Для цього слід порівняти такі поняття як «акмеологічність» і «досконалість». Чи співпадають ці поняття по відношенню до дер­жави? Наприклад вважається, що Всесвіт є досконалою державою. Проте відомо, що Всесвіт як досконала держава регулюється доско­налим природним правом, яке є верховним, найвищим, акмеологічним правом.

Тепер потрібно перейти до того, що хоче людина, що її під силу здійснити і хто повинен допомагати їй у цьому.

Відомо, що від природи людина наділена розумом, словом, сво-бідною волею і безсмертною душею. Перші три даності вона повинна не тільки використовувати, а й обов'язково реалізовувати та творчо розвивати. Якщо людина живе у суспільстві, то реалізація і розвиток пов'язані з іншими членами суспільства, але тут можливі три випадки: ритмічні дії, прискорені дії, сповільнені дії. Ці дії залежать як від самої людини, так і від інших, в тому числі держави. Потрібно вияснити са­ме досконалі та акмеологічні дії, не виключати й появи шкідливих для Всесвіту дій.

Звідси можна зробити висновок, що правова держава є таким позитивно-правовим механізмом, який міг би забезпечити онтологію людини як мікрокосмосу у природно-правовому просторі.

Звичайно, суть позитивно-правового механізму правової держа­ви містився у позитивному праві, його різноманітних галузях і позити­вно-правовій системі в цілому. Проте потрібно проаналізувати можли­вість створення людиною (тобто державою) досконалої правової сис­теми, яка б відповідала всім вимогам акмеології. Багато держав на­магалися й намагаються досягнути акмеологічної точки свого роз­витку, яка б збігалася з досконалістю. Але чи були такі держави і чи можуть бути взагалі? Тобто питання полягає в тому чи людина мо­же створити досконалу, справедливу, правову державу. Можливо у понятті правової держави варто вести мову не про досконалість, а таку акмеологічність яка була б максимально наближеною до до­сконалості, ідеальності.

Ці та інші дискусії потрібно проводити стосовно формування позитивного права, його галузей.

Завдання для самоконтролю

І. Чи можливе існування неправової держави?

2.Дати характеристику філософсько-юридичної моделі правової дер­жави.

3. В чому полягає пріоритет права над владою у правовій державі?

Друге питання семінарського заняття «Герменевтика галузей позитивного права та їх джерел» вимагає знань таких понять як «ге­рменевтика», «герменевтика права», «галузь права».

Герменевтика (від грецьк.-пояснюю, інтерпретую, тлумачу) -термін, формування основоположного значення якого історично сягає давніх тлумачень текстів Біблії; традиційно він також включає тлума­чення текстів філософських та літературних - насамперед тих, які сто­суються Біблії. В історії інтерпретації давніх текстів вирізняються наступні різ­новиди: 1) Буквально інтерпретація, яка стверджує, що біблійні тексти мають тлумачитися згідно зі значенням, які виражені їхньою грамати­чною конструкцією та історичними контекстами виникнення; 2) Мо­ральна інтерпретація, яка намагалась встановити екзегетичні (давні) принципи, завдяки яким з різних частин текстів Біблії можуть бути виведені відповідні етичні приписи та моральні імперативи поведінки; 3) Алегорична (символічна) інтерграція (запозичена зі стоїцизму) ро­зуміла біблійні оповіді як такі, що мають крім буквального ще й дру­гий, фігуральний рівень референції за межі тих подій, як експліцитно маються на увазі у текстах Біблії [52, с. 114 ].

---

Герменевтика - це також вчення про розуміння, про наукове осмислення предметів наук про дух [51, с. 105 ].

У герменевтиці центральним питанням є те, як людина може зрозуміти зміст справжнього і необхідного і які межі інтерпретаційної свободи [8, с.63-64 ].

Що стосується права, то герменевтичний метод часто застосо­вують судді, які тлумачать правові явища в кожному випадку зокрема, але в межах норм позитивного права, оскільки всі життєві ситуації не можна звести до одного розуміння, до аналогії, особливо коли розгля­даються подібні факти.

Видається, що герменевтика права - це вчення про дух права, який випливає із його букви, мистецтво інтерпретації позитивного і природного права.

Галузь права - порівняно автономна в системі права сукуп­ність правових норм та інститутів, якими регулюються однорідні суспільні відносини. Поділ права на галузі випливає із специфіки цих відносин та об'єктивної необхідності встановлення для них особливого правового режиму. Галузі права є основними елемента­ми структури права.. Як частина цілого кожна галузь права взаємо­діє з іншими галузями із системою права в цілому. Головні критерії поділу права на галузі - предмет і метод правового регулювання. За ними в системі вітчизняного права виділяють такі галузі права: а) профільні (фундаментальні); б) інші основні; в) комплексні. Профі­льними є державне (конституційне), адміністративне, цивільне та кримінальне право, а також відповідні галузі процесуального права. До інших основних галузей права належать трудове, сімейне, земе­льне, гірниче, водне, лісове, атмосфероохоронне право, право соці­ального захисту тощо.

Комплексні галузі права регулюють суспільні відносини, що стосуються цілих сфер державного і громадського життя. Такими га­лузями визнаються господарське, аграрне, екологічне, морське право та деякі ін. [58, с.549 ].

У предмет дослідження філософії права входить філософія га­лузей права (також й галузей законодавства). Тобто передмови для існування такої науки як філософія фундаментальних галузей права. Це означає, що необхідно здійснити герменевтику цих галузей. Для цього студент повинен вивчити відповідну літературу [42, с. 106 - 137 ], [41, с.181 -184], [40, с.112-117].

Під джерелом права розуміють спосіб зовнішнього впливу пра­вових норм, який засвідчує їх загальнообов'язковість. Розрізняють такі види джерел права: правовий звичай, правовий прецедент, норматив­но-правовий договір, нормативно-правовий акт [59, с.171 ].Кожна га­лузь права має в основному своє джерело, хоча можливі випадки, коли одне джерело права є спільним для декількох галузей права. Далі не­обхідно творчо використати матеріал із монографії [42, с.89 - 106].

Завдання для самоконтролю

1. Що таке галузь права?

2. В чому полягає зміст герменевтики права?

3. Що розуміється під джерелом права?

---

Третє питання «Філософія насильства у позитивному праві» вимагає таких знань як «насильство», «ненасильство».

Насильство - це застосування сили або загроза її застосування. В найширшому смисловому контексті, сила - це вияв свавілля та його здійснення відповідно до намірів певного суб'єкта. З огляду на це на­сильство є обмеженим, аж до зведення нанівець, можливостей вільної життєдіяльності індивідів, можливостей вільної життєдіяльності інди­відів та людських спільнот. Насильство включає нав'язування у той чи інший спосіб суб'єктам неадекватних їхній природі умов життєдіяль­ності; зазнавати насилля означає втрачати свободу. Відповідно до ха­рактеру здійснення і форм впливу розрізняють насильство пряме, або інституційне, фізичне, психологічне, інтелектуальне (нав'язування думки), мовне (ненормативна лексика), символічне (у деяких обрядах чи творах мистецтва). За смисловим навантаженням вирізняють наси­льство: ігрове, реактивне, функціональне, фрустацІйне, компенсаторне. Центральною щодо насильства є проблема його виправданості. В різ­них культурах побутують, відповідно, різноманітні уявлення про при­пустимість насильства ( в сім'ї, побуті, в соціальному житті, у став­ленні до природи( та міру його належного застосування. Специфічною в цьому плані є роль держави, яка «володіє монополією на легітимне насильство»; проте деякі дослідники заперечують сутнісний харак­тер зв'язку державної влади з принципом насильства. Практика ма­сового насильства в XX ст. переконливо свідчить, що насильство є способом руйнації людини - і як суб'єкта насильницьких дій, і як їхньої жертви [52, с. 408].

Хоча деякі дослідники пов'язують насильство з неправом, ми повинні розглядати насильство у праві (позитивному). Тоді можна роз­глянути два випадки: насильство у позитивному праві і насильство позитивним правом. Далі студент здійснює аналіз матеріалу, який міс­титься у монографії [42, с.13-27,137-147].

Завдання для самоконтролю

1. Дайте розуміння категорії «насильство»?

2. Чи можливе насильство у природному праві?

3. Які види насильства вам відомі?

Завершується семінарське заняття питанням «Зловживання у позитивному праві та зловживання позитивним правом», яке тісно пов'язане з поняттями «добра» і «зла».

Добро - це основна моральна цінність, моральна цінність сама по собі. Добро не є ні «добром по відношенню до чогось - небудь», ні «добром для кого-небудь»; воно не є «вищим благом», тобто чимось порівняльним, а простою позитивністю [51, с. 141]. Добро відображає сукупний зміст вимог і цінностей моральної свідомості. За давніх часів розуміння добра визначалося переважно уявленням про міфологічно санкціоноване, узвичаєне, цінне або корисне для людського життя і діяльності. В цьому відношенні, воно збігалося з поняттям блага; сліди такого збігу досі відчутні в європейських мовах. Християнська тради­ція розглядає добро як втілення Божественної волі, стан благої повно­ти й довершеності творіння Божого, адекватність людського волевиявлення, релігійно санкціонованій ієрархії цінностей [52, с.164].

---

Добро - філософсько-етична категорія, яка є антропологічною релятивізованою модифікацією універсали блага, що позначає ті фор­ми і результати людської діяльності, які відповідають інтересам та по­требам конкретних індивідів та спільностей. В якості добра виступає все те, що відповідає корпоративним поведінським стереотипам. Вна­слідок цього одні й ті ж соціальні акції можуть розцінюватися як добро однією спільністю і як зло іншою, яка перебуває в антагоністичних відносинах з першою. Добро містить в собі необхідний мінімум соціа­льності, легальності і моральності, який забезпечує елементарні акції соціальної поведінки і не дозволяє виходити за межі цивілізованості, в тому числі за межі норм права[8, с.97-98].

Зло - протилежність добра. Зло розуміється у залежності від то­го, що вважають добром. Етично цінним (добрим) є вчинок того, хто віддає перевагу добру перед злом у відповідній конкретній ситуації [51, с.164, 141].У площині протистояння благу як такому зло - це те, що підриває продуктивні потенції буття, заважає реалізації його при­значення, зокрема, руйнує умови й засоби виживання, фізичного і ду­ховного розвитку людини. У широкому спектрі зла особливе місце посідає моральне зло (як «антидобро»); моральну якість останньому надає опосередкованість власним волевиявленням суб'єкта. Звідси -зв'язок морального зла з проблемою свободи волі [52, с.227].

Студенти повинні розуміти, що добро і зло є онтологічними по­няттями. Тобто поряд із добром існує зло. Викорінити зло повністю із Всесвіту людина не може. Вона може лише не вдаватися до зла, не використовувати його у своїй життєдіяльності, що не завжди вдається.

Часто досить важко відрізнити добро від зла (і навпаки). Одне і те саме явище, вчинок, думка різні люди можуть розцінювати по різ­ному: і як добро, і як зло, оскільки конкретний (явний) критерій люди­на встановлює сама. Здебільшого вважають: якщо вчинок відповідає нормам природного права або не суперечать їм - то це добро, у проти­вному випадку - це зло. Така духовно-моральна кваліфікація добра і зла залежить від самої людини, її стану духу. Тому неправильна квалі­фікація цих понять породжу однозначну відповідальність суб'єкта.

Далі студент творчо аналізує матеріал із монографії [45, с.27-36].

Завдання для самоконтролю

1. Чому людина у своєму житті свідомо чи несвідомо вдається до зла?

2. У яких випадках державний примус є злом?

3. Чи можливі випадки зловживання природним правом?

IV. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Вступні зауваження. Самостійне опрацювання програмного матеріалу (як обов'язкова форма навчання у вищому навчальному закладі 3-4 рівня акредитації) завершує цілісне вивчення теоретичного змісту програми навчальної дисципліни. Значну кількість матеріалу студенти опрацьовують без викладача з наступним контролем. Незважаючи на те, що матеріал вивчався самостійно, але в екзаменаційні (залікові, модульні) питання він вноситься обов'язково.

---

Список рекомендованої літератури поданий у програмі навчальної дисципліни.

За навчальним планом на самостійну роботу відведено 90 годин.

Загальна частина
№ п/п	Питания для самостійного опрацювання	Форма контролю
1.	Метод як шлях і процедура наукового дослідження	ознайомите»
2.	Самозахист прав і свобод людини	законспектувати
3. 4.	Право і держава. Право і закон Обґрунтування природного права у філософських течіях: екзистенціалізму, Прагматизму, інтуїтивізму, психоаналітизму, неофройдизму, феноменологізму, персоналізму, неотомізму, тейярдизму, філософської і трансперсональної антропології, неомарксизму, структуралізму, конструктивізму, гростпозитивізму, езотеричної й аналітичної філософії	законспектувати опитування
5.	Утвердження екології культури як засобу антитероризму	написати реферат
6.	Духовно-етична освіченість людини	законспектувати
7.	Ентологія, гносеології, аксіологія та герменевтика християнської етики	підготувати наукове повідомлення
8.	Філософія правового і судового прецеденту	опитування
Особлива частина
1.	Основні ментальні атрибути позитивного права	скласти перелік
2.	Філософсько-правові концепти муніципального, регіонального й континентального самоврядування	виписати зміст
3.	Філософія виховання та формування правомірної поведінки людини	законспектувати
4.	Філософія профілактики правопорушень	опитування
5.	Філософсько-правова пропедевтика для неповнолітніх	підготувати наукове повідомлення
6.	Спеціалізовані ознаки ордистів.	опитування

V. ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ

Вступні зауваження. Із переліку даних питань викладач складає, формує завдання для модульного контролю, а також білети для складання заліку чи екзамену. Також ці питання можуть слугувати темами рефератів, індивідуальних завдань (в тому числі і для самоконтролю).

Тематика магістерських, курсових та контрольних робіт складається окремо і видається спеціальним виданням.

1. Методологія науки філософії права.

2. Методологічні конструкти філософії права.

3. Нелінійне формування методології філософи права.

4. Метод як шлях і процедура наукового дослідження філософії права.

5. Методологічно-правовий вимір онтології людини.

6. Багатовимірність поведінки людини у природно-правовому просторі.

7. Антропні властивості права.

8. Право у людині. Людина у праві.

9. Правові процеси олюднення людини.

10. Формування методологічних домінант антропології права.

11. Свобідна воля людини у природно-правовому просторі.

12. Внутрішні і зовнішні аспекти свобідної волі людини.

13. Захист свобідної волі людини у природному та позитивному праві.

---

Смотрите также файлы

• Информатика - Лекция.doc

• Рим пр дневное.doc

• Запрещенная история - целиком.doc

• Методичка (Історія України).doc

• Әлеуметтану - 1 бөлік.doc