Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

247

Крім  хрящових  з'єднань  між  тілами,  окремі  хребці  з'єднуються  між  собою  за  допомогою  зв'язок, 

найголовнішими  з  яких  є  такі:  вентральна  поздовжня,  дорсальна  поздовжня,  міжостиста,  надостиста, 
міждужкова.  Хребетний  канал  із  середини  вистелений  періостом,  який  тут  називається  ендоостом.  Він 
покриває, переходячи на зв'язки, всі проміжки між хребцями, утворюючи замкнуту трубку, яка має отвори 
для виходу нервів і судин. 

Спинний мозок, який лежить у хребетному каналі, залежно від виду тварин закінчується на рівні різних 

хребців. 

Кінцева  частина  конуса  спинного  мозку  переходить  на  зазначеному  рівні  в  кінцеву  нитку  спинного 

мозку.  Остання  в  коней  та  великої  рогатої  худоби  досягає  четвертого  крижового  хребця.  Вона  оповита 
тонкою  трубкою  твердої  мозкової  оболонки,  яка  називаєтьсяfilum  terminale  externum.На  рівні  четвертого 
крижового  хребця  зникає  простір  міжfilum  terminale  externumіfilum  terminale  internumі  остання  навіть 
доходить до 5-7-го хвостового хребця. 

Оболонки  спинного  мозку  і  кістково-зв'язковий  хребетний  канал  можуть  бути  уподібнені  чотирьом 

циліндрам,  які  розташовані  один  навколо  одного  (рис.  81).  Внутрішній  циліндр  являє  собою  судинну 
оболонку, яка щільно оточує спинний мозок. Вона, в свою чергу, оточена другим порожнистим циліндром 
-  павутинною  оболонкою.  Остання  являє  собою  ніжну  прозору  сполучнотканинну  оболонку,  що 
прикріплена найтоншими волокнами до твердої мозкової оболонки і вуалеподібно оточує спинний мозок з 
нервовими  корінцями.  Простір  між  судинною  й  павутинною  оболонками  називається  підпавутинним 
простором, у ньому міститься спинномозкова рідина. Третій циліндр - це тверда мозкова оболонка, яка 
оточує павутинну. Між ними є вузький простір. Тверда мозкова оболонка є продовженням такої ж голо-
вного мозку і починається від краю потиличного отвору. Тверда моз

248

кова оболонка складається з двох листків: зовнішнього, який прилягає до кісткової стінки хребетного каналу 
і є ендоостом, і внутрішнього - 

власне твердої мозкової оболонки. 

Тверда мозкова оболонка з прилеглою до неї павутинною оболонкою 

й  утвореним  під  останньою  субарахноїдальним  простором  оточують 
спинний  мозок  рівномірно  до  спинномозкового  конуса.  У  ділянці 
попереку і крижів, де мозок переходить в конусоподібне закінчення, ці 
дві оболонки доходять своїм гострим закінченням дещо каудальніше від 
мозку.  Конус  твердої  мозкової  оболонки  закінчується  майже  в  усіх 
тварин  на  рівні  1-3-го  крижового  хребця.  Тверда  мозкова  оболонка 
оточує  корінці  нервів,  які  відходять  від  спинного  мозку  до  місця  їх 
виходу у міжхребцеві отвори. 

Четвертий,  або  зовнішній,  циліндр  утворений  кістково-зв'язко- 

вим  хребетним  каналом,  який  вистелений  із  середини  згаданим  вище 
ендоостом.  Він  відділений  від  власне  твердої  мозкової  оболонки 
епідуральним  (екстрадуральним,  перидуральним,  інтердуральним) 
простором. 

Епідуральний простір починається від потиличного отвору й закін-

чується каудально в межах хвостової частини хребта. Внутрішньою сті-
нкою  епідурального  простору  є  внутрішній  листок  твердої  мозкової 
оболонки.  Зовнішня  стінка  утворена  кістковими  стінками  хребців. 
Міжхребцеві отвори пропускають між кожною дужкою корінці нервів (у 
каудальній  частині  -  нерви)  і  судини.  Епідуральний  простір  не  є 
абсолютно закритим. Рідина, яка введена в нього, може інколи витікати 

за межі хребетного каналу. Цим можна пояснити випадки недостатньої анестезії після епідуральних ін'єкцій 
анестетика. У міру перетворення спинного мозку в конус епідуральна порожнина відносно збільшується. 
Вмістом епідурального простору є жирова тканина, корінці нервів (у каудальній частині - нерви), венозні 
стовбури й венозні сітки (рис. 82). 

Рис 81. Схематичне зображення розпилу 

хребетного стовпа в горизонтальній 

площині: 1 - зовнішній листок твердої 

оболонки спинного мозку; 2 - внутрішній 

листок твердої оболонки спинного мозку; 3 

- павутинна оболонка; 4 - біла з'єднуюча 

гілка; 5 - симпатичний вузол; 6 - передній 

корінець; 7 - спинномозковий вузол; 8 - 

задній корінець; 9 - підпа- вутинний 

простір; 10 - субдуральний простір; 11 - 

епідуральний простір 

249

Жирова 

епідуральна 

тканина 

обгортає 

# 

основному 

нервові 

корінці  й  стовбури  прі

1 

їх  виході  з  хребетного 

каналу,  таким  чинол

1 

захищаючи  їх  від  пошкодження  при  зги"  нанні 

хребта.  Найбільше  жиру 

знаходиться  біля  місця  з'єднання  останнього 

попереко" вого і першого 

крижового  хребців.  Нерві

1 

"кінського  хвоста"  й 

кінцева  нитка  так  самР 

знаходяться  в  товстому  шарі  жирової  тка"  нини, 

зв'язуючись 

в 

одну 

структуру за до" помогою цієї жирової прокладки. 

Від  дор"  сальної  стінки 

хребетного каналу ці нерви # коня відділені шаром 

жирової 

тканині

1 

завтовшки  4-5  мм.  У  сильно  виснажений  тварин 

кількість 

жиру 

в 

епідуральном/ аоосто^і. діжа 

Замість нькда? 

можна знайти слизово-драглисту масу. ГІрі

1 

житті 

епідуральний 

жир 

є 

напіврідким,  то"  му  що  він  має  низьку  точку 

плавлення  ^  41  °С. 

Внаслідок цього він порівняно легк*

3 

зміщується, 

не  чинячи  опору  рідині, 

ГЦ0 ін'єктується. 
На  дні  епідурального  простору  обидва  боки  від 

серединної лінії розташо" 

вано  по  одній  венозній  судині  -  хребцев

1 

венозні 

синуси.  За  допомогою 

поперечний  гілок,  які  йдуть  під  дорсальною 

поздовжИ

ьою 

зв

язкою, 

вони анасто- мозують одна з одною й утворюють 

вен

03Н1

 сітки. Епідуральні 

вени  сполучаються  з  венами,  які  лежать  поза 

*.ребтом: 

хребцевою, 

потиличною,  міжреберною  тощо,  а  також 

прий^(

ають

  кров  із  вен 

спинного й головного мозку. 

Корінці 

спинномозкових 

нервів, 

які 

ВІДХОДЯТЬ 

від 

спинного  мозку,  упродовж  свого  епідурального 

шляху 

обгорнуті 

павутинною оболонкою і муфтою твердої мозкової 

оболонки, 

яка 

простягається  до  міжхребцевих  отворів,  де  вона 

переходить  в  оболонку 

церва.  Напрямок  корінців,  що  відходять, 

неоднаковий.  У  передній 

части)

11

хребта  він  перпендикулярний  до 

спинномозкового  каналу, 

в поперек

08

'

11

 ~~ вони набирають косого положення спереду назад, а в міру наблі

Іження

 Д° крижів нерви, які

вої частини спинного моз- ку 

великої рогатої худоби: 1 - XIII 

міжреберний нерв; 2 і 3 — 

вентральні гілки І і II 

поперекових нервів; 4 - тверда 

мозкова оболонка (розітнута); 5 - 

корінці спинномозкових нервів; 6 

- мозковий конус; 7 - „кінський 

хвіст"; 8, 9 і 10 - кінцева нитка 

250

утворюються із корінців, йдуть майже паралельно конусу спинного мозку. Тут вони збираються в пучок, 
відомий  під  назвою  "кінський  хвіст"  (див.  рис.  82).  Дорсальні  нервові  корінці  чутливі,  а  вентральні  - 
рухові; від їх злиття, яке відбувається всередині хребетного каналу, утворюються спінальні нерви. Перед 
місцем злиття  кожен дорсальний  корінець  несе  спінальний ганглій. Після  утворення спінальний  нерв за 
допомогою  гілок  з'єднується  із  стовбуром  симпатичного  нерва,  це  з'єднання  проходить  поза  хребетним 
каналом. Гілки складаються із двох видів волокон: білих і сірих. Білі прегангліонарні волокна йдуть  від 
клітин,  які  закладені  в  бокових  стовпах  сірої  речовини  спинного  мозку,  залишають  мозок  разом  з 
вентральними  корінцями  і  направляються  потім  до  відповідного  вузла  симпатичного  стовбура.  Сірі, 
постгангліонарні  волокна,  які  йдуть  від  клітин  симпатичного  вузла  до  спинномозкового  нерва, 
направляються до органів разом з розгалуженням цього нерва. 

Для виконання різних способів спинномозкової анестезії мають значення дві вищезазначені порожнини, 

розташовані  в  хребетному  каналі:  субарахноїдальна  та  епідуральна.  В  останні  можна  ін'єктувати 
анестезувальний розчин і спричинити анестезію нервових корінців і нервів, які там проходять. 

Механізм розвитку анестезії 

Спинномозкове знеболювання, на думку деяких авторів, є різновидністю провідникової анестезії. Воно 

виконується  введенням  анестетика  в  субарахноїдальний  або  епідуральний  простір.  Анестетик  швидко 
поглинається нервовими корінцями, які позбавлені твердої мозкової оболонки, і блокує проведення по них 
як чутливих, так і рухових нервових імпульсів. 

У літературі субарахноїдальний вид анестезії називають по- різному: субдуральна, субарахноїдальна, 

люмбальна, рахі-анестезія. 

Анестетик,  введений  в  субдуральний  простір,  змішується  зі  спинномозковою  рідиною.  Насамперед 

відбувається депресія, механічне змішування спинномозкової рідини й розчину анестетика. Потім залежно 
від  відносної  густини  знеболювальної  речовини  він  переміщується  в  бік  грудного  відділу  або  хвоста. 
Нарешті, рідини різної відносної густини змішуються за законами дифузії та осмосу. 

Введений  розчин  анестетика  розповсюджується  в  усі  боки  від  місця  введення,  але  більше 

краніально й каудально! 

Залежно від місця введення можна отримати анестезію, різну за глибиною та розповсюдженням. Однак, 

найкращі результати з меншою кількістю ускладнень отримують при операціях на органах і тканинах, які 
знаходяться  каудальніше  від діафрагми, та на  тазових  кінцівках.  Анестетик,  введений  в  субдуральний 
простір, блокує провідність задніх і передніх нервових корінців, зумовлюючи втрату чутливості та 
параліч у відповідних зонах іннервації! 

Анестезія розвивається в такій послідовності: спочатку зникає відчуття болю, потім температура 

й  пізніше  -  тактильна  чутливість!  В  останню  чергу  зникають  м'язові  та  вісцеральні  відчуття!  Усі 
види  чутливості  відновлюються  в  зворотному  напрямку,  за  винятком  температурної,  яка 
відновлюється значно пізніше! Це слід враховувати в післяопераційному періоді! 

251

Моторні волокна більш резистентні до дії анестетиків, ніж чутливі, тому блокада їх настає дещо 

пізніше,  зумовлюючи  розвиток  в'ялого  рухового  паралічу  -  міорелаксацію,  яка  значно  полегшує 
виконання операції! 

Істотною особливістю спинномозкової анестезії є анестезія преган- гліозних симпатичних волокон, які 

знаходяться  в  складі  передніх  нервових  корінців.  Симпатичні  нерви  проводять  судинозвужувальні 
імпульси, які йдуть від вазомоторного центру до периферії. Розрив цих імпульсів призводить до паралічу 
вазомоторів  (вісцеральних  та  соматичних)  у  зоні  знеболювання.  При  цьому  розширюються  артеріоли  та 
знижується артеріальний  тиск.  При поширенні знеболювального розчину до рівня  відходження передніх 
корінців, симпатичні волокна яких формують черевні нерви, настає парез судин черевної порожнини, тазу, 
заочеревинного  простору  й  тазових  кінцівок,  який  спричинює  ортостатичний  перерозподіл  крові, 
зменшення її циркулюючого об'єму, значне зниження артеріального тиску. 

При  високій  анестезії  можливий  парез  дихальних  м'язів!  Не  рекомендується  операційне  поле 

перед ін'єкцією змазувати 5 %-ним спиртовим розчином йоду, тому що навіть його сліди, занесені в 
субарахноідальний простір, спричинюють асептичний арахноїдит! 

Абсолютними протипоказаннями до спинномозкової анестезії є запальні процеси в ділянці попереку; 

сколіоз  і  кіфоз,  туберкульозний  спондиліт;  захворювання  центральної  нервової  системи;  травматичний 
шок;  колапс;  серцево-судинні  захворювання.  Відносними  протипоказаннями  можуть  бути  септичний 
стан, кахексія тощо.