Чималий доробок мало образотворче мистецтво. З відкрит­тям у 1917. р.'. Української Академії мистецтв у Києві активізу­валась велика група молодих художників, яких приваблювали Ідеали соціалізму. В академії працюють М. Бойчук, М. Бурачок, ВіКричевський', О- Мурашко, Ф. Кричсвськпй, запрошений з Га­личини О. Новаківськнй. Невдовзі академію було нереймеиова-н6;в Художній інститут і підпорядковано завданням комуністич­ної» пропаганди^ Митці створювали плакати, лаконічні, виразні, сповнені полум'яного заклику; у містах споруджувалися пам'ят­ники на честь революційних подій, видатних діячів революції і культури, створювалися монументальні розписи. Чимало май* утрів старшого І середнього поколінь, які сформувались у перед­революційний період, продовжували працювати у властивій їм реалістичній манері, разом з молодими художниками розвива­вшу мистецтво нової доби. Одним з найнидатніїних художників 'був і Анатолій Петрицький (1895—1964). В його особі органічно Поєднувались живописець і графік, театральний художник і пе­дагог. Протягом 1922—1932 рр. А. Петрицький виконав серію пор-Ір.фгів діячів культури — художників, письменників, акторів, ре­жисерів, музикантів

У^талузі- музичного мистецтва в 20—30-х рр! розвивались та-їй жанри, як обробка народних пісень, естрадна пісня. У цих ІКаїірямках працювали композитори Г. Верьовка, П. Козицький, -Л 5,евуцький, С. Людкевич. Значних масштабів набрала концер­тна діяльність професійних та самодіяльних виконавських колек­тивів. Серед них виділялася хорова капела «Думка», концерти іякої збирали повні зали, не лише на Україні, а Й по всіх республі-

1Г>7

---

І

пах СРСР. Помітними віхами у розпитку симфонічної музики слали друга симфонія Л. Ревуці.кого, перша симфонія Б. Ля-іоінпнс і.кого, симфонічні поеми Г. Майбороди «Лілея» та «Ка­менярі*. Серед надбань оперної музики виділялась музична дра­ма Б. Лятошппського «Золотий обруч» на лібретто Я- Мамонто­ва за повістю І. Франка «Захар Беркут».

•• Українські митці плідно працювали і в галузі архітектури та скульптурі] Найбільш значними спорудами, створеними у цей час, стали Канівський музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевчен?, ка» (1936—1938, архітектори В. Кричевський, П. Костирко), бу­динки Верховної Ради Української РСР (1936—1939, архітек­тор В. Заболотний), Раднаркому УРСР (1936—1938,иархітектг> рн І. Фомін, П. Абросимов), < Інженерно-будівельїюго інституту (1938, архітектор Д.Дяченко)'.¹ Монументальна і монументаль­но-декоративна скульптура збагатилась пам'ятниками Т. Шевчен­ку в Харкові (1935), Києві та Каневі». (1939) роботи М. Манізе-ра, скульптурними портретами І! Франка, Т. Шевченка, О. Дов­женка, автором яких був Г. Пивоваров,

Бурхливо розвішалось кіномистецтво.- Екранізувалися літера­турні твори, ставились фільми про громадянську війну (звичай­но, виходячи з офіційних'оцінок подій та іїх< учасників) Кіпостріч--кн донесли до нас гру відомих українських^ акторів М. Занько-вецької («Остап Бандура», режисер В.Тардін), А. Бучми («Укр-азія», режисер Пі Чардннін)-'та інших. Певними здобутками ук­раїнського кіно можна вважати 'фільми П. Чардиніна «Тарас Трясило» (1927) і «Тарас-Шевченко» (1926):» В останньому зні­мались А. Бучма та І: Замичковський;'• фільм користувався по­пулярністю їіе лише на Україні, а й^!за межами СРСР: — в Че-хословаччині, Нідерландах, Канаді. Режисер І.^! Кавалерідзе впер­ше у вітчизняному кіно створив кіноопери «Наталка;! Полтавка* (1936) та «Запорожець за Дунає|м» (1938) Перший етап роз­витку українського: кіномистецтва вв'язаний ^творчістю О. Дов­женка, фільми якого «Звенигора»; ('1928),-«Арсенал» (1929), «Зем­ля» (1930), азгодом звукові картини «Іван»,-«Аероград», «Щорс», створені у 30-х роках, займають почесне, місце >в'історії світового кіномистецтва. У' 1958 р. на Всесвітній виставці в Брюсселі кі­нофільм «Земля»^; включено до почесного списку двадцяти най­кращих фільмів усіх часів і народів:

— Ідейну спрямованість творчості; художньої, інтелігенції 20-х і початку 30-х років неликсцо мірою визначали ідеологічні установ­ки та світоглядні орієнтації'Пролеткульту —.організації, яка ви-, ступала безпосередньо від: імені революційних мас і вважала се-: бе породженням творчої діяльності робітничого класу, що пере-", міг в соціалістичній революції^ ПролеткультівськІ організації на Україні намагались підпорядкувати своєму впливові все культур­но-творче життя. У. заклику до всіх пролетарських культурно^ освітніх організацій 1922.р. керівництво всеукраїнського Пролег-:

---

158

-культу називало його «єдиним культурнб-тво'рчіш осередком но­вої пролетарської культури на Україні», котрий має своїм голов­ним завданням «організацію пової ідеології трудящого людства, якій є цілком не знані почутій конкуренції і національної порож­нечі». Плутані філоеофсько-саітоглядпі установки всеросійського Пролеткульту було доповнено ще однією — концепцією «двох конкуруючих інтелігенцій: петлюрівської і русотипеької», ЯКІ, мовляв, і є головною небезпекою на шляху боротьби за проле­тарську культуру, що твориться виключно робітниками.

У 1925 р. виникла Вільна академія пролетарської літератури,
до якої увійшли понад два десятки письменників, серед них П. Тн-
іїина, ..ІО. Смолич, М. Бажай, 10. Японський, П. Пай; Ідейним
керівником її був М. Хвильовий, а першим президентом — відо­
мий прозаїк, поет і драматург М. Яловий. Це була літературно-
мистецька: організація письменників, які прагнули протистояти
адміністративно-командному втручанню чиновників від культури
у творчі справи. . ' ₍

У центрі боротьби літературних угруповань опинився М. Хви­льовий (1893—1933) — учасник громадянської війни, комуніст, талановитий поет, прозаїк, критик і публіцист, один з основопо­ложників' української радянської літератури. Він перший відчув, що у сфері культурного життя починають утверджуватися казен­но-бюрократичний підхід до творчості, наказовий стиль, підміна художнього аналізу ідеологічними формулюваннями — ознаки того,'що в суспільстві назрівають загрозливі зміни. У памфлетах «Про сатану в бочці», «Дві сили» та інших М. Хвильовий заве­ликою майстерністю показав героїчну боротьбу робітників і се­лян за народну владу, а в романі «Вальдшнепи» розкрив мораль­ний розклад тих, хто прийшов до влади, хто пізніше стане надій­ною опорою диктатора И. Сталіна.

Уже'в 1926 р. й. Сталін та його підручний на Україні"-Л. Ка-ганович поклали край курсу на відродження української націо­нальної культури. Ліезабарвм-г-як-Д слід було чекати, розпочали­ся переслідування, а далі й фізичне знищення кращих сил твор­чої Інтелігенції. До' 1930 р. за всілякими безпідставнішії звину­ваченнями було заарештовано кілька десятків українських пись­менників.

Організований ГІ. Сталіним голодомор на Україні супровод­
жувався новою хвилею розправ з письменниками республіки. Піс­
ля арешту М. Ялового почалися репресії серед письменників Хар­
кова. Ці події послужили сигналом до справжнього цькування
М; Хвильового, і він, не знаходячи пояснень того, що відбувалося
навколо, покінчив життя самогуб. "'аці ж було ув'язнено

О., Вишню, якого чекали довгі роки поневіряння у таборах. У 1934 р. було заарештовано і розстріляно Г. Косинку, О. Близь­ка, Д. Фальківського та інших. Трагічна доля спіткала М. Зерова, одного з найяскравіших творців иісляжоитиепої літератури: за-

---

159

---

арештований у 1935 р., він загинув на засланні. Усього тільки в 1934—1938 рр. репресовано більше половини членів і кандида­тів у члени Спілки письменників України.

З ліквідацією курсу на українізацію і запровадженням так знаної сталінської лінії в національно-культурний процес на Ук­раїні докорінно змінилось обличчя українського шкільництва. Протягом 1931—1934 рр. проводиться повна реорганізація сис-теми пікільіірї освіти, всіх її особливостей і цілковите підпоряд­кування централізованій московській-системі. Ліквідується бага­то українських шкіл, а також шкіл національних меншин іїа Ук­раїні, розбудовується мережа російського шкільництва. В шкіль­них програмах і підручниках перекручується минуле України, імена передових діячів культури або замовчуються, або ж їх трак­тують як «слуг капіталізму, фашизму, націоналізму».

Б усі ланки освіти широко впроваджується політизація у виг­ляді маркспстсько-ленінської ідеології; на робітфаках, у техні­кумах та вузах послідовно здійснюється русифікація навчально­го пронесу: вводиться щораз більше предметів з викладанням ро­сійською мовою, українських викладачів змушують переходити на цю мову. В 1934 р. середні школи;;педагогічні та мистецькі ін­ститути, номінально підпорядковані Народномуо Комісаріатові ос­віти України, вже мусили дотримуватись (директив з.Москви.\Ви-ща школа була безпосередньо підпорядкована( Москві. Відбулася чистка в Українській Академії наук..

Все це, безперечно,;негативно позначилося на.глибині і ху-; дожнім якості творів мистецтва. Але й за таких умов з'являлися твори, які були вагомим внеском у скарбницю нашого духовно­го життя. Помітними здобутками, художньої літератури стали.та­кі прозові твори, як «Майстер корабля». 10. Яновського, «Нали-' вайко» І. Ле, «Людолови» 3. Тулуб :та.інші.

Не можна не враховувати того що умови культу особи Ста­ліна деформували письменницькі таланти,: в літературних тво­рах прославлявся вождь' та його оточення.)Де. було, наслідком юб-стаиовки страху, що насаджувалась)у/ суспільствіїїадміністратив-но-командною системою; страх мимоволі Ставав складовою час­тиною свідомості багатьох людей. Проте на Україні жила прав­долюбна література. Нову бюрократію, що зайняла місця в ра­дянському і партійному апаратах, неодмінні атрибути її існуван­ня -— пристосовництво, підлабузництво, догідництво — сатирич­но викривали О. Вишня та І. Сенченко. У творах В. Підмогиль-ного, Є. Плужника, В. Мисика й інших митців відображалися не­певність і розчарування, викликані сталінською політикою адмі-ністративпо-бюрократичного тиску, примарою голодного села, .по­шуками за кожним рогом «ворога народу» чи жупела націона­лізму. Римські диктатори із сонетів М. Зерова дуже нагадували символи часів сталінщини.

Буремний воєнний час сколихнув глибинні патріотичні почут-

---

Смотрите также файлы

• Учебник Трофимова Курс физики.doc

• методичка по ЕС3.doc

• Методичка по философии.doc

• Психогимнастика в тенинге (Хрящева).doc

• ftiziatrija-0003.doc