Файл: Сборный конспект Логистика 1 часть ФЭУП Пудичева.docx

Таким чином, JIT – це не тільки спосіб мінімізації запасів, але ще і усунення відходів по будь-яким видам ресурсів, поліпшення координації та підвищення ефективності діяльності.

Однак, впровадження концепції «точно вчасно» має як позитивні, так і негативні сторони. Її перевагами є:

• Скорочення запасів на всіх стадіях логістичного циклу;

• Скорочення часу виконання запасів;

• Скорочення часу виробництва продукції;

• Підвищення продуктивності та прибутковості логістичної системи;

• Використання обладнання з більш високим завантаженням, підвищення пропускної здатності;

• Підвищення якості матеріалів і готової продукції;

• Зниження обсягу відходів;

• Більш відповідальне ставлення співробітників до роботи, активна участь і підвищена мотивація працівників;

• Поліпшення відносин з постачальниками;

• Висока якість обслуговування;

• Висока гнучкість логістичної системи;

• Поява звички конструктивно вирішувати виникаючі в ході роботи проблеми.

Проблеми реалізації JIT:

• Високі початкові інвестиції та витрати на реалізацію JIT (покупка якісного дорогого сучасного обладнання, витрати на підготовку фахівців і на високу заробітну плату, підвищення витрат на виробництво внаслідок невеликих партій випуску і т.д.);

• Нездатність справлятися з непередбаченими обставинами (поломки, страйки працівників поставки та ін.);

• Залежність від високої якості матеріалів, що поставляються;

• Необхідність працювати в стабільному виробництві, хоча попит часто коливається;

• Зниження гнучкості в задоволенні мінливих запитів споживачів;

• Труднощі скорочення часу на переналагодження і пов'язаних з цим витрат;

• Нездатність окремих постачальників працювати в режимі JIT;

• Проблеми прив'язки JIT до інших інформаційних систем партнерів;

• Необхідність зміни загального планування споруд;

• Робота співробітників в обстановці підвищеного стресу;

• Відсутність духу співробітництва і довіри між працівниками;

• Нездатність окремих співробітників взяти на себе більшу відповідальність.

Досвід показує, що стратегія JIT не є універсальною і застосовується не завжди. Її реалізацію стримують такі важливі фактори, як незадовільна якість продукції, порушення термінів постачання й оплати за товар, помилки і збої в передачі інформації між замовником і постачальниками. Успіх у реалізації стратегії залежить також від кількості та територіальної дислокації постачальників, рівня їх відповідальності під час виконання договірних зобов’язань. Тому величезні витрати, пов’язані з реалізацією методу закупівель «точно вчасно», ефективні тільки в стабільно працюючих економічних системах за умови довгострокових господарських зв’язків.

---

Тема 6. Виробнича логістика

1. Поняття виробничої логістики.

2. Традиційна та логістична концепції організації виробництва.

3. Підходи до управління матеріальними потоками в рамках внутрішньовиробничих логістичних систем.

4. Основні мікрологістичні концепції і системи.

5. Ефективність застосовування логістичного підходу при управлінні матеріальними потоками на виробництві

1. Поняття виробничої логістики

Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і має назву виробнича (внутрішньовиробнича) логістика.

Одержані підприємством матеріально-технічні ресурси повинні бути наданими кожному з внутрішньовиробничих споживачів, хто замовляв їх в у необхідному асортименті, обсязі та в обумовлений строк. Саме тому виробнича логістика являє собою раціональну організацію просування матеріальних потоків у межах кожного підприємства, починаючи з приймального майданчика і закінчуючи збутовим складом, де накопичуються готові вироби.

Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги. Тобто у функціональній галузі логістики «виробництво» вирішуються питання організації та управління рухом матеріальних ресурсів між стадіями виробничого процесу, включаючи подачу сировини і матеріалів на робочі місця. Метою логістики у функціональній області «виробництво» є забезпечення своєчасного, надійного, безперервного і економічного (ефективного) руху сировини, матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, інструменту між стадіями виробництва і робочими місцями відповідно до планів виробництва і замовленнь споживачів. Виробнича логістика виступає як центр управління, планування, координації та контролю всіх основних потоків, наявних на підприємстві: матеріальних, інформаційних, фінансових, енергетичних та інших.

Завдання логістики у виробництві досить різноманітні. Серед них:

• участь в оперативно-календарному плануванні з детальним розкладом виробництва готової продукції;

• оперативне управління технологічними процесами виробництва;

• загальний контроль якості, підтримка стандартів якості продукції та відповідного сервісу;

• стратегічне, тактичне та оперативне планування поставок матеріальних ресурсів;

• організація внутрішньовиробничого складського господарства;

• прогнозування, планування і нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві;

• організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту;

• контроль і управління запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництва;

---

• внутрішньовиробничий фізичний розподіл матеріальних ресурсів і готової продукції;

• інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками;

• автоматизація і комп’ютеризація управління матеріальними та інформаційними потоками у виробництві та ін.

Ключовою логістичною функцією у виробництві є логістичне забезпечення (підтримка) виробничих процедур. Крім цього виконуються наступні логістичні функції: внутрішньозаводське транспортування; управління запасами матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва; складування; захисна упаковка; управління поворотними потоками.

Актуальність застосування логістики у виробничій сфері зумовлена декількома аспектами. По-перше, останнім часом спостерігається тенденція звуження сфери масового і багатосерійного виробництва. Розширюється застосування універсального устаткування, гнучких переналагоджуваних (виробничих) систем. Виробники отримують все більше замовлень на виробництво невеликих партій і навіть одиничних виробів. При цьому з боку покупців все частіше висувається вимога задовольнити потребу за мінімально короткий термін з високим ступенем гарантії.

Іншим аспектом актуальності виробничої логістики є організація виробництва у рамках кооперації з випуску складних виробів. У цьому випадку транспортно-пересувні операції можуть бути об’єктом як виробничої логістики, якщо використовуються власні транспортні засоби для внутрішньосистемного переміщення вантажів, так і транспортної за умови використання транспорту загального користування.

Відмінною рисою об’єктів вивчення виробничої логістики є їх територіальна компактність. Тому у літературі їх іноді називають «острівними об’єктами логістики».

Логістичні системи, які досліджує виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами. Клас внутрішньовиробничих систем, якщо вони задовольняють принципам логістики, досить великий – це промислові підприємства з високим рівнем автоматизації виробництва, автоматизовані складські системи і підприємства матеріально-технічного постачання, транспортні вузли станції і т.д.

Структуру внутрішньовиробничих логістичних систем визначають фактори:

• диверсифікованість виробництва (впливає на склад і спеціалізацію виробничих підрозділів, формування системи транспортного і складського господарства);

• обсяг випуску продукції (визначає розміри запасів і окремих виробництв, їх кількість, а також потужність вантажопотоків);

• метод організації переміщення вантажів (визначає кількість транспортних засобів, вантажно-розвантажувального обладнання та впливає на формування транспортної мережі);

• методи організації виробництва (впливають на кількість і обсяг внутрішніх перевезень, розміри незавершеного виробництва);

• тип системи управління запасами (впливає на їх величину в виробництві, термін поставки та обсяг замовлення).

---

Якщо виходити із зазначеної раніше просторової декомпозиції логістики, то внутрішньовиробничу логістичну систему слід віднести до мікрологістики.

У той же час внутрішньовиробничі логістичні системи можна розглядати на макро- і мікрорівні.

Роль внутрішньовиробничих логістичних систем (ВЛС) на макрорівні визначається такими факторами:

• ВЛС підприємств є джерелами матеріальних потоків і первинної інформації;

• ВЛС підприємств задають певний ритм всьому макрологістичному ланцюгу;

• можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища в істотному ступені характеризується здатністю внутрішньовиробничих логістичних систем, що входять в них, швидко змінювати якісний і кількісний склад вихідного матеріального потоку, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається;

• завдяки системному підходу під час дослідження господарської діяльності логістика виступає координатором, стимулятором і організатором зв’язку між усіма суб’єктами підприємства і його клієнтурою. Тому основна мета ВЛС полягає в координації планування й управління виробництвом, реалізації оперативних і стратегічних планів;

• ВЛС у мініатюрі є системою, у рамках якої функціонують підсистеми постачання і збуту, промислового транспорту, виробничі ділянки підприємства. Моделювання процесів ВЛС дозволяє отримати цінну інформацію для дослідження закономірностей роботи всієї логістичної системи-про гнучкість, стійкість, надійність і т.п.

Будь-яке підприємство можна розглядати як систему мікрологістики. На мікрорівні внутрішньовиробнича логістика виступає центром управління, планування, координації та контролю всіх основних потоків, наявних на промисловому підприємстві: матеріальних, інформаційних та інших. Тут внутрішньовиробничі логістичні системи є рядом підсистем, що перебувають у відносинах і зв’язках одна з одною, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсистеми: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри – забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження всередині неї та вихід із системи. Система матеріальних потоків на підприємстві, починаючи від прибуття на підприємство сировини та матеріалів до відправлення з підприємства готової продукції, включає ряд підсистем, до яких можна віднести підсистеми складування і зберігання матеріалів і готової продукції, внутрішньозаводского транспорту, виробничі ділянки підприємства та інші. Кожна з них – це частина внутрішнього ланцюга, яка виконує три функції: клієнта, перетворювача і постачальника товарів іншим підрозділам (і, в деяких випадках, зовнішнім клієнтам і постачальникам). Від їх надійності, відповідності вимогам і можливості постійного узгодження і взаємної коригування планів і дій залежить ефективність і успішне функціонування всього виробництва. Відповідно до концепції логістики побудова внутрішньовиробничих логістичних систем повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих ланок і ланок збуту всередині підприємства.

---

Таким чином, завдання виробничої логістики відображають організацію управління матеріальними та інформаційними потоками не просто всередині логістичної системи, а в рамках процесу виробництва.

2. Традиційна та логістична концепції організації виробництва

Виконання логістичних функцій всередині підприємства покладено на працівників приймального майданчика і складів сировини й матеріалів, представників основного і допоміжного виробництв – начальників цехів, майстрів і бригадирів, працівників транспортного і тарного господарств. Очолює процес матеріалоруху на підприємстві виробничо-диспетчерський відділ.

Управління рухом матеріальних ресурсів усередині підприємства базується на наступному:

• на виборі доцільної форми постачання внутрішньозаводських підрозділів і служб;

• на встановленні режиму матеріалоруху, що в найбільшій мірі відповідає особливостям виробництва;

• на побудові і функціонуванні логістичних (операційних) систем, які повністю відповідають обраним формі і режиму руху матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продукції.

Логістика дещо змінила уявлення про організацію матеріальних потоків у виробничому процесі на підприємстві.

З позиції організації виробництва виділяють дві основні концепції: традиційну і логістичну.

Традиційна концепція передбачає:

- постійне та інтенсивне використання обладнання, його максимальне завантаження та недопущення простоїв;

- виготовлення продукції якомога більшими партіями;

- постійне підвищення продуктивності, у тому числі й за рахунок допущення певного відсотка браку й вузької спеціалізації виробничого персоналу;

- утримання максимального страхового запасу матеріальних ресурсів.

Як випливає із зазначених позицій традиційна концепція організації виробництва найбільше підходить для умов ринку продавця (коли попит на продукцію перевищує її пропозицію), який передбачає максимальне нарощування виробництва продукції, яка, як передбачається, буде реалізована за будь-яких умов. Отже, організація й управління виробництвом відповідно до традиційної концепції прагне до підтримки високого ступеня використання обладнання й до зниження виробничих витрат. За відповідними показниками під час усього виробничого циклу здійснюється поточний контроль. На підставі результатів контролю цих показників здійснюються ті або інші управлінські заходи.

На сучасному етапі розвитку відбуваються кардинальні перетворення традиційного способу виробництва: прослідковується тенденція до скорочення сфери масового і крупносерійного виробництва; зростає кількість замовлень на виробництво невеликих партій і навіть одиничних виробів; розширюється застосування універсального устаткування, гнучких переналагоджуваних виробничих систем. Таким чином, сфера промислового виробництва наближається до сфери послуг – поширюється виробництво на індивідуальне замовлення; виробництво поєднується в інтегрований ланцюг з післяпродажним та супутнім сервісом (наприклад, виготовлення, доставка та встановлення металопластикових вікон промисловим підприємством). При цьому з боку покупців все частіше висувається вимога задовольнити потребу за мінімально короткий термін (добу, годину) з високим ступенем гарантій. Мінливість та непередбачуваність ринкового попиту змінює (збільшує або зменшує) надходження кількості замовлень від споживачів. Задовольняти такі коливання споживчого попиту тільки шляхом створення та утримання товарних запасів неможливо та недоцільно.

---