ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14854
Скачиваний: 16
Ветеринарна андрологія
555
У кнурів флегмону препуція необхідно диференціювати від наповнення сечею
ампулоподібного розширення препуційного мішка, що не болісне і при натисканні
зменшується в об’ємі внаслідок випорожнення.
Діагноз ставиться за характерними симптомами.
Лікування. Коротка новокаїнова блокада, тепло, іхтіолова мазь або емульсія Ви-
шневського місцево. Утворені абсцеси розтинають.
Постит (postitis) – запалення крайньої плоті. Зареєстроване у всіх самців, але час-
тіше виникає у бугаїв, кнурів і псів.
Етіологія. Накопичення в препуційному мішку сперми і затримання сечі є осно-
вними причинами поститу. Сприяють виникненню захворювання анатомічні особли-
вості препуційного мішка: довгий і вузький у бугаїв, наявність дивертикула у кнурів,
вузький отвір у псів. Атрофія прутня і фімоз, особливо у жеребців, теж сприяють
накопиченню сперми в препуційному мішку. При себореї, що супроводжується інтен-
сивним виділенням смегми та подразненням слизової оболонки сечовим піском, теж
може виникати постит.
Патогенез. Забруднення препуційного мішка збудниками гнійної інфекції (мікро-
би, віруси, гриби) сприяє гнійно-гнильному розвитку накопичених там субстратів, а
утворені в результаті цього продукти подразнюють слизову оболонку і викликають
запальні процеси.
Особливості запального процесу в препуційному мішку полягають в тому, що в його
перебігу звужується отвір препуційного мішка і затримується виділення еякуляту, роз-
вивається запалення голівки прутня. Утворені виразки слизової оболонки ятряться, роз-
ростаються гранулярні клітини. При загоюванні утворюються рубці слизової оболонки,
звужується отвір препуційного мішка, що веде до виникнення фімозу (І. С. Черненко).
У бугаїв, при локалізації запального процесу в ділянці отвору препуційного міш-
ка, набрякає стінка отвору і внаслідок реакції м’язів шкіра завертається в порожнину
мішка, а її довгі волоски додатково подразнюють слизову оболонку не тільки препу-
ційного мішка, а і голівку пеніса.
Симптоми: набряк стінки препуцію, особливо навколо отвору, виділення гнійно-
го ексудату з отвору препуційного мішка, подразнення слизової оболонки, біль при
пальпації стінки препуційного мішка, затруднене виведення прутня, порушення ста-
тевих рефлексів, виділення сечі в препуційний мішок, звідки вона витікає крапли-
нами, переповнення сечового міхура, наповнення ексудатом і сечею дивертикула у
кнурів, утворення виразок на слизовій оболонці.
Діагноз. Ознаки захворювання дають можливість безпомилково ставити діагноз.
Постит необхідно диференціювати від трихомонозу і кампілобактеріозу. У псів виді-
ляється гнійний ексудат зеленуватого відтінку, на набряклій слизовій оболонці видно
збільшені лімфатичні фолікули і виразки, розмірами як горошина.
Лікування хворих тварин передбачає утримання їх у чистих і сухих стійлах; са-
кральну епідуральну анестезію або блокаду за І. І. Магдою (у жеребця), за І. І. Воро-
ніним (у бугая); механічне очищення препуційного мішка і його отвору; виведення
556
Розділ 17
статевого члена із препуційного
мішка; обробку препуційного
мішка і статевого члена асеп-
тичними речовинами (етакри-
дин лактату 1 : 5 000, калію пер-
манганат 1 : 5 000, фурациліну
1 : 1 000), розчином антибіоти-
ків на 0,25 %-му розчині ново-
каїну; змащування виразки сли-
зової оболонки йод-гліцерином,
коротку новокаїнову блокаду
ділянки запалення; введення у
порожнину препуційного міш-
ка мазей іхтіолової, стрептоци-
дової, емульсії синтоміцинової,
Вишневського; припікання ви-
разок бриліантовим зеленим.
Баланопостит (bаlanopos-
titis) – запалення слизової обо-
лонки препуція та голівки ста-
тевого члена.
Етіологія. У більшості ви-
падків баланопостит виникає як
ускладнення тривалого періоду
поститу.
Характерним
симптомом
захворювання є набряк слизо-
вої оболонки голівки прутня
і крайньої плоті з виділенням
еякуляту, злипання волосся, за-
труднення виведення статевого
члена при сечовиділенні і галь-
мування статевих рефлексів. Залежно від виду збудника, який є причиною запалення
і ступеня ураження слизової оболонки, перебіг запального процесу може характе-
ризуватися значним виділенням фібрину, утворенням виразок і некрозом слизової
оболонки.
При хронічному перебігу хвороби внаслідок розростання сполучної тканини стін-
ка препуційного мішка потовщується.
В окремих випадках виникає загальне пригнічення тварин, підвищується темпе-
ратура тіла.
Лікування – таке ж, як при поститі.
Рис. 167. Інтрапрепуційні пошкодження прутня
(за І. І. Вороніним):
А – нориці (а – уретри; б – уретри біля основи фіброзної персистуючої
вуздечки; в – печеристого тіла); Б – виразка (а – парієтального лист-
ка препуція; б – біля верхівки прутня; в – біля завороту препуційних
листків з утворенням манжетоподібного потовщення навколо прутня);
В – рани (а – поверхнева забійна рана верхівки статевого члена; б – рі-
зана рана парієтального листка препуція; в – рвана рана з вивертанням
препуційного мішка; г – різана рана білкової оболонки статевого члена.
А
а
б
в
а
б
в
а
б
в
г
Б
В
Ветеринарна андрологія
557
Фімоз (phimosis) – це вроджена вада розвитку або набуте
захворювання, що характеризується звуженням отвору препу-
ційного мішка. Може бути у всіх самців свійських тварин і про-
являтися неможливістю виведення статевого члена із препуцій-
ного мішка.
Етіологія. Набутий фімоз виникає на ґрунті акропоститу
і баланопоститу, загоювання ран препуція із звуженням його
отвору внаслідок утворення рубців.
У пса уроджений фімоз може виникати при гіпоплазії прутня
з різким звуженням отвору препуція (Г. М. Калиновський).
Груба травма голівки прутня, що виникає при доланні пере-
шкод, падінні, ударах тупими предметами, а також пухлини теж
супроводжуються фімозом.
Неминучим є виникнення фімозу після ампутації прутня, що
найчастіше буває у жеребців.
Діагноз. Звужений отвір препуція, накопичення сечі в його
порожнині, збільшення голівки і наявність вуздечки прутня – основні ознаки, за яки-
ми обґрунтовують діагноз. Неможливість вивести статевий член після блокади за
І. І. Вороніним підтверджує правильність діагнозу.
Лікування. Консервативне – масаж отвору препуція – не завжди дає позитивний
результат тому основним є оперативне лікування: після підготовки операційного
поля і санації препуційного мішка та інфільтраційної анестезії розрізають звуже-
не кільце отвору препуція або роблять повздовжні розрізи його вентральної стінки.
Якщо такі маніпуляції не дають бажаного результату, то розсікають нижню стінку
мішка препуція, починаючи з його отвору. Рани зашивають, з’єднуючи шкіру з сли-
зовою оболонкою.
Післяопераційне лікування. Змащування ран антисептичними мазями, емульсіями
або аерозольними препаратами.
Парафімоз (paraеhimosis) – защемлення голівки виведеного статевого члена або
його тіла після травми чи внаслідок утворення гематоми, що унеможливлює його зво-
ротне втягування у препуційний мішок, називають парафімозом. Найчастіше парафі-
моз спостерігається у жеребців, рідше – у бугаїв і псів.
Етіологія. Набряк внутрішнього листка препуційного мішка, що виникає най-
частіше після травми прутня, є основною причиною виникнення захворювання. На
5–7-й день від часу виникнення захворювання сполучна тканина препуційного мішка
розростається і утворює манжетоподібне ущільнення, що охоплює тіло прутня і під-
вищується над його поверхнею. Частина прутня, що звисає нижче “манжетки”, набря-
кає, на голівці його утворюються тріщини, з яких витікає лімфа (рис. 169).
Подібні ознаки виникають у бугаїв при вивертанні препуційного мішка. Часто
причиною захворювання у бугаїв та псів є окутування і защемлення прутня довгими
волосками препуція.
Рис. 168. Гангре-
нозний баланопос-
тит у барана (за
Л. І. Целіщевим).
558
Розділ 17
Описані випадки защемлення прутня у
жеребців гумовим кільцем від штучної вагіни,
що сповзло на пеніс при отриманні сперми.
Симптоми. Статевий член звисає, само-
стійно і рефлекторно не втягується у пре-
пуційний мішок. Протягом 3-х днів виникає
значний набряк певної ділянки внутрішньо-
го листка препуція, що циркулярно охоплює
прутень. Звисаюча частина пеніса холодна,
щільна, малоболісна, на ній утворюють-
ся шкоринки засохлої лімфи. Протягом 2-х
тижнів наступає склероз манжетоподібного
потовщення, на тілі прутня утворюються ви-
разки. Звисаюча його частина травмується до
підлоги, стійла, підстилки, а зимою може на-
ступати відморожування.
Постановка діагнозу легка і не вимагає
особливих досліджень.
Лікування. У свіжих випадках, в перші
2–3 дні застосовують холодні компреси із в’я-
жучих. Набряк внутрішнього препуційного
листка знімають застосуванням в’яжучих речовин (танін, буровська рідина) та асеп-
тичних (при парафімозі) розчинів (етакридин лактат, фурацилін) і масажу, туге бин-
тування еластичним бинтом дозволяє вправити статевий член у препуцій. Застосову-
ють підтримуючий бандаж, для фіксації статевого члена до черева. Тривалий масаж
випалої частини і стягування еластичним бинтом інколи дає можливість вправити
статевий член у препуцій.
Після вправлення прутня у препуцій на його вхід накладають 2–3 вузлуваті шви,
захоплюючи обидві складки препуційного мішка. Нитки швів залишають довгими,
щоб можна було за них підтягувати препуцій і між швами вводити у препуційний
мішок лікарські засоби.
Якщо консервативне лікування не дає бажаного результату, то манжетоподібне
потовщення циркулярно висікають, рани зшивають вузлуватими швами, статевий
член вправляють у препуцій, а на його отвір накладають 2–3 стібки перехресного або
циркулярний шов.
У виключних випадках випалу частину прутня ампутують з уретротомією у ді-
лянці промежини або без неї.
Вивертання препуційного мішка. Хворобу зареєстровано у бугаїв м’ясних по-
рід. Внаслідок перерозвитку парієтального листка препуція у них реєструють звисан-
ня крайньої плоті під час отримання сперми, дефекації та сечовиділення.
Рис. 169. Набряк внутрішнього пре-
пуційного листка при парафімозі
(за І. І. Вороніним).
Ветеринарна андрологія
559
Симптоми. З отвору препуція випадає
циркулярна складка слизової оболонки до-
вжиною 10–12 см. Постійне випадіння пре-
пуційного мішка сприяє забрудненню його,
травмуванню, розвитку запального процесу.
Додатковим фактором, що ускладнює перебіг
захворювання, є подразнення сечею і пере-
хід запалення у хронічну форму з розвитком
фіброзної сполучної тканини, що має кільце-
подібну форму. Так виникає випадіння пре-
пуційного мішка.
Лікування. На початку захворювання вда-
ється припинити розвиток гострого запально-
го процесу консервативним лікуванням (меха-
нічна очистка, коротка новокаїнова блокада,
розчини асептичних і зв’язуючих речовин)
і перехід хвороби у хронічну форму з роз-
витком фіброзної тканини. Випалу частину
вправляють, фіксують провізорними швами (рис. 170) на один два тижні. При необ-
хідності випалу частину видаляють.
Рани статевого члена. Найчастіше зустрічаються колоті, різані і кусані рани го-
лівки прутня. Кусані рани тіла прутня у кнурів спостерігаються при утриманні їх в од-
ному станку зі свиноматками, а рани голівки прутня у псів – при насильному роз’єд-
нанні зкліщених тварин під час природного парування (Г. М. Калиновський).
Причини. Гострі ріжучі і колючі предмети у підлозі та перегородках станків і стійл,
укуси при скупченому утриманні і під час парування тварин.
Симптоми. Спостерігається крапельна кровотеча із препуційного мішка, згустки
крові навколо отвору і на волосках препуційного мішка, наявність крові на підлозі
стійла і на підстилці.
Діагноз. Локалізацію рани встановлюють при виведенні прутня із препуційного
мішка. При рані тіла прутня згустки крові можуть накопичуватись у глибині препу-
ційного мішка. Рани мають незначне зяяння. При травмуванні уретри із рани виді-
ляється сеча.
Прогноз. Обережний, особливо при кусаних ранах тіла прутня. Як ускладнення
може виникати фістула кавернозних тіл або уретри.
Лікування. При хірургічній обробці ран видаляють тільки мертві тканини і заши-
вають рану швом. Рани тіла прутня без ушкодження уретри загоюються за вторинним
натягом протягом 9–14-ти днів. Рани голівки прутня у псів після видалення сторонніх
тіл і анестезії загоюються протягом 12–14-ти днів. У порожнину препуційного мішка
вводять емульсію Вишневського, стрептоцидову або синтоміцинову.
Рис. 170. Фіксація випадаючого лист-
ка препуція (за І. І. Вороніним):
1 – шкіра; 2 – внутрішня стінка препуція; 3 – пре-
пуціальний мішок; 4 – хід нитки шва, фіксуючого
випадаючий листок препуція.
1
2
3
4