ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 745
Скачиваний: 2
88.Особливості будови органів дихання птахів
Органи дихання птахів мають значні особливості порівняно з такими ссавців. Ніздрі птахів округлі або овальні, у курей прикриті клапанами, у качок і гусей з’єднуються між собою, оскільки розміщені спереду носової перегородки. У кожній носовій порожнині є три невеликі хрящові раковини. Лабіринту решітчастої кістки немає. Основу гортані утворюють тільки черпакуваті й кільцеподібний хрящі. Вхід у неї знаходиться на дні глотки і має вигляд вузької щілини. Розміщена спереду нього складка слизової оболонки виконує функцію надгортанника. Гортань рухома, в ній виділяють ряд м’язів. Трахея птахів утворена округлими хрящовими кільцями, які у старих гусей і качок костеніють. У місці поділу трахеї на два бронхи знаходиться співоча (нижня) гортань. Вона є органом утворення звуку, а власне гортань виконує тільки функцію дихання. Легені птахів відносно малі, розміщені в заглибленні, утвореному хребетним стовпом і проксимальними кінцями хребцевих частин ребер. Вони простягаються від першого ребра до нирок, мають яскраво-рожевий колір і доповнюються повітроносними мішками. Головний бронх проходить через легені, виходить за їх межі й відкривається в черевний повітроносний мішок. У легенях від головного бронха відходять екто- і ендобронхи, з’єднані парабронхами. Останні проводять повітря в респіраторні відділи легень. Ендобронхи розгалужуються в легенях, а ектобронхи продовжуються у повітроносні мішки. Повітроносні мішки являють собою випинання слизової оболонки ектобронхів. Зовні вони вкриті серозною оболонкою. Повітроносні мішки формують дивертикули, які проникають у порожнини багатьох кісток. Є дев’ять повітроносних мішків: непарний міжключичний, парні — шийні, краніальні та каудальні грудні й черевні. Вони дуже тонкі, завжди прозорі, їхня стінка містить мало кровоносних судин. Повітроносні мішки — важливі пристосування птахів до польоту, забезпечують їм інтенсивний газообмін, вентиляцію і охолодження тіла. В них міститься запас повітря, який використовується птахами під час польоту, а також під час занурювання голови у воду в пошуках корму. Вони сприяють випорожненню клоаки, виведенню яйця, польоту і плаванню, полегшуючи масу тіла. Виконуючи аеродинамічну функцію, повітроносні мішки зумовлюють висоту польоту птахів
89.Особливості будови статевих органів птахів
Статеві органи самки.У самок птахів органи розмноження складаються з яєчника і яйцепроводу . Як правило, у птахів розвинений тільки лівий яєчник і яйцепровід, а правий — редукований. Яєчник має різні розміри і форму, які змінюються з віком птахів. Розміщений він біля передньої частки нирки. В період яйцевідкладання в яєчнику формується багато яйцеклітин, які перебувають на різних стадіях розвитку. Дозріла яйцеклітина птахів має значні розміри і жовте забарвлення. Яйцепровід птахів з віком значно змінюється. Відповідно до виконуваної складної функції він поділяється на п’ять частин: лійку, білкову частину, перешийок, шкаралупову (пташину матку) і вивідну (піхву) частини. Лійка має широкий черевний отвір завдовжки близько 4 см. У ній відбувається запліднення яйцеклітини. Білкова частина — найдовший відділ яйцепроводу (у курей до 25 – 40 см). У ній яйце знаходиться близько 4 год і вкривається білком. У перешийку утворюється підшкаралупова оболонка. Довжина його у курки 10 – 12 см, у качки 9 – 17 і в гуски 9 – 20 см. Без чітких меж перешийок переходить у шкаралупову частину. Вона найширша, мішкоподібна, завдовжки до 5 – 8 см. У ній утворюється шкаралупа яйця. Вивідна частина завдовжки близько 10 см є місцем тимчасового перебування повністю сформованого яйця, що виходить із неї в середній відділ клоаки, а потім назовні.
Статева система самця.Статева система самця складається з двох сім’яників, їхніх придатків, сім’япроводів, які відкриваються в середній відділ клоаки статевими сосочками, і в деяких видів птахів статевого члена . Сім’яник — парний орган овальної чи бобоподібної форми, розміщений біля передньої частки нирок. У нестатевозрілих птахів він має жовтуватий або рожевий, у дорослих — білий колір. Лівий сім’яник завжди більший від правого. Взимку розмір сім’яників менший, ніж навесні. Придаток сім’яника розміщений біля дорсомедіального краю сім’яника, має невеликі розміри і яскраво-жовте забарвлення. Складовою його частиною є дуже звивиста протока, яка переходить у сім’япровід. Сім’япровід — парний звивистий трубчастий орган, що проходить латерально від сечоводів і відкривається у середній відділ клоаки. Перед впадінням у клоаку він випрямляється, перетворюючись на сім’явипорскувальний канал, який закінчується статевими сосочками. Статевого члена у більшості птахів немає. Тільки у гусячих, особливо у качура, він досить добре розвинений. Статевий член побудований з фіброзної тканини, має порожнисті утвори, які під час статевого акту заповнюються кров’ю, що зумовлює розкриття еякуляторного жолоба, по якому рухається сперма. Додаткових статевих залоз у самців птахів немає.