ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.03.2024
Просмотров: 162
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Практичне заняття № 2 Тема: Теоретичні аспекти безпеки. Концепція інженерної екології
Індивідуальне навчально-дослідне завдання
Практична робота №5 Тема. Екологічна сертифікація
Практична робота №6 Тема. Нормування забруднень
I клас – санітарно-захисна зона 1000м;
Практична робота №7 Тема. Проблеми водозабезпечення сільського населення України
Забезпечення населення питною водою - предмет особливої уваги урядів багатьох країн світу. З 2002 р. для порівняння якості життя у різних державах Організація Об'єднаних Націй на перше місце ставить не економічний, а екологічний показник - забезпеченість питною водою.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), а також національні стандарти різних країн запровадили параметри якості питної води, але через недосконалість промислових технологій у водні джерела потрапляють нові, більш небезпечні, забруднювачі. Чинні стандарти не дозволяють оцінити динаміку проявів нових забруднювачів і змін, що відбуваються у воді.
Пропонована для пиття і господарських потреб населення вода повинна бути бездоганною з санітарно-епідеміологічної точки зору. Але практично половина українців, а в окремих регіонах - до 70% населення, змушені користуватися забрудненою водою. Домішки з такої води накопичуються в організмі, порушують репродуктивні функції і діяльність ендокринної системи, ініціюють розвиток онкологічних хвороб і генетичних аномалій, знижують імунітет. На початку третього тисячоліття в Україні абсолютно здоровим досягло повноліття тільки 10% населення від генерації кінця 80-х років. Висновок один: необхідна профілактика якості води, водопровідна вода повинна очищатися додатково
Для доочищання водопровідної води широко застосовують адсорбційно-фільтрувальні та ультрафільтрувальні пристрої. До першого типу належать фільтри з активованим вугіллям чи іншим придатним адсорбентом. У межах своєї адсорбційної місткості вони забезпечують доочищання водопровідної води за основними фізико-хімічними показниками, але не створюють надійної перешкоди для бактерій і вірусів. Натомість, часто вони самі розмножують бактерії у своєму просторі і насичують ними відфільтровану воду.
Для обробляння (доочищання) 200-1000 л водопровідної води адсорбційними фільтрами потрібно в середньому використати 1000 г високоякісного активованого вугілля.
Принцип дії ультрафільтрувальних пристроїв базується на «протискуванні» води через мембрани з дуже дрібними порами. Пори виготовляють такими, щоб вони пропускають малі молекули, але затримували великі. Цим способом відокремлюють навіть ті мінеральні компоненти, що повинні надходити в організм людини з питною водою. У той же час ультрафільтрувальні мембрани чутливі до підвищеної жорсткості води і не затримують розчинених газів. Хлор, хлороформ, аміак, сірководень та інші гази додатково уловлюють адсорбентами (активованим вугіллям), а жорсткість води коригують іонообмінними смолами.
Коефіцієнт корисної дії ультрафільтрувальних пристроїв невисокий. Експлуатаційна вартість цих пристроїв не нижча, ніж адсорбційних фільтрів, а відновлювальна здатність набагато більша (залежить від продуктивності пристрою).
Протягом останнього десятиліття було розроблено більш економічний спосіб доочищання водопровідної води. Його дія основана на видаленні з води токсичних домішок разом із потоком пухирців повітря. Кожен з повітряних пухирців адсорбує бруд з води на своїй поверхні і через спеціальний пристрій - пухирцево-плівковий екстрактор - переносить їх в окремий збірник або видаляє в каналізацію.
Якість водопровідної води за такого обробляння підвищується до рівня вимог ВООЗ щодо питної води. Вартість доочищання у 50-100 разів менша, ніж вартість доочищання води адсорбційно-фільтрувальними чи зворотньо-осмотичними методами.
Таблиця 3
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовим у воді водних об'єктів господарсько-питного та культурно-побутового водокористування
Назва речовини |
Клас небезпеки |
Гранично допустима концентрація, мг/л |
Аміак (за азотом) |
ІІІ |
2,0 |
Аммонія сульфат (за азотом) |
ІІІ |
1,0 |
Активний хлор |
ІІІ |
Відсутня |
Ацетон |
ІІІ |
2,2 |
Бензол |
II |
0,5 |
Дихлоретан |
II |
0,02 (ОДР) |
Залізо |
III |
0,3 |
Кадмій |
II |
0,001 |
Капролактам |
IV |
1,0 |
Кобальт |
II |
0,1 |
Кремній |
II |
10,0 |
Марганець |
III |
0,1 |
Мідь |
ІІІ |
1,0 |
Натрій |
II |
200 |
Нафтопродукти |
IV |
0,1 |
Нікель |
III |
0,1 |
Нітрати (N03) |
ІІІ |
45,0 |
Нітрати (NО2) |
ІІ |
3,3 |
Ртуть |
І |
0,0005 |
Свинець |
ІІ |
0,03 |
Селен |
II |
0,01 |
Скипидар |
IV |
0,2 |
Фенол |
IV |
0,001 |
Хром (С, з+) |
ІІІ |
0,5 |
Хром (С, 6+) |
III |
0,05 |
Цинк |
ІІІ |
1,0 |
Етиленгліколь |
ІІІ |
1,0 |
Визначальним чинником для методики впровадження необхідної технології доочищання води є забруднювач.
Водовиробники чистої води не встигають вчасно відреагувати на нові забруднювачі, визначити ступінь їхньої небезпеки, своєчасно змінити регламенти роботи очищальних споруд, а тому для водо-споживачів завжди зберігається небезпека вживання неякісної води, що становить загрозу для їх здоров'я.
Усе більш актуальним стає вибір такої технології очищання і знезаражування води, яка б давала якісну і корисну воду з урахуванням можливої появи нових забруднювачів. Механізм дії такої технології мав би забезпечувати створення у потоці забрудненої води умов знезаражування органічного складника забруднювача та перетворення розчинних форм молекул забруднювальних речовин у нерозчинні, направивши їх на очищання через фільтрувальну (з простим відновленням) речовину. Така речовина притягнула б до себе та забрала з потоку води молекули забруднювальної речовини у нерозчинній формі органічного та неорганічного походження без використання додатково сучасних полімерних домішок реагентів типу «Акватон» і без утворення вторинних токсичних з'єднань та продуктів окислення, шкідливих для здоров'я людини. Теоретично сьогодні на такій основі потрібно перебудувати всі об'єкти водо-виробництва.
За умов надзвичайних ситуацій природного та техногенного походження всі наявні заходи та засоби водозабезпечення споживачів якісною питною водою стають не придатними для використання. Оцінення можливого впливу негараздів з водою і системами водоспоживання на екологічний стан довкілля є необхідним компонентом прогнозування негативних наслідків надзвичайних ситуацій та запобігання їм.
Література
1. Войцицький А.П. Техноекологія: підручник / Войцицький А.П., Дубровський В.П., Боголюбов В.М.; за ред.. В.М. Боголюбова. К.: Аграрна освіта, 2009. – 533 с.
2. Промислова екологія: навч. посіб. / С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, І.А. Соколовський та ін.. – 2 –ге вид., - К.: Знання, 2012. – 430 с.
3. Запольський А.К. Водопостачання, водовідведення та якість води: підручник / Запольський А.К. – К.: Вища шк.., 2005. – 671 с.