ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.05.2025
Просмотров: 325
Скачиваний: 4
СОДЕРЖАНИЕ
Модуль кзн-02. Пр.О.04.03 Диференціальні рівняння зі сталими коефіцієнтами
Властивості лінійного диференціального оператора
Властивості розв’язків лінійного однорідного диференціального рівняння n–го порядку
Формула Остроградського – Ліувілля
в) використовуючи (5.9) можна показати
, (5.10)
де
– поліноми степеняn;
г)
при будь-якому
(дійсному або комплексному) справедлива
формула
. (5.11)
Формула
(5.11) доводиться шляхом представлення
і використання формули (5.8).
Означення 5.3. Комплексна функція
(5.12)
називається розв’язком однорідного диференціального рівняння (5.5), якщо
.
Комплексний
розв’язок (5.12) утворює два дійсних
розв’язки
(x),
(x).
Дійсно
L
(y(x)) = L (
(x)
+ i
(x))
= L(
(x))
+ iL(
(x))
= 0 .
Звідки
L(
(x))
= 0, L(
(x))
= 0.
Властивості розв’язків лінійного однорідного диференціального рівняння (5.5):
а)
Якщо
(x)
– розв’язок , тобто L(
)
0,
то y=c
(x),
де с
– довільна константа , теж розв’язок
диференціального рівняння (5.5)
L(с
)
= сL(
)
= 0;
б)
якщо
(x),
(x)
– розв’язки диференціального рівняння
(5.5) , то
у=
(x)+
(x)
теж розв’язок . Дійсно L
(
+
)
= L (
)+L
(
)
= 0;
в)
якщо
(x),
(x),
... ,
– розв’язки
диференціального рівняння (5.5), то їх
лінійна комбінація також є розв’язком
.
Приклад 5.2. Записати двопараметричне сімейство розв’язків диференціального рівняння
.
Розв'язання.
Очевидно, що
,
–
розв’язки, тоді
–
розв’язок.
Необхідні і достатні умови лінійної незалежності n розв’язків лінійного однорідного рівняння n – го порядку
Означення 5.4.
Функції
(x),
(x),
...,
називаються лінійно незалежними на (a,
b) , якщо між
ними не існує співвідношення виду
, (5.13)
де
,
... ,
– постійні числа не рівні нулю одночасно
. В противному випадку функції
називають лінійно залежними на (a,
b).
Для
двох функцій поняття лінійної незалежності
на (a,b)
зводиться до того, щоб відношення функцій
, (
)
не було постійним на (a,b).
Зауваження 5.1. Якщо одна із функцій на (a,b) тотожно дорівнює нулю, то ці функції лінійно залежні.
Приклад 5.3.
Функції
=1,
=x,
... ,
- лінійно незалежні на будь-якому
інтервалі (a,b)
.
Дійсно,
співвідношення
1+
x
+ ... +
x
=0
, в якому не
всі
дорівнюють нулю, не може виконуватися
для будь-якихx
, так як рівняння
(n-1) – го степеня має не більше (n-1) – го кореня.
Приклад 5.4.
Функції
,
– лінійно незалежні, так як співвідношення
,
де
не рівні одночасно нулю, виконуються
не більше ніж в одній точці. Це випливає
з
=
.
Приклад 5.5.
Функції
=sin
x
,
=cos
x
,
=1
– лінійно залежні на
, так як для будь-якогох
справджується
співвідношення
sin
x
+ cos
x
– 1 = 0 .
Розглянемо необхідні умови лінійної залежності n функцій .
Теорема 5.1.
Якщо функції
(x),
(x),
... ,
– лінійно залежні на (a,b),
то їх вронскіан W
(x) тотожно
дорівнює нулю на (a,b)
. Тут
W(x)
=
.
(5.14)
Доведення. Згідно умови теореми
![]()
(x)
+
![]()
(x)
+ ... +![]()
![]()
0
, a < x < b,
де не всі
одночасно рівні нулю . Нехай
, тоді
. (5.15)
Диференціюємо (5.15) (n-1) раз і підставляємо в (5.14)
. (5.16)
Розкладаючи визначник (5.16) на суму визначників, будемо мати в кожному з них два однакові стовпці, тому всі визначники будуть рівні нулю і отже
W
(x)
0
, a < x < b.
Теорема доведена.
Нехай
кожна з функцій
(x),
(x),
... ,
– розв’язок диференціального рівняння
(5.5). Тоді необхідні і достатні умови
лінійної незалежності цих розв’язків
даються теоремою 5.1 і наступною теоремою.
Теорема 5.2.
Якщо функції
(x),
(x),
... ,
– суть лінійно незалежні розв’язки
диференціального рівняння (5.5), всі
коефіцієнти якого неперервні на (a,b)
, то вронскіан цих розв’язків W
не дорівнює нулю в жодній точці інтервалу
(a,b).
Доведення.
Припустимо протилежне , що в точці
(a,b)
.
Складемо систему рівнянь
. (5.17)
Так
як визначник системи (5.17)
,
то вона має ненульовий розв’язок
.
Розглянемо функцію
y
=
, (5.18)
яка є розв’язком диференціального рівняння (5.5).
Система
(5.17) показує , що в точці
розв’язок (5.18) перетворюється в нуль
разом із своїми похідними до(n-1)
–го порядку . В силу теореми існування
і єдиності це значить , що має місце
тотожність
y(x)=
,a < x < b,
де
не всі
дорівнюють нулю . Останнє означає , що
розв’язки
– лінійно залежні на (a,b).
Це протиріччя і доводить теорему.