ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.12.2020
Просмотров: 1180
Скачиваний: 2
80
5. СППР проста в роботі для осіб, які не набули значного досвіду
спілкування з ЕОМ. Системи є дружніми для користувачів, не потребують
практично жодних глибоких знань з обчислювальної техніки і
забезпечують просте пересування по системі, діалогову документацію,
умонтовані засоби навчання та інші атрибути програмних інтерфейсних
систем.
6. СППР побудована за принципом інтерактивного розв’язування
задач.
Користувач має змогу підтримувати діалог із СППР в безпе-
рервному режимі, а не обмежуватися видаванням окремих команд
з наступним очікуванням результатів.
7. СППР зорієнтована на гнучкість та адаптивність для
пристосування до змін середовища чи підходів до розв’язування задач, що
їх обирає користувач.
Керівник має пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно
підготувати систему.
Еволюція та адаптація системи мають бути поєднані з її життєвим
циклом.
8. СППР не повинна нав’язувати користувачеві певного процесу
прийняття рішень.
Користувач повинен мати набір можливостей, щоб обирати їх у
формі та послідовності, які відповідають стилю його пізнавальної
діяльності – стилю «уявлюваних моделей».
СППР складається з трьох основних підсистем:
інтерфейсу користувача, який дає змогу особі, котра приймає
рішення (ОПР), провадити діалог із системою, використовуючи різні
програми вводу, формати і технології виводу;
підсистеми, призначеної для зберігання, керування, вибору,
відображення та аналізу даних;
підсистеми, яка містить набір моделей для забезпечення
відповідей на множину запитів користувачів, для розв’язування задач,
аналізу чутливості та інших аналітичних задач.
Останніми роками до складу підсистем СППР належить і підсистема
управління поштою (повідомленнями), котра дозволяє користувачам
використовувати засоби електронної пошти і мережі Інтернет для
отримання необхідної для прийняття рішень інформації.
1.8.2
Інтерфейс користувач–система
Комп’ютерні системи підтримки прийняття рішень призначені
розв’язувати задачі для користувачів, а тому невіддільною складовою їх
роботи має бути точне використання параметрів, здобутих від користувача,
і повернення йому результатів роботи системи.
Фактично, для ОПР система підтримки прийняття рішення — це
інтерфейс користувача. Інтерфейс користувача охоплює всі механізми,
81
якими команди, запити і дані вводяться в систему підтримки прийняття
рішення, так само як і всі методи, якими результати та інформація
виводяться системою.
Ключ до хорошого проекту інтерфейсу користувача полягає в
поданні інформації так, щоб користувачі могли оцінити самостійно повний
потенціал системи.
Iнтерфейс користувач–система
забезпечує зв’язок ОПР із СППР та її
компонентами. При проектуванні й розробці інтерфейсу необхідно
додержувати певного еталона, який має три ключові аспекти:
мову дій —
що може робити користувач під час спілкування із СППР.
Мова дій охоплює операції від звичайного користування клавіатурою чи
функціональними клавішами та сенсорними панелями до джойстику і
усних команд звичайною мовою;
мову відображення
— що бачить користувач у результаті роботи
системи. Варіанти вибору щодо мови відображення досить різноманітні:
використання знакових чи рядкових принтерів, екранів, графічних засобів,
кольору, графопобудовачів, звукового виводу тощо;
базу знань
— що необхідно знати користувачеві, щоб вести діалог із
системою. Базу знань може знати користувач чи вона може міститися на
папері (як посібник) і бути доступною як сукупність діалогових команд
підказування (із застосуванням навчальних засобів) чи деяка комбінація
перелічених компонентів.
Розроблювачі інтерфейсу мають приділяти значну увагу його
ергономіці, ставлячи за мету забезпечити комфортну й ефективну
взаємодію користувачів зі складною системою обробки інформації, а
також досягти повноти системи знань, які залучаються до цього процесу.
Можна вирізнити три центральних механізми для організації
взаємодії користувачів із СППР:
формальний діалог, що ґрунтується на «кмітливості» комп’ютера з
урахуванням структури його як віртуальної машини;
природна мова, відбиває особливості мислення конкретної
людини, у результаті чого мова реалізується на лінгвістичній основі
подання знань, комунікації (зв’язку) і висновку (логічного);
графічний діалог, що відтворює задану предметну область,
зокрема із застосуванням піктограм (графічних зображень об’єктів і дій).
Останні мають деякий сенс для користувача, а для комп’ютера — це
просто положення маркера.
Перелічимо основні принципи, що зумовлюють певний стандарт
інтерфейсу користувача.
1. Щодо засобів відображення і управління — домагатися, щоб уся
відображувана інформація була легко зрозумілою і користувач постійно
контролював
ситуацію;
передбачити
засоби,
що
допомагають
користувачеві пересуватися по СППР.
2. Щодо компонента діалогу між користувачем і системою —
мінімізувати складність задач вводу даних користувачем та ймовірність
82
помилок вводу. Передбачити альтернативні методи вводу. Ретельно
визначити процедуру обробки помилок.
3. Підтримувати сумісність відображуваної інформації та діалогу по
всій СППР.
4. З метою повторного входу до системи (якщо користувач перервав
роботу із СППР) необхідно передбачити засоби зберігання виконаної
роботи і забезпечити «дружній» режим повторного входу.
5. Передбачити спеціалізовані й умонтовані засоби протоколювання
(разом з бібліотекою стандартних протоколів, доступних для користувача),
а також діалогове відображення протоколів, діалогові засоби підказування
для полегшення розуміння протоколів.
6. Мати на увазі, що для керівників ключовим засобом інтерфейсу є
графічне відображення, перетворення табличних даних на графіки й
діаграми.
7. Необхідно забезпечити точні та ефективні процедури управління
базою даних для задач підтримки великих масивів даних (включаючи
засоби вводу й оновлення), а також створити засоби супроводження даних,
куди належать форми для вводу даних, і забезпечити можливість
реєстрації транзакції з метою перевірки.
8. Для прийому зовнішніх даних у СППР необхідно вмонтувати
засоби інформаційного зв’язку.
Дослідження і роботи зі створення користувацького інтерфейсу
проводяться в багатьох країнах, і тому можна очікувати на появу
досконаліших механізмів взаємодії користувача і системи. Нині
найбільшої уваги заслуговують чотири конкретні альтернативні варіанти
користувацького інтерфейсу: інтерфейс, що грунтується на меню;
адаптивний інтерфейс; інтерфейс із застосуванням природної мови;
графічні засоби для удосконалення діалогу користувач—система.
Iнтерфейс, що грунтується на меню
Меню являє собою список варіантів (режимів, команд, відповідей
тощо), які виводяться на екран і пропонуються користувачеві для вибору
за допомогою однозначних кодових позначок кожного з варіантів. Вибір у
такому разі полягає в натискуванні клавішів, які вказані в позначці. Такий
принцип забезпечує простий спосіб координації дій користувача у складних
ситуаціях, створюючи умови для прийняття ним послідовності простіших
рішень. Найчастіше з цією метою використовуються дисплеї з екраном і
клавіатурою. Проте існують і інші пристрої: дисплеї із сенсорним екраном чи
зі світловим пером і матриці світлодіодних елементів.
Адаптований інтерфейс
В основу ідеї побудови адаптивних інтерфейсів покладено концепцію
створення адаптивних програмних засобів, які можуть пристосовуватися
до умов функціонування, непередбачених на етапі розробки систем. Щодо
83
інтерфейсу користувача слід зазначити: кожна людина, яка працює з
комп’ютером, має улюблені синоніми команд, свою інформацію,
пристосовану до власних потреб, ураховуючи свій рівень знань, інтересів і
навіть самопочуття в конкретний час доби. Ці фактори враховуються при
побудові користувацьких інтерфейсів інформаційних систем, тобто ОПР
надається можливість вносити до системи зміни, зумовлені особистісними
сприйняттями інформаційного середовища. Незважаючи на те, що існують
певні складності й технічні труднощі зі створенням і застосуванням
адаптивних інтерфейсів (вони не можуть бути придатними до всіх
ситуацій), перспектива їх упровадження в СППР може вважатися
реальною.
Iнтерфейс на базі природної мови
Iнтерфейси на базі природної мови, які раніше вважались рідкісними
і екзотичними, стають все більш допустимими, і можна вважати, що цей
тип інтерфейсу буде все більше поширеним для користувачів
інформаційних систем, зокрема систем підтримки прийняття рішень.
Головна перевага таких інтерфейсів полягає в тому, що в них високий
рівень пріоритету серед звичайних користувачів, які не мають значної
кваліфікації в галузі інформатики або працюють за межами своєї сфери
знань.
Графічні засоби для удосконалення діалогу користувач-система
Графічні
інтерфейси
досить
поширені
в
інтерактивних
інформаційних системах. Проте постійно виконуються роботи в напрямку
удосконалення цих інтерфейсів, зокрема з урахуванням людського
фактора. До пропонованих удосконалень належать:
вмонтоване моделювання процесів для контролю стану системи;
графічні пояснювальні засоби на основі аналогії;
графічні засоби переміщення (навігації) по системі.
Ці три концепції підтримують
удосконалені інструменти
користувацького інтерфейсу завдяки навчанню і використанню
діалогового режиму.
Вмонтоване моделювання процесів
з метою контролю за станом
системи і для управління — це метод, спрямований на те, щоб дати
користувачеві змогу бачити вигляд «згори» усіх функцій, задач і підзадач,
які він зможе виконати за допомогою системи. У СППР дуже часто просто
неможливо «побачити» загальну структуру процесу розв’язування задачі,
яку підтримує система. Вмонтовані моделі саме і є діалоговими вказівками
(компасами), завдяки яким користувачеві вже неможливо «загубитися».
Графічні пояснювальні засоби на основі аналогії
створюють на базі
наборів «сценаріїв», які можна викликáти і відображати для користувача.
Наприклад, якщо користувач запитує систему про те, чому один певний
84
план був визнаний як імовірніший чи цінніший за інший, то система
спочатку може відгукнутися поясненням цього плану, подаючи драйвери
планування, які зумовили генерування в системі відповідних значень
імовірності чи цінності. Коли це пояснення не задовольнить користувача, то
система може перейти до показу споріднених прикладів, що потребує від
СППР «уміння» розрізняти аналогічні плани з бібліотеки планів. При цьому і
сама основа такої аналогії може бути відображена для користувача.
Графічні засоби переміщення по системі
завдяки прогресу в галузі
створення конфігурації апаратних і програмних засобів є вже економічно
ефективними. У них використовуються набори елементів на основі
піктограм (спрощених зображень у вигляді рисунків предметів, понять, що
заміняють слова), які дають змогу виконувати функції користувацького
інтерфейсу. Нові системи дають змогу розробляти різного типу меню і
безперервно відображуючи списки елементів без значних зусиль у
програмуванні, розробляти програми вводу і виводу під керуванням
піктограм.
1.8.3
База даних і система управління базою даних
Будь-яка система підтримки прийняття рішень містить підсистему
даних, яка складається з двох основних частин: бази даних і системи
управління базою даних (СУБД). Притаманний технології СППР акцент на
обробку неструктурованих і слабоструктурованих задач зумовлює деякі
специфічні вимоги до цих елементів комп’ютерної системи. Насамперед
ідеться про необхідність виконувати значний обсяг операцій
переструктурування
даних.
Потрібно
передбачити
можливість
завантаження і наступної обробки даних із зовнішніх джерел;
функціонування СУБД у середовищі СППР на відміну від звичайної
обробки інформації в управлінських інформаційних системах потребує
ширшого набору функцій. Це стосується також і бази даних.
Загалом базу даних можна визначити як сукупність елементів,
організованих згідно з певними правилами, які передбачають загальні
принципи опису, зберігання і маніпулювання даними незалежно від
прикладних програм. Зв’язок кінцевих користувачів (прикладних програм)
з базою даних відбувається з допомогою СУБД. Остання являє собою
систему програмного забезпечення, яка містить засоби обробки мовами баз
даних і забезпечує створення бази даних та її цілісність, підтримує її в
актуальному стані, дає змогу маніпулювати даними і обробляти звернення
до БД, які надходять від прикладних програм і (або) кінцевих користувачів
за умов застосовуваної технології обробки інформації. До складу мов бази