ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.07.2020
Просмотров: 4934
Скачиваний: 5
прийшла до розуміння того, що війна може закінчитися тим, що Європа прийде на допомогу і
зупинить навалу сталінського війська, що самій Україні для її незалежності потрібні будуть
свої збройні сили. Таке боєздатне військове з`єднання у складі німецького 13-го армійського
корпусу вермахту розглядалося ОУН-УПА як зародок і кістяк майбутніх збройних сил
України.
Документи свідчать про те, що дивізія СС “Галичина” мала постійні зв`язки з УПА і
підпільними групами націоналістичного підпілля. Крім того, з дивізії постійно переправлялася
зброя до формувань УПА, в самій дивізії переховувались підпільники, коли за ними полювала
німецька поліція. Саме формування дивізії СС “Галичина” розпочалося у квітні 1943 р. Німці
не дозволяли називати її “українською”, тому що за німецьким законодавством Україна, як
колонія, не могла мати окремої армії чи дивізії. Тому вона була включена до складу військ СС і
перебувала під наглядом СС (Вафен СС). Звідси і назва дивізії – СС ”Галичина”. Такі дивізії
СС були сформовані із французів, голландців, датчан та представників інших народів Європи.
Варто підкреслити, що дивізія ніколи не воювала ні проти своїх повстанців, ні проти Західної
Коаліції. Головним її ворогом була Червона Армія, яка мала прийти на територію західних
областей України.
Незважаючи на те, що дивізію очолював бригаденфюрер Фрайтаг, а серед вищих офіцерів
були німці, переважно всі інші офіцерські пости займали українці. Більшість тих, хто прийшов
у дивізію, були гімназисти старших класів і студенти. До дивізії зголосилися близько 80 тис.
добровольців. Усі вони були переконані, що воюватимуть за незалежність Української держави
проти радянських військ. Дивізія налічувала близько 13 тис. чоловік.
- 213 -
Виступаючи в присутності Гімлера перед боєм під Бродами, сотник Дмитро Паліїв
заявив, що українці воюють поряд з Німеччиною проти більшовицької окупації України, за
незалежну Українську державу. Цей виступ Паліїва викликав різке незадоволення німців, і під
час одного з боїв його застрілив у спину фашист. В боях під Бродами дивізія в основному була
розгромлена, з оточення вийшло близько 3 тис. чоловік. Частина дивізійників перейшли в ряди
УПА, а інша була переформована німцями і передислокована в тил. До самого кінця війни
рядовий склад дивізії вимагав від німецького командування перейменування її в Першу
стрілецьку дивізію Української армії. Але гітлерівці, проводячи свою політику знищення
слов`ян, не могли піти на цей крок. Звісно, що воюючи на боці Німеччини, бійці дивізії були
переконані, що воюють проти ворога, воюють за Україну. Можливо історично це була їх
помилка, але вони чесно йшли до кінця. Це стало водночас і їх трагедією.
Наближення кінця війни створювало нову політичну ситуацію на українських землях.
Події на фронті вимагали створення єдиного політичного керівництва збройною боротьбою на
фронті і в тилу. 21–25 серпня 1943 р. відбувається ІІІ-й надзвичайний збір ОУН, який визначив
головні програмні вимоги: право кожного народу на створення своєї держави, рівність усіх
громадян України, незважаючи на національну приналежність, свобода слова, друку, совісті і
світогляду. На зборі було знову підкреслено, що ОУН бореться проти імперіалізму як СРСР,
так і фашистської Німеччини.
З ініціативи ОУН(б) 11–15 липня 1944 р. була створена Українська Головна Визвольна
Рада (УГВР), як Тимчасовий український парламент. Одночасно були створені такі органи:
Президія, Генеральний секретаріат, суд. В основу створення УГВР і її органів було покладено
демократичний принцип. Так, до складу УГВР увійшли представники різних регіонів України,
а саме: голова Генерального секретаріату і секретар військових справ Р.Шухевич; голова
Великого Збору Р.Волошин; член Президії УГВР о. д-р Галянт, представник Української
Греко-Католицької Церкви; член УГВР Ю.Липа – відомий поет, письменник і науковий діяч
УГВР; молодий письменник зі східноукраїнських земель Й.Позичанюк; заступник голови
секретаріату УГВР майор П.Полтава та ін. УГВР прийняла Акт присяги УПА, перший
Універсал до українського народу. Присягу на вірність Україні склав особовий склад усіх
частин УПА. Одночасно були визначені плани збройної боротьби проти більшовизму, в тому
числі і в умовах підпілля.
Після поразки німецько-фашистських військ під Сталінградом, Курськом і Орлом
наступив докорінний перелом у ході війни. 23 серпня 1943 р. Червона Армія зайняла Харків, 6
листопада – Київ. Відступаючи з Лівобережжя, німецькі окупанти зруйнували
Дніпропетровськ, Полтаву, Кременчук, Київ та інші міста. Наприкінці 1943 р. радянські
війська зайняли Східну Волинь – Житомирщину, а з весни 1944 р. – Західну Волинь (Луцьк і
Рівне), Поділля, а згодом Буковину (30 березня – Чернівці), частину Східної Галичини (10
квітня – Тернопіль). В квітні 1944 р. було зайнято Одесу, в травні – Крим.
Необхідно зазначити, що до приходу Червоної Армії у Львів, з весни 1942 р. тут діяла
антифашистська підпільна організація “Народна Гвардія ім. І.Франка”. До приходу Червоної
Армії у місто, яке було центром західноукраїнських земель, оволодіти ним зробило спробу
керівництво Армії Крайової Львівського округу, підпорядковане польському еміграційному
урядові у Лондоні. Коли війська 1-го Українського фронту наближались до міста, керівник
округу полковник Філіпковський 23 липня віддав наказ про виступ у місті своїх сил – 5-ої
піхотної дивізії АК та 14-го полку Язловецьких уланів під командуванням майора
В.Бялошевича загальною чисельністю біля 3 тисяч чоловік. Однак розбити цими силами
львівський окупаційний гарнізон і захопити місто аківцям не вдалося. Більше того, вони
- 214 -
понесли істотні втрати і з боями змушені були відступити. Досить сильний опір ворога вдалося
зламати радянським військам. Львів був зайнятий Червоною Армією вранці 27 липня 1944 р.
Наприкінці жовтня 1944 р. уся територія УРСР була звільнена від гітлерівців.
Під час Другої світової війни частина українських земель перебувала під румунською
окупацією, а Закарпаття – під угорською. Під румунською окупацією перебували Північна
Буковина, Бессарабія, Трансністрія. На цих землях було встановлено військово-поліційний
терор, запроваджувалася румунізація. На Закарпатті угорська реакція проводила політику
колонізації, репресій і переслідування місцевого українського населення. 29 червня 1945 р.
згідно з договором між СРСР і Чехословаччиною до УРСР відійшла Закарпатська Україна.
Таким чином, як видно, масовий рух Опору українства не був однорідним. Але його
учасників об`єднувало головне – любов до Вітчизни і ненависть до гітлерівців. Кожна зі сторін
вносила свою частку до поборення і вигнання наймитських окупантів, яке наступило 28 жовтня
1944 р.
4. Вклад народу України у перемогу над фашизмом. Україна – одна з фундаторів
ООН. 8 травня 1945 р. у Берліні представники збройних сил СРСР, США, Великобританії та
Франції підписали акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. 2 вересня 1945 р. було
підписано акт про капітуляцію Японії. Друга світова війна закінчилася. Вона тривала 6 років і
майже 60 млн. чол. загинуло у ній. Величезними були демографічні втрати України. Якщо в
січні 1941 р. на її території проживало 41,9 млн. чоловік, то наприкінці війни було лише 27,4
млн. Вбиті в боях, померлі в концентраційних таборах, депортовані, евакуйовані та емігранти
становили 14,5 млн. чоловік. Такою сумною виявилася данина українців Другій світовій війні.
Матеріальні втрати України під час війни становили 285 млрд. крб., або 100 млрд.
доларів. Було знищено 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, зруйновано 2 млн. будинків, внаслідок
чого понад 10 млн. людей залишилися бездомними. Київ знищено на 85%, Харків – на 70%,
великої розрухи зазнали Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, знищено повністю Тернопіль.
Завдано величезних збитків народному господарству України. Знищено понад 16 тис.
промислових підприємств, 28 тис. колгоспів, 870 радгоспів. До Німеччини вивезено з України
понад 12 млн. т. сільськогосподарських продуктів, велику кількість машин, тракторів та інше.
Для відбудови народного господарства УРСР потрібні були великі кошти й титанічна праця
українського народу.
Для сприятливого повернення на Україну сталінського режиму та з метою збереження
єдності радянської імперії більшовики частково ідуть на компроміс з українським народом,
ідуть на певні поступки.
По-перше, зважаючи на те, що серед українського народу залишилася живучою ідея
державності, ідея національно-визвольної боротьби проти всіх ворогів, більшовики намагалися
активізувати відповідну ідеологічну, агітаційно-пропагандистську роботу серед населення.
Вже говорилося про те, що під час війни для створення ілюзії “самостійності радянської
України” був встановлений орден Б.Хмельницького, а українських письменників заохочували
писати патріотичні твори на воєнну тематику, п`єси, вірші, з`являються кінофільми, спектаклі,
в тому числі і вірш В.Сосюри “Любіть Україну” та ін.
По-друге, для того, щоб виглядати в очах українського народу і всього світу єдиним
оборонцем і захисником від агресора – німецького фашизму, Сталін дає вказівку своїм
ставленикам змінити деякі статті Конституції СРСР і УРСР (1 лютого 1944 р.). На основі цього
в УРСР були створені наркомати закордонних і військових справ. Створення наркомату
закордонних справ дало можливість уряду УРСР вступати в безпосередні дипломатичні
відносини (з дозволу центру) із зарубіжними країнами. Ці __________зміни стали формальною основою
- 215 -
для прийняття Української РСР до ООН. Звісно, що це був історичний факт, значення його годі
переоцінити.
По-третє, більшовики, поділяючи українців на “вільних”, радянських і другу частину –
їхніх “ворогів”, розпочали активну боротьбу проти українського визвольно-революційного
руху, в тому числі учасників ОУН-УПА, духовенства, наукових, культурних діячів.
По-четверте, після повернення більшовиків в Україну знову запрацювала тоталітарна
сталінська система і її каральні органи, насамперед НКВС. Чоловіче населення “добровільно”
забирали в Червону Армію і гнали на німецько-радянський фронт, багато з них потрапляли в
штрафні батальйони і не повернулися додому. Частину населення, називаючи “ворогами”,
притягали до судової відповідальності, багатьох розстрілювали, висилали в Сибір та інші
місцевості СРСР.
Закінчення Другої світової війни дозволило більшовикам спрямувати всі свої сили на
боротьбу з українським повстанським і підпільно-революційним рухом. Вони задіяли проти
УПА і підпілля численні загони МДБ, МВС (пізніше), Червоної Армії і дали їм можливість і
повну свободу для придушення визвольної боротьби українського народу.
На Ялтинській (Кримській) конференції СРСР, США, Великобританії, яка відбулася 4–11
лютого 1945 р., було прийнято постанову про створення Організації Об`єднаних націй (ООН).
У квітні 1945 р. відбулася конференція Об`єднаних націй, на яку були запрошені делегації
УРСР і БРСР. Україна і Білорусія належали до найбільших союзних республік. Крім того, вони
обидві зазнали великих втрат (людських і матеріальних) у Другій світовій війні і внесли
великий вклад у розгром фашистської Німеччини. США і Англія підтримали включення УРСР
і БРСР до числа засновників організації. Вже 6 травня 1945р. делегація УРСР прибула до Сан-
Франциско. Очолив її народний комісар закордонних справ Української РСР Д.Мануїльський.
До її складу ввійшли заступник голови РНК УРСР І.С.Сенін, віце-президент АН України акад.
О.В.Палладін, учений секретар Президії Академії Наук проф. П.С.Погребняк, ректор Інституту
історії АН УРСР проф. М.Н.Петровський. Конференція прийняла Статут міжнародної
організації, в якому зазначалося, що головною її метою є врятування людства від страхіть
війни, що всі держави – члени організації зобов`язуються розв`язувати всі конфлікти мирними
засобами, утримуватися у своїх відносинах від застосування сили, поважати територіальну
недоторканість, внутрішню і зовнішню політичну незалежність.
Делегація Української РСР досить енергійно взялася за роботу. Її пропозиції
враховувалися в Раді Безпеки, Економічній і Соціальній Раді, Комісії з питань прав людини.
Беручи участь у роботі конференції, делегація УРСР розгорнула діяльність, спрямовану на
розвиток співробітництва із зарубіжними державами. Зрозуміло, що перебуваючи в складі
тоталітарної імперії СРСР, делегація УРСР свої дії, пропозиції змушена була погоджувати з
Наркоматом закордонних справ СРСР, урядом СРСР і ЦК ВКП(б). 26 червня 1945 р. на
конференції відбулася урочиста церемонія підписання Статуту ООН. Разом з іншими
делегаціями його підписали представники УРСР – як однієї з країн – засновниць організації. 22
серпня Президія Верховної Ради УРСР ратифікувало Статут ООН. Членство в ООН сприяло
налагодженню громадських, наукових і культурних зв`язків УРСР із зарубіжними країнами.
Було створене і діє Українське товариство культурного зв`язку із закордоном, Українська
комісія Всеслов`янського комітету СРСР (очолювана П.Панчем), Український радіокомітет.
Українське товариство культурного зв`язку із закордоном підтримувало зв`язки з країнами
Північної Америки, Європи, Азії – загалом в 1945 р. з одинадцятьма країнами.
Водночас і в зарубіжних країнах активно працювали культурні, наукові організації,
спілки зв`язків з УРСР. У США і Канаді прогресивні українці та емігранти створили
- 216 -
товариства допомоги батьківщині – Лігу американських українців, Канадське товариство. В
Аргентині діяли товариства ім. Т.Г.Шевченка, ім. М.В. Лисенка, ім. І.П.Котляревського; у
Берліні – “Червона зоря”, в Уругваї – “Український культурний центр”, у Парагваї –
товариство “Слов`янин” та ін.
Таким чином, Друга світова війна стала суворим випробуванням для українського
народу. Впродовж цього періоду він вів мужню боротьбу з гітлерівськими загарбниками,
відстоював у ній свою свободу і незалежність. Після повернення Червоної Армії частина
українства, не змирившись з існуванням сталінського тоталітарного режиму, продовжувала
вперту боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу. Ця наполеглива боротьба
успішно завершилася лише наприкінці ХХ ст.
Тема 14.
ПОВОЄННА УКРАЇНА
Друга світова війна мала для України не лише трагічні наслідки. Повоєнна Україна
значно змінилася: розширилися її кордони, зросла політична й економічна вага в СРСР,