Файл: PRAVO2const.doc

2) унаслідок втрати громадянства. Громадянство України втрачається, якщо:

– повнолітній громадянин України добровільно набув громадянство іншої держави;

– іноземець набув громадянство України і не надав до державних органів України документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;

– іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, що надала або поклала на нього іноземна держава;

– особа набула громадянство України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

– громадянин України без згоди державних органів України вступив на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування іншої держави.

Рішення про припинення громадянства України приймається Президентом України.

5. Класифікація конституційних прав та свобод людини і громадянина та їх загальна характеристика

Права і свободи людини і громадянина є ядром правового статусу особи в Україні. Конституційні права та свободи людини і громадянина поділяються на: громадянські (особисті), політичні, соціальні, економічні, екологічні, культурні права

Особисті (громадянські) права і свободи людини – це закріплені правом можливості фізичного існування і духовного розвитку людини. Особистими правами володіють всі індивіди, які проживають на території України незалежно від свого правового стану (громадяни України, іноземні громадяни і піддані, апатриди). Конституція України містить такий перелік особистих (громадянських) прав людини:

1) право на вільний розвиток особистості. Кожна людина має право сама визначати свою долю, обирати засоби для досягнення цих цілей, але при цьому вона не повинна порушувати прав інших людей (ст. 23 Конституції );

2) право на життя. Згідно ст. 27 Конституції ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, навіть за рішенням державного органу. Кожен має право на самозахист від протиправних посягань на життя і здоров'я;

3) право на повагу людської гідності. Ст. 28 Конституції встановлює заборону щодо дій, що посягають на людську гідність: катування, жорстоке, нелюдське, таке, що принижує гідність, поводження або покарання, примусові медичні або наукові дослідження на людині;

4) право на свободу і особисту недоторканність. Відповідно до ст. 29 Конституції ніхто не може бути заарештованим чи триматися під вартою інакше як за рішенням суду;

5) недоторканність житла. Відповідно до ст. 30 Конституції кожному гарантується недоторканість житла. Проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду або обшуку допускається лише за рішенням суду. Винятки з цього правила допускаються тільки для порятунку життя людей і майна, а також з метою переслідування осіб, підозрюваних у скоєні злочину;

6) дотримання таємниці листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції. Ця норма Конституції (ст. 31) є також однією з гарантій свободи особи. Винятки можуть бути встановлені тільки судом з метою запобігти злочину чи встановити істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими засобами одержати інформацію неможливо;

7) невтручання в особисте і сімейне життя. Ст. 32 Конституції забороняє збирання, збереження, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і тільки в інтересах національної безпеки, економічного добробуту і прав людини;

8) свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право на вільний в'їзд в Україну і виїзд з України. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися до України, не може бути висланий за межі України ;

9) право на свободу думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань(ст. 34 );

10) свобода світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідати будь-яку релігію або не сповідати ніякої, правити релігійні культи і ритуальні обряди, здійснювати релігійну діяльність (ст.35).

Політичні права і свободи громадян України – це встановлені правом можливості особи брати участь в управлінні суспільними і державними справами, які включають:

1) право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації (ст. 36);

2) право громадян брати участь в управлінні державними справами. Це можливість участі у референдумах, право обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, право на доступ до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування (ст.38);

3) право громадян на проведення зборів, мітингів, ходи і демонстрацій (ст.39);

4) право на звернення до органів влади чи органів місцевого самоврядування (ст. 40).

Економічні права людини і громадянина — це право брати участь в економічних, насамперед майнових, відносинах. Економічні права спрямовані на задоволення першорядних потреб людини (у харчуванні, одязі, житлі й т.ін.) через участь у виробництві матеріальних та духовних благ і користуванні ними.

Конституція України закріплює такі економічні права людини і громадянина:

1) право власності – кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст.41). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності;

2) право на підприємницьку діяльність – кожна людина має право здійснювати підприємницьку діяльність, тобто діяльність спрямовану на систематичне одержання прибутку, за умови, що вона не заборонена законом (ст. 42). Конституція містить ряд обмежень щодо цього права – зокрема не можуть займатися підприємництвом посадові особи держави й органів місцевого самоврядування; не допускаються зловживання монополією і недобросовісна конкуренція; держава має право контролювати якість і безпечність виробленої продукції, послуг і робіт.

Соціальні права громадян України – це право на гідний людини рівень життя і соціальний захист із боку суспільства і держави. Соціальні права, закріплені Конституцією України, включають:

1) право на працю. Кожен має право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає чи на яку вільно погоджується. Використання примусової праці в Україні заборонено (примусовою працею не вважаються: виконання конституційних обов'язків; робота, що виконується згідно з рішенням або вироком суду; робота або служба згідно з законами про воєнний і надзвичайний стан). Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на захист від незаконного звільнення, на вчасне одержання заробітної плати (ст.43);

2) право на страйк – цим правом володіють тільки працівники виключно для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст.44);

3) право на відпочинок – цим правом володіє кожен працюючий (ст. 45);

4) право на соціальний захист. Громадяни України мають право на соціальний захист у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безробіття з не залежних від них обставин; у старості; у деяких інших випадках, передбачених законом (ст.46);

5) право на житло. Держава лише створює умови, за яких кожен громадянин матиме можливість побудувати житло, придбати його у власність, взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону і тільки за рішенням суду (ст. 47);

6) право на достатній життєвий рівень. Ст. 48 Конституції містить визначення поняття ”достатній життєвий рівень”: достатнє харчування, одяг, житло. У першу чергу досягнення цих життєвих благ пов'язане із зусиллями самої людини, її продуктивною діяльністю. Але особам, які з об'єктивних причин не можуть брати участь у виробництві матеріальних і духовних благ, на допомогу мають прийти держава і суспільство;

7) право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування (ст. 49).

Культурні права і свободи людини і громадянина в Україні – це право на залучення до багатств світової культури і на їх збільшення власною творчою діяльністю, яке включає:

1) право на освіту. Кожен має право на освіту. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних ВНЗ на конкурсній основі (ст. 53);

2) свобода творчості, право на результати інтелектуальної і творчої діяльності. Це означає, що ніхто не має права використовувати або поширювати результати інтелектуальної чи творчої діяльності без згоди їх творця. Держава гарантує захист інтелектуальної власності, авторських прав та інтересів, пов'язаних із творчістю (ст. 54).

Екологічні права людини і громадянина – це право на безпечні для життя і здоров'я умови існування людини, яке включає:

1) право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Безпечне для життя і здоров'я довкілля включає чисті повітря, воду, ґрунт, споруди та інші необхідні умови (ст. 50);

2) право на відшкодування шкоди, завданої порушенням екологічних прав індивіда (ст. 50) .Реалізується в судовому порядку, причому відповідачем за позовом може виступати фізична чи юридична особа, держава, орган місцевого самоврядування;

3) право на інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту. Ст. 50 Конституції гарантує вільний доступ до такої інформації, свободу її поширення. Інформація про стан довкілля, як уже зазначалося вище, не може бути засекречена.

Як наголошує ч.1 ст.22 Конституції, закріплений у Конституції перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина не є вичерпним. Крім того, ця ж стаття (ч.2-3) підкреслює, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.