Файл: навчально-метод. посібник 3 курс 2011.doc

При розгляді справи суду доводилося неодноразово відкладати судовий розгляд з таких підстав: першого разу – для вступу в справу представника, оскільки позивач заявив клопотання про те, що хоче вести справу через представника – адвоката Іванова Б.С.; вдруге – коли належним чином повідомлений позивач не з’явився в судове засідання і не надав відомостей про причини неявки, хоча представник позивача з’явився в судове засідання; втретє – належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання, але від нього надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні; четвертий раз суд від-клав справу тому, що не з’явився належним чином повідомлений відповідач і від нього не надійшло відомостей про причини неявки; вп’яте – суд відклав розгляд справи у зв’язку із необхідністю подання нових доказів позивачем.

Який строк розгляду справи судом встановлений ЦПК? Чи в усіх випадках було достатньо підстав для відкладення роз-гляду справи? У чому відмінність відкладення розгляду справи від оголошення перерви в розгляді справи?

96. Марченко С.Т. пред’явила до суду позов про розірвання договору довічного утримання, який уклала з Капусті-ним О.І. За умовами договору останній зобов’язаний довічно утримувати Марченко С.Т., яка у свою чергу передає йому у власність свою квартиру. Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що відповідач порушував умови договору: залишав її без догляду, відмовлявся допомагати у веденні домашнього господарства, погрожував виселити її “на вулицю”. У ході розгляду справи в судове засідання було надане свідоцтво про смерть позивачки Марченко С.Т. Крім цього, до суду надійшла заява від Колодової А.М. про те, що вона є дочкою позивачки, що підтверджено довідкою органу РАЦС, і має намір оформити право на спадщину та вступити у справу.

Чи є в даному випадку підстави для зупинення провадження у справі? Чи може суддя постановити ухвалу про закриття провадження в цій справі?

97. 29 червня 2011 р. Пономаренко В.С. звернулася до суду з позовом до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. При розгляді справи в судовому засіданні було встановлено, що рішенням суду від 27 квітня 2011 р. Пономаренко В.С. поновлено на роботі у відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Дзержинському районі м. Харкова на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку. Однак відповідач рішення суду фактично не виконав, вчиняв дії щодо недопущення її до роботи, через що вона морально страждала, нервувалася, оскільки кожен день ходила на роботу, але заробітна плата їй не виплачувалась. З 25 травня по 25 червня 2011 р. позивачка знаходилась на лікуванні, що пов’язує з неправомірними діями відповідача щодо неї, крім того листок непрацездатності у неї також не прийняли і не оплатили. Позивачка просила стягнути на її користь заробітну плату з 27 квітня до 29 червня 2011 р., а також відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 6000 грн.

На підставі наведеного Дзержинський районний суд
м. Харкова постановив ухвалу про закриття провадження по даній справі, посилаючись на те, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Обґрунтуйте свою думку щодо законності ухвали суду.

98. 24 листопада 2011 р. Попова К.З. звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Дружба” про відшкодування моральної шкоди. У позові вона посилалась на те, що 4 березня 2011 р. відповідач і її батько Дмитрієв С.З. уклали договір оренди належної останньому земельної частки. Строк дії договору закінчився, а розрахунок за оренду відповідач не зробив. За дорученням батька вона має право вияснити всі питання щодо виконання цього договору. Попова К.З. просила стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 30 000 грн та 5000 грн – відшкодування моральної шкоди. У судовому розгляді було з’ясовано, що Дмитрієв С.З. є суб’єктом підприємницької діяльності. Первомайський міськрайонний суд Харківської області своєю ухвалою закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК така справа не підлягає роз-гляду в порядку цивільного судочинства.

Чи законні дії суду? Обґрунтуйте відповідь. Які підстави закриття провадження по справі?

99. У вересні 2010 р. Захаров Л.П. звернувся до суду з позовом до Гонтарева Д.Х. про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою. При розгляді справи Орджонікідзівським районним судом
м. Харкова 21 жовтня 2010 р. позовну заяву було залишено без розгляду. У своїй ухвалі суд посилався на п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК, зазначаючи, що позивачем не дотримані вимоги статей 119, 120 ЦПК, а саме не надані копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб та не сплачений судовий збір; ці недоліки не усунуті у строк, що надавався судом.

Чи законна ухвала суду? Назвіть підстави залишення заяви без розгляду.

100. ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернігівської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів ТОВ “Інтрансавтострой” – Горова О.Г. та приватного автотранспортного підприємства солідарно 599785,45 грн суми боргу за кредитним договором, а також 17000 грн сплаченого судового збору та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду. Після завершення судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати для постановлення рішення. Під час ухвалення судового рішення у суду виникла потреба з’ясувати повноваження поручителів позичальника – Горова О.Г. та приватного автотранспортного підприємства.

Як повинен діяти суд у наведеній ситуації?

101. Київський районний суд м. Харкова розглядав справу про захист честі, гідності та ділової репутації за позовом Федорова В.П. до теле-радіо компанії “N”. Після розгляду справи відповідач звернувся до секретаря судового засідання із проханням скопіювати запис судового засідання, на що секретар відповів, що копіювання може здійснюватися лише за ухвалою суду. Крім того, до судді звернувся свідок із вимогою внести виправлення до журналу судового засідання, оскільки в ньому не зазначено, що він давав показання.

Який порядок ознайомлення, копіювання і роздрукування технічного запису судового засідання? У якому порядку розглядаються зауваження щодо журналу судового засідання? Чи може свідок звернутися із такими зауваженнями?

Тема 20. Рішення суду першої інстанції

Питання для обговорення

1. Поняття і види судових рішень.

2. Законна сила судового рішення.

3. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.

4. Зміст судового рішення.

5. Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.

6. Ухвали суду першої інстанції.

Завдання

102. У березні 2010 р. Коробко С.О. звернувся до суду з позовом до Коробко С.М., третя особа – виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління, про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням. На обґрунтування позовних вимог він зазначив, що з квітня 2006 р. проживає та прописаний у квартирі в м. Черкасах, яка належала його бабусі, котра померла 2 серпня 2009 р. Відповідач, його дядько, проживав у цій квартирі до 2007 р., але згодом одружився й став проживати за іншою адресою і більше не користувався спірним житлом без поважних причин.

Соснівський районний суд м. Черкас рішенням від
21 квітня 2010 р. у задоволенні позову відмовив, а Апеляційний суд Черкаської області рішенням від 6 липня 2010 р. зазначене судове рішення скасував і ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України скасувала рішення апеляційного суду і залишила в силі рішення районного суду з таких підстав.

У матеріалах справи наявна довідка управління від
11 березня 2010 р. про те, що в спірній квартирі зареєстровано дві особи: відповідач у справі – наймач Коробко С.М. і позивач – піднаймач Коробко С.О.

Згідно зі ст. 71 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду й постановляючи нове – про задоволення вимог Коробка С.О., виходив з того, що відповідач не проживає у спірній квартирі з 2007 р., а проживає за іншою адресою разом із дружиною.

Проаналізуйте рішення щодо його законності й обгрунтованості.

103. У грудні 2009 р. Проценко звернувся до суду з позовом до Ковтуна про стягнення подвійної суми завдатку, мотивуючи позовні вимоги тим, що на підтвердження свого наміру купити у відповідачки квартиру в м. Севастополі 10 грудня 1998 р. він уклав з нею нотаріально посвідчену угоду про завдаток та передав їй як завдаток 3 тис. 427 грн (сума, еквівалентна 1 тис. доларів США). За умовами цієї угоди Проценко для забезпечення договору купівлі-продажу квартири, який мав бути укладений не пізніше 30 квітня 2006 р. Однак договір купівлі-продажу не був укладений з вини Ковтуна, оскільки квартира перебувала під заставою в “Укрсоцбанку” та на неї суд наклав арешт. Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. 660 грн та 3 тис. грн – на відшкодування моральної шкоди.

Ленінський районний суд м. Севастополя рішенням від 30 січня 2010 р., яке залишив без зміни Апеляційний суд м. Севастополя ухвалою від 9 вересня 2010 р., позов Проценка задовольнив частково і ухвалив: “стягнути з Ковтуна на користь позивача подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. 660 грн, 160 грн витрат з оплати судового збору та 8 грн державного мита в дохід держави. У задоволені решти позовних вимог суд відмовив”.

Яким вимогам повинно відповідати судове рішення? Дайте аналіз ухваленому рішенню. Складіть резолютивну частину рішення суду.

104. У березні 2009 р. Євсюков звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Ведути Березівського р-ну Одеської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. На обґрунтування позову Євсюков послався на те, що 24 лютого 2007 р. він отримав державний акт на право приватної власності на землю, а 28 лютого звернувся з письмовою заявою до відповідача про розірвання договору оренди, оскільки вирішив організувати власне господарство. Незважаючи на те, що він завчасно попередив відповідача про розірвання зазначеного договору оренди, той відмовив йому в поверненні земельної ділянки і продовжує користуватися земельним паєм, таким чином порушуючи його права як власника. У зв’язку з цим Євсюков просив суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та повернути належний йому земельний пай.

Березівський районний суд Одеської області рішенням від 15 травня 2002 р. в задоволенні позову відмовив.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області рішенням від 13 серпня 2009 р. рішення суду першої інстанції скасувала, задовольнивши позов. Ухвалено зобов’язати ТОВ усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 3,16 га в межах згідно з планом, розташованою на території Ставківської сільської ради, та повернути її власникові – Євсюкову.

Яке із зазначених рішень відповідає вимогам закону? Обґрунтуйте свою позицію щодо вирішення цієї справи.

105. У червні 2010 р. Ярченко Іван Петрович звернувся до Любомлянського районного суду Волинської області з позовом до Сікоренко Ольги Іванівни і Сікоренка Анатолія Кириловича про усунення перешкод у користуванні квартирою № 4 по
вул. Шкільній у м. Любомлянську шляхом їх виселення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що набув право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 15 лютого 2010 р. із Сікоренко О.І. Цього ж дня позивач написав розписку, зі змісту якої видно, що він зобов’язався у випадку повернення йому грошей до 15 травня 2010 р. здійснити зворотне відчуження спірної квартири на користь Сікоренка А.К. Згідно з умовами вказаного договору відповідачі до 15 травня 2010 р. повинні були звільнити квартиру від свого майна, виписатися з неї й оплатити комунальні послуги, проте вказаних умов не виконали.

Під час розгляду справи відповідачка Сікоренко О.І. звернулася до суду із зустрічним позовом до позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири. Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідачка посилалася на те, що договір купівлі-продажу було укладено з метою приховати іншу угоду – договір застави. Договір купівлі-продажу вона уклала на прохання свого сина Сікоренка А.К., який є власником приватного підприємства “Сад”, що мало кредитні зобов’язання перед “Укрсоцбанком”. Позивач Ярченко І.П. надав приватному підприємству позику для погашення кредитного боргу під-приємства. Вказану суму позики, яка разом з іншими витратами становила 12 тис. доларів США, Сікоренко А.К. зобов’язувався повернути до 15 травня 2010 р. З метою забезпечення повернення йому грошових коштів позивач запропонував переоформити на нього право власності на квартиру, що й було зроблено. При цьому грошей вона не отримувала, оскільки вони були перераховані на рахунок приватного підприємства.

Складіть рішення у цій справі

106. У березні 2007 р. Кузьменко Марія Григорівна звернулася до суду із позовом до Давидова Миколи Гнатовича про відшкодування витрат на будівництво будинку.

Позивачка посилалася на те, що її матері, Кузьменко Ларисі Кирилівні, на праві власності належав житловий будинок у с. Хотинь Рівненського р-ну Рівненської області, який знаходився в непридатному для проживання стані. Оскільки остання була пенсіонеркою і грошей для його відновлення не мала, тому вони домовилися, що Кузьменко М.Г. відремонтує будинок за власні кошти, а Кузьменко Л.К. передасть його їй у власність. На ремонт, який тривав протягом травня – листопада 1998 р., позивачка витратила значні кошти. 19 липня 1999 р. Кузьменко Л.К. склала заповіт на все належне їй майно на ім’я Кузьменко М.Г., а в січні 2005 р. склала новий заповіт – на користь Давидова М.Г., про що позивачці стало відомо після смерті матері у квітні 2005 р.