ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14844
Скачиваний: 16
15
1.
МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
СВІЙСЬКИХ ТВАРИН
Статеві органи самців і самок походять із спільних зародків. Вони закладаються у
ссавців в ембріональний період поблизу проміжних нирок (вольфових тіл) у вигляді
двох статевих складок мезотелію, які перетворюються згодом на статеві валики, що
дають початок сім’яникам та яєчникам. В цей же час поряд з протоками проміжних
нирок (вольфовими каналами) з’являються зачатки мюллерових каналів. Внаслідок
вростання в товщу статевих валиків клітинних тяжів мезотелію тут формуються окре-
мі фолікули (у самок) чи мережа каналиків – покручених, прямих і т. п. (у самців), що
містять у собі недиференційовані майбутні статеві клітини (гоноцити). При розви-
тку самців мюллерові протоки редукують, а вольфові, навпаки, сильно розвиваються;
у самок рудиментують вольфові канали, а мюллерові розвиваються. Верхні ділянки
мюллерових каналів у них перетворюються на яйцепроводи, середні – на роги, тіло та
шийку матки, а задні ділянки – на піхву.
Розвиток зовнішніх статевих органів починається з відокремлення клоачною пе-
ретинкою заднього сліпого кінця прямої кишки від порожнини анальної бухти, яка
розділяється опісля на два поверхи: анальну перетинку і сечостатеву. Тоді ці пере-
тинки прориваються і виникають сечостатевий і анальний отвори. Краї їх потовщу-
ються і перетворюються у статеві складки, з яких у самок формуються статеві губи, у
вентральному їх куті з’являється статевий горбик – клітор. У самців статеві складки
зростаються і утворюють сечостатевий канал, корінь та тіло прутня, статевий горбик
перетворюється на його голівку, а статевий валик – на калитку. Ці перетворення роз-
починаються на другому місяці внутрішньоутробного розвитку.
1.1. Морфологічні особливості
статевих органів самок свійських тварин
За розташуванням у організмі самок статеві органи ділять на зовнішні та внутрішні
(див. рис. 8). До зовнішніх статевих органів (organa genitalia externa) належать статеві
губи, присінок (переддвер’я піхви) та клітор; до внутрішніх (organa genitalia interna) –
піхва, матка, яйцепроводи та яєчники. Майже на всьому шляху статеві органи самки
16
Розділ 1
Рис. 8. Органи розмноження самок свійських тварин:
А – кобили; Б – корови; В – вівці; Г – свині: 1 – клітор; 2 – статеві губи; 3 – отвори вентральних та дорзальних залоз
присінку; 4 – присінок; 5 – отвір сечовивідного каналу; 6 – дівоча пліва; 7 – піхва (розтята); 8 – сечовий міхур; 9 – піх-
вовий отвір шийки матки; 10 – шийка матки; 11 – тіло матки; 12 – спеціальна зв’язка яєчника; 13 – яєчник; 14 – яйце-
провід; 15 – роги матки (у кобили розтятий лівий ріг матки, у корови і вівці – правий); 16 – широка маткова зв’язка.
14
15
13
12
11
10
9
8
7
6
5
4
3
2
1
16
14 13
15
8
11
10
9
7
6
5
4
3
1
2
15
14
13
16
11
10
9
7
6
5
4
2
1
3
11
15
16
13
10
7
6
5
4
2
1
3
14
А
В
Б
Г
Морфологічні особливості статевих органів свійських тварин
17
мають тришарову стінку, що складається з слизової оболонки (зсередини), серозної
ззовні і розташованих між ними поздовжнього та кільцевого шарів мускулатури. За
своєю загальною будовою статеві органи тварин мало відрізняються між собою.
Статеві губи (labia pudendі) – дві валикоподібні вертикальні шкірно-м’язові
складки, що формують вульву і облямовують з боків статеву щілину і вхід у геніталії.
Зовнішня поверхня їх вкрита ніжною, складчастою, безволосою шкірою, внутріш-
ня – слизовою оболонкою, вистеленою плоским багатошаровим епітелієм. Товща губ
утворена пухкою сполучною тканиною та м’язовими волокнами, що формують стис-
кач присінку та вульви (m. constrictor vulvae).
Клітор (clitoris, cunnus) – це гомолог чоловічого статевого члена, лише без сечови-
пускного каналу. Він утворений двома печеристими тілами, які прикріплюються ніж-
ками до сідничних горбів. Клітор зверху вкритий фіброзною оболонкою, яка формує
кільцеподібну складку. Клітор сприймає подразнення, що виникають під час осіменін-
ня чи парування, і посилює чи послаблює моторику матки.
Присінок (переддвер’я піхви) (vestibulum vaginae) – мускульна трубка, що роз-
починається від статевих губ і продовжується краніально до з’єднання з піхвою. На
межі з піхвою на нижній стінці присінку біля присінково-піхвової складки є отвір
сечовипускного каналу (ostium urethrae externum), що у корів, в менший мірі у свиней,
овець та кіз, розділений поперечною складкою на дві частини: власне отвір і сліпий
мішок – дивертикул. У середині присінок вистелений слизовою оболонкою, вкритою
плоским багатошаровим епітелієм. Під нею розміщений м’язовий шар, представле-
ний волокнами гладких та поперечно-смугастих м’язів; останні утворюють стискач
присінку (m. сonstrictor vestibuli). Зовнішній шар стінки присінку утворений пухкою
сполучною тканиною – адвентицією, що переходить у тканини промежини, прямої
кишки та сечівника. У товщі слизової оболонки присінку, з його боків, у зоні клітора
є два ряди трубчастих залоз (малі вестибулярні залози), що відкриваються декількома
вивідними протоками. Секрет цих залоз містить багато феромонів, що дозволяє сам-
цям легко виявляти самок у стані охоти (секрет володіє бактерицидними властивос-
тями). Крім того, на глибині 1,5–2 см від статевої щілини, ближче до верхнього кута
вульви, у слизовій оболонці розташовані великі залози присінку (бартолієві вести-
булярні залози). Залози присінку секретують весь час, лише з різною інтенсивністю,
зволожуючи стінки і очищаючи їх від механічних часточок та мікрофлори. Цьому
сприяє і просторове розміщення присінку – косо вниз і назад, завдяки чому сеча і
слиз, що стікають, поступово видаляють сторонні механічні частинки.
Піхва (vagina) служить органом парування і вивідним каналом при народженні
плода; це відносно широка перетинчасто-м’язова трубка, що охоплює спереду шийку
матки, а ззаду переходить у присінок. У краніальній частині стінка піхви розширю-
ється куполоподібно навколо шийки матки, утворюючи склепіння.
Для слизової оболонки піхви характерна дрібна поздовжня та поперечна склад-
частість. У слизовій оболонці передньої частини піхви є бокалоподібні клітини, що
продукують слиз, який її зволожує. Зверху піхва стикається з прямою кишкою, а ниж-
ня її стінка щільно зростається з уретрою.
18
Розділ 1
На межі між присінком і піхвою у приматів, а іноді й у молодих кобил і свиней,
зберігаються залишки так званої дівочої плівки (сечовий клапан). Слизова оболонка
піхви вкрита багатошаровим плоским епітелієм. Під час тічки кількість його шарів
збільшується, тут з’являється зроговілий шар, молочна кислота знищує патогенні мі-
кроорганізми і очищує від них піхву. М’язовий шар піхви утворений циркулярними
(внутрішніми) та поздовжніми (зовнішніми) пучками гладеньких м’язових волокон.
Ззовні приблизно половина піхви, що прилягає до присінку, оточена пухкою спо-
лучною тканиною з домішками еластичних волокон. Вона щільно зрощена з сечо-
відвідним каналом, дном тазу, прямою кишкою і тому нерухома. Передня половина
піхви вкрита серозною оболонкою, яка переходить сюди з матки і утворює так зване
ректально-піхвове і міхурово-піхвове вп’ячування, що відокремлює матку від прямої
кишки і сечового міхура і забезпечує рухливість цих ділянок геніталій, а це має не-
абияке значення для нормального перебігу вагітності та родів.
Матка (uterus, metra, hystera) є порожнинним перетинчасто-м’язовим органом, у
якому під час вагітності розвивається плід.
За своєю будовою матки ссавців поділяються на три типи: дворогі, двороздільні
та подвійні. Дворога матка у коней, ослів та інших однокопитних. В ній розрізняють
добре розвинене тіло і два роги. У корів, кіз і овець матка двороздільна з слабо роз-
виненим тілом і зрощеними задніми частинами рогів; матка свиней та м’ясоїдних
тварин наближається до двороздільної, а у гризунів – подвійна з двома самостійними
шийками.
Шийка матки (cervix uteri) – це товсто-
стінний м’язовий канал, що з’єднує порожни-
ну матки з піхвою і має зовнішнє та внутріш-
нє устя (orificium externum et orificium intern-
um). Як і інші ділянки статевих органів самки,
шийка матки тришарова. Її слизова оболонка
утворює чисельні поздовжні і великі попере-
чні складки – спочатку низькі, потім значно
вищі, далі менші, знову вищі і, нарешті, мен-
ші, що надає каналу зигзагоподібної форми і
створює у ньому 3–4 поперечні валики. Вели-
кі поперечні складки своїми гребенями скеро-
вані до зовнішнього виходу. Це сприяє вільно-
му виходу з матки слизу і плодів під час родів
і перешкоджає проникненню рідини з піхви
у матку. Товстий м’язовий шар шийки забез-
печує щільне, навіть герметичне, закривання
внутрішнього просвіту матки, який відкрива-
ється лише під час тічки, родів і при деяких
патологічних станах.
3
Рис. 9. Статеві органи кролиці (за
О. В. Квасницьким)
1 – піхва; 2 – шийка матки; 3 – роги матки;
4 – яйцепровід; 5 – яєчники.
3
4
5
2
5
1
Морфологічні особливості статевих органів свійських тварин
19
Задня піхвова частина ший-
ки матки виступає в порожнину
піхви. Слизова оболонка шийки
матки вкрита одним шаром ци-
ліндричного епітелію і тому легко
травмується при штучному осіме-
нінні. Крім того, вона функціонує
як залоза, що продукує слиз з ви-
сокими абсорбційними, бактери-
цидними та бактеріостатичними
властивостями; її поверхня буває
вкрита густим клейким секретом,
який, скупчуючись у вагітних
тварин у зовнішньому її усті, ви-
конує бар’єрну функцію. Під час
статевої охоти слиз стає мало
в’язким, прозорим і виділяється
у великій кількості. Розташована
шийка матки в тазовій порожнині,
що служить вихідним орієнтиром
при діагностиці вагітності та не-
плідності у корів та кобил.
Від тіла матки відходять роги (cornua uteri), які, поступово звужуючись, пере-
ходять у яйцепроводи.
Слизова оболонка матки (ендометрій – endometrium) вистелена одношаровим
циліндричним епітелієм, який у стадію збудження статевого циклу буває війчастим.
Розміщені під її базальною мембраною (у так званій стромі) клітини ретикулоендо-
теліальної системи (плазмоцити, моноцити, лімфоцити, ретикулоцити) виконують
функцію своєрідного бар’єру, що захищає матку від патогенних впливів. В її товщі
є велика кількість трубчастих маткових залоз, що виділяють на початку вагітності
специфічний секрет (маткове молочко), потрібний для живлення зародка на ранніх
стадіях його розвитку. Наявні у ньому простагландини сприяють просуванню введе-
них сперміїв до яйцепроводів.
На слизовій оболонці рогів матки жуйних є специфічні беззалозисті утворення –
зародки материнських плацент, карункули, які під час вагітності значно збільшуються
і разом з судинною оболонкою плода утворюють складний орган – плаценту.
М’язова оболонка, або міометрій (myometrium), представлена потужним кільце-
вим і слабшим поздовжнім шаром гладких м’язових волокон. Поздовжні м’язи розхо-
дяться вздовж матки спіралеподібно; скорочуючись під час родів, вони забезпечують
деяке обертання плода навколо поздовжньої осі і зайняття ним правильного положен-
ня відносно виходу з родових шляхів. М’язовий шар пронизують маткові судини.
Рис. 10. Шийка матки (А – корови, Б – овечки):
1 – піхва; 2 – зовнішній отвір шийки; 3 – цервікальний канал;
4 – внутрішній отвір шийки; 5 – широка зв’язка; 6 – яєчник.
У шийці матки овечки добре виражені поперечні складки.
6
5
4
3
2
1
Б
А