Файл: Методичн_ рекомендац_ї 4 частина.doc

6. Питання для самоконтролю.

1. Етапи вивчення збудника дифтерії.

2. Коринебактерії, біологічні властивості.

3. Еволюція коринебактерій.

4. Диференціація патогенних від інших коринебактерій.

5. Біовари дифтерійних паличок, їх властивості.

6. Токсиноутворення. Характеристика екзотоксину. Генетичні детермінанти токсигенності. Вимірювання сили екзотоксину.

7. Фактори патогенності коринебактерій. Патогенез дифтерії, імунітет

8. Методи мікробіологічної діагностики дифтерії та дифтерійного бактеріоносійства. Визначення антитоксичного імунітету.

9. Теоретичні основи специфічної профілактики дифтерії, протидифтерійні препарати. Лікування дифтерії.

Практичне заняття №9 Тема: «Мікобактерії. Мікробіологічна діагностика туберкульозу».

6. Актуальність теми:

Рід Mycobacterium включає більше 50 видів та підвидів мікобактерій – патогенних, умовно-патогенних та сапрофітів, широко поширених в природі. Не менше 25 із них відіграють важливу роль в патології людини, є збудниками туберкульозу, мікобактеріозів та лепри (прокази). Туберкульоз – інфекційне захворювання, що спричинене мікобактеріями туберкульозу і характеризується розвитком гранульом в уражених тканинах, поліморфізмом клінічних ознак – інтоксикаційним і/або локальними синдромами. Залежно від локалізації уражень виділяють туберкульоз легень, шкіри, лімфатичних вузлів, мозкових оболонок, кісток і суглобів, органів сечостатевої системи і черевної порожнини. Для сучасного періоду характерне збільшення захворюваності, тяжкий перебіг, підвищення смертності і поява значної кількості штамів, резистентних до багатьох протитуберкульозних препаратів.

2. Конкретні цілі:

• Створити схему мікробіологічної діагностики туберкульозу.

• Вивчити морфологічні, тинкторіальні, культуральні властивості мікобактерій туберкульозу і середовища для їх культивування.

• Здійснити бактеріоскопічний метод діагностики туберкульозу.

• Вивчити препарати для діагностики, специфічної профілактики та терапії туберкульозу.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №1.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

4.2. Теоретичні питання до заняття:

• Мікобактерії, історія відкриття та вивчення.

• Таксономічне положення мікобактерій.

• Морфологічні, тинкторіальні, культуральні властивості збудника туберкульозу.

• Фактори патогенності збудника туберкульозу.

• Патогенетичні та імунологічні особливості туберкульозу.

• Лабораторні методи діагностики туберкульозу.

• Препарати для лікування та специфічної профілактики туберкульозу..

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

• Вивчити культуральні властивості збудників туберкульозу та середовища для їх культивування.

• Здійснити бактеріоскопічну діагностику туберкульозу шляхом фарбування препаратів за методом Ціля-Нільсена та демонстраційних препаратів.

• Засвоїти методи мікробіологічної діагностики туберкульозу.

• Засвоїти класифікацію мікобактерій.

• Вивчити препарати для специфічної профілактики, діагностики та лікування туберкульозу.

5. Зміст теми:

На практичному занятті студенти розглядають таксономічне положення мікобактерій, їх біологічні властивості; обговорюють патогенетичні та імунологічні особливості туберкульозу, лабораторні методи діагностики туберкульозу; здійснюють бактеріоскопічну діагностику туберкульозу, вивчають поживні середовища для культивування мікобактерій, препарати для специфічної профілактики, діагностики та лікування туберкульозу, класифікацію мікобактерій, методи мікробіологічної діагностики туберкульозу. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Рекомендації для оформлення протоколу. Метод забарвлення за Цілем-Нільсеном.

Остаточний варіант автори запропонували в 1884 році. Техніка забарвлення включає декілька етапів:

1. На фіксований мазок над полум'ям пальника накладають фільтрувальний папірець, наливають на нього фуксин Ціля і фарбують тричі підігріваючи до появи парів (але не доводячи до кипіння); після чого препарат з фарбником залишають на 1-2 хвилини для охолождення, зливають фарбу, знімають папірець. Промивають водою.

2. Препарат знебарвлюють 5% сірчаною або соляною кислотою до появи жовтуватого відтінку (10-30 сек) і кілька разів промивають водою.

3. Додатково фарбують мазок метиленовою синькою Леффлера, промивають водою, висушують і досліджують під мікроскопом.

Мікроскопічна картина: на загальному синьому (блакитному) фоні кислотостійкі бактерії виглядають рубіново-червоними.

Методи мікробіологічної діагностики туберкульозу.