Натічні вапняки хімічного походження мають прихованокрис-талічну будову. До них належать сталактити і сталагміти, які мають бурулькоподібну форму. Перші утворюються внаслідок криста­лізації водних розчинів Са(НСО₃)₂, що просочуються зі стелі печер, а другі — розчинами, що краплями падають зі стелі на підлогу печери.

Текстура концентрична.

Вапняки залягають великими товщами і значно поширені.

Застосовують як будівельний матеріал, для очищення цукру, хімічної меліорації (вапнування) кислих ґрунтів.

Вапняковий туф (травертин). Утворюється хімічним шляхом у ргісцях виходу гарячих мінеральних джерел, збагачених гідрокар-Іюнатом кальцію.

Структура дрібнокристалічна.

Текстура «трухлява», пористо-ніздрювата.

Колір різний — сірий, жовтуватий, червонуватий. Інколи породу Називають лучним, або болотним, вапном, тому що він часто трап-Діяється в заплавах річок.

Застосовують, як і всі вапняки, для вапнування кислих ґрунтів, у будівництві як облицювальний матеріал.

Мергель — полімінеральна порода, що складається з вапняку (кальциту, рідше доломіту) і глин. Утворюється в морях, лагунах, озерах.

Структура велцкокристалічна, тонкозерниста. ; Текстура масивна (щільна), іноді сланцювата.

Колір світлий, інколи бурий, червоний.

Під дією на зразок НС1 у місці контакту утворюється темна пля­ма (залишок нерозчинної в кислоті глини). Це відрізняє мергель від вапняків, в яких пляма не утворюється.

При диханні на породу відчувається запах глини.

Застосовують для виготовлення цементу, вапнування кислих ґрунтів.

Поклади є на Північному Кавказі, в межах Російської рівнини, в Україні.

Доломіти складаються з доломіту СаСОз^#МдСОз(90~95 %) і кальциту (5 - 10 %).

Утворюються з вапняків внаслідок часткового ізоморфного замі­щення молекул СаСО₃ на MgCO₃.

Структура зернисто-кристалічна.

Текстура масивна, пухка або ніздрювата.

Колір сірий, білий, яскраво-жовтий.

За зовнішнім виглядом нагадують вапняки, проте на відміну від останніх «киплять» під дією підігрітої НС1 і тільки в порошку — під дією холодної.

Твердість більша, ніж у вапняків (3,4 - 4).

Застосовують як хімічний меліорант на кислих ґрунтах, для ви­робництва цементу, як будівельний камінь.

Поклади є на Уралі, Кавказі, в Поволжі, Забайкаллі.

Внаслідок вилуження вапняків і доломітів утворюються карстові порожнини (гора Чатир-Даг у Криму).

Кременисті породи

За способом осадження з розчину їх поділяють на три групи:

• хемогенні (гейзерити, кременисті туфи, кремені, яшми);

• органогенні (діатоміти, кізельгур)

• змішаного походження (трепел, опоки).

Кременисті породи хімічного походження утворилися внаслідок відкладання аморфного кремнезему з гарячих джерел, збагачених силікатною кислотою.

Гейзерит — туфоподібна пориста маса хемогенного походження. Відкладається на виходах гарячих підземних вод, насичених крем­неземом. Складається з опалу.

---

Структура зерниста.

Текстура пориста або щільна.

Колір світлий, білий.

Порода тверда (дряпає скло), легка.

Поклади є на Камчатці (Росія).

Кременистий туф — порода хемогенного походження, склада­ється з аморфного кремнезему (опалу) з домішками глинозему.

Текстура пориста.

Колір світлий, білий, сіруватий, жовтуватий, інколи бурий, чер­воний, строкатий.

Твердий (дряпає скло).

За зовнішнім виглядом нагадує вапняковий туф, але не реагує з HCL

Утворює нирко-, гроноподібні натічні маси.

Застосовують як облицювальний матеріал у будівництві.

Кремені — породи, які складаються з халцедону, опалу, глинис­тих часточок. Вони бувають опалово-халцедонові, кварцово-халце­донові. Це продукти осадження SiO₂ на дні моря або окремнення готової породи. Утворюються в порожнинах або тріщинах осадових порід у вигляді конкрецій під час коагуляції силікатної кислоти і наступного діагенезу.

Колір сірий до чорного, коричневий.

Злам раковистий.

Твердий (дряпає скло).

Форми залягання: конкреції, жовна, лінзи в масі вапняків.

Яшми — перекристалізовані кременисті породи.

Яшми — супутники ефузивних порід. Ефузії виносили на повер­хню землі та в моря кремнезем або багаті на кремнезем лави, що легко розкладалися. Вони і давали матеріал для утворення яшми.

Яшми складаються з халцедону з домішками кварцу, опалу, ок­сидів заліза, глинистих і органічних речовин.

Домішки забарвлюють породу в різні кольори — червоний, жов­тий, зелений, темний. Порода часто смугаста, з різними малюнка­ми. Будова прихованокристалічна.

Текстура масивна (щільна).

Порода тверда (дряпає скло).

Злам раковистий. Краї уламків гострі з прожилками.

Застосовують як облицювальний матеріал.

Залізисті породи

Залізисті породи утворюються внаслідок:

• вивітрювання основних магматичних і метаморфічних порід, які містять до 2 - 3 % заліза;

• перенесення і відкладання продуктів вивітрювання (гідрокси­дів заліза) в озерах і морях;

• нагромадження продуктів життєдіяльності залізобактерій.

До цих порід належать: мінерали групи лимоніту (бурий заліз­няк), залізисті ооліти, бобова руда, залізна вохра, залізистий туф.

Бурий залізняк — механічна суміш гідроксидів заліза з піща­ним і глинистим матеріалом.

Залізисті ооліти складаються зі шкаралупчастих кульок бурого і червоного залізняків.

Бобова руда — скупчення бобоподібних конкрецій лимоніту з домішкою глинистого матеріалу. Накопичуються такі руди в боло­тах, лучних ґрунтах підзолистої зони. Відоме родовище бобової руди в Карелії; вона містить до 35 % Fe₂О₃.

Залізна вохра — пухкий, землистий різновид лимоніту вохрис­того кольору. Утворюється в болотистих ґрунтах і торфовищах вна­слідок коагуляції колоїдних розчинів, збагачених гідроксидами за­ліза. В утворенні породи беруть участь залізобактерії.

Залізистий туф — утворюється на дні озер.

---

Складається з лимоніту з домішками сполук мангану і фосфатів.

Текстура пориста.

Колір жовто-бурий.

Алітові (глиноземні) породи

Складаються в основному з гідроксидів алюмінію. Найпошире­нішим представником алітів є боксити.

Боксити утворюються внаслідок латеритного вивітрювання алюмосилікатних магматичних порід в умовах жаркого і вологого клімату. За гіпотезою О.Д. Архангельського, боксити утворилися в озерах і морях із розчинів гідроксидів алюмінію і заліза, які вивіль­нялися під час вивітрювання магматичних порід.

Боксити складаються переважно з гідратів оксидів алюмінію — діаспору, гідраргіліту з домішками гідратів оксидів заліза — мінералів групи лимоніту, гематиту, кварцу, гелів, каолініту. Це алюмінієва руда.

Структура землиста, щільна або оолітова.

Текстура, як правило, тверда (кам'яноподібна), інколи м'яка (глиноподібна).

Колір світло-жовтий, червоно-бурий, червоний, білий.

Форма залягання пластова.

Поклади є на Північному Уралі, в Східних Саянах, Казахстані, під Санкт-Петербургом.

Галоїдні породи

До галоїдних належать водорозчинні хімічні осади, що утвори­лися в замкнених морських басейнах і солоних озерах в умовах жар­кого клімату. Вони осаджуються з розчинів у разі зміни умов сере­довища, внаслідок взаємодії і випаровування розчинів різного складу. З насичених водних розчинів солі випадають в осад у такій послідовності: сульфати кальцію, кам'яна сіль, магнієві і калієві солі. Розчиняються вони у зворотній послідовності.

Кам'яна сіль — мономінеральна порода, що складається з галі-іу. Домішками бувають сильвін, карналіт, глинисті мінерали та ін.

Структура кристалічна. Утворює зернисті, рідше листуваті та волокнисті маси.

Порода безбарвна, прозора або світлого кольору.

Солона на смак. Легка (щільність 2,1 г/см³). М'яка (не дряпає скло).

Форми залягання — пласти, лінзи, штоки, куполи. Потужність пластів кам'яної солі сягає сотень метрів. Порода добре розчинна у воді, тому в разі її вилуження спостерігаються карстові явища.

Застосовують у харчовій, хімічній, металургійній, шкіряній промисловості, у тваринництві як сіль-лизунець.

За контакту з підґрунтовими водами і ґрунтом спричинює їх за­солення.

Відомі поклади: Артемівське (Донбас), Солотвіно (Закарпаття), Солікамськ (Урал, Росія), Старобінське (Білорусь), озера Ельтон, Баскунчак (Середня Азія).

Сильвін — мономінеральна порода, що складається з одноймен­ного мінералу (КС1). Осаджується з розчинів часто з кам'яною сіллю.

Структура зерниста. Часто залягає у верхніх частинах відкла­дів, тому може розмиватися підземними водами і засолювати їх.

Колір породи білий або червонуватий і блакитний від домішок. Солона на смак.

Мяка (не дряпає скло).

Це головна калійна агроруда (камінь родючості).

Застосовують сильвін також у хімічній, скляній, миловарній промисловості, медицині.

---

Карналіт — мономінеральна порода, яка складається з одно­йменного мінералу . Осаджується разом із кам'яною сіллю, сильвіном із морської води.

Структура зерниста.

Колір молочно-білий, від домішок буває з жовтуватим, рожевим, блакитним відтінком.

Смак пекучий, гірко-солоний. Дуже гігроскопічний («тане» на повітрі), легко розчинний у воді.

Застосовують як сировину для виготовлення калійних добрив (агроруда), у хімічній промисловості для добування солей калію і магнію.

Поклади є в Західній Україні, Середній Азії, Росії (Урал, Солі­камськ).

Каїніт — мономінеральна порода, що складається з одноймен­ного мінералу. Осаджується разом із галітом, карналітом тощо.

Колір білий, жовто-зелений, бурий, червонуватий, добре розчин­ний у воді.

Утворює тверді зернисті маси.

Має гіркий смак. Порода м'яка (не дряпає скло).

Застосовують як сировину для виготовлення калійних добрив (агроруду).

Відомі поклади: Сакське озеро (Крим), Калуш (Прикарпаття).

Якісною реакцією на наявність іона Сl у галоїдних породах є утворення білого осаду AgCl під час взаємодії водної витяжки поро­ди з розчином AgNO₃:

NaCl + AgNO₃ — NaNO₃ + AgCl|.

Сульфатні породи

Найпоширенішими представниками сульфатних осадових порід є мірабіліт, гіпс, ангідрит.

Мірабіліт — мономінеральна порода, що складається з одноймен­ного мінераду, домішок галіту та інших галоїдів. Ви­падає в осад із води солоних озер за температури, нижчої за -6 °С.

Структура кристалічна. Утворює в природі зернисті, волокнисті або щільні маси.

Текстура пухка.

Колір породи безбарвний, білий із жовтуватим, синюватим або зеленкуватим відтінком.

Легко розчинна у воді, має гірко-солоний смак.

Блиск скляний. М'яка (не дряпає скло).

Застосовують для виготовлення соди, в скляній промисловості, медицині (глауберова, або англійська, сіль).

Спричинює засолення води і ґрунтів.

Поклади є в затоці Кара-Богаз-Гол.

Гіпс — найпоширеніша сульфатна порода.

Випадає в осад у водних басейнах, що висихають, разом із галої­дами і ангідритом. Може також формуватись з осаду гарячих ви­східних вод.

Це мономінеральна порода, що складається з однойменного мі­нералу (CaSO₄*2H₂O); домішками бувають ангідрит, глинисті та інші мінерали.

Колір білий або світлий із сіруватим, червонуватим, жовтуватим відтінком від домішок.

Порода м'яка, дряпається нігтем (твердість 1,5-2,0), легка (щільність 2,2-2,4 г/см³). Добре розчиняється у соляній кислоті, гірше — у воді.

У товщі гіпсу часто утворюються печери. Залягає пластами, лін­зами серед глин, мергелю, кам'яної солі.

Застосовують у будівництві (алебастр), медицині, електротехні­ці. Сиромелений гіпс застосовують як хімічний меліорант на солон­цюватих ґрунтах (агроруда), а також як кальцієво-сірчане добриво.

Поклади є в Західному Приураллі (Солікамськ), Поволжі, на Ка­вказі, в Туркменії, Україні, Росії (Архангельська, Іркутська області, Якутія, Краснодарський край).

---

Ангідрит — мономінеральна порода, що складається з одно­йменного мінералу (CaSO₄).

Утворюється внаслідок осадження з води в солоних лагунах, озе­рах, а також дегідратації гіпсу.

Структура кристалічна. Утворює суцільні зернисті або щільні маси.

Твердість 3 - 3,5. Порода не дряпається нігтем, але й сама не дряпає скло.

Щільність 2,9 - 3,1 г/см³.

Колір білий, сірий, з блакитним або червоним відтінком.

Форма залягання — пласти, разом із гіпсом, кам'яною сіллю, ча­сто чергується з шарами глин, пісковиків, вапняків. Під час взаємо­дії з водою гідратується і перетворюється на гіпс, при цьому збіль­шується в об'ємі і деформує навколишню породу.

Застосовують для добування сульфатної кислоти, виготовлення цементу, як меліорант на солонцюватих ґрунтах при зрошенні.

Поклади виявлено в Донбасі (Артемівське), на Уралі, в Поволжі.

Якісною реакцією на наявність іонів SO²- у водорозчинних су­льфатних породах є утворення білого осаду BaSO₄ під час взаємодії водної витяжки (або солянокислої з гіпсу, ангідриту) з породи з роз­чином BaCl:

Фосфатні породи

Фосфатні породи утворюються хімічним і біогенним шляхом.

Фосфорити — породи, збагачені фосфатом кальцію (12 % і бі­льше Р2О5) в аморфному вигляді. Крім фосфориту до складу породи можуть входити кварц, кальцит, глауконіт, рештки діатомових во­доростей і радіолярій, пірит, марказит, органічні речовини.

Колір породи від сірого до чорного.

Походження хемогенне і біогенне. Фосфорити утворюються в мо­рях на глибинах 50-150 м, а також на континентах (у карстових печерах, озерах, річках) у вигляді жовен, радіально-променевих конкрещй, зцементованих конкрецій (конгломератів), суцільних ущільнених землистих мас. Фосфорити не розчинні у воді, розчинні в слабких кислотах. Під час тертя шматків фосфориту один об один відчувається запах паленої кістки.

Застосовують фосфорити для одержання фосфору, як сировину Для виготовлення фосфорних добрив (наприклад, суперфосфату), у подрібненому стані (фосфоритне борошно) його безпосередньо вно­сять на кислих ґрунтах як фосфорне добриво.

Поклади є в Південному Казахстані (Каратау), Московській, Курській, Брянській, Кіровській (Вятсько-Камське) областях Росії.

Вівіаніт (синя болотна руда) — мономінеральна порода, що складається з однойменного мінералу — гідратованого фосфату заліза(ІІ).

Утворюється в болотних ґрунтах, торфовищах, у нижніх горизон­тах тундрових, підзолистих і глеєпідзолистих ґрунтів, як продукт реакції заліза з фосфоровмісними органічними рештками, які при­носяться в болота ґрунтовими і поверхневими водами.

Структура дрібнокристалічна.

Утворює пухкі землисті маси разом із лимонітом, сидеритом, бо­лотним вапном, а також у вигляді вицвітів на фосфоритах.

Текстура пухка. За зовнішнім виглядом нагадує глину, але від­сутня пластичність.

---

Смотрите также файлы

• 1.docx

• zvit.docx

• методика лаб_2.docx

• Документ Microsoft Office Word.docx

• Охорона праці диплом.docx