ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 31.07.2020
Просмотров: 9021
Скачиваний: 5
Страхувальниками виступають самі застраховані, оскільки вони безпосередньо сплачують внески на цей вид страхування.
Накопичувальний пенсійний фонд (далі — НПФ) — самостійний суб'єкт пенсійного страхування, що у накопичувальній системі виконує роль страховика. Це цільовий позабюджетний фонд, який здійснює акумулювання страхових внесків застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб. Пенсійні активи цього Фонду використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених законом, — членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі. НПФ створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд. Адміністративне управління Накопичувальним фондом здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду. Вона відкриває спеціальні рахунки НПФ у банківській установі, яка відповідно набуває статусу зберігача коштів.
Банк, який зберігає та обслуговує кошти Накопичувального фонду, визначається на підставі тендера. Пенсійний фонд укладає з ним договір на обслуговування активів Накопичувального фонду.
Важливу роль у накопичувальній системі пенсійного страхування відіграють страхові організації. Це — відповідні юридичні особи, виключним видом діяльності яких є страхування життя. Вони здійснюють страхування і виплату довічних пенсій.
У структурі НПФ створюється Рада Накопичувального фонду у складі 14 осіб, які на пропорційній основі призначаються Президентом України та Верховною Радою України.
Указом Президента України призначається сім членів Ради НПФ. Це представники від центральних органів виконав-
263
Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні
чої влади у сфері праці та соціальної політики, фінансів, економіки і з питань європейської інтеграції, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Ради національної безпеки і оборони України та Пенсійного фонду.
Верховна Рада України шляхом прийняття відповідної постанови призначає іншу половину членів Ради НПФ, у тому числі по одному представнику від застрахованих осіб, роботодавців та Національного банку України.
Кошти Накопичувального фонду формуються за рахунок страхових внесків, інвестиційних доходів, що утворюються внаслідок розміщення та інвестування коштів НПФ, а також з надходжень сум від фінансових санкцій, застосованих до юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, що спрямовуються до НПФ, та сум адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення.
Розмір страхових внесків до Накопичувального фонду визначається Верховною Радою України як величина у відсотках від розміру внеску на пенсійне страхування. Максимальний їх розмір не може перевищувати 7 % від суми оподатковуваного доходу. Особи, які беруть добровільну участь у обов'язковій накопичувальній системі, сплачують страхові внески у розмірі, визначеному договором.
Інвестиційний дохід, що обліковується на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, одержаного від інвестування пенсійних активів, та сумою адміністративних видатків, пов'язаних з їх управлінням.
Сукупний інвестиційний дохід формується за рахунок прибутку, що отримується від інвестування пенсійних активів у цінні папери, відсотків, що нараховуються на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитних рахунках, та доходу від інших видів інвестування, дозволених законом.
264
8.2.2. Страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності...
Кошти Накопичувального фонду використовуються на:
1) інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб;
2) оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат;
3) оплату послуг компаній з управління активами;
4) оплату послуг виконавчої дирекції Пенсійного фонду, пов'язаних з адміністративним управлінням НПФ, у тому числі на проведення тендерів;
5) оплату послуг радника (радників) з інвестиційних питань;
6) оплату послуг зберігача;
7) оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.
Забороняється використання коштів Накопичувального фонду для забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг із солідарної системи та на інші цілі, не передбачені законом.
Кошти НПФ є власністю застрахованих осіб, які сплачували страхові внески до цього Фонду, та належать кожній застрахованій особі в частині, облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку.
За рахунок коштів накопичувальної системи здійснюються виплати довічних пенсій з установленим періодом, довічних обумовлених пенсій, довічних пенсій подружжя і одноразових виплат.
8.2.2. Страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням
Цей вид соціального страхування регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р.1 Ним передбачаються заходи матеріального
ЮфІційний вісник України. — 2001. — № 8. — Ст. 310.
265
Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні
забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, а також часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, тощо. Застрахованими особами Закон називає:
1) осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
2) членів колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
Громадяни України, які працюють за межами території нашої держави і не застраховані в системі соціального стра-" хування країни, в якій вони перебувають, можуть добровільно застрахуватися в системі соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та отримувати матеріальне забезпечення й соціальні послуги, якщо інше не передбачено міжнародним договором між Україною і країною перебування громадянина.
Так звані самозайняті особи теж мають право добровільно застрахуватися у цьому виді страхування й отримувати матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
До страхувальників належать передусім роботодавці, а також працівники і особи, які добровільно сплачують внески на цей вид страхування. Роботодавці зобов'язані зареєструватися як страхувальники у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. У разі порушення цієї вимоги до них застосовуються штрафні санкції.
Органом, який забезпечує акумуляцію коштів на цей вид соціального страхування, а також здійснює страхові виплати при настанні страхового випадку, тобто виконує функції -
266
8.2.2. Страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності...
страховика, є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Розміри платежів до Фонду визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування* від 11 січня 2001 р.1 Зокрема, роботодавці перераховують страхові внески у розмірі 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Крім роботодавців, внески на цей вид страхування сплачують і самі застраховані особи із суми отримуваної ними оплати праці. Так, наймані працівники, заробітна плата яких є нижчою прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи, перераховують 0,5 % від суми заробітної плати, а ті з них, які отримують зарплату понад зазначений мінімум, — сплачують 1 % .
Для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, страхові внески визначено у розмірі 3,4 % від суми оподаткованого доходу (прибутку).
Порядок акумуляції коштів та реєстрації платників страхових внесків регулюється Інструкцією «Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 р.2
Страховими випадками при страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності вважаються:
1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
2) вагітність і пологи та необхідність догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
3) необхідність догляду за хворим членом сім'ї;
^Офіційний вісник України. — 2001. — № 8. — Ст. 309. 2Все про бухгалтерський облік. — 2003. — № 4.
267
Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні
4) карантин, накладений органами санітарно епідеміологічної служби;
5) тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на більш легку, нижчеоплачувану роботу;
6) необхідність протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
7) необхідність санаторно-курортного лікування.
За рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюються виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (в тому числі догляд за хворою дитиною), по вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) і оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей.
8.2.3. Страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Важливим видом соціального страхування є загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, яке встановлене відповідним Законом України від 23 вересня 1999 р.1 Ним передбачено відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю застрахованої особи при виконанні нею обов'язків за трудовим договором та в інших випадках, шляхом надання потерпілому або іншим особам, які відповідно до закону мають на це право, страхових виплат, а також компенсації додаткових затрат необхідних для відновлення життєдіяльності, лікування, а також на соціальну і трудову реабілітацію.
1 Офіційний вісник України. — 1999. — № 42. — Ст. 2080.
268
8.2.3. Страхування від нещасного випадку на виробництві...
Страхування від нещасного випадку покликане забезпечити проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, що викликані умовами праці. Крім того, воно повинно сприяти відновленню здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань та компенсувати частину втрат на відшкодування матеріальної й моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.
Застрахованими у цьому виді страхування є особи, які обов'язково підлягають страхуванню, а також ті, які можуть добровільно застрахуватися від нещасних випадків і професійних захворювань та сплачувати при цьому страхові внески.
Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
На добровільних засадах за письмовою заявою застрахуватися від нещасних випадків можуть священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, а також самозайняті особи.
Страхувальником за цим Законом є роботодавець або особа, яка добровільно сплачує страхові внески. Усі страхуваль-
269
Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні
ники повинні бути зареєстровані у Фонді соціального страхування від нещасних випадків.
Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 р.1 при сплаті страхових внесків усі галузі економіки поділені на класи професійного ризику. Залежно від класу професійного ризику страховий тариф визначається у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику встановлені знижені страхові тарифи. Для бюджетних установ та об'єднань громадян страхові тарифи встановлюються у розмірі 0,2 % від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалідів, страхові тарифи встановлюються у розмірі 50 % страхових тарифів, визначених за класом професійного ризику. Для фізичних осіб, які використовують найману працю інвалідів, фонд на оплату праці яких перевищує 25 %, страхові тарифи знижуються на 50 % .
Добровільно застраховані фізичні особи сплачують внески на страхування від нещасних випадків у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом, — у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску в розрахунку на календарний рік. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» від 13 вересня 2000 р.2 Фонд страхування від нещасних випадків самостійно встановлює розмір страхових внесків для страхувальників на основі встановлених страхових тарифів. Розмір