла фізико-хімічна чи біологічна аномалія, яка становить небезпеку для життя, здоров'я, репродуктивних функцій людини сприяє появі тератогенних (потворних), ембріотоксичних, канцерогенних чи мутагенних ефектів протягом життя людини чи кількох поколінь людей. Всі предмети, що виготовляються в ЗЕК, становлять небезпеку для здоров'я людини чи низки поколінь людей. Це робить території непридатною для життя й господарювання людини, а акваторію перетворює на економічну пустелю. В межах ЗЕК люди можуть перебувати лише тимчасово, а корінне населення має бути виселене з неї. Компенсації підлягає втрата "малої батьківщини", стрес від переміни місця проживання. На новому місці проживання необхідне значне поліпшення умов життя. У межах ЗЕК ризик для людей перевищує один летальний випадок на 100 тис. населення за рік.

Від катастроф слід відрізняти аварії - точкові або вузьколінійні події.

4) Стихійне лихо (СЛ) - будь-яке природне явище, як правило, таке, що не може бути відвернуте (землетрус, повінь, цунамі, ураган, виверження вулкану тощо), яке спричиняє економічні збитки й несе загрозу життю й здоров'ю людей.

Необхідно відрізняти стихійні й антропогенні лиха. Останні можна відвернути, вони мають конкретних винуватців. При стихійних бідах можуть бути лише побічні винуватці (проектувальники споруд, які не врахували правил сейсмічного будівництва, злочинці серед будівельників, керівники "халтурного" будівництва тощо), які сприяли більш тяжким наслідкам від стихійних бід.

Сдасюк і Шестаков розрізняють екологічні ситуації за таких характеристик: набору проблем; типу техногенних перебудов; домінуючих факторів формування; типу умов; масштабу прояву; часу існування; місцю прояву; ступінню гостроти прояву.

Розглядаючи останню класифікацію необхідно враховувати стан суб'єктів і їх середовищ. Спираючись на класифікацію показників {табл.. 1) виділяють такі види станів: стан об'єктів середовища по відношенню до їх норми (оцінюється при допомозі об'єктних екологічних ситуацій); стан об'єктів середовища по відношенню до вимог суб'єктів (оцінюється при допомозі суб'єктно-об'єктних показників); стан суб'єктів середовища по відношенню до їх норми (оцінюється при допомозі суб'єктних показників).

Зона екологічної безпеки і екологічної кризи відрізняються, на думку багатьох авторів, меншою гостротою екологічної ситуації, меншим охопленням території, менш значним впливом на якість життя і стан природного середовища (табл.1).

В.М. Котляков, Б.І. Кочуров за ступінню гостроти виділяють п'ять видів екологічних ситуацій:

Катастрофічні - характеризуються глибокими і незворотними змінами природи, втратою природних ресурсів і різким погіршенням умов проживання населення. Спостерігається значне погіршення здоров'я людей, а також втрата генофонду біоти і унікальних природних об'єктів.

Таблиця 1

Терміни, що рекомендуються для визначення несприятливих екологічних ситуацій на різних просторово-часових рівнях

Критичні (кризисні) - виникають значні малокомпенсуючі зміни ландшафтів, відбувається швидке збільшення виснаження і втрати природних ресурсів (в тому числі генофонду), унікальних природних ландшафтів, значно погіршуються умови проживання населення. При зменшенні або зупинці антропогенної дії можлива нормалізація екологічної ситуації, часткове відновлення ландшафтів.

Боков і Лущик подають таку класифікацію екологічних ситуацій: природно-екологічні (з виділенням підтипів ландшафтно-екологічних); економіко-екологічні; соціально-екологічні; медико-екологічні; політико-екологічні; техніко-еко логічні.

Природно-екологічні - пов'язані з функціонуванням природних систем, особливо з екстремальними явищами: землетрусами, виверження вулканів, обвалами, селями, тайфунами, цунамі та ін. Оцінка ситуаціій визначається за показниками видозміни ландшафтів: деградації грунтів, зменшення лісистості, заміна корінних рослинних асоціацій виробничими, співвідношення площ різних типів ландшафтів за ступінню перетворення, величини біомаси, величини стійкості ландшафтів та ін.

Еколого-економічні - визначаються характером природокористування. Мова йде оцінку використаних ресурсів, ступінь деградації природних ресурсів, продуктивності угідь і ресурсів і т.п.

Соціально-екологічні ситуації пов'язані з проблемами стану людської популяції, стилем життя, сприйняттям екологічних проблем населенням, екологічно обумовленим соціальним станом та ін.

Медико-екологічні ситуації формуються показниками здоров'я населення (сумарний показник захворюваності, зміною народжуваності, материнська і дитяча смертність, вроджені аномалії), ендемічні хвороби (крайові, ландшафтні).

Політико-екологічні - ситуації, що оцінюють міжнародні екологічні, територіальні і ресурсні конфлікти, проблеми вирішення екологічних проблем політичним шляхом і т. п.

Еколого-техногенні ситуації залежать від функціонування технічних систем, де особливе значення мають ситуації, пов'язані з аваріями на підприємствах і транспорті.

Крім того, необхідно розрізняти екологічні ситуації, що є результатом тривалих процесів і надзвичайних ситуацій, які виникають в короткий проміжок часу і в результаті природних стихійних бід чи техногенних аварій.

В "Методичних вказівках з виділення зон екологічних бід" (1992) пропонується така система.