Файл: культура.doc

Хрестово-купольний храм – тип християнського храму, котрий виник у Візантії: купол на парусах спирається на чотири стовпи в центрі будівлі, звідки розходяться чотири склепистих рукави. Зверху будівля храму виглядає як хрест.

Художній напрям – сукупність художніх явищ, існуючих протягом певного часу, основана на спільних світоглядних і художніх та естетичних принципах, шляхах і способах відображення життя.

Художній образ – специфічна для мистецтва форма відображення дійсності, форма виразу думок і почуттів художника. Зароджується в уяві автора, втілюється у створюваному ним творі мистецтва і відтворюється уявою глядача, слухача, читача.

Художній символ (грец. symbolon – знак, символ) – 1) художній образ, що втілює яку-небудь ідею; 2) знак, наділений невичерпною багатозначністю образу; 3) багатозначно-алегоричний і логічно недоступний для пізнання образ.

Художній стиль (лат. stilys, stylus, грец. stylos – паличка, стрижень для письма) – сукупність образної системи, засобів художньої виразності, творчих прийомів, обумовлена єдністю художнього змісту. Розрізнюють: 1) Х.с.. окремого твору або жанру; 2) індивідуальний Х.с (творчу манеру) окремого автора; 3) Х.с. значних художніх напрямів.

Художня діяльність – особливий вид людської діяльності, спрямованої на художнє засвоєння світу, результатом якої є мистецтво. Х.д. відтворює світ у його цілісності та злитості, немовби повертає людині її саму в цілісній одвічній сутності. У процесі й результатах Х.д. відбувається своєрідне подвоєння людського життя, його доповнення, а іноді й заміна.

Художня культура – компонент духовного життя суспільства, що являє собою сукупність художньої діяльності, її продуктів і системи установ, які забезпечують соціальне функціонування мистецтва. Існує у двох формах: 1) предметній – як результат і процес художньої діяльності, що сприймається наочно; 2) особистісній – як внутрішній стан людей (суспільства, нації, класу, соціальної групи, людини), їхні художні здібності, потреби, орієнтації, творчі таланти. Процес розвитку Х.к. оснований на переході особистісної форми в предметну (опредметнення) і навпаки (розпредметнення). Вирішальну роль при цьому відіграє особистісна форма культури. Х.к. складається з субстанціональних і функціональних елементів.

Національне у Х.к. – те, що створюється, розвивається, зберігається етносом – нацією, народом, передається від покоління до покоління, відрізняється своєрідністю і неповторністю, зумовлюється його ментальністю.

Художня спадщина – зміст і форми художнього життя минулого, які засвоюються й переосмислюються сучасниками.

Цирк (лат. circus – коло) – 1) вид мистецтва, специфіка якого полягає у створенні художніх образів за допомогою гімнастичних та акробатичних трюків, дресури, клоунади, еквілібристики, музичної ексцентрики, ілюзіону та ін.; 2) будівля з ареною (манежем), де відбуваються циркові вистави; 3) у Давньому Римі – місце для кінних змагань колісниць, для боїв гладіаторів, звірів, кулачних боїв тощо.

Шкільна драма – драматургічний твір і театральне дійство, які виникли в середньовічній Західній Європі як засіб виховання й вивчення латинської мови.

6. Поточний контроль знань студентів

(методичні настанови)

Об’єктом поточного контролю знань студентів є якість роботи на семінарських заняттях. Поточний контроль має на меті перевірку рівня підготовленості студентів з певних розділів і тем навчальної програми.

Під час проведення семінарського заняття викладач організовує роботу студентів, спрямовану на повне й глибоке розкриття всіх питань, які визначають сутність теми заняття.

Закінчення кожного семінарського заняття передбачає оцінку рівня підготовки студентів, який вони виявляють у формах:

1) виступу з питань, зазначених у планах семінарських занять;

2) доповнення до виступів;

3) участі в дискусії;

4) виконання завдань експрес-опитувань;

5) відповіді на питання тестів.

Критерії оцінок:

– повне і глибоке розкриття теми, логічність викладення матеріалу, наявність аргументованих висновків, володіння фактографічним матеріалом – “5” (п’ять);

– всебічне знання матеріалу теми семінарського заняття, але допущено несуттєві помилки – “4” (чотири);

– загальне знання матеріалу теми, що розглядається на семінарському занятті, невпевнене володіння фактичним матеріалом, нездатність аналізувати матеріал – “3” (три).

7. Самостійна робота студентів

Самостійна робота студентів повинна бути спрямована на поглиблення і систематизацію знань з теорії та історії української і зарубіжної культури, розширення ерудиції студентів, формування в них навичок науково-дослідницької роботи.

З цією метою у своїй роботі студентам необхідно поєднувати закріплення теоретичного матеріалу, отриманого на лекціях, із засвоєнням матеріалу, що був опанований у процесі підготовки до семінарських занять, його систематизації і застосуванні при аналізі фактографічного матеріалу.

Основні форми самостійної роботи такі:

– виконання домашніх завдань у процесі підготовки до семінарських занять;

– опрацювання матеріалу лекцій за допомогою комп’ю-терного навчального курсу;

– робота в інформаційних мережах;

– опрацювання додаткової літератури;

– відвідування театральних вистав і художніх виставок.

Про перелік видів самостійної роботи студенти довідуються на семінарських заняттях.

8. Критерії оцінки успішності студентів

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів проводиться в 3-му семестрі на досесійному заліку і в 4-му семестрі на сесійному заліку.

Підсумкове оцінювання знань студентів на заліку за навчальний рік здійснюється на основі відповіді на:

теоретичні питання;
питання, пов’язане з художньою практикою (відвідування драматичної або музичної вистави, художньої галереї).

Критерієм оцінки відповіді на заліку служить рівень володіння студентом теоретичним і фактографічним матеріалом курсу: відповідь із несуттєвими помилками.

9. Контрольні питання для підготовки