Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

56

Дозвіл  на  створення  пункту  (лабораторії)  штучного 

осіменіння  тварин  у  приватному  секторі  надає  районне 
управління  агропромислового  розвитку  на  підставі  висновку 
комісії,  до  складу  якої  входять  представники  агропромислового 
розвитку  району,  державної  служби  ветеринарної  медицини  та 
племпідприємства. 

Комісія  вивчає  ветеринарно‐санітарний  і  епізоотичний 

стан  населеного  пункту,  кваліфікацію  техніка  штучного 
осіменіння,  придатність  пункту  (лабораторії)  до  роботи  та  їх 
оснащення. 

Контроль  за  дотриманням  технології  зберігання,  викори‐

станням  сперми  плідників  та  обліку  штучного  осіменіння 
покладається на племпідприємство, що обслуговує лабораторію 
відтворення тварин цього населеного пункту. 

Районне  управління  агропромислового  розвитку  на 

підставі акту комісії видає дозвіл на відкриття пункту штучного 
осіменіння тварин та відповідний паспорт. 

2.3. ВЕТЕРИНАРНО‐САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО 

ПЛЕМІННИХ ЦЕНТРІВ, ПЛЕМПІДПРИЄМСТВ І 

ПУНКТІВ (ЛАБОРАТОРІЙ) ЗІ ШТУЧНОГО 

ОСІМЕНІННЯ 

Основні ветеринарно‐санітарні вимоги  

до племпідприємств 

 
Приміщення  племпідприємств  будують  за  типовими 

проектами з цегли або іншого нетеплопровідного матеріалу. 

Територія  племпідприємства  поділяється  на  три  зони:  

А  –  суворо  ізольовану  (приміщення  і  вигули  для  плідників, 
лабораторний  корпус),  Б  –  умовно  ізольовану  (приміщення  і 
майданчики  для  видачі  сперми)  і  В  –  умовно  відкриту 
(адміністративні приміщення, карантинний двір для плідників). 

57

У  лабораторному  корпусі  (а  також  і  в  манежі  для  взяття 

сперми)  впродовж  року  необхідно  підтримувати  однакову 
температуру  близько  20  ºС  з  допустимими  коливаннями  від  18 
до 25 °С. Тому племпідприємства слід будувати з матеріалів, які 
погано  проводять  тепло.  Кращим  матеріалом  для  стін  є  цегла, 
для даху – шифер або черепиця. 

У 

лабораторно‐технологічному 

корпусі 

розміщують 

манеж  для  взяття  сперми  від  плідників,  лабораторію,  мийну 
кімнату та приміщення для зберігання сперми. 

Манеж  для  взяття  сперми  повинен  мати  спільні  стіни  з 

мийною  кімнатою,  боксом  для  підготовки  штучних  вагін  і 
лабораторією.  Площа  манежу  для  бугаїв  має  бути  не  менша  за 
70 м

2

, для жеребців – 50 м

2

, для баранів і кнурів – 20 м

2

. 

Підлогу  манежу  роблять  з  бетону  (з  насічками)  або 

асфальту  (з  шорсткою  поверхнею),  щоб  плідники  не  травму‐
валися. 

Стіни  на  висоту  1,5  м  облицьовують  кахелем,  а  решту  – 

фарбують масляними фарбами. 

У  манежі  має  бути  достатнє  природне  та  штучне  освіт‐

лення,  центральне  опалення,  водопровідний  кран  із  шлангом 
для миття підлоги та стін. 

Біля однієї зі стін споруджують огорожу (з металевих труб 

на  відстані  одна  від  одної  0,4  м)  для  захисту  персоналу  на 
випадок  прояву  агресії  плідником.  Огорожу  необхідно  спо‐
руджувати  з  того  боку,  з  якого  стоїть  технік  під  час  отримання 
сперми. 

Двері, через які заводять плідників у манеж для отриман‐

ня  сперми,  повинні  бути  достатньо  широкими,  високими  та  не 
мати порогів. 

У  приміщенні  перед  манежем  облаштовують  душову  для 

санітарної обробки плідників. 

За  кожним  плідником  закріплюють  окремі  предмети 

догляду та штучні вагіни. 

58

У  манежах  встановлюють  станки  або  чучела  для  взяття 

сперми та обов’язково – бактерицидні лампи, які вмикають на 30 
хв перед кожним отримання сперми у плідників. 

Поряд  з  манежем  обладнують  стерильний  бокс  для 

остаточної  підготовки  штучних  вагін.  Стерильні  штучні  вагіни 
зберігають у шафі‐термостаті за температури 40 – 42 ºС. 

Щоденно  після  закінчення  роботи  підлогу  миють  2  %‐им 

розчином  каустичної  соди.  Поверхню  столів,  стільців,  шаф 
обробляють 0,02 %‐им розчином фурациліну (1:5000). 

У  лабораторії  проводять  оцінку,  розрідження  і фасування 

сперми. 

Стіни  лабораторії  облицьовують  плиткою  або  фарбують 

масляними фарбами. 

Лабораторія повинна бути забезпечена електроенергією та 

централізованим водопостачанням. 

На  лабораторних  столах  розміщують  прилади  та 

інструменти,  що  застосовуються  для  оцінки  якості  сперми,  її 
розрідження та фасування. 

У стіні, що з’єднує лабораторію з манежем для отримання 

сперми,  споруджують  вікно  для  передавання  спермоприймачів 
зі спермою. 

Дезінфекцію у лабораторії проводять перед початком та в 

кінці  робочого  дня  шляхом  ультрафіолетового  опромінення 
впродовж  30  хв.  Підлогу  миють  2  %‐им  розчином  каустичної 
соди. 

У  мийній  кімнаті  миють  посуд  та  інструменти,  а  в 

стерилізаційній – їх знезаражують. 

Підлогу  в  цих  кімнатах  вистеляють  метлаською  плиткою. 

Стіни  облицьовують  плиткою  або  фарбують  масляними 
фарбами. 

Крім  водопровідного  крану  з  умивальником,  у  мийній 

кімнаті має бути ванна для миття штучних вагін. 

Штучні  вагіни  після  використання  розміщують  у  ванни  з 

розчином фурациліну 1:5000. 

59

У  стерилізаційній  встановлюють  автоклав  і  сушильні 

шафи для стерилізації скляного посуду. 

Дослідження  сперми  після  отримання,  розрідження  і 

зберігання  у  спермобанку  проводять  згідно  з  ДСТУ  щодо 
свіжоотриманої і глибокозамороженої сперми. 

Основні ветеринарно‐санітарні вимоги до пунктів 

(лабораторій) зі штучного осіменіння 

 
Приміщення пунктів штучного осіменіння тварин будують 

за  типовими  проектами  з  цегли  або  іншого  нетеплопровідного 
матеріалу. 

Пункт складається з лабораторії площею 10–12 м

2

, манежу 

для взяття сперми і штучного осіменіння самок – 35–40 м

2 

 (якщо 

пункт штучного осіменіння працює на привозній спермі, площу 
манежу зменшують до 25 м

2

) та мийної кімнати. 

Приміщення  мають  бути  світлі,  сухі  і  відповідати 

ветеринарно‐санітарним вимогам. 

За  штучного  осіменіння  самок  сільськогосподарських 

тварин дотримуються чинних ветеринарно‐санітарних вимог. 

Приміщення  пункту  штучного  осіменіння,  обладнання  і 

територію  біля  нього  утримують  у  чистоті.  У  тамбурі 
облаштовують  дезкилимки,  які  заповнюють  2  %‐им  розчином 
каустичної  соди.  Щоденно  після  закінчення  роботи  підлогу  в 
лабораторії миють 2 %‐им розчином каустичної соди. Поверхню 
столів,  стільців,  шаф  обробляють  0,02  %‐им  розчином 
фурациліну (1:5000). 

У  вікнах  пункту  штучного  осіменіння  облаштовують 

кватирки з сітками. 

У  лабораторії  пункту  штучного  осіменіння  забороняється 

облаштовувати вікна фіранками, тримати тварин, речі, прилади, 
реактиви, які не використовуються за штучного осіменіння. 

Технік  працює  в  спецодязі.  Одяг  не  рідше  одного  разу  на 

тиждень перуть, кип’ятять і прасують, а чоботи і фартух миють і 

60

знезаражують  2%‐им  розчином  хлораміну  або  0,02%‐им 
розчином фурациліну. 

Технік  повинен  дотримуватися  правил  особистої  гігієни, 

своєчасно  обрізати  нігті  та  мити  руки  теплою  водою  з  милом 
перед і після кожного осіменіння, витирати їх чистим рушником 
і  знезаражувати  70°  спиртом.  Пошкодження  шкіри  на  руках 
дезінфікують  спиртом,  а  при  гнійних  запаленнях  5  %‐им 
спиртовим розчином йоду. 

Запасні  інструменти  та  матеріали  для  осіменіння  тварин 

за  межі  пункту  штучного  осіменіння  не  виносяться.  Забороня‐
ється використовувати одні і ті ж самі інструменти для штучного 
осіменіння  у  благополучних  і  неблагополучних  щодо  інфекцій‐
них хвороб господарствах. 

Нові інструменти та посуд миють водопровідною водою, а 

потім  у  теплих  розчинах  вуглекислої  чи  двовуглекислої  соди  
(20–30  г  на  1  л  води).  Після  цього  інструменти  3–4‐и  рази 
прополіскують водопровідною та теплою дистильованою водою, 
висушують  і  стерилізують.  Інструменти  стерилізують  кип’ятін‐
ням,  автоклавуванням  та  сухим  жаром.  Допускається  дезінфек‐
ція хімічними речовинами, ультрафіолетовим опроміненням та 
фламбуванням. 

Для  стерилізації  скляних  інструментів  та  посуду  їх 

розбирають на частини, обгортають марлею, зв’язують і кладуть 
у стерилізатор, заповнений на 2/3 об’єму дистильованою водою. 
Стерилізатор  закривають  кришкою  і  кип’ятять  впродовж  
20–30 хвилин. Після охолодження знімають кришку, стерильним 
пінцетом дістають посуд та інструменти, струшують з них воду. 
Шприци‐катетери  складають  і  поршнем  видаляють  залишки 
води. Скляний посуд закривають стерильним папером. 

Режим стерилізації металевих інструментів аналогічний. 
Стерилізацію  металевих  та  скляних  інструментів  і  посуду 

проводять  у  сушильній  шафі  за  температури  +180°  С  впродовж 
1‐єї год.