ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14845
Скачиваний: 16
20
Розділ 1
Серозна оболонка, (периметрій – perimetrium), що вкриває матку ззовні, є продо-
вженням серозного покриву черевної порожнини.
Невагітна матка у одноплідних тварин розташована у тазовій порожнині, а у бага-
топлідних тварин, чи у корів, що багато разів родили, а також під час тічки опускаєть-
ся у черевну порожнину. Вздовж усього рога по малій кривизні до нього прикріплена
широка зв’язка, за допомогою якої роги матки підвішені до хребта. У зв’язках про-
ходять судини, що постачають матку кров’ю, і нервові стовбури. У місцях прикрі-
плення зв’язок до малої кривизни рогів між серозними листками є пухка сполучна
тканина – параметрій.
Яйцепроводи, маткові або фалопієві труби (tuba uterinа, tuba Fallopii, oviductus,
s. salpinx) – тонкі покручені трубочки, розміщені у стінках широких маткових зв’язок,
що з’єднують яєчник з маткою і є місцем запліднення яйцеклітин. Черевний кінець
яйцепроводу розширений лійкоподібно і має нерівні оторочені краї (кайма яйцепро-
воду), частково з’єднані з яєчником.
У яйцепроводі розрізняють три ділянки: перешийок (istmus tuba uterinae), що при-
лягає до рогу матки, ампулу (ampula tuba uterinae) – середня частина та лійку (infun-
dibulum tuba uterinae) – розширена частина, що відкривається біля яєчника. Стінка
яйцепроводу складається з трьох шарів – слизового, м’язового і серозного. Слизова
оболонка яйцепроводу вкрита циліндричним миготливим епітелієм і зібрана у поздо-
вжні складки.
Яєчники (ovarium s. oophoron) – статеві залози, у яких утворюються та дозрівають
яйцеклітини і виробляються статеві гормони – естрогени і прогестерон. У яєчнику
розрізняють брижовий та вільний краї, латеральну та медіальну поверхні. До брижо-
вого (дорсального) краю яєчника прикріплюється яєчникова брижа, яка є одночасно
передньою латеральною частиною широкої маткової зв’язки. Величина і форма яєч-
ників залежить від виду тварини, її віку і фізіологічного стану.
Розміщені яєчники позаду нирок і підвішені на яєчникових зв’язках – у кобил в
черевній порожнині, в інших тварин – на межі черевної і тазової порожнин; під час
вагітності та при патологічних станах статевої системи вони зміщуються разом з мат-
кою у черевну порожнину.
Зверху яєчники вкриті білковою оболонкою (tunica albuginea), внутрішня поверх-
ня якої вистелена зародковим епітелієм (у кобил зародковий епітелій вкриває лише
ділянку заглибини на яєчнику – овуляційну ямку).
На розрізі яєчника розрізняють дві зони: зовнішня – фолікулярна (коркова) і вну-
трішня – трофічна чи судинна (мозкова).
У фолікулярній зоні яєчника знаходиться велика кількість яєчникових пухирців –
фолікулів, на різних стадіях дозрівання та жовті тіла. Дозрілі фолікули випинаються
над поверхнею яєчника і тому у кобил, ослиць, корів, буйволиць легко промацуються
через пряму кишку. У фолікулах розвиваються яйцеклітини, які після його розриву
попадають у яйцепроводи, де і запліднюються. Для виходу яйцеклітини з фолікула у
яйцепровід у яєчнику немає спеціального отвору чи вивідної протоки, яйцеклітини
Морфологічні особливості статевих органів свійських тварин
21
виділяються у лійку яйцепроводу че-
рез розрив стінки яєчника (у кобил –
через овуляційну ямку).
Під час вагітності яєчник з боку
рога-плодовмістилища значно збіль-
шується у розмірі, тоді як у старих
тварин він зменшується внаслідок
вікової атрофії (паренхіма його про-
ростає сполучною тканиною).
Яєчники, труби, роги, шийка
матки і частина піхви підвішені у че-
ревній і тазовій порожнині на широ-
ких маткових зв’язках, прикріплених
з боків хребта.
Кровопостачання статевих ор-
ганів. У більшості тварин статеві ор-
гани самки постачаються кров’ю за
рахунок трьох (з кожного боку) арте-
рій: передньої маткової артерії, середньої маткової артерії та задньої маткової артерії.
Передня маткова артерія (a. uterinа cranialis s. a. spermatica interna) відходить
від внутрішньої сім’яної артерії, що починається у поперековій області від нижньої
стінки аорти, проходить по передньому краю широкої маткової зв’язки і ділиться тут
на яєчникову гілку і передню маткову артерію та живить передній край рога матки.
Середня маткова артерія (a. uterinа media, s. a. spermatica externa) відходить від
початкової частини пупкової артерії, проходить по середній частині широкої маткової
зв’язки, підходить до малої кривизни рога матки і розгалужується у рогах і тілі матки,
утворюючи чисельні анастомози з гілками передньої і задньої маткової артерії.
Задня маткова артерія (a. uterina caudalis, s. a. vesicouterina) відходить від се-
чостатевої артерії і постачає кров’ю каудальну частину матки і піхву. У коней задня
маткова артерія відходить від гемороїдальної артерії. Присінок і піхва живляться за
рахунок внутрішньої соромітної артерії. Відтікає кров із статевих органів по одно-
йменних венах.
У статевих органах самки добре розвинена лімфатична система, що складається
з капілярів, інтра- та екстраорганних аферентних судин, регіонарних лімфовузлів та
еферентних судин. У слизовій оболонці, сполучній тканині, м’язовому шарі та се-
розному покриві є лімфатичні щілини та капіляри, які, анастомозуючи між собою,
утворюють своєрідну мережу капілярів та інтраорганних сплетінь. Звідсіль виходять
великі інтраорганні судини, що скеровуються до широких маткових зв’язок і фор-
мують тут аферентні екстраорганні лімфатичні судини. Анастомозуючи між собою,
останні формують тут великопетлисте судинне сплетіння, з якого лімфа магістраль-
них аферентних екстраорганних вузлів скеровується у регіонарні лімфовузли (кра-
Рис. 11. Схема артеріального постачання кров’ю
геніталій корови:
1 – передня маткова артерія; 2 – середня маткова артерія;
3 – задня маткова артерія.
3
2
1
22
Розділ 1
ніо-медіальний, каудо-медіальний, латеральні клубові та підчеревний). Лімфатичні
судини, що виходить з цих вузлів, об’єднуючись між собою, формують праву та ліву
лімфатичні протоки, які по ходу об’єднуються і впадають у поперекову протоку.
Іннервуються статеві органи самки симпатичними та парасимпатичними нерва-
ми. Перші відходять від каудального брижового вузла, а парасимпатичні – від крижо-
вих нервів. Для кожного виду тварин характерна своя специфіка іннервації.
Каудальний брижовий вузол, будучи тісно зв’язаним вісцеральними сполучними
гілками з поперековим симпатичним стовбуром, його вузлами та сплетіннями (соняч-
ним, передаортальним та нирково-наднирниковим), а білими сполучними гілками – із
спинномозковими нервами, виявляється отже тісно зв’язаним (через поперековий від-
діл спинного мозку та нервові сплетіння черевної порожнини) з центральними від-
ділами нервової системи. У кінцевому рахунку це обумовлює центральну регуляцію
статевих функцій. З іншого боку, дані досліджень структури нейронів у гангліях мат-
ки вказують на тісний взаємозв’язок їх з фізіологічним станом геніталій.
Особливістю геніталій самки від присінку аж до яєчників є те, що вони творять
систему порожніх “трубок”, кожна з яких виконує свою функцію і має у невагітному
стані більш-менш визначений діаметр і розмір. Просвіт яйцепроводів, рогів і шийки
матки у невагітному стані мінімальний і заповнений слизом; правда, при певних фізі-
ологічних станах він може змінюватися.
Внаслідок природного тонусу циркулярних м’язів геніталій слизова оболонка
шийки і рогів матки зібрана у поздовжні складки. Це і є причиною їх мінімального
просвіту. Поздовжня складчастість слизової оболонки геніталій і мінімальний їх про-
світ дозволяють сперміям, ковзаючи між слизовою оболонкою і слизом тої ділянки
статевої системи, куди вони попали, швидко проникати до місця запліднення.
Розміри тієї чи іншої ділянки статевого апарату залежить від виду тварини, її вели-
чини, породи, віку, кількості родів і т. п. Статеві органи телиць, наприклад, розташо-
вані повністю у тазовій порожнині. У корів після 2–4-х родів роги матки опускаються
звичайно у черевну порожнину, а у старих корів – вся матка знаходиться у черевній
порожнині, а шийка – лежить на межі з тазовою порожниною.
Видові особливості морфології статевих органів самок окремих видів тварин
Особливості статевих органів самок великої рогатої худоби. Статеві губи
у корів та буйволиць є складкою шкіри, сполучної тканини і розміщених між ними
гладких та поперечно-смугастих м’язових волокон, що утворюють стискувач вульви.
Дорсальний кут вульви заокруглений, вентральний – гострий і дещо звисає у ді-
лянці між сідничними горбами. Ззовні шкіра вульви вкрита коротеньким волоссям, у
ній є потові та сальні залози.
Слизова оболонка статевих губ вистелена плоским багатошаровим епітелієм.
У нижньому куті вульви розміщений клітор, що складається з прикріплених до
сідничних горбів двох довгастих кавернозних тіл (довжиною до 12 см), які закінчу-
ються голівкою.
Морфологічні особливості статевих органів свійських тварин
23
Присінок довжиною 8–10 см плавно переходить у власне піхву. Розміщений на
межі присінку та піхви отвір сечівника розділений поперечною складкою на дві час-
тини: передня спрямована до сечівника, а задня – до сліпого мішка або дивертикулу.
У товщі бокових стінок присінку є великі вестибулярні (або бартолієві) залози
і розміщені нижче поблизу клітора малі залози, що зволожують слизову оболонку.
Отвори останніх відкриваються з боків отвору сечівника. Канал присінку у корів, як
і у інших тварин, скерований знизу догори і вперед, що дозволяє, при потребі, розрі-
заючи промежину, значно збільшити просвіт зовнішніх статевих органів і полегшити
хірургічні маніпуляції у порожнині присінку і виведення плода.
Для піхви великої рогатої худоби (довжиною 25–30 см) характерна велика кіль-
кість поздовжніх складок слизової оболонки; вона вкрита багатошаровим плоским
епітелієм. На верхній її стінці відкриваються отвори гартнерових проток (рудименти
вольфових каналів).
Матка рогатої худоби відзначається коротким (у корів 2–6 см довжиною) тілом,
різко відмежованою шийкою (у корів довжиною до 12 см) і добре вираженими рогами
(довжиною 25–30 см, діаметром 2–4 см), які на значному протязі зливаються між со-
бою, утворюючи перетинку. Це злиття рогів добре помітне ззовні у вигляді так званої
міжрогової борозни, що служить однією з характерних ознак при ректальній діагнос-
тиці неплідності та ранніх стадій тільності. Поступово звужуючись і дещо звиваю-
чись краніально, роги матки переходять у яйцепроводи.
Розміщений під слизовою оболонкою м’язовий шар складається з масивного цир-
кулярного і слабше розвиненого поздовжнього шару з розміщеним між ними судин-
ним прошарком.
На слизовій оболонці матки розміщені у чотири ряди випуклі, беззалозисті боро-
давкоподібні утворення – карункули – зачатки материнських плацент (від 75 до 120).
З віком тварин і особливо під час вагітності їх кількість та розміри збільшуються. Так,
у 6–11-літньої симентальської корови їх розміри, згідно Ю. М. Серебрякова, склада-
ють: довжина – 4,4–13,8 мм, ширина – 3,2–9,1 мм і висота – 1,2–4,7 мм.
У товщі слизової оболонки рогів і тіла матки розсіяно біля мільйона трубчасто-
альвеолярних залоз, протоки яких відкриваються в просвіт матки по всій її поверхні,
за винятком карункулів.
Ззовні матка вкрита серозною оболонкою, яка з боків переходить у широку матко-
ву зв’язку, що кріпиться на крижових м’язах у верхній частині тазової порожнини.
Яйцепроводи рогатої худоби лежать у складці серозної оболонки, що є частиною
широкої маткової зв’язки довжиною 25–30 см; вони мають добре виражене лійко-
подібне розширення з отороченими краями, у товщі яких є пучки гладких м’язових
волокон. Слизова оболонка яйцепроводу, що вистелена одношаровим циліндричним
миготливим епітелієм, зібрана у чисельні великі та малі поздовжні складки.
Яєчники корів та телиць мають овальну форму, довжиною 2–5 см і шириною
1–2 см. Форма та розміри яєчників залежать від віку, живої маси та фізіологічного
стану тварин. Більша поверхня яєчника позбавлена серозного покриву. Правий яєч-
ник у дорослих тварин буває дещо більшим за лівий.
24
Розділ 1
Топографія статевих органів залежить від віку, кількості родів, величини тварини.
У телиць вони розміщені у тазовій порожнині, після 2–4-х отелень вони опускаються
у лобкову ділянку черевної порожнини, у старих корів шийка матки розміщена на
межі черевної і тазової порожнини, а вся матка – у тазовій порожнині, яєчники роз-
мішені на рівні першого крижового хребця.
Статеві органи овець та кіз мають таку ж будову, лише дещо менші за розміром.
Так, довжина присінку у них 4–5 см, власне піхви 8–12 см, шийки матки у ярок 3–5,
у дорослих маток 5–7 см. Слизова оболонка шийки складчаста і вкрита секреторним
циліндричним епітелієм. На ній чітко виступають 7–8 поперечних складок, що збіль-
шуються в напрямку піхви (рис. 5). Висота складок у каудальній частині цервікаль-
ного каналу досягає 1 см. Остання складка виступає у піхву, утворюючи зів у вигляді
риб’ячого рота, у вході в який з боку піхви є так званий замикальний клапан.
Як і у корів, тіло матки тут виражене слабо (довжиною 2–4 см), воно плавно пере-
ходить у звивисті роги, довжиною 8–20 см, що, поступово звужуючись, переходять у
яйцепроводи. Міжрогова борозна добре виражена. Безладно розміщені на слизовій
оболонці рогів карункули мають не грибоподібну форму, а із заглибленням у центрі.
Звивисті яйцепроводи мають довжину 9–18 см, а їх слизова оболонка вкрита цилін-
дричним миготливим епітелієм з невеликою кількістю бокалоподібних клітин і зібра-
на у поздовжні складки.
Яєчники овальної форми, масою від 3 до 6 г, розміром у стадію гальмування
0,5–1 см
× 0,3–0,5, а в стадію збудження – 2,2 × 2 см.
Статеві органи свині. Статеві губи (вульва, петля) свині вкриті тонкою шкірою,
у якій закладено багато потових та сальних залоз. У нижньому загостреному куті
вульви виступає довгастий, тонкий, з притупленою голівкою клітор. Присінок піхви
дещо видовжений (від 5 до 12 см) з чітко вираженими поздовжніми та поперечними
складками слизової оболонки; дрібні вестибулярні залози тут розміщені поздовжніми
рядами у товщі слизової оболонки. У нижній ділянці бокових стінок присінку, під
слизовою оболонкою, є скупчення кавернозної тканини. На межі між присінком та
піхвою молодих свиней добре виражений сечовий клапан, що має форму напівкруглої
чи круглої складки; у старих свиней ця складка згладжується.
Піхва свиней нагадує вузьку м’язову трубку, яка, поступово потовщуючись в кра-
ніальному напрямку, без чітких границь переходить у довгу (12–20 см) шийку. Слизо-
ва оболонка вульви, присінку та піхви вкрита плоским багатошаровим епітелієм. На
слизовій оболонці шийки матки є багато дрібних поздовжніх та грубих притуплених
хрящеподібних виступів, які, входячи у вільні проміжки між виступами протилежно-
го боку, надають цервікальному каналу неправильної звивистої форми, утворюють
так звані “замки” матки (О. В. Квасницький). Завдяки розміщенню у декілька рядів,
вони щільно закривають отвір шийки матки.
Тіло матки у свиней також невелике (довжиною 2–8 см). Воно переходить плавно
у роги, які спочатку виявляються зрощеними між собою на віддалі 5–10 см, а потім
розходяться покрученими петлями, підвішеними на брижі, кожен довжиною від 100