Файл: Бух.учет в бюдж.организациях.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 26.11.2019

Просмотров: 2611

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.


Вартість спецмайна на момент його надходження до сфери управління силових міністерств визначається за закупівельною ціною або за ціною, зазначеною в укладених на його виготовлення угодах.

Вартість майна, на яке немає цін (як правило, це спецмайно старих зразків), визначається за чинною методикою визначення залишкової вартості, згідно з якою спершу визначають його первісну вартість (ціну придбання індекс зміни оптових цін), а також сукупний коефіцієнт зносу. Останній показник складається з множення коефіцієнтів умов зберігання, коефіцієнта експлуатації, коефіцієнта витрат ресурсу, коефіцієнта категорійності (якісного стану) та інших коефіцієнтів.

Спецмайно надходить до військових частин, як правило, шляхом централізованого постачання згідно із нормами забезпечення за нарядами постачальних управлінь. При цьому приймання спец­майна може здійснюватися:

від органів транспорту;

на базах, складах, арсеналах силових міністерств і постачаль­ників;

безпосередньо у військових частинах.

Приймання спецмайна здійснює комісія, члени якої, за необхідності, повинні мати допуск за встановленою формою, на підставі супровідних документів, актів, нарядів. Відпуск спецмайна зі складів оформлюється накладними, відомостями, атестатами.

Облік наявності та руху спецмайна організується за місцем зберігання і використання (на складах, у підрозділах), а також у відповідних службах та фінансово-економічному органі.

Те спецмайно, яке за своїми характеристиками може кваліфікуватися як необоротні активи, обліковується в інвентарних картках форми № 03-6 (бюджет), № 03-9 (бюджет). Інше спец­майно, яке за своїми характеристиками подібне до запасів, облі­ковується у книгах кількісно-сумарного обліку.

Синтетичний облік спецмайна ведуть на позабалансовому рахунку № 010 «Озброєння, військова техніка та майно спеціального призначення» в меморіальному ордері № 16 «Накопичувальна відомість позабалансового обліку» без застосування ме­тоду подвійного запису.

Робота, пов’язана з цими операціями, передусім зводиться до визначення залишкової вартості майна, що пропонується до відчуження й реалізації, і проведення його дооцінювання чи уцінювання у випадках, коли залишкова вартість майна, за даними бухгалтерського обліку, менша чи більша, ніж його залишкова вартість за даними відомості визначення залишкової вартості відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Кошти, отримані від реалізації військового майна, надходять на реєстраційні рахунки головних розпорядників коштів, які надсилають розпорядникам коштів нижчого рівня повідомлення про реалізацію військового майна, виконання умов договору із пропозицією про списання з обліку дебіторської заборгованості отримувача майна, яка обліковується на позабалансовому рахунку № 010/1 «Військове майно, передане для відчуження та реалізації». Військове майно може реалізовуватися в обмін на житло.
















Тема 7. Облік виробничих витрат


Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:


1. Облік витрат на науково-дослідні роботи за договорами.

2. Облік витрат і продукції виробничих майстерень.

3. Облік витрат і продукції підсобних сільських господарств.

4. Облік витрат і калькулювання послуг бюджетних установ.


Вивчаючи питання обліку витрат на науково-дослідні роботи (НДР), слід насамперед звернути увагу на особливості наукового виробництва, які впливають на методику та організацію обліку. До них належать:

невизначеність, імовірний характер отриманого результату. Ця риса означає відсутність прямого зв’язку між витратами ресурсів і результатами. Однакові витрати можуть привести до зовсім різних результатів. Можливе отримання негативного результату;

творчий характер праці, роль особистого чинника, непередбачуваність творчих досліджень;

нематеріальність, інформаційний характер продукції. Результатом цього є невідчужуваність, складність вимірювання результату діяльності, що ускладнює оцінювання як роботи, так і працівника. Уявлення щодо нематеріальності наукової продукції не суперечить тому, що ця інформація передбачає наявність матеріального носія і не втрачає своєї інформаційної сутності;

неповторність — науковий пошук завжди спрямований на отримання нових результатів. На відміну від матеріального вироб­ництва, де кожна одиниця продукції здебільшого повторює попередню, а дотримання стандартів є обов’язковим, у науці не може створюватися результат, уже отриманий раніше;

циклічність — кожна НДР є разовим процесом. Цикл може бути достатньо тривалим, що зумовлює часовий розрив між витратами ресурсів і отриманням результатів. Упродовж циклу продукція, як правило, не може видаватися й використовуватися частинами;

у науці частка живої праці набагато більша, ніж у більшості галузей матеріального виробництва. Це дістає відображення у питомій вазі заробітної плати;

предметами праці є об’єкти дослідження і вже нагромаджені знання, які зазнають впливу так само, як і в матеріальному виробництві, але в науковому виробництві вони виступають не як сировина для подальшого перетворення її на матеріальний продукт, а як джерело інформації про результати впливу на нього.

Ці та інші особливості наукового виробництва є базовими під час побудови обліку витрат на НДР за договорами із замов­никами.

Основними статтями вит­рат, за якими здійснюють планування, облік і калькулювання собівартості НДР, є:

витрати на оплату праці;

нарахування на заробітну плату;

матеріали;

паливо і опалення для науково-виробничих цілей;

витрати на наукові відрядження;

спецобладнання для наукових (експериментальних) робіт;

витрати на оплату робіт сторонніх організацій;

інші прямі витрати;

накладні витрати.

Має свої особливості порядок списання витрат на оплату праці на відповідні теми пропорційно кількості людино-днів, відпрацьованих співробітниками за темами.


За статтею «Спецобладнання для наукових (експерименталь­них) робіт» обліковують витрати на придбання чи виготовлення устаткування, інструментів, приладів та інших пристроїв, передбачених кошторисом для виконання окремих тем.

Устаткування, яке надійшло, до моменту передавання його в наукові підрозділи обліковується на складі.

Якщо спеціальне обладнання за умовою договору (чи письмової згоди замовника) не передається замовникові, то після завершення теми воно інвентаризується, оцінюється за ціною можливого використання й оприбутковується у складі оборотних активів чи запасів.

При цьому на вартість оприбуткованого спецустаткування витрати на виконання НДР не зменшуються.

Мають певні особливості також склад накладних витрат і порядок їх списання на окремі теми.

Облік витрат на виробництво в наукових установах організується на основі позамовного методу. Об’єктом обліку витрат і калькулювання виступає науково-дослідна тема (замовлення, експедиція), яка виконується за договором із замовником.

Для обліку витрат на виробництво НДР і розрахунків із замов­никами призначені рахунки різних класів, кожен із яких має свою побудову та призначення, яке реалізується в назві рахунка:

пасивний субрахунок № 351 «Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи»;

активний субрахунок № 634 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті»;

активний субрахунок № 635 «Розрахунки із залученими співвиконавцями для виконання робіт за господарськими договорами»;

активно-пасивний субрахунок № 723 «Реалізація науково-дослідних робіт за договорами»;

активний субрахунок № 823 «Витрати на науково-дослідні роботи за договорами»;

активний субрахунок № 826 «Витрати до розподілу».

Найретельніше слід опрацювати побудову та призначення двох останніх субрахунків.

У Д823 «Витрати на НДР за договорами» впродовж місяця відносять усі прямі витрати, а наприкінці місяця — ще й накладні, які попередньо збираються на субрахунку № 826 «Витрати до розподілу».

З К823 списують витрати за завершеними, зданими замовникові та оплаченими роботами.

Накладні витрати щомісячно списують на витрати конкретних тем пропорційно обсягам витрат на оплату праці основних виконавців.

Витрати за незавершеними темами до повного їх завершення
і здачі замовникам обчислюють у складі незавершеного виробництва.

Основні бухгалтерські проведення з обліку витрат на НДР за договорами наведено в табл. 2.25.

Таблиця 2.25

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ
З ОБЛІКУ ВИТРАТ НА НДР

Зміст операцій

Д

К

1

Нараховано заробітну плату:

виконавцям НДР

адміністративно-управлінському та обслуговуючому персоналу

823
826

661
661

2

Нарахування ЄСВ до ПФУ на фонд оплати праці:

виконавцям НДР

адміністративно-управлінському та обслуговуючому персоналу


823
826


651
651

3

Передано зі складу до наукових підрозділів матеріали для виконання НДР

823

231

4

Передано зі складу матеріали тривалого використання науковим підрозділам для виконання НДР

Водночас робиться інший запис


118

801, 802


231

401

5

Передано спеціальне обладнання зі складу в наукові підрозділи для виконання НДР

Водночас робиться інший запис


823
02


203

6

Прийнято виконані роботи від співвиконавців

823

635

7

Повернуто на склад невикористані матеріали

231

823

8

Списано і розподілено між темами накладні витрати на виробництво НДР

823

826



Аналітичний облік витрат на НДР за договорами із замовниками ведеться в картках обліку фактичних витрат на проведення НДР у розрізі встановлених статей калькуляції.

Схему обліку витрат на виробництво НДР наведено на рис. 2.22.


Рис. 2.22. Схема обліку витрат на виробництво НДР

Розглядаючи питання обліку розрахунків із замовниками та співвиконавцями за виконані НДР, слід мати на увазі, що розрахунки із замов­никами за НДР можуть здійснюватися поетапно та за цілком завершені роботи, що відображається в системі бухгалтерських рахунків.

Після списання фактичних витрат і здійснення розрахунків із замовниками за даними субрахунка № 723 визначають фінансовий результат від реалізації виконаних робіт шляхом зіставлення сум, виручених від реалізації НДР (К723), і фактичних витрат на її виконання (Д723). Результат, отриманий від реалізації НДР, списується відповідно в дебет чи кредит субрахунка № 432 «Результати виконання кошторису за спеціальним фондами» (табл. 2.26).

Таблиця 2.26

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ
З ОБЛІКУ РЕАЛІЗАЦІЇ НДР І РОЗРАХУНКІВ ІЗ ЗАМОВНИКАМИ

Зміст операцій

Д

К

1

Отримано аванс від замовника на виконання НДР

323

351

2

Здано замовникові НДР на підставі акта здачі-прий­няття виконаної науково-технічної продукції

634

723

3

Зараховано проведені замовником авансові платежі

351

634

4

Отримано від замовника кошти в остаточний розрахунок

323

634

5

Списано фактичну вартість НДР

723

823

6

Визначено результат від реалізації НДР

на суму прибутку

на суму збитку


723
423


432
723

Якщо в процесі виконання робіт за темою встановлено перевищення фактичних витрат над вартістю, передбаченою договором, проводиться аналіз причин, які зумовили відхилення.

У разі, якщо вказане перевищення виникло через причини, які не залежать від виконавця, договірна вартість робіт за темою перевіряється ще раз із представником замовника і за його згоди може бути переглянута під час кінцевого прийняття робіт.

Виробничі (навчальні) майстерні при бюджетних установах є їхніми структурними підрозділами і виконують функції із трудової підготовки, трудової терапії контингенту майбутніх фахівців, хворих. Продукція, яка виготовляється виробничими (навчальними) майстернями, використовується самими бюджетними уста­новами, а також і може реалізовуватися за певних умов. У Плані рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ для витрат і продукції виробничих майстерень передбачено такі рахунки:

№ 241 «Вироби виробничих (навчальних) майстерень»;

№ 721 «Реалізація виробів виробничих (навчальних) майстерень»;

№ 821 «Витрати виробничих (навчальних) майстерень»;


№ 826 «Витрати до розподілу».

Об’єктами обліку витрат є центри їх виникнення (дільниці, відділи). Об’єктами калькулювання виступає партія однорідних виробів, а калькуляційною одиницею — одиниця продукції чи виріб.

Основні бухгалтерські проведення з обліку витрат і продукції виробничих (навчальних) майстерень наведено у табл. 2.27.

Аналітичний облік витрат ведуть за видами виробів (партіями) і за статтями витрат у багатографних картках форми № 283.

Бюджетні установи можуть мати свої підсобні сільські господарства, які частково забезпечують зазначені установи сільськогосподарською продукцією, а решту реалізують на сторону. Виробничі витрати цих господарств обліковують окремо за галузями сільськогосподарського виробництва — рослинництва і тваринництва. За галуззю рослинництва обліковують окремо витрати з овочівництва, садівництва тощо, а в разі потреби — за окремими культурами. За галуззю тваринництва обліковують окремо витрати з утримання великої рогатої худоби, птиці, молодняка тварин, вівчарства, свинарства, конярства тощо.


Таблиця 2.27

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОБЛІКУ ВИТРАТ
І ПРОДУКЦІЇ ВИРОБНИЧИХ (НАВЧАЛЬНИХ) МАЙСТЕРЕНЬ

Зміст операцій

Д

К

1

Нараховано заробітну плату:

виробничим робітникам

адміністративно-обслуговуючому персоналу

821
826

661
661

2

Нарахован ЄСВ до ПФУ на фонд сплати праці:

виробничих робітників

адміністративно-господарського персоналу


821
826


651
651

3

Видано зі складу матеріали на виробництво продукції

821

234,235
238, 239

4

Списано на витрати виробництва вартість енергоносіїв

821

675

5

Списано та розподілено накладні витрати

821

826

6

Оприбутковано готові вироби, що передані на склад установи

241

821

7

Пред’явлено рахунки замовникам за виготовлені вироби

633

721

8

Отримано кошти від реалізації продукції виробничих майстерень

232

633

9

Визначено результат від реалізації продукції виробничих майстерень

721

432

Слід зазначити, що сільськогосподарське виробництво має низку особливостей, які впливають на побудову обліку витрат і методику калькулювання собівартості сільськогосподарської продукції:

сезонний характер виробництва;

вплив погодних чинників;

отримання від виробництва основної та побічної продукції;

необхідність калькулювання собівартості продукції у певній послідовності — спочатку продукції землеробства, а потім — тваринництва.

Для відображення операцій із виробництва сільськогосподарської продукції призначені субрахунки:

№ 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»;

№ 251 «Продукція підсобних (навчальних) сільських господарств»;