ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14889
Скачиваний: 16
130
Розділ 4
При розрідженні сперми концентрація наявних у ній солей зменшується, у зв’язку
з чим знижується буферність середовища.
Зміни рН сперми бугая та барана у межах 6,5–7 нешкідливі для сперміїв, тоді
як вихід за ці межі негативно позначається на їх життєвості. Для підтримання рН у
межах 6,5–7 до сперми додають буферні розчини солей слабких кислот – цитратів чи
фосфатів.
Вплив температури. Виживання сперміїв у зовнішньому середовищі у значній
мірі залежить від температури зберігання сперми. Як уже повідомлялося, формуван-
ня і дозрівання сперміїв відбувається при температурі, що на 3–4° нижча температури
тіла. У придатку сім’яника вони можуть зберігатися у стані анабіозу біля двох місяців,
а після змішування з секретами додаткових статевих залоз та активування життєвих
процесів спермії гинуть при температурі тіла протягом декількох годин. Підігрівання
сперміїв до 42 °С викликає швидку втрату ними рухливості та запліднюючої здатнос-
ті, а при 48 ºC вони гинуть внаслідок коагуляції білка.
При зниженні температури рухливість сперміїв сповільнюється, біля 0 ºC у них на-
ступає стан анабіозу, при якому зупиняється рухливість, загальмовуються обмінні про-
цеси, внаслідок чого збільшується виживання сперміїв. У стані глибокого анабіозу при
температурі мінус 196 °С вони можуть зберігатися роками, поновлюючи свою рухли-
вість та запліднюючу здатність після розморожування, якщо ж спермії раптово охоло-
джувати від 20 ºC до 0° або навіть від 38° до 20 ºC, то у них наступає “холодовий удар”
(температурний шок), внаслідок якого гине більша частина чи навіть усі спермії.
Механізм пошкоджуючої дії холодового шоку остаточно не з’ясований. Вважа-
ють, що під впливом холодового удару у сперміїв пошкоджується акрозома, цитоплаз-
матичні мембрани, про що свідчить вихід електролітів та ферментів у навколишнє
середовище. Акрозома втрачає свої специфічні фосфоліпіди. Ф. І. Осташко приписує
важливу роль у механізмі шоку осмотичним та дифузним процесам. Щоб уникнути
холодового удару слід суворо дотримуватися рекомендованого температурного режи-
му у приміщеннях, де працюють зі спермою; застосовувані інструменти, розчини,
середовища повинні бути теплими; одержана сперма не повинна піддаватися різкому
охолодженню. У середовища для розрідження сперми вводять жовток курячого яйця,
ліпідні компоненти якого (ліпопротеїн, лецитин, фосфоліпіди) нашаровуються захис-
ним шаром на поверхні сперміїв і захищають їх від температурного шоку.
Вплив світла. У статевих органах самця та самки спермії ніколи не піддаються
впливу світла, тому у них не виробилося будь-яких захисних пристосувань щодо ньо-
го. Хоча у далекому минулому спермії ссавців були пристосовані до виживання у вод-
ному середовищі та дії розсіяних сонячних променів.
Ця риса у якійсь мірі збереглася у сперміїв ссавців – розсіяне світло не діє на них
негативно. Що ж стосується прямих сонячних променів, то ультрафіолетова їх части-
на, активізуючи хімічні процеси, прискорює накопичення токсичних продуктів обміну
речовин, а інфрачервоні промені проявляють негативний вплив через тепловий ефект.
Шкідливим для сперміїв є також яскраве електричне світло. Тому слід оберігати
сперму від прямих сонячних променів, працюючи з нею при неяскравому освітленні;
Сперма. Фізіологія та біохімія сперми
131
бажано, щоб стекла у вікнах лабораторії, а також електричні лампочки були матови-
ми. У крайньому випадку на вікнах чіпляють марлеві чи поліетиленові занавіски. При
осіменінні тварин на відкритому повітрі флакони, ампули, пакети зі спермою, піпетки
для осіменіння слід накривати марлевими серветками.
Вплив хімічних речовин. У природних умовах спермії зустрічаються з обмеженою
кількістю речовин, наявних в організмі у фізіологічних концентраціях. При штучно-
му осіменінні змінюється кількість цих речовин та їх якість. Широко застосовують
тут миючі, дезінфікуючі та лікарські речовини. Спермії дуже чутливі до дії різних
хімічних речовин – лізолу, креоліну, формаліну, скипидару, марганцевокислого ка-
лію, нашатирного спирту, сулеми, ефіру, лугів, оцтової кислоти, окислів міді, заліза,
срібла, нікотину та ін. Мінімальні їх кількості, навіть запах, шкідливі для сперміїв.
Тому категорично заборонено зберігати ці речовини на племпідприємствах і пунк-
тах штучного осіменіння або ж влаштовувати пункти поблизу ветеринарних установ.
Всі інструменти, з якими стикаються спермії, повинні бути скляними, а металеві (на-
приклад піхвові дзеркала) повинні бути нікельованими. Миття та стерилізація по-
суду, інструментів і приладів слід проводити у ємностях з неокислюваних металів
чи з антикорозійними покриттями (емалі, нікель і т. п.). Не дозволяється зберігати у
лабораторії та поблизу неї сторонні речовини, особливо медикаменти та деззасоби.
Токсичними для сперміїв є також окремі сорти гуми, в тому числі гумові камери,
дистильована вода, поліетиленові прилади, а також вазелін, що застосовується для
змащування штучних вагін.
Тому для дезінфекції приміщень племпідприємств та пункту штучного осіменін-
ня користуються лише такими засобами, які не мають запаху (їдкий нагрій, свіжо
згашене вапно), а для стерилізації інструментів та матеріалів користуються кип’ятін-
ням, автоклавуванням, сухим жаром і, як виняток, чистим спиртом – ректифікатом,
пам’ятаючи, що навіть у 0,5 %-й концентрації він згубно діє на спермії.
Вплив мікробного та грибкового забруднення. Одержана від плідників сперма
дуже часто буває забруднена мікроорганізмами та грибами, які попадають сюди із
сечівника та з довкілля. Суттєвим джерелом мікробного забруднення сперми кнурів є
дивертикул препуція. Як довели І. Г. Мороз та М. М. Рязанський, дивертикулоектомія
у кнурів знижує мікробне забруднення у них сперми, підвищує заплідненість та пло-
дючість свиноматок.
Ступінь мікробного забруднення сперми залежить від здоров’я плідника, його
гігієнічного стану, чистоти штучної вагіни, манежу, лабораторії, терміну зберігання
сперми та багатьох інших факторів.
У 1 мл сперми бугаїв, що утримувалися у поганих гігієнічних умовах, П. Мари-
нов виявляв до 230 млн мікроорганізмів, а в 1 см
3
повітря приміщень пунктів штуч-
ного осіменіння – до 2,6 млн мікроорганізмів. У спермі виявляється як сапрофітна,
непатогенна мікрофлора, так і патогенна, протозої та рікеції. Попадаючи у сперму
мікроорганізми не лише конкурують зі сперміями за поживні речовини, діють на них
несприятливо продуктами свого обміну, а й руйнують їх оболонки та перфораторій
132
Розділ 4
(Г. В. Звєрєва і Л. А. Чорномаз; Г. В. Звєрєва та В. А. Яблонський). Через штучне осі-
меніння забрудненою спермою можуть передаватися такі захворювання, як трихо-
моноз, вібріоз, бруцельоз, лептоспіроз, ящур та ін. Осіменіння тварин інфікованою
спермою може бути причиною ендометритів та різного виду ембріопатій.
Для боротьби з мікрофлорою сперми застосовують різні антимікробні препарати,
але, по-перше, видовий склад мікрофлори дуже багатий, а, по-друге, усі антимікробні
засоби діють не лише на мікроорганізми, а й на спермії, тому застосовувати їх слід
дуже обережно.
Г. В. Звєрєва та А. М. Репко встановили, що у свіжій та збереженій спермі, поряд
з бактеріями, зустрічається до 21 виду грибів, які володіють патогенними та токсич-
ними властивостями. Такі патогенні гриби, як Candida albicans, Aspergillus fumigatus,
Lichtheimia corymbifera сприяють виникненню ендометритів у корів, а при настанні
вагітності викликають загибель ембріонів та плодів. Тому особливу увагу слід зверта-
ти на чистоту приміщень та стерильність застосовуваних інструментів та матеріалів.
Дозволяється використовувати для осіменіння тварин сперму з вмістом у ній до 5 тис.
мікробних тіл, вільну від патогенної мікрофлори та синьогнійної палички, а вміст ін-
ших мікробних тіл у ній не повинен перевищувати 5 тис. Колі-титр такої сперми бугая
не повинен перевищувати 0,3.
4.2. Оцінювання якості сперми
Запліднюваність самок, що підлягають осіменінню, у значній мірі залежить від
якості застосованої сперми. Тому одержану сперму використовують для осіменіння
лише після попереднього її оцінювання.
На підставі такого оцінювання сперми можна зробити висновок не лише про при-
датність її для осіменіння самок, а й про можливість використання плідника, від якого
отримано цю сперму, для відтворення стада. З наявних методів оцінювання якості
сперми у виробничих умовах найширше застосування знайшли:
1) візуальне оцінювання сперми за зовнішніми ознаками;
2) мікроскопічне оцінювання густини сперми та рухливості сперміїв;
3) визначення концентрації сперміїв.
Інші методи (біохімічні, бактеріологічні і т. п.) використовуються у наукових до-
слідженнях або у випадку необхідності.
Візуальне оцінювання сперми за зовнішніми ознаками (загальне, санітарне чи
окомірне оцінювання).
Одержану від плідника сперму, у першу чергу, оцінюють за кольором, запахом,
консистенцією та об’ємом еякуляту.
Колір сперми – характерний для кожного виду тварин і залежить, головним чи-
ном, від концентрації у ній сперміїв. Сперма барана – біла з жовтуватим відтінком;
бугая – молокоподібна, інколи жовтувата; у жеребця та кнура – сірувато-біла, нагадує
колір сильно розрідженого молока. Червонуватий або ж буро-червоний колір сперми
Сперма. Фізіологія та біохімія сперми
133
вказує на домішки крові, які можуть зустрічатись при частих садках чи крововиливах
у статевій системі. Зеленуватий колір може бути ознакою домішок гною, а жовтува-
тий – сечі. Сіруватий або голубуватий відтінок сперми є також ознакою дуже низької
у ній концентрації сперміїв (олігоспермія).
Запах сперми. Нормальна сперма не має запаху, хоча у барана вона може мати за-
пах жиропоту, у бугая – свіжо видоєного молока. При наявності запальних гнійних
процесів у сім’яниках чи додаткових статевих залозах сперма може набувати гниль-
ного запаху, а при попаданні у сперму сечі вона пахне аміаком.
Консистенція сперми залежить від ступеня розрідження її секретами додаткових
статевих залоз. Сперма барана, звичайно, густа, сметаноподібна; бугая – вершкопо-
дібна; жеребця – водяниста, часто з домішками слизу; кнура – водяниста, з драглисто-
клейкими зернами.
Поява у спермі пластівців свідчить про запальні процеси у додаткових статевих за-
лозах, частіше всього – міхурцевих. Домішки калу, бруду і т. п. зустрічаються при анти-
санітарних умовах утримання плідників та недотриманні правил одержання сперми.
Таблиця 9
Характеристика сперми свійських тварин за зовнішніми ознаками
Вид
тварини
Об’єм
еякуляту, мл
Колір
Запах
Консистенція
Баран
1 (0,5–4)
Білий з
жовтуватим
відтінком
Без запаху або
запах жиропоту
Густа
сметаноподібна
Бугай
4 (2–15)
Молочно-
білий, іноді
жовтуватий
Без запаху
або запах
свіжовидоєного
молока
вершкоподібна
Кнур
150–1000
Сірувато-
білий
водяниста з
драглисто-
клейкими зернами
Жеребець
40–600
(до–600)
водяниста з
домішками слизу
Об’єм еякуляту – кількість сперми, виділеної плідником за одну садку. Він за-
лежить від ступеня розрідження густої маси сперміїв секретами додаткових статевих
залоз. Для вимірювання об’єму еякуляту користуються чистими, сухими, теплими
градуйованими циліндрами, мензурками, піпетками, колбами для змішування, граду-
йованими спермоприймачами. Об’єм еякуляту у кнура та жеребця вимірюють після
фільтрації – для відокремлення густих секретів цибулинно-сечівникових залоз.
Мікроскопічне оцінювання сперми за густиною та рухливістю сперміїв. Під
густиною сперми розуміють насичення її статевими клітинами. Цей показник, як і
134
Розділ 4
рухливість сперміїв, має пряме відношення до
запліднюваності самок. Визначення густини
сперми і рухливості сперміїв проводять око-
мірно в роздавленій краплі за допомогою мі-
кроскопа при збільшенні у 180–300 разів при
температурі 38–40 ºС.
Оцінювання сперми за густиною. Застосо-
вується лише при дослідженні нерозрідженої
сперми. При цьому розрізняють: густу, серед-
ню та рідку сперму (див. рис. 28).
Густа сперма (позначають буквою Г) – все
поле зору мікроскопа заповнене густою масою
сперміїв і між ними майже не видно вільних
проміжків; спермії рухаються суцільною масою,
розрізнити рух окремих сперміїв неможливо.
Середня сперма (С) – між сперміями до-
бре помітні проміжки, у яких може помісти-
тися по довжині один спермій, і рух окремих
сперміїв добре розрізняється.
Рідка сперма (Р) – у полі зору мікроскопа
спостерігаються окремі спермії, віддаль між
якими перевищує довжину одного спермія.
Відсутність у полі зору сперміїв називається
аспермією.
Таблиця 10
Показники густини сперми різних видів тварин
(кількість сперміїв у 1 мл сперми, млрд)
Види тварин
Густа
Середня
Рідка
Баран
понад 2,0
1–2,0
менше 1,0
Бугай
понад 1,0
0,5–1,0
менше 0,5
Кнур
понад 0,21
0,11–0,21
менше 0,11
Жеребець
понад 0,25
0,11–0,25
менше 0,10
Для розрідження (розбавлення) можна використовувати сперму барана лише гус-
ту, а сперму бугая, жеребця та кнура – густу та середню.
Визначення рухливості (активності) сперміїв.
Під рухливістю сперміїв розуміють здатність їх до прямолінійного поступального
руху. Чим менше у спермі таких сперміїв, тим менше шансів на запліднення.
Рис. 28. Оцінювання густини сперми
бугая (1) та кнура (2):
Г – густа сперма, С – середня, Р – рідка.
1
2
Г
С
Р