Файл: immunologia_N3-4_2010_block_210x297.pdf

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 25.03.2024

Просмотров: 354

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

методом. Особливості тиреоїдного гомеостазу вивчали за визначенням вмісту в сироватці крові вільного тироксину (вТ4), вільного трийодтироніну (вТ3) та тиреотропного гормону (ТТГ) із використанням реактивів «ИммуноФА-ТТГ», «ИФА-СвТ3»та «ИФА-СвТ4-1» (ЗАО «НВО Иммунотех»), а також обчисленням коефіцієнта периферичної конверсії вільних тиреоїдних гормонів (вТ3/вТ4).

Інтенсивність ПОЛ оцінювали за вмістом у крові малонового альдегіду (МА) [1,2] та за рівнем ОМБ [4]. Стан протирадикального захисту оцінювали за вмістом в крові церулоплазміну [2], показниками глутатіонзалежної системи детоксикації – відновленого глутатіону (ГВ) [1], глутатіонпероксидази (ГП) [1,2], а також за загальною антиоксидантною активністю (ЗАОА) [3] плазми крові.

Отримані результати оброблені за допомогою програми Biostat із використанням парного критерію Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Дослідження титру АТ-ТГ встановило вірогідне зростання показника у хворих усіх груп порівняно із контрольним значенням: у хворих із СС – генотипом – на 19,0%, АС – генотипом та АА - генотипом – відповідно на 22,1% та 18,4% (Р<0,001) без вірогідної міжгрупової різниці (табл.1).

ЗаносійстваАА–генотипуспостерігалосявіро- гідне зростання рівня АТ-ТПО у 2,9 раза (Р<0,001) порівняно з контролем, у АС–гетерозигот –2,8 раза та у СС-гомозигот – у 2,5 раза (Р<0,001). Позитивні АТ-МФТ зареєстровано у 17,6% пацієнтів із АА-генотипом та 4,2% - із АС-генотипом.

Таблиця1

Показники тиреоїдного гомеостазу, прота антиоксидантної систем у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки залежно від поліморфізму А/С гена DIO1 (M±m)

 

Контрольна група

Генотипи гену DIO1, n=50

Показник

 

 

 

n=20

АА

АС

СС

 

 

 

n=17

n=24

n=9

 

 

 

 

 

Антитіла до тиреоглобуліну,

 

57,08±6,184

53,01±5,509

50,16±6,186

26,29±2,446

P1<0,001

P1<0,001

МО/мл

P1<0,001

 

P2>0,05

P2>0,05

 

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

33,95±4,586

29,64±3,764

Антитіла до тиреоїдної

 

35,17±2,831

P1<0,001

11,94±1,067

P1<0,001

пероксидази, МО/мл

P1<0,001

P2>0,05

 

P2>0,05

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2,73±0,177

2,57±0,292

2,31±0,102

 

 

P1<0,001

Тиреотропний гормон, мМО/л

1,78±0,162

P1<0,001

P1<0,05

P2>0,05

 

 

 

P2>0,05

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20,21±1,389

19,26±1,247

15,39±1,546

 

 

P1<0,05

P1>0,05

Вільний Т4, пмоль/л

15,88±0,894

P1<0,05

P2>0,05

P2<0,05

 

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

4,46±0,364

4,97±0,280

6,54±0,144

 

 

P1>0,05

P1<0,05

Вільний Т3, пмоль/л

5,47±0,326

P1<0,05

P2>0,05

P2<0,001

 

 

 

 

 

 

 

P3<0,01

 

 

 

 

 

 

 

0,25±0,021

0,29±0,022

0,38±0,027

 

 

P1<0,05

P1>0,05

Вільний Т3/вільний Т4

0,37±0,029

P1<0,01

P2>0,05

P2<0,05

 

 

 

 

 

 

 

P3<0,05

 

 

 

 

 

 

 

15,68±0,665

14,03±0,652

14,77±0,784

Малоновий альдегід,

 

P1<0,001

11,26±0,509

P1<0,001

P1<0,01

мкмоль/л

P2>0,05

 

 

P2>0,05

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

132


ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

 

 

 

 

 

 

Продовження таблиці 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Окиснювальна модифікація

 

 

1,65±0,147

1,53±0,088

1,44±0,084

 

 

 

P1<0,001

P1<0,05

 

білків,

 

 

1,12±0,069

P1<0,01

 

 

 

P2>0,05

P2>0,05

 

од. опт. густ./мл

 

 

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,47±0,026

0,50±0,028

0,51±0,032

 

Глутатіон відновлений,

 

 

P1<0,001

 

 

1,01±0,06

P1<0,001

P1<0,001

 

мкмоль/мл

 

P2>0,05

 

 

 

 

P2>0,05

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

106,1±5,36

103,4±6,74

122,5±10,09

 

Глутатіонпероксидаза,

 

 

P1<0,001

P1<0,01

 

 

155,1±4,936

P1<0,001

 

нмоль ГВ на 1 г Нв за 1 хв.

 

P2>0,05

P2>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

339,5±21,43

372,8±17,72

347,3±36,14

 

Церулоплазмін,

 

 

P1<0,001

 

 

215,6±10,94

P1<0,001

P1<0,001

 

мг/л

 

 

P2>0,05

 

 

 

 

 

P2>0,05

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

85,56±1,999

85,13±1,647

80,01±5,256

 

Загальна антиоксидантна

 

 

P1<0,001

P1<0,01

 

 

91,93±0,520

P1<0,01

 

активність плазми крові, %

 

P2>0,05

P2>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

Примітки:

n- кількість спостережень;

 

 

 

 

 

 

Р1 – вірогідність змін щодо контролю;

 

 

 

 

 

Р2 – вірогідність змін щодо групи хворих із АА-генотипом;

 

 

 

 

Р3 – вірогідність змін щодо групи хворих із АС-генотипом.

 

 

Рівень ТТГ у сироватці крові хворих на ХДЗП не зазнавав вірогідних змін залежно від дистрибуції поліморфізму гена DIO1. Вірогідно вищий рівень вТ3 встановлено у носіїв ССгенотипу на 46,6% (Р<0,001) та 31,6% (Р<0,01), ніж у пацієнтів із ААта АС-генотипом відповідно. Вміст у сироватці крові вТ4 у хворих із гомозиготним носійством А-алеля гена DIO1 на 31,3% (Р<0,05) вірогідно перевищував відповідний показник у пацієнтів із СС-генотипом. Показник вТ3/вТ4 також статистично значуще змінювався залежно від поліморфізму гена DIO1. В групі хворих із СС-генотипом він у 1,5 раза перевищував значення (Р<0,05) у пацієнтів із АА-генотипом та у 1,3 раза (Р<0,05) – носіїв АС-генотипу.

Отже, С–алель гена DIO1 пов'язаний з підвищенням функції дейодинази 1-го типу, що проявляється зростанням показника співвідношення вТ3/вТ4 та рівня вТ3, а також зниженням вТ4. Встановлено асоціацію між зниженням пропорції вТ3/вТ4, значенням показника вТ3, зростанням рівня вТ4 у сироватці крові хворих на ХДЗП та А-алелем гена DIO1.

Таким чином, можна дійти висновку, що дистрибуція поліморфізму гена DIO1 у хворих на ХДЗП впливає на тиреоїдний гомеостаз організму.

При дослідженні ПОЛ та ОМБ залежно від поліморфізму гена DIO1 у наших пацієнтів виявлені наступні зміни (табл. 1).

Серед носіїв АА–генотипу гена DIO1 спостерігалася підвищення показника ОМБ у плазмі крові щодо контролю на 47,3% (Р<0,01), у носіїв АСта СС-генотипу - на 36,6% (Р<0,001) та 28,6% (Р<0,05) відповідно. Вірогідної міжгрупової різниці в обстежених пацієнтів не встановлено. Аналогічна тенденція спостерігалася в пацієнтів і щодо вмісту МА залежно від дистрибуції поліморфізму гена DIO1. Аналіз змін стану антиоксидантної системи крові обстежених хворих на ХДЗП залежно від поліморфізму гена DIO1 не виявив вірогідної різниці між досліджуваними групами.

Отже, проведені дослідження вказують на зв'язок дистрибуції поліморфізму гена DIO1 та рівнем вільних тиреоїдних гормонів, а також коефіцієнтами їх співвідношення у хворих на ХДЗП. Гомозиготне носійство С-алеля асоціюється зі зростанням показника вТ3/вТ4 та рівня вТ3, а також зниженням вТ4, у той час як носійство АА-генотипу пов'язано зі зменшенням значення вТ3/вТ4, рівня вТ3 та зростанням вмісту вТ4. Водночас експресія досліджуваного поліморфізму не впливає на ПОЛ та стан антиоксидантної системи.

При аналізі показників тиреоїдного гомеостазу залежно від поліморфізму Pro197Leu гена GPX1 встановлено наступні зміни (табл. 2).

Наявність ProPro–генотипу супроводжувалося вірогідним зростанням рівня АТ-ТГ – у 2,1 раза (P<0,001), АТ-ТПО – у 2,7 раза (P<0,001),

133


ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

вмісту ТТГ на 44,9% (P<0,05) та вТ4 – на 24,9%

Дослідження інтенсивності ПОЛ та ОМБ

(P<0,05) щодо групи контролю.У гетерозиготних

у хворих на ХДЗП залежно від поліморфізму

носіїв ProLeu–генотипу встановлено збільшення

Pro197Leu гена GPX1 виявило наступні зміни

рівня АТ-ТГ – у 2,0 рази (P<0,001), АТ-ТПО – у

(табл. 2).

2,4 раза (P<0,001)ТТГ сироватки крові на 46,6%

У ProLeu–гетерозигот визначався на 7,7%

(P<0,01), а також тенденцію до зниження вмісту

(P<0,05) нижчий вміст МА порівняно із носія-

вТ3 на 19,7% (P>0,05) та показника вТ3/вТ4 на

ми ProPro–генотипу та на 2,2% (P<0,05) вищий

24,3% (P<0,05) порівняно з групою практично

щодо LeuLeu–носіїв. Вірогідне зростання вміс-

здорових осіб. Показники вмісту АТ-ТГ, АТ-ТПО

ту МА відносно контрольної групи відмічалося

та вТ4 у гомозигот за Leu–алелем перевищува-

в усіх групах (P<0,01 - 0,001). Аналіз показника

ли контрольні значення у 1,9 раза (P<0,001), 2,4

інтенсивності ОМБ виявив вірогідну різницю

раза (P<0,001), та на 31,8% відповідно на відмі-

відносно показників контролю: в групі з ProPro–

ну від показника вТ3/вТ4, значення якого вста-

генотипом зростання на 40,2% (Р<0,001),

новлено на 40,5% нижче за контроль (P<0,01). У

ProLeu–генотипом – на 53,6% (Р<0,001) та в

7,4%, 11,1% та 7,1% носіїв ProPro–, LeuLeu– та

групі Leu–гомозигот на 20,6% (Р<0,05).

ProLeu–генотипу відповідно зареєстровано по-

 

зитивні АТ-МФТ

 

Таблиця 2

Показники тиреоїдного гомеостазу, прота антиоксидантної систем у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки залежно від поліморфізму Pro197Leu гена GPX1 (M±m)

 

Контрольна група

 

Генотипи гена GPX1, n=50

 

Показник

 

 

 

n=20

ProPro

ProLeu

LeuLeu

 

 

 

n=27

n=14

n=9

 

 

55,04±5,370

51,74±6,701

53,68±7,242

Антитіла до тиреоглобуліну

26,29±2,446

P <0,001

P1<0,001

P1<0,001

 

 

P >0,05

P2>0,05

 

 

 

1

 

 

 

 

2

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

28,39±3,695

31,47±3,952

Антитіла до тиреоїдної

 

32,58±3,719

P1<0,001

11,94±1,067

P1<0,001

пероксидази, МО/мл

P1<0,001

P2>0,05

 

P2>0,05

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2,58±0,267

2,61±0,198

2,42±0,339

Тиреотропний гормон,

 

P1>0,001

1,78±0,162

P1<0,05

P1<0,01

мМО/л

P2>0,05

 

 

P2>0,05

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

19,84±1,259

18,28±1,780

20,93±1,332

 

 

P1>0,05

P1<0,01

Вільний Т4, пмоль/л

15,88±0,894

P1<0,05

P2>0,05

P2>0,05

 

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

5,39±0,292

4,39±0,429

4,38±0,551

 

 

P1>0,05

P1>0,05

Вільний Т3, пмоль/л

5,47±0,326

P1>0,05

P2>0,05

P2>0,05

 

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

0,31±0,032

0,28±0,031

0,22±0,033

 

 

P1<0,05

P1<0,01

Вільний Т3/вільний Т4

0,37±0,029

P1>0,05

P2>0,05

P2>0,05

 

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

15,51±0,360

14,32±0,848

14,01±0,479

Малоновий альдегід,

 

P1<0,01

11,26±0,509

P1<0,001

P1<0,01

мкмоль/л

P2>0,05

 

 

P2<0,05

 

 

 

P3<0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Окиснювальна модифікація

 

1,57±0,051

1,72±0,148

1,35±0,057

 

P1<0,001

P1<0,05

білків,

1,12±0,069

P1<0,001

P2>0,05

P2<0,05

од. опт. густ./мл

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

134


ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

 

 

 

 

 

Продовження таблиці 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,52±0,013

 

0,45±0,025

0,47±0,015

 

Глутатіон відновлений,

 

 

P1<0,001

 

1,01±0,06

P1<0,001

 

P1<0,001

 

мкмоль/мл

 

P2<0,05

 

 

 

 

P2<0,01

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

114,3±4,17

 

98,10±6,739

98,61±3,021

 

Глутатіонпероксидаза,

 

 

P1<0,001

P1<0,001

 

155,1±4,936

P1<0,001

 

 

нмоль ГВ на 1 г Нв за 1 хв.

 

P2<0,05

P2<0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

340,8±16,97

 

376,2±22,51

367,3±34,37

 

Церулоплазмін,

 

 

P1<0,001

 

215,6±10,94

P1<0,001

 

P1<0,001

 

мг/л

 

P2<0,05

 

 

 

 

P2>0,05

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

85,13±1,059

 

82,42±2,962

80,70±1,120

 

Загальна антиоксидантна

 

 

P1<0,001

P1<0,001

 

91,93±0,520

P1<0,01

 

 

активність плазми крові, %

 

P2>0,05

P2<0,05

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P3>0,05

 

 

 

 

 

 

 

Примітки: n- кількість спостережень;

 

 

 

 

 

Р1 – вірогідність змін щодо контролю;

 

 

 

 

 

Р2 – вірогідність змін щодо групи хворих із ProPro-генотипом;

 

 

 

Р3 – вірогідність змін щодо групи хворих із ProLeu -генотипом.

 

 

У хворих з ProPro–генотипом встановлені зміни вірогідні щодо носіїв LeuLeu-генотипу

– зростання ОМБ на 16,3% (Р<0,05). У носіїв ProLeu–генотипу та LeuLeu–генотипу зареєстровано на 13,5% (P<0,01) та 9,6% (P<0,05) відповідно нижчий рівень ГВ щодо гомозигот за Pro–алелем.

Активність ГП у пацієнтів із ProPro– генотипом визначалася на 16,5% (Р<0,05) та 15,9% (Р<0,05) вищою, ніж у хворих із ProLeu– та LeuLeu–генотипом відповідно. Рівень церулоплазміну вірогідно зростав у всіх групах спостереження: у хворих із ProPro–генотипом – на 58,1% (Р<0,001), ProLeu–генотипом – на 74,5% (Р<0,001) та LeuLeu–генотипом – на 70,4% (Р<0,001) порівняно з контрольною групою. У носіїв LeuLeu–генотипу рівень церулоплазміну на 7,8% (Р<0,05) перевищував значення хворих із ProPro–генотипом.

При аналізі показника ЗАОА у хворих на ХДЗП залежно від поліморфізму Pro197Leu гена GPX1 спостерігали зниження показника на 7,4% (Р<0,01) та 12,2% (Р<0,001) в групах гомозигот за Pro– та Leu–алелем відповідно та на 10,3% (Р<0,001) в групі хворих із ProLeu–генотипом щодо контролю. Вірогідно нижчим на 9,3% (Р<0,05) встановлено значення ЗАОА у носіїв LeuLeu–генотипу порівняно з гомозиготними носіями Pro–алеля.

Аналізуючи отримані результати можна дійти висновку, що у хворих на ХДЗП носійство Leu– алеля асоціюється із розбалансуванням у системі антиоксидантного захисту, що проявляєть-

ся вірогідним зниженням вмісту ГВ, активності ГП та ЗАОА, а також зростанням рівня церулоплазміну у носіїв ProLeu– та LeuLeu-генотипоів порівняно із гомозиготами за Pro-алелем.

ВИСНОВКИ

1.Носійство АА-генотипу гена DIO1 у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки асоціюється із зменшенням рівня вільного трийодтироніну в сироватці крові, показника відношення вільного трийодтироніну до вільного тироксину та зростанням вмісту вільного тироксину.

2.А/С поліморфізм гена DIO1 та Pro197Leu - гена GPX1 не впливає на титри антитіл до тканини щитоподібної залози у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки.

3.Носійство Leu–алеля у пацієнтів із ХДЗП асоціюється із розбалансуванням у системі антиоксидантного захисту, що проявляється вірогідним зниженням в плазмі крові вмісту відновленого глутатіону, активності глутатіонпероксидази та загальної антиоксидантної активності, а також зростанням рівня церулоплазміну.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васильєва Н.В. Показники оксидантної та глутатіонової систем крові у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію / Н.В. Васильева, І.Ф. Мещишен // Бук. мед. вісник. - 1998. - Т. 2, №3-4. - С. 3-6.

135


ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

2.Магаляс В.М. Сучасні методики експериментальних та клінічних досліджень центральної науково-дослідної лабораторії Буковинської державної медичної академії / В.М. Магаляс, А.О. Міхєєв, Ю.Є. Роговий [та ін.]. Чернівці: БДМА, 2001. -42 с.

3.Мещишен І.Ф. Метод визначення загальної антиоксидантної активності плазми (сироватки) крові/ І.Ф. Мещишен, В.П. Пішак, В.П. Польовий // Бук. мед. вісник. - 2007. - Т. 11, №3. - С. 165-167.

4.Мещишен І.Ф. Метод визначення окислювальної модифікації білків плазми (сироватки) крові / І.Ф. Мещишен // Бук. мед. вісник. - 1998. - Т. 2, №1. - С. 156-158.

5.Bastaki M. Genotype-activity relationship for Mn-superoxide dismutase, glutathione peroxidase 1 and catalase in humans / M Bastaki, K Huen, P. Manzanillo [et al.] // Pharmacogenet Genomics. – 2006 – Vol.16. – Р. 279-286.

6.Chrissobolis S. Gluathione peroxidase-1 plays a major role in protecting against angiotensin II– induced vascular dysfunction / S. Chrissobolis, S.P. Didion, D.A. Kinzenbaw [et al.] // Hypertension. – 2008. - Vol.51. – Р. 872–877

7.Panicker V. A Common Variation in Deiodinase 1 Gene DIO1 Is Associated with the Relative Levels of Free Thyroxine and Triiodothyronine / V. Panicker, C. Cluett, B. Shields [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2008. - Vol.93, №8. - Р. 3075-3081.

8.Panicker V. Heritability of serum TSH, free T4 and free T3 concentrations: a study of a large UK twin cohort / V. Panicker, S.G. Wilson, T.D. Spector [et al.] // Clin. Endocrinol. (Oxf). - 2008. - Vol.68. - Р. 652-659.

9.Wagner Andreas H. Upregulation of Glutathione Peroxidase Offsets Stretch-Induced Proatherogenic Gene Expression in Human Endothelial Cells Arteriosclerosis, Thrombosis, and Vascular Biology / H. Wagner Andreas, O. Kautz, K. Fricke [et al.] // ATVBAHA. – 2009

– Vol.21. – Р. 316325

РЕЗЮМЕ

ХАРАКТЕРИСТИКА ТИТРОВ АНТИТЕЛ К ТКАНИ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ, ПОКАЗАТЕЛЕЙ ТИРЕОИДНОГО ГОМЕОСТАЗА, ПРО- И АНТИОКСИДАНТНОЙ СИСТЕМ КРОВИ У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМИ ДИФФУЗНЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ ПЕЧЕНИ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ПОЛИМОРФИЗМА ГЕНОВ

Чимпой К.А., Пашковская Н.В., Курченко А.И.

Изучены особенности титра антител к ткани щитовидной железы, тиреоидного гомеостаза, про- и антиоксидантной систем у больных хроническими диффузными заболеваниями печени в зависимости от А/С полиморфизма гена DIO1 и Pro197Leu гена GPX1. Установлена зависимость показателей тиреоидного гомеостаза у больных хроническими диффузные заболевания печени от дистрибуции А/С полиморфизма гена DIO1, а также связь показателей про- и антиоксидантной с Pro197Leu полиморфизмом гена GPX1.

Ключевые слова: хронические диффузные заболевания печени, полиморфизм, антитела к ткани щитовидной железы, тиреоидный гомеостаз, про-, антиоксидантная система.

SUMMARY

CHARACTERISTICS TITERS OF ANTIBODIES TO THYROID GLAND, INDICATORS OF THYROID HOMEOSTASIS, PRO-AND ANTIOXIDANT SYSTEMS OF BLOOD IN PATIENTS WITH CHRONIC DIFFUSE LIVER DISEASES DEPENDING ON THE POLYMORPHISM OF GENES

Chympoy K.A., Pashkovska N.V., Kurchenko A.I.

The features of thyroid homeostasis, proand antioxidant systems in patients with chronic diffuse liver diseases depending on the A / C gene polymorphism DIO1 and Pro197Leu gene GPX1. The dependence of the indicators of thyroid homeostasis in patients with chronic diffuse liver diseases from the distribution of the A / C gene polymorphism DIO1, and the relationship of indicators of proand antioxidant with Pro197Leu GPX1 gene polymorphism.

Key words: chronic diffuse liver disease, polymorphism, antibodies to thyroid gland, thyroid homeostasis, pro-, antioxidant system.

136