Файл: Pavlenko3.doc

4 Система якості за українськими і міжнародними стандартами

Останніми роками широко застосовуються стандарти, в яких відображений світовий досвід управління якістю продукції на підприємстві. У 1987 р. Міжнародна організація по стандартизації прийняла міжнародні стандарти ІСО (ISO) серії 9000 за системами якості. Вони були розроблені з широким використовуванням радянських (Львівської, Саратовської, Ярославської і інших систем бездефектної праці), японських і інших систем забезпечення або управління якістю продукції. У багатьох країнах світу (Австрія, Німеччина, Фінляндія, Франція, Великобританія і ін.) стандарти ISO серії 9000 прийняті як національні. Відповідно до цих стандартів формується політика підприємства у сфері якості, тобто система якості, що включає забезпечення, поліпшення і управління якістю продукції.

Політика у сфері якості може бути сформульована у вигляді принципу діяльності підприємства або його довгострокової мети. Змістом цієї політики є:

• поліпшення економічного стану підприємства;

• розширення або завоювання нових ринків збуту;

• досягнення технічного рівня продукції, який перевищує рівень провідних підприємств і фірм;

• орієнтація на задоволення вимог споживача певних галузей або певних регіонів;

• освоєння виробів, функціональні можливості яких реалізуються на нових принципах;

• поліпшення найважливіших показників якості продукції;

• збільшення термінів гарантії на продукцію;

• розвиток сервісу.

Відповідно до стандартів ІСО життєвий цикл продукції у зарубіжній літературі позначається як «петля якості». У стандарті ІСО серії 8402 міститься наступне визначення «петлі якості» - це концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, які впливають на якість продукції на різних стадіях від визначення потреб до оцінки їх задоволення.

«Петля якості» наочно показує послідовне віддзеркалення якості процесів на якість кінцевого результату. За допомогою "петлі якості" здійснюється взаємозв'язок виробника продукції із споживачем, зі всією системою, що забезпечує вирішення завдання управління якістю продукції.

Стандарти ІСО все більше застосовуються при укладанні контрактів між фірмами як моделі для оцінки системи забезпечення якості продукції у постачальника. Як відзначають західні дослідники, в теперішній час більше 90 % споживачів при укладанні контрактів вимагають підтвердження наявності у виробника систем якості по ІСО серії 9000.

Важливу роль у забезпеченні відповідності продукції стандартам ІСО, підтримка довіри і охорона суспільних інтересів відіграють незалежні випробувальні лабораторії і сертифікаційні органи. У Європі налічується більше 1000 сертифікаційних органів і більше 10 тис. випробувальних лабораторій. В Україні робота із сертифікації знаходиться на стадії завершення.

Таким чином, контрольні процедури здійснюються:

• виробником - полягає в контролі, випробуванні, діагностиці, аналізі причин браку, відмов, рекламацій та інших невідповідностей;

• держнаглядом у вигляді Держстандарту, Держсанепідемнадзора і ін.;

• незалежною організацією, провідною сертифікацією, органом, який забезпечує достовірну інформацію про якість.

Майже у всіх країнах Західної Європи, в США і Японії сертифікація обов'язкова і пов'язана, як правило, з безпекою, охороною здоров'я і навколишнім середовищем.

Організація сертифікації включає дві стадії:

• забезпечення і реалізацію умов для створення і виробництва продукції, належній сертифікації;

• організацію і проведення сертифікації продукції як підтвердження її відповідності вимогам нормативно-технічної документації.

Сертифікація охоплює економічні і організаційно-технічні аспекти. Разом із сертифікацією виробництв і продукцією ІСО проводить сертифікацію або акредитацію випробувальних центрів, які можуть сертифікувати продукцію. Цим центрам ІСО видає ліцензію на сертифікацію.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність операційного менеджменту?

2. Який основний критерій діяльності операційної системи?

3. Назвіть функції операційного менеджменту.

4. Розкрийте сутність методів операційного менеджменту.

5. Які існують види операційних систем?

6. Дайте характеристику стратегічного управління.

7. З якою метою та як проводиться оптимізація виробничої програми?

8. Розкрийте сутність агрегатного планування і його стратегії.

9. Які існують методи агрегатного плану?

10. Розкрийте сутність дезагрегування в ієрархії планування.

11. Що становить собою загальний підхід до керування запасами?

12. Дайте характеристику моделі запасів незалежного попиту.

13. Які існують запаси залежного попиту?

14. У чому полягає сутність оперативного керування?

15. Які існують методи оперативного планування?

16. Що таке виробнича потужність?

17. У чому полягає сутність організації трудових процесів?

18. Назвіть основні принципи організації робочого місця.

19. Що таке продуктивність праці та які основні методи її підвищення?

20. У чому полягає сутність планування трудового процесу та нормування праці?

Список рекомендованої літератури

1. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – М.: Гардарики, 2002. – 528 с.

2. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000. – 360 с.

3. Гончаров В.В. Менеджмент в рамках основных фаз управленческого цикла. – М.: МНИИПУ, 1998. – 96 с.

4. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. – СПб.: Питер, 2000. – 320 с.

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – 2 вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

6. Завадський Й.С. Менеджмент. – К.: УФИМБ, 1997. – Том 1. – 543 с.

7. Ильенкова С.Д. Производственный менеджмент: Учебник. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 583 с.

8. Кобиляцький Л.С. Управління проектами: Навч. пociб. – К.: МАУП, 2002. – 200 с.

9. Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент: Учебник. – СПб.: Специальная литература, 1998. – 365 с.

10. Козловський В.О., Білоконний П.Г. Основи організації виробничого процесу: Навч. посіб. – К.: УМК ВО, 1991. – 172 с.

11. Котляров С.А. Управление затратами: Учеб. пособ. – СПб.: Питер, 2001. – 160 с.

12. Курочкин А.С. Операционный менеджмент: Учебн. пособ. – К.: МАУП, 2000. – 144 с.

13. Макаренко М.В., Махалина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. пособ. – М.: ПРИОР, 1998. – 384 с.

14. Мартиненко М.М., Ігнатьєва І.А. Стратегічний менеджмент: Підручник.– К.: Каравела, 2006. – 320 с.

15. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмент: Пер. англ. – М.: Дело ЛТД, 1994. – 702 с.

16. Оперативное планирование и регулирование производства: Конспект лекций / Л.Я. Колдин. – Сумы: СумГУ, 1997.

17. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. – Львів: Магнолія плюс, 2005. – 400 с.

18. Плоткін Я.Д., Пащенко I.H. Виробничий менеджмент. – Львів: ІВЦ "ІНТЕЛЕКТ+", 1999.

19. Плоткін Я.Д., Янушкевич О.К. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. вид. – Львів: Світ, 1996. – 352 с.

20. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. – К. : КНЕУ, 2000. – 528 с.

21. Соснін О.С., Казарцев В.В. Виробничий i операційний менеджмент: Навч. посіб. – К.: Вид-во європ. ун-ту, 2002. –147 с.

22. Фатхутдинов Р.А. Производственный менеджмент. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 447 с.

23. Чейз Р.Б., Эквилайн Н.Д., Якобс Р.Ф. Производственный и операционный менеджмент Пер. с англ. – М.: Издательский дом „Вильямс", 2001. – 704 с.

24. Школа І.М., О.В.Михайловська. Операційний менеджмент: Практикум. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 376 с.

25. Яременко О. Операционный менеджмент. – Харків: Фолио, 2002. – 231с.