ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14848
Скачиваний: 16
Морфологічні особливості статевих органів свійських тварин
25
до 200 см і навіть 250 см у поросних свиноматок. Роги матки, поступово звужуючись,
переходять у яйцепроводи.
На межі між рогом матки та яйцепроводом є матково-трубне з’єднання, яке має
складну будову і виконує функцію регулювання потоку рідини у яйцепроводах та
контролю часу переходу яйцеклітин (ембріонів) у ріг матки. Тут є своєрідний клапан
слизової оболонки, в основі якого знаходиться масивний шар поздовжніх та цирку-
лярних м’язових волокон.
На слизовій оболонці матки, вкритій одношаровим епітелієм, є дифузно розсіяні
заглиблення (крипти). У слизовій оболонці яйцепроводів, поряд з секреторними клі-
тинами, є приблизно така ж кількість війчастих клітин.
Яйцепроводи нагадують собою тоненькі звивисті трубочки, довжиною до
25–30 см. Звужена частина яйцепроводу (істмус), що прилягає безпосередньо до рога,
складає від 1/4 до 1/2 його довжини, а ампульна частина закінчується лійкоподібним
розширенням з нерівними каймистими краями (фімбрія). Лівий яйцепровід звичай-
но довший за правий. Слизова оболонка матки та яйцепроводів вкрита одношаровим
епітелієм. У яйцепроводах, поряд з секреторними клітинами, є приблизно така ж кіль-
кість війчастих клітин.
Яєчники дорослих свиней мають неправильну бобоподібну форму, яка значно змі-
нюється у зв’язку з віком та стадіями статевого циклу. У новонароджених свинок вони
гладко-овальні, у 2–3-місячних – бобоподібні, у статеводозрілих свинок, у зв’язку з
розвитком багатьох фолікулів та жовтих тіл, вони стають гроноподібними. Діаметр
фолікулів напередодні тічки сягає 0,8–1 см. З 8-го по 15-й день статевого циклу діа-
метр жовтих тіл близько 1 см. Розмір яєчників коливається від 2 до 3,5 см в довжину,
1,5 до 2 – в ширину та 0,9 до 1,3 см в товщину. Значно рідше яєчник знаходиться у
лійкоподібному розширенні яйцепроводу і буває огорненим ззовні яєчниковою бур-
сою – складкою яєчникової брижі. Розміщена матка у черевній порожнині попереду
лобкових кісток, яєчники – на рівні 5-го поперекового хребця.
Статеві органи кобили та ослиці. Статеві губи кобили відрізняються своєю фор-
мою, їх вентральний кут закруглений, у шкірі губ є багато потових та сальних залоз.
Слизова оболонка вульви та присінку вистелена багатошаровим епітелієм. Клітор має
добре виражену голівку, слизова оболонка присінку з його боків утворює характерні
складки, що закінчуються біля голівки так званою вуздечкою клітора. У товщі при-
сінку, довжиною 8–16 см, у його бокових стінках, є два ряди трубчастих залоз, що
відкриваються у його просвіт вивідними протоками. Поряд з цим у верхньому куті
вульви відкриваються отвори великих вестибулярних (бартолієвих) залоз. З боків
присінку, під його слизовою оболонкою, є два печеристих тіла, вкритих щільною фі-
брозною оболонкою – цибулина присінку, наповнення якої кров’ю під час статевого
акту викликає зяяння статевої щілини. Піхва у кобил довга і широка, з добре вираже-
ним склепінням.
Слизова оболонка піхви зібрана у велику кількість високих поздовжніх та дрібних
поперечних складок. Вона вкрита плоским багатошаровим епітелієм і не містить залоз.
26
Розділ 1
Шийка матки, довжиною 4–8 см і діаметром 3–5 см, добре виражена, її каудальна
частина виступає на 1/3 у порожнину піхви на 2–2,5 см у вигляді втулкоподібного ви-
пинання; велика поздовжня складчастість слизової оболонки (поперечних складок не-
має) надає устю піхвового випинання зірчастий вигляд. Хоча форма шийки, її окремих
структур, може значно змінюватися в залежності від фізіологічного стану геніталій.
Матка у кобил дворога, у зв’язку з чим тіло матки у них добре розвинене, сягаючи
8–15 см у довжину і 7–12 см у ширину. В ньому виділяють дно тазу – ділянку тіла,
розміщену між рогами. Роги матки короткі, прямі, плоскі, довжиною 14–30 см, шири-
ною 3–7 см і скеровані верхівками догори.
Яйцепроводи у кобил, як і у інших тварин, мають форму сильно покручених тру-
бок довжиною 14–30 см з характерним лійкоподібним розширенням. Оторочені краї
черевного кінця яйцепроводу утворюють складки поблизу та навколо овуляційного
заглиблення яєчника.
Яєчники у кобили досить великі і, залежно від стадії статевого циклу, кількості
та розміру фолікулів, що в них дозрівають, вони мають різну форму. Так, у стадію
зрівноваження яєчник має бобоподібну форму, довжиною 5–8 см, товщиною 5–8 см,
шириною 2,5–4 см; у стадію збудження – збільшується до 15 см і набуває грушопо-
дібної чи круглої форми.
Яєчники кобили вкриті гермінативним епітелієм лише в овуляційній ямці. Оче-
ревина, що щільно вкриває яєчник від дорзального до вентрального краю, щільно
прилягає до його білкової оболонки. Підвішені яєчники у черевній порожнині – пра-
вий під 3–4-м, лівий – під 4–5-м поперековими хребцями. За допомогою яєчникової
зв’язки, що починається від каудального краю яєчника щільним сполучнотканинним
з прошарком м’язових волокон тяжем, яєчник з’єднаний з верхівкою рога матки.
Статеві органи кобили – яєчники, яйцепроводи, роги, тіло, шийка матки та части-
на піхви – підвішені у черевній порожнині на широких маткових зв’язках – парних
складках очеревини, які починаються широкими пластинами з боків хребта і прикрі-
пляються до судинного краю яєчника, яйцепроводу, малої кривизни рогів і бокових
поверхонь тіла та шийки матки. Передній край зв’язки називається яєчниковою зв’яз-
кою. У товщі широких маткових зв’язок є волокна гладких м’язів.
Статеві органи ослиці відзначаються меншими розмірами, замість чітко вираже-
ного склепіння піхви у них є його випинання з боків шийки матки.
Статеві органи верблюдиці мають в загальному ті ж риси будови, лише розмі-
щений у нижньому куті вульви клітор майже виступає назовні; отвір сечівника зна-
чно вужчий, з його боків знаходяться рудименти гартнерових ходів у вигляді двох
заглиблень. На слизовій оболонці піхви поряд із поздовжніми є циркулярні склад-
ки, склепіння піхви слабо виражене, піхвова частина шийки матки виступає лише на
0,5–1 см, слизова оболонка піхви вистелена кубічним епітелієм, що переходить біля
шийки матки у призматичний.
Шийка матки відзначається потужним м’язовим шаром і масивними циркулярни-
ми складками слизової оболонки. Тіло матки коротке (5–6 см), роги добре розвинені
Морфологічні особливості статевих органів свійських тварин
27
(довжиною 12–14 см), але на слизовій оболонці матки немає карункулів. У місці пере-
ходу верхівки рогів матки у яйцепроводи є сосочкоподібні виступи. Яєчники круглі.
Статеві органи м’ясоїдних. Валикоподібна вульва має тупий верхній кут та заго-
стрений нижній, що звисає нижче рівня сідничних горбів; клітор з добре вираженою
голівкою та тілом частково захований у кільцеподібній складці.
З боків присінку є добре розвинені печеристі утворення – цибулина присінку,
наповнення кров’ю яких призводить до звуження просвіту піхви і обумовлює утво-
рення “замка”. Вестибулярні залози є лиш на вентральній стінці присінку. Попере-
чні складки слизової оболонки в ділянці отвору сечівника маскують його клапан. У
окремих випадках клапан сечівника повністю перекриває просвіт піхви, що пере-
шкоджає виділенню тічкового слизу. Піхва видовжена (4–10 см), її м’язова оболон-
ка у передній частині піхви утворює потужний циркулярний шар, що спазматично
скорочується під впливом механічних подразнень. На слизовій оболонці піхви є до-
бре виражені поздовжні та поперечні складки. Досить коротка (1–2 см) та щільна
шийка матки помітно виступає у просвіт піхви і формує на нижній частині виступу
півмісячний валок.
У краніальній частині тіла матки є перегородка, що розділяє його впродовж декіль-
кох сантиметрів. Тонкостінні роги розходяться прямолінійно вперед і на боки. Матко-
ві залози розсіяні по всій слизовій оболонці. Особливості будови широких маткових
зв’язок у м’ясоїдних обумовлені в певній мірі наявністю у них рудимента пахового
каналу – круглих маткових зв’язок, що відходять від верхівок рогів і скеровуються до
внутрішнього пахового кільця.
Крім того, на широких маткових зв’язках є значні жирові нашарування. Ці від-
кладення є також на сильно покручених тонких, коротких яйцепроводах з добре ви-
раженою каймистістю лійкоподібних розширень на їх черевних кінцях. Яєчник суки
окутаний периоваріальною бурсою, утвореною двома сполучнотканинними містка-
ми, простір між якими заповнений великою кількістю жирової тканини.
Роги і тіло матки розміщені у черевній порожнині, а відносно довга піхва – у та-
зовій порожнині. Брижа яйцепроводу утворює характерну складку яєчникову бурсу
(bursa ovarii), у багатих жирових відкладеннях якої розміщаються невеликі овально
видовжені, діаметром 1–2 см, часто сплюснуті з боків яєчники.
Статеві органи кішок відрізняються меншими розмірами – довжина присінку –
1–1,5 см, піхви – 3–5 см, шийки матки – 1–2 см, тіла – 1,5–2,5 см, рогів матки –
7–10 см. Зверху над шийкою матки стінка матки утворює кишенькоподібне заглиблен-
ня – склепіння піхви. Матка, яйцепроводи і яєчники розмішені у черевній порожнині.
Статеві органи самок гризунів. Як відзначалося вище, у гризунів подвійна мат-
ка, тобто, у них є дві самостійні матки, кожна з яких має свою шийку, тіло і ріг, що
підвішені на широкій матковій зв’язці; яйцепроводи порівняно невеликі, малопоміт-
ні. Яєчники мають овальну форму, що нагадує невелику горошину чи квасольку. По-
верхня яєчників у статево дозрілих самок нерівна, горбкувата.
28
Розділ 1
1.2. Морфологічні особливості статевих
органів самців свійських тварин
Статеві органи самців представлені двома сім’яниками з придатками і сім’япрово-
дами; групою додаткових чи як їх ще називають придаткових залоз; статевим членом
(прутнем). Фізіологічне призначення статевих органів полягає в утворенні сперміїв і
введенні їх у геніталії самки; виробленні статевих гормонів. Виконання цих функцій
забезпечується характерними для кожного виду тварин специфічними особливостями
будови статевих органів та відмінностями динаміки статевого акту.
Сім’яник (testis, didymis, orchis) – парна складна трубчаста залоза, яка заклада-
ється у поперековій ділянці черевної порожнини плода в кінці внутрішньоутробного
чи на початку постнатального періоду і разом з придатком сім’яника опускається на
сім’япроводах у пахову область, а звідтіль через паховий канал у мішок сім’яника, зо-
внішнім шаром якого є калитка. Затримання сім’яників у черевній порожнині (крип-
торхізм) призводить до імпотенції самців.
Сім’яники статеводозрілих тварин виконують дві функції: генеративну (утворен-
ня чоловічих статевих клітин – сперміїв) і секреторну (вироблення чоловічих стате-
вих гормонів – тестостерону, неактивних сполук андрогенного ряду – андростерону,
дегідроандростерону, адреностерону, невеликих кількостей естрогенів та інгібіну фо-
лікулостатину).
Розносячись з током крові по організму, статеві гормони обумовлюють появу вто-
ринних статевих ознак – міцних рогів, масивної шиї, грубішого голосу, буйної пове-
дінки і т. п. Видалення ж сім’яників (кастрація) робить самців неплідними і зупиняє
розвиток у них вторинних статевих ознак на тій стадії, у якій вони були до кастрації.
Сім’яники бугая, барана та цапа мають форму видовженого еліпсоїда, у жереб-
ця – яйцеподібну, у кнура – овально-бобоподібну, у пса – овальну; на них розрізняють
два кінці – головчастий і хвостатий, два краї – придатковий і вільний і дві поверх-
ні – латеральну і медіальну.
На головчастому кінці сім’яника виділяється голівка придатка сім’яника, сюди
входять судини та нерви, які беруть участь у творенні сім’яного канатика. На проти-
лежному хвостатому кінці є сильне потовщення – хвіст придатка, з якого виходить
сім’япровід. До придаткового краю сім’яника прикріплюється брижа і прилягає тіло
придатка, що з’єднується з сім’яником з його медіальної поверхні.
Ззовні сім’яник вкритий серозною, що щільно зрослася з білковою оболонкою
(tuniсa albuginea testis), яка на головчастому кінці занурюється в товщу сім’яника
і утворює середостіння або гайморове тіло. Від нього відходять сполучнотканинні
перегородки – трабекули, які, скеровуючись до білкової оболонки, ділять паренхі-
му сім’яника на велику кількість пірамідальних дольок. У кожній такій дольці є 1–5
звивистих (покручених) каналиків довжиною 30–50 см і діаметром 0,15–0,2 мм, у
яких безперервно і хвилеподібно, починаючи від статевого дозрівання, відбувається
утворення сперміїв. У сполучній тканині навколо цих канальців є групи секреторних
Морфологічні особливості статевих органів свійських тварин
29
клітин Лейдіга, що виробляють стероїдні сполуки. У ділянці середостіння звивисті
каналики переходять у прямі, а далі об’єднуються у сітку сім’яника (rete testis). З неї
виходить 10–30 сильно покручених сперміовиносних каналиків (ductus efferens), які
на верхньому полюсі сім’яника переходять крізь білкову оболонку у голівку придатка
сім’яника.
Придаток сім’яника (epididymis) складається з голівки, тіла і хвоста придатка;
сперміовиносні каналики тут об’єднуються в сильно покручену протоку придатка
(ductus epididymis), що сягає у коня довжини 72–86 м і, дещо розширившись, пере-
ходить у сім’япровід (сперміопровід). Останній разом з судинами і нервами та вну-
Рис. 12. Статеві органи самців:
А – жеребця; Б – бугая; В – барана; Г – кнура: 1 – нирки; 2 – сечопроводи; 3 – сечовий міхур; 4 – сім’яник; 5 – при-
даток сім’яника; 6 – калитка; 7 – сім’яний канатик; 8 – спермопроводи; 9 – міхурцеві залози; 10 – простатична залоза;
11 – тазова частина статевого члена; 12 – цибулинні (куперові залози); 13 – статевий член (пеніс); 14 – тіло статевого
члена; 15 – кінцева частина (голівка) пеніса; 16 – препуційний мішок.
17
11
12
10
14
13
8
2 1
6
5
4
16
12
17
11
13
6
5
4
7
8
3
2
1
10
9
17
11
12
13
15 16
1
2
8
3
7
5
4
6
6
4
5
8
13
3
2
1
15
16
17
12
9
Г
В
Б
А