Файл: PRAVO2const.doc

22

Тема 2. Основи конституційного права україни

1. Поняття і загальна характеристика конституційного права. Джерела та норми конституційного права

2. Конституція України як Основний закон держави та її функції. Конституційний лад України

3. Міжнародні відносини України

4. Інститут громадянства України. Порядок його набуття та припинення

5. Класифікація конституційних прав та свобод людини і громадянина та їх загальна характеристика

6. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні

7. Поняття та принципи виборчого права в Україні. Види виборів та виборчих систем

8. Порядок проведення виборів в Україні

9. Референдум: поняття, види, предмет, порядок призначення і проведення

10. Система органів державної влади України. Основні повноваження Верховної Ради України

11. Законодавчий процес та його стадії

12. Правовий статус Президента України

13. Правовий статус Кабінету Міністрів України. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні

14. Органи місцевого самоврядування в Україні

нормативні джерела до теми:

Конституція України. – К., 1996. – 48с.

Декларація про Державний суверенітет України: Схвалена Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 //Закони України. – К.,1996. – Т.1. – С.5-9.

Акт проголошення незалежності України, 24 серпня 1991р. //ВВР України. – 1991. – №382. – Ст. 502

Закон України ”Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10 липня 2010 р. //ВВР України. – 2010. – № 35-36.– Ст. 491.

Закон України ”Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 20011 р. // ВВР України. – 2012. – № 10-11. – ст. 73.

Закон України ”Про вибори Президента України” від 18 березня 2004 р. // ВВР України. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.

Закон України ”Про всеукраїнський і місцевий референдуми” від 3 липня Ї991 р.//ВВР України.–1991. – № 33. – Ст. 443.

Закон України ”Про громадянство України” від 18 січня 2001р. //ВВР України. – 2001. – №13. – Ст. 65.

Закон України ”Про Кабінет Міністрів України” від 07.10.2010р.№ 2591-VI //Юридичний Вісник України. – 2010. – №47. – 20-26 листопада.

---

Закон України ”Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. //ВВР України. – 1997. – №24. – Ст. 170.

Закон України ”Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999р. //ВВР України. – 1999. – №20-21. – Ст. 190.

Закон України ”Про об’єднання громадянство України” від 16 червня 1992р. //ВВР України. – 1992. – №34. – Ст. 504.

Закон України ”Про органи самоорганізації населення” від 11 липня 2001 р. //ВВР України. – 2001. – №48. –Ст. 254.

Закон України ”Про порядок виїзду з України і в’їзду до України громадян України” від 21 січня 1994 р. //ВВР України. – 1994. – № 18. – С.101.

Закон України ”Про політичні партії в Україні” від 6 квітня 2001р. //ВВР України. – 2001. – №23. – Ст. 118.

Закон України ”Про статус народного депутата України від 22 березня 2001 //ВВР України. – 2001.– №42. – Ст. 212.

Закон України ”Про центральні органи виконавчої влади” від 17.03.2011 //Юридичний Вісник України. – 2011. – №16. – 22 квітня.

Указ Президента України від 09.12.2010 ”Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади //Юридичний Вісник України. – 2010. – №52. – 25-31 грудня.

---

1. Поняття і загальна характеристика конституційного права. Джерела та норми конституційного права

У системі права України конституційне право є галуззю, яка закріплює та регулює повновладдя народу, правовий статус людини і громадянина, організацію і діяльність органів державної влади та держави в цілому, засади місцевого самоврядування.

Специфіка конституційного права полягає, по-перше, в тому, що воно містить фундаментальні положення для інших галузей права, по-друге, в тому, що воно має особливий предмет правового регулювання — суспільні відносини, що виникають між людиною і державою з приводу організації державної влади та державного устрою. Такі відносини називають конституційно-правовими.

Як і будь-які інші правовідносини, конституційно-правові відносини виникають на підставі юридичних фактів, а до їх структури входять: об'єкт, суб'єкт та зміст правовідносин.

Об'єктами конституційно-правових відносин виступають різноманітні матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають до правовідносин. Змістом конституційно-правових відносин виступають суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників цих відносин. Суб'єкти конституційно-правових відносин: народ держави, окремі фізичні особи, об'єднання громадян і трудові колективи, юридичні особи, державні органи, держава в цілому, інші держави, їхні фізичні та юридичні особи.

Слово ”конституція”, як і багато інших юридичних термінів, прийшло до нас із Давнього Риму. Так звалися накази римських імператорів. У середньовічній Європі конституціями називали різного роду нормативно-правові акти, зокрема постанови сеймів Речі Посполитої. Перші конституції в сучасному розумінні цього слова були прийняті у США (1787), Польщі та Франції (1791).

Конституція — це основний установчий юридичний акт країни, який і є головним джерелом конституційного права.

Конституція як джерело права має наступні специфічні юридичні ознаки:

1) найвища юридична чинність – закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі конституції і повинні їй відповідати;

2) основа правової системи — конституція є фундаментом національної правової системи, оскільки вона містить принципові положення всіх інших галузей права;

---

3) стабільність – конституція приймається з перспективою застосування її протягом тривалого строку. Незмінність її положень забезпечується ускладненим порядком внесення змін (найстабільнішою конституцією у світі є Конституція США, до якої протягом майже 220 років внесено лише 27 поправок);

4) пряма дія норм — кожний може звернутися із позовом до суду для захисту своїх прав і свобод безпосередньо на підставі норм конституції;

5) особливий порядок захисту — існують органи конституційного контролю у вигляді конституційного суду (трибуналу, ради), який має стежити за тим, щоб створення нових законів та підзаконних актів не суперечило конституції.

Крім Конституції України, джерелами конституційного права України є:

– закони, серед яких виділяють звичайні (регулюють певні питання) та конституційні (вносять зміни до Конституції);

– підзаконні акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України);

– міжнародні договори, ратифіковані ВР України;

Особливим джерелом конституційного права є рішення Конституційного Суду України, які містять офіційне тлумачення Конституції України або висновки щодо відповідності Конституції законів та під законних актів.

Норми конституційного права значною мірою відрізняються від норм інших галузей права і ці особливості полягають у наступному:

1) особлива форма викладення – норми конституції мають узагальнений характер і на основі практично кожної з них може бути створено самостійний нормативно-правовий акт. Наприклад, з метою конкретизації ст. 40 Конституції України, яка закріплює право петицій, прийнято Закон України ”Про звернення громадян”;

2) особливий зміст – норми конституційного права мають не тільки нормативний, а й політично-програмний характер, оскільки вони формулюють та закріплюють стратегічні цілі суспільства;

3) особлива побудова – норми конституційного права не містять санкцій, а норми, які встановлюють юридичну відповідальність за порушення конституційних приписів, містяться у інших нормативно-правових актів (наприклад у КК України).

---

2. Конституція України як Основний закон держави та її функції. Конституційний лад України

Конституція України була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Вона складається з преамбули, 15 розділів, 161 статті. В подальшому до Конституції України Законом України ”Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р., який набув чинності 1 січня 2006 р. були внесені зміни. Проте 30 вересня 2010р. зазначені вищі зміни до Конституції за рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними і втратили чинність. В даний час діє текст Конституції в редакції від 28.06. 1996р. з окремими змінами.

Конституція України — це закон, але закон особливий, що має тільки йому властиві ознаки. Зокрема крім вже розглянутих вище (найвища юридична сила, загальна форма норм, політичний зміст норм, особливий характер захисту), вона характеризується ще й такими як:

1) особливий порядок прийняття (кваліфікована більшість);

2) особливий порядок внесення змін. Законопроект про внесення змін у всі розділи Конституції України, крім І, III, XIII, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії за нього проголосувало не менш ніж дві третини від конституційного складу ВР (подвійний вотум). Законопроект про внесення змін у розділи І, III, XIII має бути схвалений не менш ніж двома третинами від конституційного складу ВР і затверджений всеукраїнським референдумом. Ускладнений порядок перегляду Конституції України покликаний забезпечити її стабільність.

Як і всім іншим нормативно-правовим актам, Конституції України притаманні регулятивна й охоронна функції.

Регулятивна функція полягає в тому, що вона визначає основи відносин між громадянами і державою, між державними органами, закріплює основні права та обов'язки людини і громадянина. Наприклад, ст. 114 визначає порядок формування Кабінету Міністрів і взаємодії Верховної Ради і Президента України у вирішенні цього питання.

Охоронна функція полягає в тому, що вона захищає найбільш значущі соціальні блага і цінності через заборону певних дій, містить гарантії дотримання прав і свобод людини і громадянина, обмеження діяльності державних органів. Наприклад, ст. 27 зазначає: ”Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя”. Ця заборона охороняє життя людини від протиправних посягань.

---