Файл: PRAVO2const.doc

7) оприлюднення закону. Текст закону публікується в офіційних друкованих виданнях: газетах ”Голос України”, ”Урядовий кур'єр”, журналах ”Офіційний вісник України”, ”Відомості Верховної Ради України”. Значення цієї стадії полягає в тому, що неоприлюднені та не доведені до відома людей закони не застосовуються;

8) набрання законом чинності. Відповідно до Конституції України закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не зазначено самим законом, але не раніше дня опублікування.

12. Правовий статус Президента України

Правовий статус Президента визначається розділом V Конституції України (ст.102-112).

Президент України відповідно до ст.102 Конституції є главою держави, виступає від імені держави, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України виконує інтегруючу функцію, тобто забезпечує баланс і взаємодію між органами державної влади.

Президент обирається громадянами строком на 5 років. Повноваження Президента починаються з моменту складання ним присяги на урочистому засіданні ВР. Повноваження Президента України згідно ст.108 Конституції припиняються достроково в разі: відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті.

Повноваження Президента України визначені у ст. 106 Конституції і до основних з них належать наступні:

1) у сфері забезпечення державного суверенітету України – є Верховним Головнокомандуючим ЗС України, очолює РНБО України, вносить у ВР України подання про оголошення стану війни і приймає рішення про використання ЗС України в разі збройної агресії проти України;

2)у сфері зовнішньої політики – представляє державу в міжнародних відносинах;

3) у сфері внутрішньої політики – призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; підписує закони, прийняті ВР України; має право вето щодо прийнятих ВР законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

4) щодо формування складу органів державної влади – призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра України; за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження; за згодою ВР призначає Генерального прокурора України та звільняє його з посади; призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради Голову Антимонопольного комітету, Голову Фонду держмайна, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення; призначає третину складу Конституційного Суду; здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років;

5) у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина – приймає рішення про надання громадянства України і припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; здійснює помилування;

6) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги й інші вищі спеціальні звання і класні чини; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки і нагороджує ними.

Рішення, прийняті Президентом України, оформлюються підзаконними актами (указами і розпорядженнями).

13. Правовий статус Кабінету Міністрів України. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні

Діяльність Кабінету Міністрів України регламентується Конституцією (ст. 113-117) та Законом України ”Про Кабінет Міністрів України” від 07.10.2010р.

Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади. КМУ відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний ВРУ у межах передбачених Конституцією (ст.113). Конкретно це виявляється в тому, що ВР приймає рішення про схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, регулярно заслуховує звіт про її виконання. ВР має право розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України і прийняти резолюцію недовіри йому.

До складу Кабінету Міністрів України входять: Прем'єр-міністр України; Перший віце-прем'єр-міністр; три віце-прем'єр-міністри; міністри.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України та спрямовує її на виконання Програми діяльності уряду.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені у ст.116 Конституції і до основних з них належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів із забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; управління об'єктами державної власності;

6) розробка проекту закону про Державний бюджет України і виконання затвердженого ВР України Державного бюджету України;

7) здійснення заходів із забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організація і здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) керівництво і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.

Юридичною формою рішень Кабінету Міністрів України є обов'язкові для виконання постанови і розпорядження, які підписує Прем'єр-міністр України.

Наступною структурною ланкою в ієрархії виконавчих органів влади є центральні органи виконавчої влади. Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, організація діяльності яких та повноваження регулюються Законом України ”Про центральні органи виконавчої влади” від 17.03.2011р. Міністерства та центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права і положення про них затверджує Президент України. Вони утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України

Міністерство – це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Президентом України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Отже міністерства – це галузеві органи управління, мета яких — організація державного управління в найбільш важливих сферах життя суспільства (оборона, внутрішні справи, зовнішні справи, юстиція і т.ін.). Очолюють міністерства міністри, які входять до складу КМУ. Міністри, їх перші заступники (заступники) призначаються на посади за поданням Прем’єр міністра та звільняються Президентом України.

Основні завдання міністерства:

1) забезпечення нормативно-правового регулювання;

2) визначення пріоритетних напрямків розвитку;

3) інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики;

4) узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його удосконалення та внесення проектів законодавчих актів, актів Президента, Кабінету Міністрів на розгляд Президентові України або Кабінету Міністрів України;

5) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:

1)надання адміністративних послуг;

2)здійснення державного нагляду(контролю);

3) управління б’єктами державної власності;

4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики та розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;

5) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на них Президентом України.

Якщо більшість функцій центрального органу складають функції з надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам, такий орган утворюється як служба. У разі якщо більшість функцій складають функції з управління об’єктами державної власності – як агентство, а в разі, якщо більшість функцій складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства – як інспекція.

Наприклад, відповідно до Указу Президента України ”Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 09.12. 2010р. у нашій державі існують наступні центральні органи:

а) служби – Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, Державна виконавча служба України, Державна казначейська служба України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна авіаційна служба України та ін.;

б) агентства – Державне агентство водних ресурсів України, Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агентство рибного господарства та ін.;

в) інспекції – Державна інспекція України з питань праці, Державна фінансова інспекція України, Державна інспекція сільського господарства України, Державна екологічна інспекція України та ін.

Місцевими органами виконавчої влади в областях, районах, містах Києві та Севастополі є місцеві державні адміністрації (далі – МДА). Функціонування місцевих органів виконавчої влади визначається Конституцією України (ст. 118-119) та Законом України ”Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.