ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 31.07.2020
Просмотров: 8977
Скачиваний: 5
Вже пізніше, у XX ст. і особливо після Другої світової війни, коли соціальне призначення і соціальна функція держави стали невід'ємними атрибутами їх існування, розпочався наступний етап формування соціального права. При цьому чималу роль у його розвитку відіграло і світове співтовариство, яке у повоєнний період максимум зусиль спрямувало н забезпечення прав і свобод людини у соціальній сфері. Зй галька декларація прав людини (1948), Пакт про економічні соціальні і культурні права (1966) та інші важливі міжна
50
1.5. Місце права соціального забезпечення у системі права України
(мідні документи стали визначальними для багатьох держав Ири ухваленні ними своїх основних законів, де важливе Місце займали норми, які проголошували соціально-еко-Иомічні права і свободи громадян. Гарантії соціального захисту зумовлюють подальший розвиток соціального права. в*являється право соціального забезпечення, медичне право, Право охорони навколишнього природного середовища, житлове право, право соціального партнерства та ін., для яких основним завданням стає регулювання соціальних прав.
Соціальне право в Європі розглядається науковцями саме як системна правова структура. Таким воно сприймається, аокрема, й французькою правовою доктриною. А соціальне алконодавство ЄС включає такі важливі інститути, як: трудовий договір; робочий час; час відпочинку; охорона праці і ялоров'я працівників; участь трудящих в управлінні виробництвом; рівність чоловіків та жінок у сфері трудових відносин; соціальне страхування та соціальне забезпечення й деякі інші1. Натомість чимало вітчизняних науковців, а також деякі російські вчені розглядають соціальне право лише як окрему галузь у системі права, а не як особливу правову спільність2. При цьому більшість із дослідників соціального права наголошує на його складній і багатогранній структурі, що зумовлена соціальним захистом як одним із основних завдань соціальної держави. У той самий час вони намагаються показати його крізь призму становлення права соціально-п) забезпечення і тим самим звести все до ознак галузі права. Ііозумовно, що такий підхід до проблеми соціального права по можна вважати достатньо виваженим. Та обставина, що право соціального забезпечення було наступним після трудо-иого права і виділилось в окрему галузь права на рубежі
Нилотіна Н. Б. Соціальне право України: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку // Право України. — 2000. — № 12. — С. 27. ' І'абінович П., Панкевич О. Соціальне право: деякі питання загальної теорії // Право України. — 2003. — № 1. — С. 10І-107; Яковюк І. В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення: Автореф. канд. дис. — X., 2000, — С. 13; Коробов С. Є. Государство социальное и социалистическое // Юрист. — 1998. — № 3. — С. 36-39.
51
Розділ 1. Поняття права соціального забезпечення та його місце..._________
60-70-х років минулого століття, ще не означає, що його можна ототожнювати із соціальним правом. Адже соціальне забезпечення, як уже наголошувалося, — це всього лише один з елементів соціального захисту, з яким, власне, асоціюється соціальне право. Крім соціального забезпечення, соціальний захист передбачає також соціальну безпеку, медичну допомогу, безплатну освіту, соціальне житло, соціальне страхування тощо. І коли за цих умов розглядати, наприклад, екологічне право як соціальне право1, то навряд чи предмет його правового регулювання становлять ті ж самі відносини, що й права соціального забезпечення. Більше того, коли вважати, що соціальне право — це окрема галузь права, то постає логічне запитання: а яке місце у ньому займає трудове право? Адже останнє, як відомо, поклало початок становленню соціального права і з'явилось задовго до появи права соціального забезпечення, яке намагаються подавати як аналог соціального права.
Названі аргументи підтверджують, що соціальне право не є окремою галуззю у системі права, а являє собою своєрідну функціонально-структурну підсистему, яка виражає відносини соціального захисту індивідів, що складаються внаслідок здійснення державою своєї соціальної функції. Це правова спільність, яка утворилась в результаті об'єктивних процесів розвитку суспільних відносин і публічного права та оформилась у відносно самостійну структуру на перетині з приватним правом, увібравши в себе як публічні, так і приватні правові засади.
З огляду на соціальну функцію держави та здійснення нею соціального захисту соціальне право формується за рахунок таких галузей права, як трудове право, право соціального забезпечення, медичне право, екологічне право, освітянське право, житлове право, право соціального партнерства. При цьому деякі з названих галузей (трудове, житлове, екологіч-
1 Колбасов О. С. Международно-правовая охрана окружающей средьі. — М., 1982; Красавчикова Л. О. Право на благоприятную окружающую среду (гражданско-правовой аспект) // Российский юридический журнал. — 1993. — № 2.
52
І 1.5. Місце права соціального забезпечення у системі права України
І и», соціального забезпечення) є достатньо сформованими і І івгпльновизнаними правовими структурами, а інші (медичне, освітянське, соціального партнерства) перебувають на стпдії становлення та утвердження і їх місце у системі національного права є менш виразним. Але, як показує досвід розпитку соціально орієнтованих держав, існують об'єктивні чинники, які дають підстави вважати, що і ті галузі, які ще по зовсім сформувались в окремі структурні утворення, з [ часом все ж займуть належне їм місце у складі галузей соціального права. Установчі документи Європейського Союзу прямо зазначають необхідність формування соціального законодавства держав-учасниць з метою підвищення ріння соціального захисту трудящих1.
І Право соціального забезпечення належить до тих галузей соціального права, які лягли в основу становлення останнього. З приводу правомірності перебування цієї галузі у системі ИІтчизняного права особливих сумнівів не виникає. Те, що останнім часом його почали ототожнювати з так званим пра-цом соціального захисту — це всього лише результат неоднозначного тлумачення широкого за змістом терміна соціальний захист, яким позначається одне з основних завдань сучасної держави. Якщо ж виходити зі змісту ст. 46 Конституції України, то неважко переконатися, що право на Соціальне забезпечення є одним із складових елементів Соціального захисту. І власне, терміну «соціальний захист» відповідатиме соціальне право як правова спільність, що містить самостійні галузі права, в тому числі і право соціального забезпечення. [г Переважно галузі права, що входять до групи соціального права, активно взаємодіють між собою. При цьому така ■іюсмодія може виражатися як у наявності спільних міжгалузевих інститутів (соціального страхування для права
Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учебн. пособие / Под ред, проф. В. В. Безбаха, доц. А. Я. Капустина, проф. В. К. Пучинского.— М., 1999.— С. 74-79. . _
53
Розділ 1. Поняття права соціального забезпечення та його місце...________
соціального забезпечення і медичного права), так і у єдиних завданнях та функціях, що вони виконують.
Чимало спільних дотичних рис мають право соціального забезпечення і трудове право. Історично право соціального забезпечення виділилось із трудового права. Інститут пенсійного права перебував раніше у системі трудового права. Близькими за своїм характером є вихідна допомога при звільненні працівників, що регулюється трудовим правом, та окремі види допомог, які надаються особам за правом соціального забезпечення. Юридично значимими для права соціального забезпечення можуть бути факти, що встановлюються за правилами трудового законодавства: шкідливі умови праці, середній заробіток та ін. Норми інституту працевлаштування застосовуються при пошуку роботи безробітними, а залучення їх до виконання громадських та сезонних робіт відбувається за правилами, що регулюють трудовий договір, оплату праці, робочий час тощо.
Аналогічні паралельні взаємодії права соціального забезпечення та його окремих інститутів можна простежити і щодо інших галузей соціального права. Важливо при цьому не забувати, що сутність системи права виражається не лише в диференціації і поділі на окремі галузі, але і в єдності всіх цих галузей та їх інститутів. Тому право соціального забезпечення як елемент соціального права взаємодіє з деякими суміжними галузями публічного та приватного права. Зокрема, класичне адміністративне право забезпечує регулювання тих відносин соціального захисту, які пов'язані із визначенням правового становища та діяльності органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері соціального забезпечення. А у цивільному і господарському праві можна віднайти норми, якими врегульовуються відносини недержавного соціального страхування.
Отже, право соціального забезпечення є однією з галузей вітчизняного права, що належить до сфери соціального права. Останнє ж являє собою відносно самостійну правову спільність, яка оформилась наприкінці минулого століття
54
І
І
1.5. Місце права соціального забезпечення у системі права України
ініпслідок посилення соціальної функції держав. Соціальне право у системі права перебуває на перетині приватного і публічного права, забезпечуючи взаємодію усіх правових норм та інститутів юридичного права з метою задоволення приватних, публічних та соціальних інтересів у державно-оргянізованому суспільстві.
Запитання для самоконтролю
1, Дайте визначення соціальної функції сучасної Української дер-
жави.
2. Розмежуйте поняття «соціальний захист» та «соціальне забезпе-
чення».
Ь, Які саме відносини є предметом права соціального забезпечення? Які їх види?
А. Назвіть особливості методу права соціального забезпечення.
6. Спробуйте схематично зобразити систему права соціального забезпечення.
0, Як співвідносяться між собою система права соціального забез-
печення та система законодавства про соціальне забезпечення? Т. Дайте визначення соціального права та назвіть галузі права, що формують його систему.
Література
1, Нолотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розви-
ток в Україні. — К.: Знання, 2005. — 381 с.
2, Иванова Р. И., Тарасова В. А. Предмет и метод советского права
социального обеспечения. — М.: Наука и техника, 1982. —
176 с. |. Стаховська Н. М. Соціальне забезпечення чи захист // Предпри-
нимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 8. — С. 54-57. 4. Статків Б. І. Теорія права соціального забезпечення: Навч.
посіб. — К.: Знання, 2005. — 405 с.
,-)*'■ 'І-'н
55
Розділ 2
Принципи права соціального забезпечення
2.1. Поняття та види принципів права соціального забезпечення
Право як явище об'єктивної дійсності будується за відповідними принципами, що виражають його сутність та призначення у суспільстві. Принципи права — це такі засадничі ідеї, вихідні положення, крізь які проявляється зміст права як системи норм1. Вважається, що ці вихідні положення повинні відповідати характеру суспільних відносин, економічним, політичним, ідеологічним процесам, що відбуваються у суспільстві. Така залежність зумовлює характер правотворчості, зміст правових норм, способи й методи реалізації норм права2.
Принципи права визначають також шляхи вдосконалення правових норм і є тим самим керівними ідеями для законодавця. Вони — своєрідна сполучна ланка між основними закономірностями розвитку й функціонування суспільства та правовою системою. Завдяки принципам права система адаптується до найважливіших інтересів і потреб людини та суспільства, стає сумісною з ним.
1 Латинський термін «принцип» (ргіпсіріит) відповідає українському «засада,
основа».
2 Колодій А. М. Принципи права України. — К., 1998. — С. 21.
56
2.1. Поняття та види принципів права соціального забезпечення
Донедавна вважалося, що принципи права — це продукт Людської діяльності, що їх джерелами є сфера ідеології, і щоб одержати статус принципів права, певні керівні поло-Ммншя мають бути відображені у самому праві, у змісті норм ■Ірина. Однак нині домінуючою в теорії права є думка про Н«*риинність принципів права відносно норм права і його си-«гггми. Вони не обов'язково потребують свого закріплення в іфішових нормах, а є найзагальнішим вираженням основин х, керівних засад, вихідних положень науки права в цілому чи окремої галузі або ж інституту. Тобто принципи права Існують об'єктивно і незалежно від того, знайшли вони своє відображення у праві чи ні. Як слушно зазначає Р. Давид, Принципи відображають залежність права «від повелінь (ніриведливості у тому "її значенні, як вона трактується відповідною епохою і на певний момент»1.
Відомо, що право як загальносоціальне явище виникає та Існує незалежно від держави. Воно формується всіма соціальними інститутами громадянського суспільства, виникле на засадах безпосередньої взаємодії суб'єктів і існує у вигляді найбільш зрозумілих принципів правового порядку регулювання суспільних відносин. Тобто це таке право, яке безпосередньо утворює саме суспільство. Воно зумовлене Природною свідомістю людей, їх життєвими потребами. Лише з появою держави виникає юридичне право у надрах уже Існуючого загальносоціального права. Тому вважається, що Принципи юридичного (позитивного) права необхідно шукати не в ідеологічних категоріях, а виводити безпосередньо з правової матерії. Відомий теоретик трудового права IV 3. Лівшиць зазначив, що «принципи права охоплюють усю правову матерію — і ідеї, і норми, і відносини — та надають їй логічності, послідовності, збалансованості. У принципах права ніби синтезується світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Принципи — це свого роду «сухий залишок» найбагатшої правової матерії, її суть, звільнена від конкретики. Принципи відіграють роль орієнтирів у форму-
Цавид Р. Основньїе правовьіе системи современности. — М., 1988. — С. 145.
57
Розділ 2. Принципи права соціального забезпечення_____________________
ванні права»1. Отже, юридичне право не може суттєво відступати від усталених і апробованих постулатів загально-соціального права. Зрештою, більшість з них держава закріплює у нормативних актах і вони продовжують свою регулятивну функцію вже як юридичне право.
«Принципи загальносоціального права, — наголошує А. М. Колодій, — передаються юридичному праву, тому що законодавець не може не враховувати думки суспільства і тому що ця думка акумулюється насамперед у цих принципах — особливо це стосується демократичного (громадянського) суспільства»3.