ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.07.2020
Просмотров: 906
Скачиваний: 3
Б. У ході оперативно-розшукових заходів було затримано П., К. і Д. Слідством встановлено, що П., 1980 р.н., раніше був засуджений за злочини, передбачені ст. 309 КК України. Після звіль-нення з місць позбавлення волі він продав свою квартиру і на отримані кошти організував виготовлення і переробку наркотичної сировини. К. і Д. були також раніше судимі. Пересуваючись по території Харківської обл., скуповували ацетильований опій у осіб циганської національності, після чого доставляли його П. Останній, у свою чергу, збував сировину особам, не встановленим слідством. Під час оперативно-розшукових заходів проведено три оперативні закупки наркотичної речовини, у результаті яких було вилучено 32 мл ацетильованого опію.
В. Троє мешканців м. Харкова (двоє були приватними підприємцями, один ніде не працював і не навчався) дали оголошення в рекламних газетах про набір дівчат віком від 18 до 25 років на роботу танцівницями й офіціантками до Туреччини. П’ятьом дівчатам, які відгукнулися на них, організатор В. із захопленням розповів про переваги роботи за кордоном. Його спільники С. і З. через знайомих у туристичній фірмі оформили необхідні папери і позичили частково гроші на квитки. Через два місяці дівчата вже були в Туреччині. Турок, який зустрів їх в аеропорту, відвіз українок у похмуре місце, назвавши його “агентством працевлаштування”. Жінка, яка відрекомендувалась агентом, попросила паспорти дівчат для легальної реєстрації. Коли дівчата віддали паспорти, вона зникла. Цю жінку дівчата більше не бачили. Замість бару і клубу українки потрапили до публічного будинку. “Спочатку ми категорично відмовлялися, вирішили не піддаватися на погрози, незнайомі люди нагадали, що ми повинні повернути гроші за придбані квитки. Нас почали бити, не давали їсти, двом дівчатам, які особливо опиралися, кололи наркотики”. Пригнічені, “зламані” дівчата почали виконувати свої “обов’язки”. Одного разу, коли українок перевозили в інше місце, одна з них змогла втекти і зателефонувати додому. Після втручання правоохоронних органів України і Туреччини, проведення спільних операцій решта українських громадянок була знайдена й повернена на Батьківщину.
Визначте, до якого рівня організованої злочинності належать дії учасників організованих груп і злочинних організацій за ступенем організованості, територіальною поширеністю, спрямованістю злочинної діяльності.
74. Розкрийте повноваження суб’єктів запобігання організованій злочинності, використовуючи Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.
75. У чому полягає взаємозв’язок і взаємообумовленість організованої злочинності й корупції?
76. Яким чином організовані групи і злочинні організації використовують прибутки, отримані в результаті злочинних дій? Запропонуйте заходи спеціально-кримінологічного запобігання “відмиванню” грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
77. Назвіть основні напрямки запобігання організованій злочинності.
Тема 14. Кримінологічна характеристика і запобігання
економічній злочинності
(Для самостійного вивчення)
План
1. Поняття, ознаки і види економічної злочинності. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
2. Кримінологічна характеристика особи економічного злочинця.
3. Детермінація економічної злочинності.
4. Запобігання економічній злочинності.
Тема 15. Кримінологічна характеристика і запобігання
корисливим злочинам
(Для самостійного вивчення)
План
1. Рівень, структура і динаміка корисливих і корисливо-насильницьких посягань на власність.
2. Особа злодія, грабіжника, розбійника, шахрая, рекетира.
3. Причини й умови корисливих злочинів.
4. Запобігання корисливим злочинам.
З КРИМІНОЛОГІЇ
Абсолютні показники злочинності – абсолютні числа, що визначають розміри, обсяги й рівні кримінологічних явищ, а в остаточному підсумку такі, що характеризують загальну величину досліджуваної сукупності: кількість зареєстрованих злочинів, осіб, що їх вчинили, засуджених, кримінальних справ, ціну злочинності та ін. Вони є підсумковими та узагальнюючими показниками, але для більш поглибленої характеристики кримінологічних явищ і процесів їх слід доповнювати відносними, середніми величинами, індексами тощо.
Автобіографічний метод – аналіз вільно написаних або формалізованих автобіографій, щоденників, листів з метою вивчення особистості злочинця та умов його несприятливого морально-психологічного формування.
Агресія – психічний стан індивідуума, групи людей, що виражається в діях, які наносять фізичну або психічну шкоду оточуючим людям. Супроводжується гнівом, ворожістю, ненавистю, деструктивною поведінкою. Розрізняють цілеспрямовану, імпульсивну й афективну агресивність. Стійка установка на агресивну поведінку може бути провідною рисою особистості й обумовлювати вчинення насильницьких злочинів.
Адаптація соціальна – процес пристосування індивідуума до змінених умов життєдіяльності після розриву із колишніми соціально корисними зв’язками. Розрив соціальних зв’язків може бути обумовлений перебуванням в місцях позбавлення волі, примусовим лікуванням від алкоголізму й наркоманії, бродяжництвом тощо.
Адміністративний нагляд – профілактичний захід, що застосовується до визначеної законом категорії осіб, які відбули покарання в місцях позбавлення волі, з метою контролю за їх поведінкою, запобігання вчиненню ними нових злочинів і забезпечення законослухняної поведінки.
Аналіз документів – метод кримінологічного дослідження, заснований на вивченні предметів – носіїв інформації. У кримінології використовуються не тільки офіційні документи (кримінальні справи, особисті справи засуджених, статистичні картки), але й носії неофіційного характеру (фотографії, відеозаписи, листи, рукописи, щоденники).
Аналіз кримінологічний – процес вивчення, зіставлення, порівняння статистичних даних і даних, отриманих у результаті вибіркових кримінологічних досліджень, з реальними криміногенними процесами в суспільстві з метою встановлення закономірностей і тенденцій у розвитку злочинності й розробки заходів по її попередженню.
Анкетування – різновид усного опитування, призначеного для вивчення суспільної думки про злочинність, її причини і умови, заходи попередження. Способи проведення такі: через пресу (анкети публікуються на сторінках друкованих ЗМІ); через пошту (анкети опитуваним направляються поштою); роздавальний (анкети роздають опитуваним особам в аудиторії для заповнення).
Аномія – термін, уведений в науковий обіг Е. Дюркгеймом, який позначає стан людини, свідомо викликаний безвихідністю й неможливістю досягнення мети й задоволення потреб законним шляхом у зв’язку із соціальною дезорганізацією суспільства, суперечливістю його моральних установок. Аномічна особа відрізняється насамперед соціальною безвідповідальністю.
Антигромадська установка особи – сукупність поглядів, ідей, уявлень, моральних орієнтирів, у яких виражається протиставлення інтересів і потреб конкретної особи соціальним цінностям суспільства, правам і свободам його громадян. Антигромадська установка особи реалізується в антигромадському поводженні.
Антропологічна теорія – пояснює злочинність існуванням біологічно неповноцінних від народження людей. Основоположником антропологічної теорії вважається професор юридичної психіатрії Туринського університету Чезаре Ломброзо (18.11.1836 р. – 19.10.1909р.; найбільш відомі праці “Злочинна людина”, “Геніальність і божевілля”). Він розробив класифікацію злочинців, у яку включив чотири групи: природжені злочинці; душевнохворі злочинці; злочинці по страсті; випадкові злочинці. Головною у його теорії є теза про існування анатомічного типу природженого злочинця, тобто людини, схильність до вчинення злочинів якої визначається його фізіологічним атавізмом і психологічною деградацією. Теорія Ч. Ламброзо і його послідовників критикувалася представниками соціологічної школи кримінології.
Асоціальний тип особистості – індивідуум, що протиставляє свої інтереси й потреби суспільним, однак без чітко вираженого негативного ставлення до кримінально-правових заборон.
Білокомірцева злочинність – умовний термін, уведений в науковий обіг Е. Сатерлендом для позначення сукупності економічних злочинів, вчинених посадовими особами із представників вищих верств суспільства, уповноважених на виконання державних функцій, а також функцій керування підприємствами різних форм власності. До них належать особи з відносно високим освітнім, соціальним і професійним статусом.
Біографічний метод – широко розповсюджений у кримінальній психології й кримінології метод дослідження морально-психологічних особливостей особистості суб’єктів, що вчинили злочини, і мотивації їх поведінки, заснований на аналізі їх самооцінок попереднього життєвого досвіду й вмотивування злочинної поведінки.
Віктимність – підвищена здатність людини внаслідок ряду властивих їй моральних, фізичних властивостей, якостей, виконуваних соціальних ролей при певних об’єктивних обставинах і суб’єктивних особливостях поведінки ставати жертвою злочинних посягань.
Віктимологічна профілактика – сукупність заходів, спрямованих на запобігання віктимної поведінки й віктимізації населення в певних криміногенних ситуаціях, усунення або нейтралізацію віктимних факторів, підвищення охоронно захисних можливостей потенційних жертв злочину.
Віктимологія – один із напрямків кримінологічних досліджень особливостей моральних, психофізіологічних і соціальних характеристик потерпілих при відповідній криміногенній ситуації.
Гендерні дослідження в кримінології – напрямок кримінологічних досліджень, що вивчає проблеми жіночої злочинності, їх місце в системі правосуддя, особливості організації й проведення профілактичної роботи.
Географія злочинності – характеристика поширення злочинності й окремих її видів і груп різних регіонів країни.
Групова злочинність – сукупність злочинів, вчинених двома й більше особами без попередньої змови або за попередньою змовою між ними.
Дезадаптація – характерна для багатьох правопорушників нездатність до нормальної соціальної поведінки, виконання нормативних приписів і позитивних соціальних функцій, обумовлена послабленням або повною відсутністю здатності пристосовуватися до умов соціального середовища.
Декриміналізація – повне усунення кримінальної караності діянь або переведення їх у розряд адміністративних, дисциплінарних та інших правопорушень.
Делінквент – неповнолітній правопорушник (в англо-американському праві).
Детермінація – об’єктивно існуючий взаємозв’язок і взаємозумовленість між явищами й процесами навколишньої дійсності.
Динаміка злочинності – зміна кількісних і якісних показників злочинності за певний період часу на певній території. Обчислюється у відсотках, рідше в абсолютних значеннях.
Екологічна злочинність – сукупність злочинів і осіб, що їх вчинили, проти навколишнього середовища.
Екологія злочинності – показник, який характеризує вплив на рівень, структуру, динаміку злочинності різного роду екологічних факторів (стан природного середовища, природні й техногенні катастрофи та ін.).
Економічна злочинність – сукупність навмисних корисливих злочинів і осіб, що їх вчинили, у сфері легальної й нелегальної економічної діяльності. Основним безпосереднім об’єктом злочинів виступають відносини власності, відносини у сфері виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів та послуг.
Експеримент кримінологічний – метод отримання інформації про злочинність, особу злочинця, фактори злочинності, заходи попередження за допомогою штучного відтворення життєвих ситуацій шляхом моделювання відповідних умов для їх виявлення, вимірювання зв’язків між різними явищами соціального життя. Може здійснюватися: 1) шляхом відтворення реальних обставин події; 2) побудовою математичної моделі події (лабораторно). Експериментувати з відтворенням факторів, що детермінують злочинність, у кримінології можна тільки на математичній моделі.
Експертний метод кримінологічного прогнозування – метод, заснований на аналізі даних опитування наукових і практичних працівників про розвиток криміногенної ситуації в країні, стан злочинності, її фактори, можливі заходи протидії.
Екстраполяція – математичний метод дослідження, широко використовуваний у статистиці і кримінології, який полягає у знаходженні за відомими значеннями показника його невідомих значень за межами області функціонування, тобто на майбутнє. Застосовується при прогнозуванні злочинності.
Жертва злочину – окрема людина або група людей, яким злочином прямо або побічно заподіяна фізична, моральна або матеріальна шкода. Може бути: випадковою, латентною, рецидивною, епізодичною, стійкою, підставною, симулятивною.
Жіноча злочинність – сукупність кримінально-карних діянь, учинених представницями жіночої статі.
Завдання кримінології – комплексний аналіз процесів і явищ, з якими пов’язане існування злочинності, й розробка рекомендацій, спрямованих на її попередженні. Деталізуються відповідно до напрямків попереджувальної діяльності.
Запобігання злочинності – складне, збірне, базове поняття, у якому відбивається теорія та практика специфічної державно-управлінської діяльності, спрямованої на скорочення злочинних проявів шляхом усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Складовими частинами цієї діяльності із самостійними напрямками й змістом роботи виступають профілактика, відвернення й припинення. Запобігання злочинності здійснюється на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному й індивідуальному.
Запобігання злочинності загальносоціальне – сукупність заходів загальнодержавного рівня, спрямованих на усунення або нейтралізацію криміногенних факторів.
Запобігання злочинності індивідуальне – сукупність заходів спеціально-кримінологічної профілактики, застосовуваних до осіб, схильних до здійснення правопорушень і злочинів з метою нейтралізації й усунення наявних у них негативних властивостей і якостей, корекції їх особистості та виховання звички законослухняної поведінки. Основними формами виступають безпосередня й рання профілактика.
Запобігання злочинності спеціально-кримінологічне – сукупність заходів, здійснюваних правоохоронними органами й іншими державними органами, громадськими організаціями та окремими громадянами з метою усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. Складається із наступних самостійних напрямків: 1) кримінологічна профілактика; 2) відвернення злочинів; 3) припинення злочинів; 4) виправлення осіб, які вчинили злочини; 5) запобігання рецидиву; 6) медико-психіатрична профілактика.