ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.03.2024
Просмотров: 1718
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
2. Господарство як підсистема сус-ва та обєкт економічної науки.
3. Історичні типи та форми організації господарства та їх еволюція.
4. Економічне зростання і його детермінанти.
5. Економічний розвиток його критерії та детермінанти.
6. Предмет історії ек. Та ек. Думки.
7. Метод істор. Ек. Та ек. Думки.
8. Завдання курсу істор. Ек. Та ек. Думки.
9. Етапи та напрямки розвитку історії економіки.
10.Етапи розвитку історії екогомічної думки.
11. Підходи та критерії періодизауії господарського розвитку сус-ва.
13. Привласнююче та виробничо-відтворююче гос-во: визначення, стук-ра, досягнення та обмежиність.
14. Неолітична революція та її вплив на господарський роз-к первісного сус-ва.
15. Еволюція гос-ва в давньому Єгипті та його відображення в памятках економчної думки.
16. Господарський роз-к та економіч. Думка Месопотамії. Закони Хаммурапі.
18. Особливості госп-го роз-ку та ек.Думки Давнього Китаю.
19. Господарська діяльність в первісній історії Укр. Трипільська куль-ра та її знач.
20. Сис-ма „влада-власність” та її роль у роз-ку гос-ва Давнього Сходу.
21. Осьовий час та його роль у формуванні Зх. Та Сх. Цивілізацій.
22. Загальна характеристика Сх. Та Зх. Цивілізацій в осьовий час.
23. Гос-во Індії в другій половині і тис.До н е.”Артхашастра”
24. Господарський роз-к Китаю в осьовий час та його ек.Думка.
25. Господарський роз-к Давньой Греції в осьовий час. Реформи Солона.
26. Ек.Погляди Ксенофонта, Платона, Арістотеля.
27. Особливості гос-кого роз-ку Давнього Риму доби республіки. Закони хіі Таблиць
29. Криза рабовласницької сис-ми гос-ва та її висвітлення у працях Луція Колумелли.
30. Загальна характеристиеа Сх. Та Зх.Цвілізації доби Середньовіччя.
31. Особливості господар-го роз-ку сус-ва Європейської цивілізації у V-Xст.
32. Господарський роз-к держави франків у у-Хіст., загальна характеристика.
34. Феодальні форми гос-ва та їх висвітлення у „Капітулярії про вілли”.
35. Господарська система Західної Європи в хі – XV ст.
36. Середньовічне місто та його роль у становленні ринкових відносин в Західній Європі.
37. Корпоративні форми організації господарської діяльності у середньовічному місті(ремісничі
38. Економічні погляди Хоми Аквінського
39. Господарство Київської Русі. «Повість минулих років»
41. Місто та міське господарство в Київській Русі. «Руська Правда»
46. Вплив цивілізаційних факторів на становлення ринкового господарства в
47. Передумови та суть Великих географічних відкриттів
49. Наслідки Великих географічних відкриттів та їх значення для розвитку світової економіки
52. Господарська система Голландії у XVI – XVII століттях та причини її занепаду.
53. Піднесення Англії та створення ринкового устрою її економіки (XVI-XVII ст.)
55. Історичні передумови виникнення, загальна характеристика та етапи розвитку меркантилізму.
57. Особливості господарського розвитку українських земель у XVI – xviIст.
58. Економічні погляди в.Петті та п.Буагільбера.
61. Промисловий переворот, його суть і значення для ринкового господарства.
68. Парцелярна система у Франції. Її суть і роль розвитку ринкової економіки країни.
69. Особливості розвитку ринкового господарства у Німеччині(середина XVI - середина XIX ст.).
70. Історичні та соціально – економічні умови виникнення сша.
74. Історична школа: причини виникнення, сутність та етапи розвитку.
76. Маржинальний напрям економічної думки
80. Основні тенденції господарського розвитку Франції наприкінці XIX – початку XX ст.
83. Становлення Інституціональної наукової традиції в українській економічній думці.
84. Вплив німецької історичної школи на розвиток економічної думки в Україні.
86. Синтетична теорія цінності м.І.Тугана – Барановського.
95. Світове господарство в роки стабілізації. Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета.
107. Німецьке економічне „диво” та роль представників німецького лібералізму в його підготовці.
108. Економічне зростання у сша в 50-70-ті рр хх ст. Кейнсіансько-неокласичний синтез.
111. Економічні зміни в провідних країнах світу у 1970-х рр та їх відображення в посткейсіанстві.
115. Роз-к світової економіки в останній третині хх-ххі ст. „Рейганоміка” та „Тетчеризм”.
116.Грошовий сектор економіки та економічна суть монетаризму. М. Фрідмен.
117. Теорії економіки пропозиції іраціональних очікувань та їх практичне використання.
119. Зміна галузевої структури вир-ва та становлення і роз-к теорії постіндустріального сус-ва.
121. Трансакційний сектор ек-ки, теорія прав власності та трансакційних витрат. Теорема р.Коуза.
122. Інтеграція Європи та особливості економічного роз-ку в її умовах.
125. Політика „воєнного комунізму” та її відображення в дискусіях 20-х рр хх ст.
127. Радянська індустріалізація, її джерела і соц-економіч.Наслідки.
129. Вибір економічної стратегії роз-ку в повоєнний період. Джерела відбудови та роз-ку гос-ва.
130. Спроби лібералізації адміністративно-командної сис-ит гос-ва в період „хрущовської відлиги”.
133. „Горбачовська перебудова” як спроба трансформції радянської сис-ми.
134. Реформи 60-90-х рр хх ст спроба вдосконалення радянської господарської сис-ми.
135. Стан економіки України на момент проголошення незалежності.
138. Становлення та роз-к засад ринкової ек-ної сис-ми в Укр.(друга половина 90-х рр)
139. Основні напрями теоретичних досліджень в укр. Ек-ній літературі 90-х рр хх ст.
58. Економічні погляди в.Петті та п.Буагільбера.
Класична політекономія зародилась у Франції на поч. 18ст, прийшовши на зміну меркантилізму. Особливості економічного розвитку Франції позначилися на формуванні економічних поглядів Буагільбера:
- гостро критикує меркантилістів;
- джерело багатства – не обіг, а виробництво, зокрема в с/г;
- виступає проти державного втручання в економічне життя;
- розуміє об’єктивну суть економічних законів.
Теорія вартості.
- виділяє ринкову ціну і “істинну” вартість товару. Величину останньої він визначає витратами праці;
- стоїть на позиціях еквівалентного обміну;
- для нормального ек. розвитку потрібен вільний обмін між галузями в-ва і відшкодування витрат виробників. Ці проблеми вирішуються міжгалузевим поділом праці за умов вільної конкуренції. Робочий час на одну одиницю товару за умов такого поділу і становить його “істинну” вартість;
- мета товарного в-ва – споживання, основну увагу звертає на споживчу вартість;
- висловлює думку про необхідність рівноваги в ринковій економіці.
Теорія грошей.
- бере за основу прямий товарообмін;
- гроші порушують природну рівновагу товарного обміну відповідно до “істинної” вартості;
- єдина корисна функція грошей – полегшення обміну – отже, золото і срібло можна замінити паперовими знаками.
Петті вважають засновником трудової теорії вартості. Саме тому К. Маркс називає його засновником класичної політичної економії в Англії. Вартість Петті трактує з позиції пропорційного обміну, що визначається затратами праці на виробництво товарів і залежить від її продуктивності в різних галузях. Він використовує термін «природна ціна», яка в нього і є, по суті, вартістю. Природна ціна певного товару визначається, за Петті, кількістю срібла, на видобуток якого і доставку в Лондон треба витратити стільки ж праці, як і на виготовлення товару.
Вартість, на думку Петті, створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачається на видобуток золота і срібла. У нього немає чіткого розмежування вартості й споживної вартості. А оскільки у виробництві споживної вартості бере участь не лише праця, а й природа, то Петті поширює її дію на створення вартості. Звідси крилатий вислів Петті «Праця — батько і найактивніший чинник багатства, земля — його мати». У такий спосіб земля в нього теж стає фактором вартості.
Заробітну плату він розуміє як ціну праці, величина якої визначається вартістю засобів існування. Він прихильник мінімальної заробітної плати, яка б забезпечувала лише фізіологічний прожитковий мінімум, щоб примусити робітників працювати. Рента в Петті є продуктом праці, її величина — це різниця між вартістю сільськогосподарських продуктів і витратами виробництва. Процент Петті називає грошовою рентою» і визначає його як щось похідне від ренти. Його величина залежить від розмірів земельної ренти і кількості грошей в обігу.
59. Суть та значення демократичної , індустріальної та освітньої революції для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.
На зміну періоду Відродження прийшов період Реформації, що приніс з собою вагомі зміни в житті Європейської цивілізації. Ці зміни полягають в духовно-культурній, політичній, господарській та соціальній революціях.
Зміни в духовно-культурній сфері, пов'язані із Ренесансом, Реформацією та формуванням протестантської етики, запровадили якісно норі явища в суспільному житті. У XIV—XVI ст. у країнах Західної Європи сформувався потужний культурний рух до ідей осьового часу, особливо античного. Людство переосмислило світогляд античності, в центрі якого були природа, людина та ідеї гуманізму що проявилось у Ренесансі (Відродженні) античних традицій. Це сприяло становленню національної самоідентифікації держав Західної цивілізації. З появою носія національної свідомості — інтелігенції— складається нація з притаманним їй світоглядом, вираженим у специфіці мистецтва, архітектури, літератури, філософії тощо.
У соціальному плані ці революції являли собою боротьбу за утвердження соціальної рівності всіх верств населення, проти привілеїв пануючої аристократії. Класичним варіантом буржуазно-демократичної революції вважається Велика французька революція 1789 р., яка задекларувала свободу й рівність усіх громадян держави.
Демократичні революції стали також висхідною точкою у формуванні національних держав на основі спільної культури, мови та етнічної належності людей, їх рівності. Основою взаємовідносин у такій державі стала солідарність, що прийшла на зміну становим відносинам. Відбувається поділ влади на законодавчу, судову і виконавчу, формування внутрішнього ринку та його інститутів. Створення національної держави забезпечило соціально-політичні умови розвитку ринкової економічної системи.
Матеріальною основою формування ринкового господарства держав Західної цивілізації стала промислова революція. Вона виникла на ґрунті суттєвих змін, що мали місце в господарстві країн: швидка механізація виробництва, розвиток ткацької промисловості, застосування парової машини, впровадження виплавки заліза з використанням коксу, широка співпраця науки та інженерії з промисловим виробництвом тощо.
Зміна політичних систем країн у результаті революцій обумовила формування якісно інакшого економічного центру та зміну статусу економічних індивідів у суспільстві. Суспільство перейшло від відносин особистої до економічної залежності, що знаменувало собою заміну особистої власності приватною.
Демократична та промислова революції змінили характер зв'язків між самими суб'єктами господарювання і між ними та державою. Головним у діяльності останньої як економічного центру стало формування умов господарської діяльності незалежних власників, забезпечення суспільних інтересів. А взаємодія між господарствами стала будуватись на засадах еквівалентності, де досягнення цілей кожного суб'єкта спирається на вільну конкуренцію. Саме тому цю епохе прийнято називати епохою вільної конкуренції.
Основними суб’єктами господарювання стають позасімейні господарства, засновані на поділі праці, наймі, приватній власності, відповідно до чого з'являлись різні форми таких господарств. Почали виникати приватні (фермерські господарства, фабрики) та колективні (ассоціації та акціонерні то вариства) капіталістичні утворення.
Утворюється національний ринок, який характеризується новими формами зв'язку між виробництвом і споживанням: крім особистого споживання сім'ї (родини) виникає промислове (попит фабрик). Останній включає в себе ринок засобів виробництва та робочої сили, ринок капіталів, ринок цінних паперів і ринок предметів споживання, який масштабно розширює свій асортимент і обсяги за рахунок масового виробництва.
Промисловий переворот обумовив зміни в структурі народного господарства. Вони проявились у домінуванні підприємств, пов'язаних з промисловим виробництвом; автоматизації визначальних галузей; інтенсифікації праці; появі масового товарного виробництва і, як наслідок, масового споживання; збільшення продуктивності праці і частки населення, зайнятого в промисловості. Усе це призвело до здешевлення вироблених матеріальних благ, що й стало основою національного ринку.
В цих умовах меркантилізм втрачає актуальність, а на зміну йому приходить «Класична школа політекономії».