Добавлен: 06.02.2019
Просмотров: 16203
Скачиваний: 5
Щоб стало зрозумілим, про що йдеться, звернімося до наведеного Г. Ю. Федосєєвою прикладу. Громадянин Сполучених Штатів Америки не вийшов на роботу на російське підприємство ЗАТ «Мострансгаз» 4 липня 1997р., пославшись на те, що дата 4 липня є національним святом його держави - Днем незалежності Америки. Зважаючи на той факт, що російські громадяни відпочивають 12 червня - у День незалежності Російської Федерації - він наголосив, що має право бути звільненим від роботи 4 липня. З точки зору роботодавця, яка базувалася на праві РФ, у даному випадку мав місце прогул. Водночас, якщо застосувати до цього випадку право США, то для невиходу громадянина США на працю була вкрай поважна причина^
Отже, зазначені відносини стануть правовідносинами тільки після того, коли буде визначено, яке саме право - Російської Федерації
Див.: Мюаяерсоп Р. А. Цит. праця.- С. 68. • Див.: Там само ' Див.: Мю:І:Іерсои Р. А. Цит. праия. - С. 68.
Дет. про цс див.; Алексиев С. С. Частное право.- С. 91-92.
"Див., наприклад: Нешатаева Т. М. Международное частное Іграво и международный гражданский процесс: Учебный курс в трех частях - М.: Издательский дом «Городец», 2004.- С. 11.
' Див.. Федосеева Г. Ю. Международное частное право: Учебник.- М.: Осто-жье. 1999 .-С. 14.
22
чи США треба застосовувати для регулювання тієї конкретної ситуації, що склалася між російським роботодавцем та його американським робітником, та й то лише за умови, шо ці відносини регулюються нормами відповідного права. На останній вимозі наголошуємо у зв'язку з тим, що у доктрині МПрІІ, зокрема вітчизняній, «загальним місцем» стало твердження, за яким об'єктом МПрП є правовідносини, ускладнені іноземним елементом. Подібне твердження не можна, на мій погляд, визнати коректним.
Справа в тому, що стосовно певних фактичних відносин, які у тому чи іншому вітчизняному правопорядку врегульовано нормами права, внаслідок чого вони і стають правовідносинами, залишається невідомим, чи знайшли відповідні суспільні відносини своє правове врегулювання у зацікавленому іноземному правопорядку. Якщо ж ні (а це, до речі, трапляється), то ми вимушені, будучи послідовними, констатувати, що відповідні правовідносини є не-врсгульованими у даному конкретному випадку нормами права, що складає враження певною мірою безглуздого твердження.
4. У МПрП, як уже зазначалось, вирішення питання про право, яке у кожному окремому випадку підлягає застосуванню (так званого компетентного права), є головною проблемою. Складність цього питання обумовлюється тим, що воно завжди виникає в межах відповідного національного правопорядку (у наведеному прикладі - правопорядку РФ), внаслідок чого національному правоза-стосовному органу у вітчизняному праві мають бути зроблені вказівки щодо того, в яких випадках він має поставити перед собою це питання і як саме повинен його вирішити.
У доктрині МПрП щодо характеристики ситуацій, подібних до тих, яка описана у наведеному прикладі, використовуються два підходи: зазначається, що до фактичного складу відповідних відносин входить «іноземний елемент», або що такі відносини ускладнені «іноземним елементом», і саме завдяки даній обставині вони стають об'єктом регулювання МПрП.
Загальновизнаним є положення, за яким іноземний елемент у відповідних відносинах може мати вигляд:
• іноземного суб'єкта;
• іноземного об'єкта або
• іноземного юридичного факту.
Іноземним суб'єктом відносин, як у наведеному прикладі, може виступати Іноземна фізична або іноземна юридична особа; іноземним об'єктом - певне благо, яке знаходиться за кордоном (це
24
може бути річ, право, обов'язок і І. ін.}; шо стосується юридичного факту, то це, у загальному вигляді, та чи інша дія або подія, що мали місце в межах іноземного правопорядку, на підставі яких чи з приводу яких в межах іншого правопорядку відповідні відносини виникають, змінюються або припиняються.
Окремо слід наголосити, що у реальному житті можуть мати місце ситуації, коли «іноземний елемент» присутній не окремо у якомусь із зазначених видів, а у тому чи іншому поєднанні вказаних елементів. У вітчизняній літературі наводиться приклад загибелі напередодні 1996 р. судна «СІмба - 1». Власником його була турецька фірма, яка зареєструвала судно на Мальті. Ця фірма передала оперативне управління судном іншій турецькій компанії. Експлуатувала судно компанія «Євромарін сервіс», яка була зареєстрована в Одесі, і вона найняла екіпаж, до складу якого входило 12 моряків - громадян України, що загинули внаслідок аварії. Трудові контракти з ними було укладено за законодавством Великобританії. Судно перевозило вантаж (1800 тонн металу) з російського порту Таганрог до турецького порту Деліскєлесі1. Таким чином, зазначені раніше елементи можуть бути присутніми у будь-якому сполученні. Однак для того, щоб такі відносини отримали якість міжнародних, цілком досить наявності всього одного з таких елементів.
Слід відзначити, що багато з тих положень, які вище аналізувались, знайшли чітке відтворення в Законі від 23.06.2005 р. Ним установлено порядок «урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок», і роз'яснено, що приватноправові відносини -- це відносини, які грунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Згідно з цим Законом іноземним елементом є ознака, яка характеризує приватноправові відносини і вона виявляється в одній або кількох з таких форм: учасник правовідносин, їх об'єкт або юридичний факт.
5. У вітчизняній літературі підкреслювалось, що до питання визначення предмета науки МПрП існує три основних підходи. Від-
Див.: ФеАиняк Г. С. Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право: Підручник.- 3-тє вид. (доп. і псрсриб.). • К.: Атіка, 2003.-- С. б- 7.
25
повідно до першого, предмет даної галузі становлять правові норми, які є основним об'єктом вивчення. Другий підхід бере початок з учень Вехтера і Савіньї, які вказували на необхідність дослідження не правових норм, а правовідносин. Нарешті, третя група теорій - цс прагматичні концепції, згідно з якими стверджується, що МЛрП має справу з умовами життя, які є нейтральними з правової точки зору І вирішуються за допомогою абстрактних, критеріїв «інтересу», «вибору результату» чи «найтіснішого зв'язку»1.
У доктрині колишнього СРСР беззаперечним вважалося положення, за яким право розглядалось як інструмент регулювання суспільних відносин, у зв'язку з чим більшість сучасних авторів під предметом МПрП розуміють саме відносини, які виникають між відповідними суб'єктами, проте повинні бути міжнародними (тобто, виходити за межі однієї держави) та мати приватний характер2. Таким чином, зокрема наша віїчизняна доктрина, в цілому у даному питанні схиляється до реалізації другого з зазначених підходів.
У зв'язку з різними підходами до визначення предмета МПрП, а також беручи до уваги і дискусійність щодо самої назви даної галузі права"5, вкрай важко запропонувати її визначення, яке стало би загальновизнаним , Наведемо лише два визначення, які можна розглядати певною мірою як полюси, між якими розташовуються всі інші існуючі та можливі визначення.
За першим з них, МПрП, як галузь права, - це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з «іноземним елементом». До цього визначення автори додають вказівку шодо завдань даної галузі права: регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та Інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору для здійснення ними своїх прав та обов'язків, зміцнення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, соціальних, культурних систем^.
1 Див.: Кисіль В. І. Цит. праця.- С. 221.
" Див., наприклад: Ермолаев В. Г., Спваков О. В. Цит. праця.- С. 8-9; Федч-пяк Г. С., Фединяк Л. С. Цит. праця.- С. 7 та ін.
За свідченням М. М. Богуславського тільки у 'західній літературі було запропоновано більше 20 інших назв ціп' сфери правового регулювання (Див. Богуславский М. М. Цит. праця.-С. 24).
Див.: Международное частное право: Учебник / Под ред. Г. К. Дмитриевой— М.: Проспект, 2000.- С. 8.
" Див.: Фединяк Г. С.. ФеаинякЛ. С.-- Цит. праця.- С. 7.
26
За другим визначенням, міжнародне приватне право:
• рег\'лк)€ приватно-правові відносини (відносини цивільного характеру у широкому розумінні слова), що виникають в умовах міжнародного життя:
• має свій предмет і свій метод регулювання;
• є галуззю приватного права, галуззю внутрішньодержавного
• тісно пов'язане з цивільним правом (точніше було б сказати: багато інститутів міжнародного приватного права є, так би мовити, продовженням національних інститутів цивільного (сімейного, трудового) права і певною мірою похідні від цих інститутів, проте завдяки своєму міжнародному «походженню», «внутрішньої» та «зовнішньої» своєрідності, не зливаються з ними і не розчинюються в них);
• тісно пов'язане з міжнародним правом, хоча не е його частиною (принципово важливим є визнання єдності вихідних засад міжнародного публічного права і міжнародного приватного права, все більш зростаюче значення міжнародно-правового начала у становленні і удосконаленні інститутів міжнародного приватного права)1 .
Тому, не претендуючи на загальновизнану дефініцію, а лише окреслюючи предмет подальшого викладення, пропоную таке формулювання: міжнародне приватне право - цс галузь права, що складається з сукупності норм, які регулюють приватні (невладні) відносини, пов'язані з присутністю в цих відносинах «іноземного елементу».
1.4. Співвідношення міжнародного публічного Іа міжнародного приватного права
У вітчизняній доктрині стверджується, що, з одного боку, проблемі розмежування приватного та публічного міжнародного права відводиться у МПрП особливе місце", хоча, з іншого, зазначається. Що в ній відсутні обгрунтування природи та місця МПрП У національній системі права"". Можливо, це є наслідком загальної складності питань, які входять до кола «відання» даної галузі права.
Див.: Івеков В. П. Международное частное право: Куре лекций.- М.: Норма - ИІгфра-М. 1999.- С. 8.
~ Див.: Міжнародне приватне право. Актуальні проблеми.- С. 84. " Див.: Федшіяк Г. С., ФедІшякЛ. С. Цит. праця,- С. 8.
27
1. З того, про що вже вище йшла мова, випливає, що об'єктом правового регулювання у МПрП с відносини, які виходять за межі одного правопорядку, внаслідок чого засобами, які передбачені відповідною правовою системою, ці відносини врегульовані бути не можуть. Інакше кажучи, у таких випадках будь-яка одна правова система, так би мовити, не здатна «впоратись» з відносинами, що стали гранснаціональними. Внаслідок цього важко погодитись з досить-таки поширеною серед фахівців думкою про те, що МПрП с складовою внутрішньодержавного права, тобто •- частиною національної правової системи. Саме так розмірковують В. Г. Срмолаєв і О. В. Сіваков, коли стверджують, що «єдиного міжнародного приватного права не має, воно завжди має національний характер»1. Г. К. Дмітрієва, яка дотримується такої ж точки зору, дійшла висновку: незважаючи на свою назву, МПрП має національно-правову природу. На відміну від міжнародного (публічного) права, единого для всіх держав, МПрП існує в межах внутрішнього (національного) права кожної держави, тому можна вести мову про «російське», «українське», «англійське» МПрП І т. ін."
Вважаємо, подібне твердження робить безпредметним питання про співвідношення МПрП з міжнародним публічним правом, замінюючи його на питання про співвідношення внутрішньодержавного права з міжнародним правом. Однак, формулюючи подібну точку зору, її прихильники забувають, що МПрП - це система чужих для даного правопорядку, тобто - Іноземних позитивних норм, включаючи норми міжнародних договорів, що регулюють приватні майнові та особисті відносини з іноземним елементом3, що система національних колізійних норм встановлює тільки правила застосування норм різних правових систем*. Інакше кажучи, у відповідному національному праві встановлюються лише приписи, згідно з якими суддя повинен обрати та застосувати до конкретних фактичних відносин іноземне право. Проте, якщо цей суддя відповідно до встановлених правил застосує, наприклад, англійське право, останнє від цього не стане ані російським, ані українським.
2. У доктрині висловлювалась І протилежна думка, за якою
МПрП слід розглядати лише як складову міжнародного публічного права. Зауважимо: історично воно так і було. Наприклад, шлюб вавілонської царівни Шуммуримат з ассирійським царем цІамаши-Адіді II (II тис. до н. е.) не тільки сприяв встановленню дружніх стосунків між обома відповідними державами, а й значному впливу в Ассирії вавілонської релігії та культури1. Тобто, інститут суто приватного права було використано у даному випадку як інструмент для вирішення публічно-правових питань. Проте, з часом людство усвідомило, що суб'єктами міжнародного публічного права є, переважно, держави та міжнародні організації, а не фізичні або юридичні особи, котрим прямо не адресовані права чи зобов'язання, що випливають з норм міжнародного публічного права.
3. Тому, як вважає Т. М. Нешатаєва, МПрП не вміщується в межах однієї із зазначених моносистем і «проситься» у міжнародно-правову теорію". У зв'язку з цим видасться, що більше відповідає реальному стану речей домінуюча у сучасній доктрині точка зору, за якою МПрП виокремлюється у самостійну галузь права. Наприклад, М. Іссад, цілком слушно зауважив, що беручи до уваги еклектичний характер МПрП, запозичення з різних галузей, враховуючи національні Інтереси, а також вимоги сучасного міжнародного правопорядку, можна охарактеризувати МПрП як категорію sui generis чи як самостійну галузь3. Ця галузь, як вже зазначалось, тільки завдяки терміну «international» створює, враження певної спорідненості чи підпорядкованості міжнародному публічному праву. Аби уникнути такого враження, спробуємо з'ясувати сферу, в якій можуть бути застосовними норми МПрП.
Загалом сферу правового регулювання засобами національного права на земній кулі можна уявити як сукупність всіх окремих правопорядків світу, котрих нині, як вважає В. В. Трутень, налічується понад 240, відповідно до кількості країн і територій4. З точки зору світового правопорядку, встановлені в межах національних правопорядків правові системи жорстко обмежені обсягом влади відповідних суверенів, тобто такі засоби підлягають застосуванню лише в межах територіальної юрисдикції тих чи