Файл: THEATRICA _postranichno_.pdf

ТЕАТР УБОГИЙ, ТЕАТР БІДНИЙ

Один з ключових термінів об’єктивної драми — фрагменти гри (англ. perfor­ mative elements) — у практиці Гротовського — рух, голос, ритм, звук, використан-

ня простору, які існували вже тоді, коли мистецтво ще не відокремилося від інших сфер життя.

Публікотропізм (пол. publikotropizm). Цим терміном Юліуша Остерви Гротов-

ський позначав загравання з публікою, залежність актора від публіки («щось на кшталт проституції, несмаку», — пояснював Гротовський).

Трансгресія (від лат. transgressio — перехід, рух крізь) — природознавчий термін (наступ моря на сушу); у некласичній філософії — вихід за межі, подолання межі між можливим і неможливим; у практиці Є. Гротовського — термін для позначення процесу наступу і поглинання стихії глядача стихією сцени; одне з найголовніших завдань театру.

Інколи критика сприймала театр Гротовського як «альтернативний театр, театр пошуку сакруму, театр культурного екуменізму», а про виставу «Apocalypsіs cum fіgurіs» писала: «Цей спектакль був апогеєм і межею визначних досягнень Гротовського у театрі <…> він являв висловлювання на тему суті християнства… Гротовський змагався з образом Бога. Усі його спектаклі були пошуком Бога —

Бога Людини, Бога Спасителя».

Специфіка завдань, що вирішувалася в театрі Гротовського, визначила й особливі умови роботи над виставами: так, чотириста репетицій вистави «Apocalypsis» тривали впродовж трьох років.

Бідний театр корелюється із загальнішими поняттями: антропологічний, ін­ теркультурний, контркультурний, екологічний театр.

Театр абетки — за Гротовським, «театр, у якому існує певна абетка знаків тіла» (Пекінська опера, індійський театр катакхалі та ін.).

«У Європі, — писав Гротовський у статті “Вправи”, — майже завжди кажуть знаки жести, а це не зовсім точно; це жести, але не тільки, це ще різна міміка

та позиції тіла, а також певна кількість вокальних знаків. Власне, у східному театрі

по справжньому порушено питання: як акторові засвоїти ці знаки і як їх вдосконалювати? <…> Там тренінг актора спирається на систематичну працю, під час якої тренуються знаки, вдосконалюється також фізична форма, щоб можна було без труднощів відтворити ті знаки, нарешті ведуться пошуки способів ліквідації фізичної заблокованості актора в розумінні осягнення енергетичної ентропії.

Виконується серія так званих акробатичних вправ, щоб перебороти фізичні обмеження, спричинені простором і гравітацією тощо».

Багатий театр — у термінології Гротовського, «мистецький різновид клеп-

томанії, адже він паразитує на досягненнях і творчих елементах інших мистецтв, створює видовищні гібриди, зліпки форм, позбавлених єдиного стрижня, отже,

хоч не хоч позбавляє театр характерного обличчя. Багатий театр намагається подолати власну розгубленість шляхом привласнення елементів інших мистецтв

701

ТЕАТР УДАВАННЯ

<…> Усе це хибний шлях». До певної міри поняття багатого театру збігається з поняттями тотального і синтетичного театрів.

Експериментальний театр — поняття, до якого Гротовський ставився не менш критично. У статті «На шляхах до вбогого театру» він писав: «Експериментальну виставу переважно сприймають наче якусь несерйозну витівку, у якій від само-

го початку треба шукати щось нове. Найчастіше обмежуються поняттям модної драми, сценічного оформлення, використанням актуальних напрямів із царини пластики (ташизм, поп арт тощо), музикою, яку вважають сучасною (наприклад, електронною чи конкретною), хоча актори не переймаються тим усім і поводяться незалежно, спираючись на свої штампи, у кращому разі збагачені стереотипами блазенади або кабаре <…> Наші пошуки йдуть в іншому напрямі <…> Ми прагнемо вивільнитися від еклектизму, від трактування театру як зліпка з різних

дисциплін, тобто прагнемо до чіткого визначення, в чому полягає специфіка театру і чого не можна скопіювати або калькувати у видовищах іншого типу…»

Свої паратеатральні проекти Гротовський поділяв на вистави, репетиції ви­ став і репетиції не зовсім вистав (третій потік).

Річард Шехнер писав про Гротовського: «Гротовський не був автором і ре-

жисером власних п’єс, як Брехт, творцем акторської школи, як Станіславський, не був навіть популярним режисером експериментатором, як Пітер Брук <…> Його театр називають експериментальним театром, однак фактично він ніколи не займався театром. Від початку він не був призначений театрові <…> Мета Гротовського була і залишається однаковою впродовж багатьох років — наблизитися, не впіймати, не утримати, а максимально підійти до смерті, досягти уні-

кального духовного знання <…> Для багатьох недолік робіт Гротовського полягав у тому, що для нього важливий не результат, а сам процес роботи. Результати мусять бути перевірені й обговорені. Його метод, отриманий із гностики і змодельований до певної міри з хасидизму і вчення Гурджієва, на прикладі громад за-

критого типу, виключає відкрите обговорення. Як в індуському ставленні у гуру,

знання передається від учителя до учня з незначними шансами на розкриття, обговорення і зміну <…> Тобто існує одна особа і незначне оточення, яке стоїть ближче до істини майстра, ніж усі інші. Як у сімейних династіях японського акторського мистецтва, голова сімейства володіє таїною і передає її нащадкам».

АЛЬТЕРНАТИВНИЙ, ТЕАТР АНРТРОПОЛОГІЧНИЙ, ТЕАТР БАГАТИЙ, ТЕАТР ЕКСТАТИЧНИЙ

ТЕАТР УДАВАННЯ [МИСТЕЦТВО УДАВАННЯ] (рос. театр представления,

англ. the theatre of the (re)presentationalism) — у системі Станіславського — один

із трьох, поряд із мистецтвом переживання і ремеслом, напрямів акторського мистецтва — сценічна гра, заснована на вмінні актора одними лише зовнішніми

технічними прийомами і засобами сценічної виразності імітувати людські пере-

живання після перевтілення в процесі репетицій. «У цьому мистецтві, — писав

Станіславський, — також переживають роль, один або кілька разів — удома або

702

ТЕАТР УЗБІЧЧЯ, ФРІНДЖ

на репетиціях. Наявність найголовнішого процесу — переживання — і дозволяє вважати другий напрям справжнім мистецтвом <…> У цьому напрямі мистецтва

процес переживання не є головним моментом творчості, він є лише одним з підготовчих етапів для подальшої артистичної роботи».

У чистому вигляді мистецтва удавання, як і мистецтва переживання, не існує.

Поділ цей — умовний. Щоправда, коли в 1956 р. Рубен Симонов виступив з полемічною статтею «О театре переживания и представления» (Театр, 1956, № 8) та ще й дістав підтримку від Бориса Захави («За синтез театра представления и переживания» (Театр, 1957, № 1), цю подію було сприйнято як революцію, адже публікації у центральній пресі означали офіційний дозвіл на скасування поділу на два основних, за Станіславським, театральні напрями — театр переживання

і театр удавання. ► ТЕАТР АКЦЕНТОВАНОГО ВПЛИВУ, ТЕАТР ПЕРЕЖИВАННЯ, ТЕАТР ПСИХОЛОГІЧ-

НИЙ, ТЕАТР РЕПРЕЗЕНТАЦІЙНИЙ

ТЕАТР УЗБІЧЧЯ, ФРІНДЖ (англ. fringe theatre) — з кінця 1950 х — експеримен­ тальні­ трупи та їхня продукція, що ґрунтується на нетрадиційних темах і новій

театральності­. Сам термін зародився у практиці Единбурзького театрального фестивалю, до програми якого з кінця 1950 х включаються вистави, що представляють пошуковий театр, театр узбіччя. Термін вживається також як синонім до Off off Broadway у США, а в Англії — як синонім до обідніх і вечірніх театрів. ►

ТЕАТР АВАНГАРДОВИЙ, ТЕАТР ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ

ТЕАТР УМОВНИЙ (рос. театр условный) — словосполучення, що використовувалося у практиці театру першої чверті ХХ ст., передусім — для визначення символістичного театру, а у другій половині, поряд із лексемою театр метафо­

ричний, — для визначення театрів, які спиралися на принципи, відмінні від театру

життєподібності. Вс. Мейєрхольд, який серед перших почав уживати словоспо-

лучення умовний театр, писав 1907 р.: «Умовний театр передбачає четвертого творця — після автора, актора й режисера; це — глядач. Умовний театр створює таку інсценівку (тобто постановку — О. К.), де глядачеві своєю уявою, творчо, доводиться домальовувати натяки, що дає сцена»; умовний театр — це такий театр, у якому глядач «ні на мить не забуває, що перед ним актори, які грають, а акто-

ри, що перед ними глядач, а під ногами — сцена, а з боків — декорація». Інколи

вживалося також словосполучення театр естетичний умовний (В. Всеволодсь­

кий Гернгросс). ► ТЕАТР ЕСТЕТИЧНИЙ

ТЕАТР УЧАСТІ (англ. theatre of participation, participatory theatre­; нім. Mit­ spiel theater; ісп. teatro de participación; фр. théâtre­ de participation; пол. teatr uczest­ nictwa) — у ХХ ст. — тип видовища, в якому актори намагаються залучити глядача до участі в дії; узагальнена назва пошуків у театрі ХХ ст., спрямованих на знищен-

ня межі між виконавцями і глядачем.

ТЕАТР ФАКТУ (пол. teatr faktu, англ. theatre of fact) — різновид драматичного театру, відомий з другої половини XVIII ст., з часів французької революції 1789 р.; те-

703

ТЕАТР ФЕДЕРАЛЬНИЙ

атр, орієнтований на використання автентичних документів як елементів художнього твору для загострення уваги суспільства на якихось історичних, політичних

або соціальних проблемах. У 1920 ті рр. театр факту умовно поділяється на такі різновиди: театр інсценівок («Штурм Зимового палацу» у постановці М. Євреїнова, 1920; «Распутін» Ервіна Піскатора, 1928); театр агітаційний (агітбригада,

жива газета тощо); політичний театр (Е. Піскатор, Вс. Мейєрхольд, Л. Шиллер). Наступні етапи розвитку театру факту пов’язані з діяльністю «Living theatre», «The Bread and Puppet Theatre», документальним театром у 1960 х рр. і театром вер­

батім — на початок ХХІ ст. ► ТЕАТР ВЕРБАТІМ, ТЕАТР ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ, ТЕАТР ПОЛІТИЧНИЙ

ТЕАТР ФЕДЕРАЛЬНИЙ (англ. Federal Theatre) — загальна назва створених уря­ дом з участю президента Ф. Рузвельта державних театрів у США. Федеральні теа-

три створено 1935 р. для забезпечення роботою безробітних акторів, режисерів, художників та інших театральних діячів під час економічної кризи. Такі театри існували у сорока штатах і забезпечили роботою близько десяти тисячі осіб. У 1935 1939 рр. в найбільших містах федеральні театри випускали журнал «Федерал тіетр мегезін», організували репертуарне бюро, що обслуговувало також шкільні і місцеві аматорські колективи. Основу репертуару федеральних театрів складала класична і сучасна драматургія. Федеральні театри розігрували міраклі і мораліте, маріонеткові вистави, живі газети, танцювальні драми та ін.; саме фе-

деральні театри вперше в історії США почали виставляти дитячі спектаклі. Вистави федеральних театрів виконувалися не лише англійською, а й французькою, німецькою, італійською, іспанською, єврейською та іншими мовами національних меншин; у Нью Йорку створено Негритянський народний федеральний театр. 1939 р. федеральні театри звинувачено в антиамериканській діяльності, і питання про подальшу перспективу їхнього існування було винесено для обговорення в Конгресі США. Незважаючи на виступи театральних діячів і масові демонстрації на захист федеральних театрів, Конгрес США ухвалив рішення заборонити діяль-

ність федеральних театрів.

ТЕАТР ФЕЄРВЕРКІВ (від нім. Feuerwerk; від Feuer — вогонь і werk — дія, спра-

ва; різнокольорові декоративні вогні, що виникають у процесі згорання у польо­ ті особливих ракет, начинених порохом) — у XVI–XVIII ст. — узагальнена назва популярного різновиду театральних видовищ із використанням вогнів; у цих видовищах використовувалися матеріали, які під час спалювання або детонації створювали візуальні і слухові ефекти, залежно від хімічного складу, техніки підпалювання тощо. Зазвичай феєрверки у вигляді композицій на біблійні, міфоло-

гічні, історичні і політичні сюжети влаштовувалися просто неба; вони поділялися

на такі види: дощі вогняні; вогні, що підскакували (жабки); вогні, що бігали по землі

(фонтани або букети вогнів, сонце тощо); вогні, що оберталися (млин, сонце, сли-

мак); вогні, що літали (куля, комета); вогні на воді (дельфін, качка, млин); вогні з під води (вулкан) та ін.; за допомогою вогнів створювали картини, транспаранти тощо.

704

ТЕАТР ФЕМІНІСТИЧНИЙ

УXVI ст. феєрверки влаштовувалися з нагоди релігійних і державних свят: тезоіменитств, в’їздів королівських осіб тощо.

УРосії перші феєрверки (потішні вогні) влаштовували скоморохи в XVI–XVII ст. під час Різдвяних свят, про що згадував, зокрема, Адам Олеарій у 1630 х рр. По­ тішні вогні влаштовувала й церква під час здійснення Піщного дійства.

Піротехнічні ефекти використовувалися й у шкільному театрі XVIII ст. Приміром, в «Ужасной­ измене сластолюбивого жития…» Ангел з небес сходить, маючи «ключ бездны, яряся зело на Пиролюбца и отверзает студенец геенский, от него же вопль, дым и пламень огненный исходит».

За правління Єлизавети у створенні феєрверків брали участь академіки Я. Штелін, М. Ломоносов, О. Сумароков, використовуючи образи зі своїх творів.

У1732–1756 рр. в Росії існував спеціальний театр феєрверків, про який Д. Ро-

винський писав: «Место, где сие позорищное строение поставлено, есть на берегу Невы реки на 1000 сваях утвержденный театр фейерверка, который против палат Ея Императорского Величества так способно построен, что с правой стороны кунсткамеры с невысоким обсерваторием, а с левой — крепость с церковною колокольнею имеет, которая, когда они такожде иллю­мини­рованы,­ смотрящим

на то не инако кажутся, как бы они для того нарочно так сделаны были. Все сие строение, при котором 30 000 ламп и 600 человек име­ется, которые оные лампы

вдве минуты зажечь могут, в вышину сделано на 115, а в ширину на 546 футов». Такі видовища називалися огненным представлением і фіксувалися в малюнках, гравюрах, описах, у яких подавалося­ тлумачення алегоричних фігур і символів.

ТЕАТР ФЕМІНІСТИЧНИЙ (англ. feministtheatre) — у США на початку 1970 х рр. —

радикальний­ альтернативний мистецький рух, що виступав у тандемі з політичним рухом за права жінок. ► ТЕАТР ПОЛІТИЧНИЙ

ТЕАТР ФЕСТИВАЛЬНИЙ (нім. Festspielhaus; англ. festival theater) — театр, пов’язаний із творчістю видатного драматурга або композитора, до річниці якого влаштовуються фестивалі: Моцарта — у Зальцбурзі, Вагнера у Байройті та ін.

ТЕАТР ФІГУР (пол. teatr figur) — термін, який поряд з іншими (театр анімації,

театр предметів) вживається для заміни звичного театр ляльок.

ТЕАТР ПРЕДМЕТІВ

ТЕАТР ФІЗИЧНИЙ, ТЕАТР РУХУ (англ. physical theatre, польськ. teatr ruchu) — театр, орієнтований на розповідь історії передусім за допомогою невербально-

го спілкування, фізичної дії (пантоміма, сучасний танець, блазенада, деякі види театру ляльок, театралізована акробатика) і сприймається як альтернатива вер-

бальному театрові. Дія у фізичному театрі може мати психологічну основу і чіткий сюжет, однак розшифровувати виставу можливо лише у процесі інтерпре-

тації візуальних імпровізацій акторів. Основні гасла фізичного театру: сценічна дія — це актор у русі (Етьєн Декру) і жест випереджає думку. На відміну від інших

видів театру, в яких провідна роль належить пластиці (балет, пантоміма), фізич-

705