ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 768
Скачиваний: 2
Вени:Краніальна порожниста вена;Стовбур яремних вен ;Плечоголова вена ; Каудальна порожниста вена; Ворітна вена.
72.Характеристика лімфатичної системи тварин
До складу лімфатичної системи, яка на відміну від кровоносної є незамкненою, входять лімфатичні капіляри та посткапіляри, лімфатичні судини, найбільші з яких називають стовбурами, або протоками, та лімфатичні вузли. Лімфатична система виконує захисну, бар’єрну, дренажну, депонувальну, кровотворну та інші функції, морфологічно та функціонально вона тісно пов’язана з кровоносною. Морфологічний зв’язок полягає у злитті магістральних лімфатичних судин з краніальною порожнистою веною, а функціональний — у спільності функцій
Лімфатичні капіляри звивисті, на відміну від кровоносних починаються сліпо і мають значно більший, до того ж неоднаковий на всьому протязі, діаметр. У деяких органах (слизова оболонка кишок, залозистої частини шлунка) лімфатичні капіляри завдяки своєрідній формі їх початкових відділів називають синусами. Стінка їхня нерівна, з численними розширеннями та звуженнями. Вона утворена одним шаром ендотеліоцитів і не має основної (базальної) мембрани.
Посткапіляри мають таку саму будову, як і капіляри, однак їхня стінка утворює клапани. Посткапіляри являють собою перехідну ланку між лімфатичними капілярами та лімфатичними судинами.
Лімфатичні судини починаються з лімфатичних посткапілярів . Стінка лімфатичних судин, як і кровоносних, утворена трьома оболонками, які є дуже тонкими. На відміну від кровоносних, лімфатичні судини мають численні клапани, завдяки чому течія лімфи можлива тільки в доцентровому напрямку. Діаметр лімфатичних судин набагато менший, ніж кровоносних.
Лімфатичні вузли, лімфовузли виконують роль біологічних фільтрів. У них відбувається очищення лімфи від шкідливих для організму речовин, збудників хвороб тощо. Лімфовузли входять до складу периферичних органів імуногенезу. Лімфовузли мають переважно бобоподібну або видовжено-овальну форму. Їх довжина може становити від кількох міліметрів до 20 см. Кількість лімфовузлів у свійських тварин неоднакова. Так, у коня їх є близько 8000, у жуйних — 300, у свині — 190, а у собаки — 60. Кожний з лімфовузлів має заглиблення — ворота, через які у лімфовузол входять артерія і нерви, а виходять вена та виносні лімфатичні судини. Приносні лімфатичні судини вступають у вузол по його периметру. У свині, навпаки, приносні лімфатичнісудини входять у вузол через його ворота, а виносні виходять по його периметру
73.Анатомічна,гістологічна будова та функції червоного кісткового мозку і селезінки
Червоний кістковий мозок у новонароджених і молодих тварин заповнює губчасту речовину і порожнини трубчастих кісток. Він міститься також у плоских і коротких кістках. Зі збільшенням віку тварин у червоному кістковому мозку порожнин трубчастих кісток накопичується жирова тканина і він перетворюється на жовтий кістковий мозок. В останньому внаслідок значної крововтрати, отруєнь тощо можуть виникати осередки кровотворення. Червоний кістковий мозок має напіврідку консистенцію, темно-вишневий колір і містить до 10 % жирових клітин. У ньому утворюються еритроцити, гранулоцити (нейтрофільні, базофільні та еозинофільні), моноцити, тромбоцити й попередники лімфоцитів. Є дані, що у ссавців, які не мають клоакальної сумки, в червоному кістковому мозку утворюються і В-лімфоцити Утворення клітин крові — гемоцитопоез — це багатостадійний процес клітинних перетворень, який призводить до формування зрілих клітин крові, що надходять у кровоносні судини.
Селезінка являє собою плаский орган довгастої форми, розміщений зліва від шлунка, до якого прикріплюється шлунково-селезінковою зв’язкою. Колір селезінки залежно від виду тварин буває від темно-червоного до сіро-фіолетового. На ній розрізняють парієтальну (прилеглу до стінки черевної порожнини) і вісцеральну (прилеглу до шлунка) поверхні та дорсальний і вентральний кінці. Поверхні переходять одна в одну по краях органа, які в нормі завжди загострені. На вісцеральній поверхні знаходяться ворота селезінки — місце, де в орган входять судини та нерви. Селезінка є полі-функціональним органом. В ній фагоцитуються старі та пошкоджені еритроцити й тромбоцити, що закінчили свій життєвий цикл. Із залишків еритроцитів у печінці синтезуються жовчні пігменти. Селезінка є периферичним органом імунного захисту і депо крові .Зовні селезінка вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої в середину органа відходять трабекули. Вони формують сполучнотканинний каркас, між елементами якого знаходиться паренхіма органа. Капсула і трабекули побудовані зі щільної сполучної тканини, в якій є міоцити. Основа паренхіми, представлена білою і червоною пульпами, утворена ретикулярною тканиною
74.Анатомічна,гістологічна будова гіпофіза і епіфіза
Гіпофіз розміщений в однойменній ямці на тілі клиноподібної кістки, має сіро-червоний колір, щільну консистенцію і яйцеподібну форму (рис. 8.1). Він вкритий сполучнотканинною капсулою, яка в ділянці ямки гіпофіза зростається з твердою мозковою оболонкою. Гіпофіз має невеликі розміри і масу. Розвивається гіпофіз із двох зачатків — епітеліального та нервового. З епітелію, що вистеляє ротову ямку зародка, утворюється передня частка гіпофіза — аденогіпофіз, а з нервового зачатка формується його задня частка — нейрогіпофіз. До складу аденогіпофіза входять дистальна (передня), проміжна та туберальна частини
Епіфіз входить до складу епіталамуса проміжного мозку і має вигляд зерна пшениці або шишкиСполучнотканинна строма епіфіза представлена капсулою і трабекулами (септами), міжякими розміщена паренхіма. Вона представлена нейросекреторними пінеалоцитами і гліоцитами. Пінеалоцити мають складчасте ядро й численні відростки, які біля капілярів утворюють розширення. В них синтезується гормон мелатонін, попередником якого є серотонін. Мелатонін впливає на діяльність гонадотропоцитів аденогіпофіза, запобігаючи тим самим передчасному статевому дозріванню, контролює пігментний обмін, добові та сезонні ритми. Крім мелатоніну в пінеалоцитах синтезуються й інші біологічно активні речовини, які впливають на діяльність гіпоталамуса. Гліоцити виконують функції, властиві макроглії. З віком настає інволюція епіфіза, що виявляється атрофією пінеалоцитів, розростанням трабекул і накопиченням у них карбонатних і фосфатних солей
75.Анатомічна і гістологічна будова щитоподібної та надниркової залоз
Щитоподібна залоза — непарна, складається з лівої і правої часток та перешийка .Частки лежать на відповідних поверхнях щитоподібного хряща гортані та перших хрящів трахеї і вентрально з’єднані перешийком, якого у коня і вівці може не бути. У свині перешийок добре розвинений, має вигляд пластинки, яку називають тілом. Залоза має червоно-коричневий колір, щільну консистенцію і горбисту поверхню. Маса щитоподібної залози значно коливається у різних видів тварин і в межах одного виду, що зумовлено статтю, зовнішніми умовами та станом тварин (вагітність, лактація тощо). Щитоподібна залоза побудована зі сполучнотканинної строми й паренхіми. Сполучнотканинна строма утворена пухкою сполучною тканиною, в якій є кровоносні й лімфатичні судини та нерви. Вона формує капсулу, від якої відходять трабекули, що ділять залозу на часточки. Паренхіма залози представлена епітеліальною тканиною, епітеліоцити якої утворюють пухирці — фолікули та міжфолікулярні острівці.
Надниркова залоза — парна, розміщена попереду нирок у позаочеревинному просторі й вкрита жировою капсулою (спільною і для нирок). Вона має червоно-бурий колір, трикутну або видовжено-овальну форму і щільну консистенцію. Зовні залоза оточена сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму залози відходять ніжні перегородки, розміщені між тяжами ендокриноцитів. У перегородках знаходяться численні гемокапіляри. Паренхіма залози представлена кірковою і мозковою речовинами. Перша розміщена на периферії, друга — в центрі.
76.Анатомічна і гістологічна будова тимуса, його функції
Тимус або загруднинна, вилочкова, зобна залоза, є центральним органом кровотворення та імуногенезу. В ньому утворюються Т-лімфоцити. Їх попередники надходять у тимус із червоного кісткового мозку. Крім того, в тимусі продукуються біологічно активні речовини, що впливають на ріст і розвиток організму та процеси утворення Т-лімфоцитів. Максимального розвитку тимус досягає на момент статевої зрілості тварин, після чого настає його інволюція (зворотний розвиток). У період найбільшого розвитку в тимусі, що має Y-подібну форму, розрізняють непарні грудну і проміжну та парні шийні частки. Грудна частка розміщена в середостінні попереду серця. Краніально вона переходить у проміжну, яка, в свою чергу, — у шийні. Останні лежать обабіч трахеї, досягаючи у деяких тварин гортані. За кольором та зовнішнім виглядом тимус подібний до слинних залоз або лімфатичних вузлів. Мікроскопічна будова тимуса. Зовні тимус вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину відходять перегородки— трабекули. Вони розділяють орган на окремі часточки. В капсулі й трабекулах проходять численні судини. Паренхіма часточок утворена видозміненою епітеліальною тканиною, клітини якої мають довгі відростки. З’єднуючись між собою, ці клітини формують сітчасту структуру, поміж петлями якої знаходяться лімфоцити на різних стадіях розвитку. У паренхімі часточок тимуса виділяють кіркову та мозкову речовини.
Кіркова речовина знаходиться на периферії часточки і завдяки більшій кількості в ній лімфоцитів має темніший колір. У кірковій речовині відбувається перетворення попередників Т-лімфоцитів на Т-лімфоцити. Мігруючи з кіркової речовини до мозкової, Т-лімфоцити розносяться далі кров’ю до периферичнихкровотворних органів, де відбувається їх остаточне дозрівання й диференціація.
Мозкова речовиназнаходиться в центральній частині часточок і має менш інтенсивне забарвлення. В ній крім лімфоцитів є тимусні тільця, що являють собою концентрично накладені одна на одну пластинчасті клітини з малопомітним ядром. Тимусні тільця є продуктами диференціації клітин паренхіми. В процесі інволюції паренхіма часточок тимуса заміщується жировою тканиною
79.Характеристика черепно-мозкових нервів тварин
Черепно-мозкові нерви (12 пар, рис. 9.11) поділяють на чутливі, рухові та змішані. Чутливі нерви (І, ІІ і VIII пари) — це провідні шляхи відповідно нюхового, зорового і присінковозавиткового аналізаторів. Рухові нерви (III, IV, VI, XI і XII пари) виходять із головного мозку (за винятком XI пари) і іннервують м’язи очного яблука, язика тощо. Інші нерви(V, VII, IX і X пари) — змішані і мають у своєму складі чутливі та рухові нервові волокна. Більшість черепно-мозкових нервів отримують волокна симпатичної нервової системи від краніального шийного вузла
Черепно-мозкові нерви: Нюховий нерв; Зоровий нерв; Окоруховий нерв; Блоковий нерв; Трійчастий нерв; Відвідний нерв; Лицевий нерв ;Присінково-завитковий нерв;Язикоглотковий нерв; Блукаючий нерв; Додатковий нерв ;Під’язиковий нерв .
80.Анатомічна і гістологічна будова головного мозку
Головний мозок знаходиться в черепно-мозковій порожнині. Глибокою поперечною щілиною головний мозок ділиться на великий мозок, який розміщений рострально, та ромбоподібний мозок, розміщений каудально. Філогенетично більш давні ділянки мозку, які є продовженням провідних шляхів спинного мозку, формують стовбур мозку. Він включає в себе довгастий мозок, мозковий міст, середній мозок, проміжний мозок і базальну частину кінцевого мозку. Філогенетично молодші частини головного мозку утворюють покривну його частину. До її складу входять півкулі кінцевого мозку та мозочок. Головний мозок, як і спинний, утворений сірою й білою речовиною. Сіра речовина у стовбурі мозку представлена ядрами, які знаходяться в білій речовині, а в ділянці півкуль кінцевого мозку і мозочка вона розміщена на периферії і утворює відповідно кору півкуль і мозочка.
Ромбоподібний мозок складається з довгастого та заднього мозку і містить четвертий мозковий шлуночок. Довгастий мозок є задньою ділянкою головного мозку. Рострально він прилягає до мозкового мосту, а каудально переходить у спинний мозок. На дорсальній поверхні довгастого мозку є ромбоподібна ямка, яка утворює дно четвертого мозкового шлуночка. На протилежній поверхні помітні три борозни: середня та дві бічні. Довгастий мозок є життєво важливою частиною центральної нервової системи. У ньому розміщені центри дихання, серцевої діяльності, безумовних травних рефлексів (ковтання, жування, слиновиділення), тонусу судин та ін. У зв’язку з цим руйнування цього мозку викликає миттєву смерть тварини.
Задній мозок складається з мозочка та мозкового моста. Мозковий міст знаходиться на вентральній поверхні головного мозку, між довгастим і середнім мозком. Він має вигляд товстого валика, розміщеного перпендикулярно до осі мозку.
Мозочок розміщений дорсально від довгастого мозку і каудально від півкуль великого мозку та пластинки покрівлі середнього мозку. Він має майже кулясту форму. В ньому розрізняють середню частину — черв’як та бічні — півкулі мозочка. Мозочок має три пари ніжок. Задніми ніжками він з’єднаний з довгастим мозком, середніми — з мозковим мостом, а передніми — із середнім мозком. На поверхні мозочка помітні численні борозни й щілини, а між ними — звивини й часточки. Сіра речовина мозочка розміщена поверхнево і утворює його кору. Вона у вигляді ядер міститься також у білій речовині. Біла речовина знаходиться під корою і на поздовжньому розрізі мозочка має вигляд гілки дерева туї — дерево життя. Мозочок є центром координації довільного руху, підтримання тонусу м’язів, пози та рівноваги.
81.Анатомічна і гістологічна будова спинного мозку
Спинний мозок розміщений у хребтовому каналі, займаючи приблизно 2/3 його об’єму. Довжина мозку залежить від довжини тіла тварини. В ембріональний період розвитку спинний мозок заповнює весь хребтовий канал. Однак у зв’язку з більшою інтенсивністю росту скелета різниця в їх довжині стає значною. Спинний мозок має форму циліндричного тяжа, дещо сплюснутого дорсовентрально. На ньому розрізняють шийну, грудну і попереково-крижову частини. Каудально від останньої спинний мозок різко звужується, утворюючи мозковий конус, що переходить у кінцеву нитку. Вона утворена сполучною тканиною і закінчується на рівні перших хвостових хребців. Уздовж спинного мозку на його дорсальній поверхні проходить серединна дорсальна борозна. По боках від серединної борозни розміщені мілкі дорсальні латеральні борозни. На вентральній поверхні проходить глибока вентральна серединна щілина, а по боках від неї — вентральні латеральні борозни. На межі шийної і грудної та грудної й попереково-крижової частин мозку помітні шийне і попереково-крижове потовщення. Їх формування пов’язане з іннервацією грудних і тазових кінцівок. У кожному кістковому сегменті від спинного мозку праворуч і ліворуч двома корінцями відходить пара спинномозкових нервів. Дорсальний корінець відходить від дорсальної латеральної, вентральний — від вентральної латеральної борозни. В порожнині хребтового каналу корінці з’єднуються і формують нерви, які проходять крізь міжхребцеві отвори
На поперечному розрізі спинного мозку неозброєним оком видно, що він складається із сірої та білої речовини. Перша розміщена в центрі мозку, а друга на його периферії. Сіра речовина має вигляд метелика з розпрямленими крилами. Вона представлена парними дорсальними і вентральними рогами (стовпами), які з’єднані сірою спайкою. В центрі останньої є спинномозковий канал. У грудній і поперековій частинах спинного мозку в сірій речовині є і парні латеральні роги (стовпи). Сіра речовина утворена мультиполярними нейронами, нейроглією і мієліновими та безмієліновими нервовими волокнами. Нейрони спинного мозку функціонально неоднакові, розміщені групами в сірій речовині і формують ядра.