Файл: Вівчарство.docx

З метою визначення економічної ефективності організації великих чабанських бригад у м’ясо-вовновому вівчарстві стосовно до умов Лісостепової зони був проведений науково-господарський дослід працівниками НДІ тваринництва Лісостепу і Полісся. Для цього, виходячи з конкретних умов господарства, були організовані дві чабанські бригади: перша - дослідна, що складається з 7 чоловік, друга - контрольна, що складалася з 5 чоловік.

За першою (дослідною) бригадою були закріплені дві спарені отари овець по 750 голів у кожній, з них - одна отара вівцематок і одна отара ярок.

За другою бригадою, була закріплена одна отара вівцематок у кількості 750 голів. Отари вівцематок формувалися по методу аналогів з урахуванням живої ваги, віку, вовнової продуктивності і вгодованості тварин.¹

Значна різниця у виробництві м’яса по бригадах пояснюється не тільки тим, що його велику кількість в дослідній бригаді одержали за рахунок отари молодняку, але і тим, що тут вихід ягнят на 100 вівцематок більш високий, ніж у контрольній

Відомо, ще ріст, розвиток ягнят і збереження приплоду багато в чому залежить від правильного формування сакманів, кількість яких при зимовому ягнінні визначається, головним чином, наявністю приміщень. Оскільки в другий період окоту (у березні) отара молодняку протягом доби утримувалася в приміщенні, бригада мала можливість збільшити кількість сакманів за рахунок використання другого приміщення (тимчасового).

Основними показниками ефективності виробництва продукції вівчарства при різних розмірах чабанських бригад є продуктивність праці обслуговуючого персоналу. При фактичній продуктивності овець витрати праці на виробництво центнера вовни і центнера баранини в укрупненій бригаді майже в 2 рази були менші, ніж у звичайній. Велика різниця у витратах праці між бригадами спостерігалась також при обслуговуванні поголів’я. Так, якщо в звичайній чабанській бригаді на обслуговування однієї вівці витрачалося 19 люд/год. за рік, то в укрупненій - 12,3 люд/год. Так, якщо в звичайній чабанській бригаді на обслуговування однієї вівці витрачалося 19 люд/год. за рік, то в укрупненій - 12,3 люд/год.

Загальний вихід продукції (у грошовому виразі) на середньорічного чабана в укрупненій бригаді був вищий майже в 2 рази в порівнянні зі звичайною. Це пояснюється більш високою продуктивністю праці чабанів укрупненої бригади, що, у свою чергу, обумовлювалося більшим навантаженням поголів’я, що обслуговувалося.

Слід зазначити, що в укрупненій бригаді всі роботи по догляду за вівцями здійснювалися без залучання додаткової робочої сили (за винятком невеликої кількості сакманників). У той .же час у звичайній бригаді на обслуговування кожних 100 голів овець було витрачено додатково по 123 люд.-год. Кількість витрачених людино-год. за рахунок додаткових робітників у контрольній бригаді склало близько 7 % загальної кількості витрат праці бригади.

Значна різниця у виробництві продукції була не тільки в результаті укрупнення чабанської бригади і збільшення навантаження поголів’я, що обслуговується, вона обумовлена також більш високою продуктивністю тварин, закріплених за першою бригадою.

У результаті укрупнення чабанської бригади питома вага оплати праці на центнер вовни і м’яса знизилась відповідно на 24,4 і 26,2 % у порівнянні з другою бригадою. У той же час заробіток чабанів укрупненої (дослідної) бригади підвищився на 21,7 %.

Раціональна організація праці в укрупненій бригаді дозволила не тільки підвищити продуктивність праці, але і створити більш сприятливі умови роботи для чабанів.

Таким чином, в умовах підвищення рівня спеціалізації і концентрації вівчарства доцільно переходити на організацію укрупнених чабанських бригад. Більш сприятливі умови для організації укрупнених чабанських бригад складаються на півдні України, у степовій зоні, де рівень концентрації поголів’я овець вищий.

З метою організаційно-економічного обґрунтування системи ведення вівчарства чабанських бригад проводився науково-господарський дослід в інституті „Асканія-Нова”.¹Для проведення досліду була організована одна спеціалізована чабанська бригада в складі 9 чоловік, за якою закріпили поголів’я овець, необхідну техніку і приміщення. В дослідній бригаді, де застосовувалася механізація окремих виробничих процесів, навантаження на чабана зросло на 34 %. При цьому затрати праці на виробництво 1 ц продукції і на утримання 100 овець у цій бригаді помітно знизилися. Вихід продукції на 100 овець у дослідній отарі був меншим, ніж у звичайній. Пояснюється це тим, що обслуговувалися дослідною бригадою отари, які укомплектувалися за рахунок товарного поголів’я овець, що мають нижчу класність, у той час як всі інші отари овець комплектувалися тваринами високого класу (еліта і 1 класу).

Вихід продукції на 100 людино-годин в укрупненій бригаді був значно вищим. Так, в звичайній бригаді на 100 людино-год. виробництво вовни склало 255,2 кг, в дослідній - 320 кг, або на 25,5% більше. Продуктивність праці чабанів дослідної бригади вища на 16,7%. Отримані дані по бригадах співставили по однаковій продуктивності тварин. У цьому випадку вихід вовни і м’яса на 100 людино-годин у дослідній бригаді значно підвищився. Загальний вихід продукції (у грошовому виразі), що характеризує рівень продуктивності праці, в укрупненій механізованій бригаді був вищим на 35,6 %.

Значна економія була у затратах на оплату праці. Так ,на утримання 100 вівцематок в укрупненій механізованій бригаді витрати на оплату праці становили на 16,5% менше. У той же час середньомісячна зарплата одного чабана дослідної бригади була вищою на 11,8 %.

24. 4. Організація відтворення стада овець

Розширене відтворення поголів’я овець в Україні з одночасним зростанням продуктивності тварин с одним із основних завдань подальшого підвищення конкурентоспроможності галузі. Науково обґрунтоване відтворення стада включає: формування маточного поголів’я, обґрунтування структури і обороту стада, визначення термінів осіменіння і окотів, годівля і утримання поголів’я та ведення племінної роботи.

Формування маточного поголів’я. Термін використання вівцематок не повинен перевищувати 6 років, а в умовах промислових технологій — 5 років. Тварини старшого віку, а також по різних причинах непридатні до відтворення із стада виключаться, відгодовуються і реалізуються на м’ясо. Питома вага вибракування вівцематок повинна складати 18-20 % і замість вибракуваних в маточне поголів’я переводять 1,5 річних ярок.

Структура і оборот стада овець. В регіонах України, де більша частина кормів виробляється в польових сівозмінах (крім Полісся і Карпат), доцільно мати в тонкорунному вівчарстві високу (60-70%) питому вагу вівцематок, валухів – 10-15 % у зв’язку з тим, що в цих умовах різниця в затратах на їх утримання незначна, а вихід продукції вищий від вівцематок.

В регіонах із значними площами природних кормових угідь в тонкорунному вівчарстві доцільно питому вагу валухів доводити до 20 %, не дивлячись на те, що темпи відтворення стада в таких випадках будуть уповільнюватись. Реалізація поголів’я на м’ясо в більшій мірі зростає від вибракування основного поголів’я і в меншій - від реалізації молодняку. В умовах інтенсивного ведення тонкорунного вівчарства доцільне збільшення поголів’я маточного поголів’я і скорочення питомої ваги валухів при умові реалізації молодняку овець у віці до одного року. У напівтонкорунному вівчарстві питома вага маток в основному гурті повинна дорівнювати 65-70 %, що дозволяє отримувати більшу кількість молодняку для відгодівлі і реалізовувати його у віці 7-8 місяців.

В племінних господарствах тонкорунного і напівтонкорунного вівчарства структура стада залежить від віку молодняку, що реалізується: при реалізації у віці 8-10 міс. питома вага маток складатиме 60-65 %, при реалізації в 14-16 - місячному віці - 50-55 %.

В шубному вівчарстві в залежності від кількості і термінів ягніння питома вага вівцематок коливається від 60 до 70 %, валухів в цих господарствах вирощувати не доцільно.

В каракульоводських господарствах, в яких забивається 50-55 % ягнят, питома вага вівцематок при розширеному відтворенні стада із щорічним приростом 10-15 % складає 70-78 %, ремонтного молодняку - 25-28 %. В господарствах, в яких немає потреби збільшувати поголів’я, питому вагу вівцематок доцільно доводити до 80 %.

Для складання помісячних і річних оборотів стада вихідними матеріалами є: план реалізації поголів’я; наявність (фактична або очікувана) поголів’я по статево-вікових групах на початок року; план осіменіння вівцематок і ярок і терміни їх ягніння; надходження приплоду, надходження поголів’я зі сторони для поповнення маточного стада. Оборот стада складають окремо по поголів’ю овець з різною якістю.

При закінченні розрахунків оборотів стада підраховують валовий приріст, живу масу поголів’я по статево-вікових групах на кінець року та живу масу отриманого приплоду і реалізованого поголів’я.

Приріст живої маси поголів’я овець визначають із врахуванням середньодобового приросту та тривалості періоду.

Валовий настриг вовни планують, виходячи із чисельності поголів’я в розрізі статево-вікових груп, який визначають в масі немитої вовни і в перерахунку на чисте волокно, виходячи з показників попереднього року.

Терміни осіменіння і ягніння. Баранів-плідників починають використовувати для осіменіння у віці і -1,5 ріку при живій масі 35-45 кг, ярок - в такому ж віці при живій масі 25-30 кг. Норма навантаження маток при природному паруванні на барана-плідника - 35-40 голів, при ручному - 50-60, при штучному осіменінні - 500-700 гол.

При інтенсивному веденні вівчарства доцільно застосовувати циклічне осіменіння маток, мета якого полягає в тому, щоб окіт у всіх отарах проходив у короткі терміни і різниця у віці ягнят не перевищувала декілька днів. Організація циклічного осіменіння вівцематок можлива тільки на великих фермах з однорідною по якості вовною.

Перевага циклічного осіменіння вівцематок полягає в скороченні потреби в теплих вівчарнях для проведення скотів у кращому використанні приміщень і обладнання, в зниженні затрат праці в 1,5 – 2,5 рази та в зменшенні кількості баранів-плідників у структурі стада в 1,5 – 2 рази.

Найбільш відповідальним технологічним процесом у відтворенні стада є проведення ягніння, яке здійснюється у два терміни: зимовий і весняний. Зимовий проводять у січні – лютому, для чого готують теплі вівчарні, достатню кількість високоякісних кормів, підстилки та необхідний інвентар. Всі понесені витрати додатково окупляться більшою кількістю життєздатного молодняку (на 25-40 %), кращими продуктивними якостями (настриг вовни вищий на 25-30 %), а період відгодівлі молодняку скорочується до 6-7 - місячного віку.