ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 15.08.2020

Просмотров: 2505

Скачиваний: 5

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Фінансовий інструмент — фінансовий актив або цінний папір.

Фінансовий посередник — суб'єкт грошового ринку, метою діяль­ності якого є зведення кредиторів та позичальників.

Фінансове посередництво— сектор грошового ринку, на якому кредитори і позичальники взаємодіють через фінансових посередників.

Фінансовий ринок — сектор грошового ринку, на якому кредитори і позичальники взаємодіють між собою безпосередньо.

Чисті інвестиції--- обсяг інвестицій за винятком суми амортизації, спрямованої на їх фінансування.

Запитання для самоконтролю

  1. Поясніть, яке місце займає грошовий ринок у структурі гро­шового обороту та в чому полягає роль грошового ринку в економіці.

  2. Чим відрізняються операції купівлі-продажу на грошовому і товарному ринках? Що є спільного між грошовим та товарним ринками?

  3. Поясніть, у чому полягає різниця між грошовим ринком, ринком грошей і ринком капіталів.

  4. Які принципові відмінності існують між прямим та опосе­редкованим фінансуванням на грошовому ринку? Назвіть основні функції фінансових посередників та дайте їм характеристику.

  5. Чи може грошовий ринок створити ефективний механізм трансформації заощаджень в інвестиції? Обґрунтуйте власну дум­ку і дайте характеристику монетаристської та кейнсіанської вер­сій. Яке значення для банківської діяльності в цілому мають вис­новки М. Фрідмана та Дж. М. Кейнса щодо існування ефективної
    моделі вирівнювання заощаджень та інвестицій?

  6. Поясніть позицію кейнсіанської школи щодо важливості
    впливу на грошовий попит спекулятивного мотиву, мотиву зав­бачливості та мотиву трансформаційного.

  7. Обґрунтуйте, чому знецінення ощадних вкладів населення в період високих темпів інфляції негативно впливає не тільки без­ посередньо на вкладників, а й на економіку в цілому.

  8. За яких обставин відбувається відхилення реальної процентної ставки від номінальної та який вплив це має на грошовий ринок?

  9. Побудуйте графік кривої попиту на гроші. Поясніть, як змі­ниться цей графік, якщо обсяг номінального валового продукту збільшиться чи зменшиться?

  1. Побудуйте графік кривої пропозиції грошей за умови, що центральний банк має намір зберігати масу грошей в обороті не­змінною.

  2. У чому полягають єдність та відмінність між грошовим та фінансовим ринками?

Теми рефератів

  1. Особливості формування попиту на гроші в Україні.

  2. Фінансове посередництво на грошовому ринку України.

  3. Канали прямого та опосередкованого фінансування на гро­шовому ринку України.

  4. Проблеми та перспективи розвитку ринку цінних паперів в
    Україні.

  5. Дослідження мотивів накопичення грошей монетаристами і
    кейнсіанцями.

  6. Попит на гроші як економічне явище.

  7. Пропозиція грошей — сутність та чинники зміни.

  8. Механізм балансування попиту і пропозиції на грошовому
    ринку.


Тести для перевірки знань з теми

1. Як впливають на попит на гроші такі чинники {позитивно, не­гативно):

а) ціни на товари;

б) обсяги виробництва;

в) процентна ставка;

г) доходи населення;

д) інфляція.

2. Між пропозицією грошей і рівнем процентної ставки існує зв'язок:

а) прямо пропорційний;

б) обернено пропорційний.

3, Розподіліть на дві групи наведені сектори грошового ринку згідно
з їх належністю до ринку грошей чи ринку капіталів:

а) ринок короткострокових фінансових активів;

б) ринок середньострокових позичок банків;

в) ринок короткострокових позичок банків;

г) ринок довгострокових державних позик.

4. Які фінансові інституції функціонують у секторі прямого фінан­сування грошового ринку:

а)банки;

б) пенсійні фонди;

в) страхові компанії;

г) біржі;

д) позабіржові системи торгівлі цінними паперами.

5. Як впливає зміна норми обов'язкового резервування на пропозицію грошей:

а) прямо;

б) обернено;

в) не впливає.

6. Які структури беруть участь у формуванні пропозиції грошей:

а) Уряд;

б) уряд і центральний банк;

в) уряд і комерційні банки;

г) уряд, комерційні банки і центральний банк;

д) комерційні банки і центральний банк.


ТЕМА 4. Грошові системи

Плани семінарських занять

Заняття 4 (2 год.)

  1. Сутність грошової системи, її призначення та місце в еко­номічній системі країни.

  1. Характеристика елементів грошової системи.

  2. Основні типи грошових систем, їх еволюція.

  3. Банки як інституційна основа грошової системи.

  4. Створення і розвиток грошової системи України.

6.Державне регулювання грошового обороту: необхідність, органи регулювання та методи.

7.Методи прямого державного регулювання грошового обо­роту, особливості застосування.

8.Платіжні системи та їх роль у регулюванні грошового обо­роту.

9.Методи економічного регулювання грошового обороту, їх суть та переваги над методами прямого регулювання.

10.Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в си­стемі державного регулювання грошового обороту, їх суть та по­рівняльна оцінка.

Методичні вказівки

Вивчаючи грошові системи, слід насамперед зрозуміти, що і грошова система — форма організації грошового обороту, визна­чена загальнодержавними законами. Тобто грошова система — це суб'єктивне нормативно-правове явище, яке регулює об'єктив­ний економічний процес грошового обороту.

Потрібно усвідомити, що головне призначення грошової си­стеми полягає у державному регулюванні грошового обороту, а також зрозуміти, що від рівня організації та ефективності грошо­вої системи значною мірою залежить вплив грошей та грошових відносин на економічне зростання.

Грошова система, як і будь яка інша система, складається із ряду взаємопов'язаних елементів. Потрібно засвоїти основні складові елементи грошової системи, зрозуміти, з якою метою вони застосовуються і як функціонують у системах металевого та паперово-кредитного обігу, ринкових та неринкових грошових системах.


Грошова система має такі елементи: найменування грошової одиниці; масштаб цін; види та куп'юрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу; регламентація безго­тівкових розрахунків, регламентація готівкового грошового обо­роту; регламентація режиму валютного курсу та операцій з валют­ними цінностями; регламентація банківського процента; інститу­ти, що регулюють грошовий оборот.

Грошові системи класифікуються за певними критеріями. За­лежно від форми, у якій функціонують гроші, виділяють:

  • системи металевого обігу, в яких грошовий метал безпосе­редньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банк­ноти є розмінними на метал;

  • системи паперово-кредитного обігу, за яких в обігу перебу­вають лише нерозмінні на грошовий метал знаки грошей — каз­начейські білети або банківські білети (банкноти).

Системи металевого обігу були саморегулівними. Саморегу­лювання полягало в тому, що обіг металевих грошей містив у со­бі передумову для урівноваження маси грошей в обігу з потреба­ми обігу.

Металеві грошові системи існували у формах біметалізму та монометалізму.

Біметалізм — це грошова система, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплювалась за двома металами — золотом та сріблом.

Монометалізм — грошова система, за якою роль загального еквівалента виконує один метал, при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал. Монометалізм існував у таких формах: золотомонетний стандарт, золото-і мішковий стандарт, золотодевізний стандарт.

Класичною формою вважається золотомонетний стандарт, який ішиі такі риси:

  • золото виконувало всі функції грошей;

  • законодавча фіксація вмісту золота в грошовій одиниці;

  • безпосередній обіг золотих монет та вільний обмін банкнот
    на золото;

  • відкрите карбування монет із золота;

  • вільний рух золота та іноземної валюти між країнами.
    Золотомонетний стандарт являв собою найбільш стабільну, саморегулівну грошову систему. Проте дана система вимагала від держав значних витрат золота на забезпечення монетою потреб обігу. Золотозливковий та золотодевізний стандарти були грошовими системами без золотого обігу, тобто золото функцій чопу та платежу не виконувало, тому ці стандарти називають «урізаними» формами золотого стандарту.

Системи паперово-кредитного обігу — це грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутрішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими, бо держава бере на себе зобов'язання щодо забезпе­чення сталості емітованих від її імені грошових знаків. Залежно під характеру механізму регулювання пропозиції грошей розріз­няють системи паперового та кредитного обігу.

Система паперово-грошового обігу — це система, за якої гроші мають форму казначейських білетів, а грошова емісія здійснюється державним казначейством з метою фінансування бюджетного дефіциту.


Грошова емісія в системах паперово-кредитного обігу, здійс­нюється банками на основі грошово-кредитних відносин між ко­мерційними банками та їх клієнтами і центральним банком і ко­мерційними.

У міру розвитку економічних відносин відбувається удоско­налення та зміна форм грошей: роль систем паперово-кредитного обігу знижується, а системи безготівкового та електронного гро­шового обігу набувають дедалі більшого значення.

Залежно від ступеня втручання держави в економічні відноси­ни виділяють ринкові грошові системи та неринкові грошові си­стеми. Ринкові грошові системи характеризуються тим, що в них до мінімуму зведено втручання державних органів у грошову сферу, а вирішальну роль в організації та функціонуванні грошо­вої системи відіграють комерційні банки та центральний банк. Для неринкових грошових систем характерні переважно адміні­стративні методи регулювання грошового обороту.

За характером регулювання національної валюти грошові си­стеми можуть бути відкритими та закритими. Відкриті грошові системи характеризуються мінімальними обмеженнями на здійс­нення валютних операцій, повною конвертованістю національної валюти, ринковим характером формування валютного курсу, що створює сприятливі умови для зовнішньоекономічної діяльності. Для закритих грошових систем характерно високий рівень валют­них обмежень, адміністративне регулювання валютного ринку. Такі системи мають однобічну спрямованість, захищають лише внутрішній ринок навіть ціною ізоляції його від світового, що стримує розвиток зовнішньоекономічних відносин.

При вивченні даної теми особливу увагу слід звернути на особли­вості формування грошової системи України. Необхідно чітко усві­домити, що курс на створення незалежної самостійної держави по­ставив на перший план питання про створення власної грошової си­стеми України, яка б забезпечила можливість регулювання грошово­го обороту в інтересах захисту та розвитку національної економіки.

При вивчені даної теми слід приділити увагу методам регулю­вання грошового обороту, котрі поділяються на прямі та опосе­редковані. Потрібно зрозуміти передумови та особливості засто­сування прямих та опосередкованих методів державного регу­лювання грошового обороту.

Держава може впливати на грошовий оборот через фіскально-бюджетну політику, використовуючи бюджетні механізми та си­стему податків, а також — шляхом грошово-кредитної політики через центральний банк, застосовуючи комплекс взаємопов'я­заних та скоординованих заходів у монетарній сфері.

Слід усвідомити, що заходи фіскально-бюджетної та грошово-кре­дитної політики в межах системи державного регулювання грошово­го обороту мають бути скоординованими та взаємоузгодженими.

Ефективність державного регулювання грошового обороту і гро­шової системи в цілому значною мірою визначається тим, наскільки є стабільною грошова одиниця даної країни, а також наскільки своєчасно та повно забезпечуються потреби економіки в грошах.


Рекомендована література

1.Гроші та кредит; Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука, — К.:ПІКУ, 2006. — Розд.4.

2.Савлук М. І. Банківська система— барометр економіки// Урядовий кур'єр. — 2005. — 8 листоп. — № 212. — С. 8.

3.Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності // Вісник НБУ. — 1999. — №1,

4.Матвієнко П. В. Розвиток грошово-кредитних відносин у транс­формаційній економіці України. — К.: Наук, думка, 2004. — 256 с.


5.Дзюблюк О. В. Організація грошово-кредитних відносин суспіль» г і на в умовах ринкового реформування економіки. — К.: Поліграфкни-пі, 2000. — 512 с.

6.Фінансово-кредитні методи державного регулювання економіки.Монографія // За ред. А. І. Даниленка. — К., 2003. — Розд. 3.1.

7.Габбард Г. Р. Гроші, фінансова система та економіка. — К.:НІНУ, 2004. — Розд. 21.

Термінологічний словник

Грошова система — форма організації грошового обороту в країні що визначена загальнодержавними законами.

Масштаб цін — являє собою величину грошової одиниці даної країни. В епоху золотого стандарту масштаб цін визначався державою через становлення металевого вмісту грошової одиниці. У сучасних умовах масштаб цін змінюється стихійно під впливом інфляційних процесів.

Законні платіжні засоби — грошові знаки, які випущені від імені держави і які держава законодавчо зобов'язала всіх економічних суб'єктів приймати в усі види платежів. Можуть існувати у вигляді банківських білетів та казначейських білетів.

Банківські білети (банкноти)— емітуються центральним банком для кредитування комерційних банків і урядових структур.

Скарбничі (казначейські) білети — емітуються казначейством міністерства фінансів, і їх емісія безпосередньо спрямована на покриття бюджетного дефіциту. Скарбничі білети випускаються виключно в умовах
глибокої кризи державних фінансів з метою своєчасного і повного покриття бюджетних витрат у межах затвердженого бюджетного дефіциту.

Системи паперово-кредитного обігу— це системи, за яких обіг послуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внут­рішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими, 66 держава поре на себе зобов'язання щодо забезпечення сталості емітованих від її імені грошових знаків.

Системи паперового грошового обігу — це системи, в яких гроші! мають форму казначейських білетів, а грошова емісія здійснюється казначейством для покриття бюджетного дефіциту.

Системи паперово-кредитного грошового обігу— це системи, в| яких гроші у формі банківських білетів емітуються центральним банком на кредитних засадах у порядку кредитування економіки.

Системи безготівкового (електронного) грошового обігу — це системи, в яких безготівкову грошову емісію, на кредитних засадах, здійснюють центральний та комерційні банки.

Біметалізм — грошова система, у якій роль загального еквівалент; виконували два метали — золото та срібло; монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти розмінювалися н ці два метали.