ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 748
Скачиваний: 2
Яйцеклітини, що містять середню кількість жовтка, називають мезолецитальними
12.Будова,функції та розвиток сперматозоїдів
Статеві клітини самців називають сперматозоїдами, або сперміями (рис. 2.1). Це рухливі джгутикоподібні клітини, що входять до складу сперми і виконують три основні функції: забезпечують контакт зі статевою клітиною самиці, вносять у яйцеклітину центріоля, яка потрібна для її поділу, і передають майбутньому організму спадкову інформацію самців. Довжина сперматозоїдів свійських ссавців коливається від 50 до 80 мкм. Найбільшу довжину мають сперматозоїди бика і барана (75 – 80 мкм), найменшу — кнура (50 – 55) і жеребця (50 – 60 мкм).
Сперматозоїд складається з головки, шийки і хвоста (джгутика), які обмежені плазмолемою (рис. 2.2, див. рис. 2.1). Головкамає сплюснуту округлу або овальну форму (у птахів вона конічна або гвинтоподібна) і розміщена на передньому кінці сперматозоїда. Її більшу частину займає ядро, в якому міститься спадковий матеріал у вигляді хромосом. Сперматозоїди гетерогаметнi, оскільки в їхніх ядрах знаходяться різні типи статевих хромосом — Х або Y. Відповідно до цього вони поділяються на адросперматозоїди — мають Y-хромосому і гінекосперматозоїди — Х-хромосому. У переднійчастині головки ядро вкриває акросома (видозмінений комплекс Гольджі), в якій містяться гідролітичні ферменти — трипсин і гіалуронідаза. Вони потрібні для перфорації вторинної оболонки яйцеклітини під час запліднення. У плазмолемі ділянки головки сперматозоїда знаходяться фібрили, які надають їй міцності. Шийка сперматозоїда коротка. Вона має незначний об’єм цитоплазми, в якій розміщені проксимальна центріоля і краніальна частина дистальної центріолі.
Хвіст сперматозоїда — це орган його руху. На ньому розрізняють проміжну, головну і кінцеву частини, що розміщені позаду шийки в наведеній послідовності У проміжній, головній і кінцевій частинах хвоста розміщений скоротливий апарат. Він представлений аксонемою — осьовою ниткою і мікрофібрилами. Аксонема починається від краніальної частини дистальної центріолі, має циліндричну форму і знаходиться в центрі хвоста. Вона побудована з 10 пар мікротрубочок, з яких одна пара займає центральне положення. Навколо аксонеми циркулярно розміщені мікрофібрили. Проміжна частина (тіло сперматозоїда) містить найбільший об’єм цитоплазми, в якій розміщені мітохондрії та включення. Мітохондрії розміщені спірально навколо аксонеми і формують мітохондріальну піхву. Вони забезпечують енергією рухову активність сперматозоїдів. Включення представлені глікогеном і фосфоліпідами. На межi мiж промiжною й головною частинами хвоста, навколо аксонеми, розміщена каудальна частина дистальної центрiолi. В головній частині хвоста прошарок цитоплазми тонкий, у ній немає органел і включень. Кінцева частина за своєю будовою подібна до основної. Однак у ній відсутні циркулярні мікрофібрили, а є лише поодинокі скоротливі мікрофіламенти. Аксонема в ділянці кінчика хвоста розпадається на кінцеві нитки
13.Будова яйця курки та етапи його формування в яйцеводі
Будова яйцеклітини птахів. Яйцеклітину птахів називають яйцем (рис. 2.4). Яйце складається з жовтка, білка, підшкаралупової оболонки й шкаралупи. Жовток — це власне яйцеклітина, в якій є ядро і цитоплазма. Ядро знаходиться в ділянці анімального полюса і оточене вузькою смужкою цитоплазми, яка не має жовтка і містить органели (зародковий диск, рубчик). Жовток яйця неоднорідний, він буває світлим і темним. Поблизу центра яйцеклітини знаходиться світлий жовток. Ця зона має колбоподібну форму і називається латеброю. В інших ділянках яйцеклітини темний і світлий жовтки розміщені шарами. Темний жовток формується вдень, світлий — уночі. Жовток утримується в центрі за допомогою халаз — пучків тонких ниткоподібних структур білково-вуглеводної природи, які спрямовані від жовтка допідшкаралупової оболонки протилежних кінців яйця. При цьому ядро яйцеклітини завжди знаходиться зверху. Вторинної оболонки у сформованій яйцеклітині птахів немає. Білок, підшкаралупова оболонка і шкаралупа — це складові частини третинної оболонки. Білок розміщений навколо жовтка. До його складу входить вода, білки, вуглеводи, мінеральні речовини та незначна кількість ліпідів. Вони є поживним матеріалом для зародка. В білку є також бактерицидні речовини. Залежно від локалізації розрізняють внутрішній і зовнішній шари білка. В кожному шарі білок буває в рідкому й щільному станах. Щільний білок бере участь у формуванні халаз. Зовні білок вкритий підшкаралуповою оболонкою, яка складається з двох шарів — зовнішнього та внутрішнього. Внутрішній шар прилягає до білка, а зовнішній — до шкаралупи. В ділянці тупого кінця яйця між шарами оболонки знаходиться порожнина, заповнена повітрям, — повітряна камера. Підшкаралупова оболонка побудована з волокон, до складу яких входять кератиноподібні речовини. Вона дуже щільна, еластична і проникна для газів, води та розчинів.
Шкаралупа побудована з неорганічних та органічних речовин. Органічні речовини утворюють щільно розміщені пучки волокон, а неорганічні — вапно. В шкаралупі є мікроскопічні пори, в зв’язку з чим вона проникна для газів. Зовні шкаралупа вкрита кутикулою, яка побудована із глікозаміногліканів. Вона запобігає проникненню крізь пори шкаралупи мікроорганізмів, спор грибів і проникна для газів. Шкаралупа виконує захисну функцію і є депо мінеральних речовин, які використовуються для формування скелета зародка
14 Характеристика етапів заплдіднення у свійських тварин.
Заплі́днення (сингамія) — процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет) спермія та овоцита в результаті утворюється зигота при цьому відбувається диплоїдний набір хромосом. Запліднення у ссавців і птиці відбувається в яйцепроводах в процесі запліднення. Є 2 фази 1дистантна взаємодія коли в клітині відбувається на певній відстані. 2- контактна коли спермій контактує з яйцеклітиною. Під час першої фази відбувається активація життя. В яйцеклітину проникає голівка і шийка спермія, центріола подвоюється і утворює веретено поділу і зигота починає ділитися. Дроблення це етап ембріогенезу який закінчується утворенням бластули утворюється в результаті багаторазовими мітотичними поділами зиготи. Розмір бластули порівняно з розміромзиготи суттєво не змінюється клітини зародка зменшуються з кожним поділом клітини бластули називаються бластомерами. Бластула має кулясту форму складається зі бластодерми та порожнинної бластоцелі ця первинна порожнина заповнена рідиною після утворення бластули відбувається гаструляція. Гаструла це зародок який складається із 2-х зародкових листків зародкові лискти є зовнішні та внутрішні і середні. Біологічне значення запліднення полягає у тому, що внаслідок злиття клітин з різною спадковістю при статевому розмноженні утворюється більш життєздатне потомство, ніж при безстатевому розмноженні. Подвійне запліднення забезпечує утворення зародка та запасу поживних речовин в покритонасінних. Розрізняють зовнішнє при якому злиття гамет відбувається поза тілом самки, і внутрішнє при якому гамети зливаються у тілі самки. Зовнішнє запліднення спостерігається у багатьох безхребетних, риб, безхвостих земноводних, які відкладають статеві продукти у навколишнє середовище. Запліднення у цих тварин, а також розвиток зиготи залежить від умов середовища. У тварин з внутрішнім заплідненням (переважно наземних тварин) є спец. Придаткові статеві органи для переносу сперми з тіла самців у тіло самок. Цей процес потребує узгодження дій самця і самки, і тому у тварин виробилися складні форми поведінки (статеві інстинкти), які забезпечують цю узгодженість. З. відбувається в результаті активного руху сперматозоїда до яйцеклітини, завдяки виділюваними гаметами речовинами. При злитті чоловічої та жіночої статевих клітин, що мають одинарний набір хромосом, відновлюється диплоїдний набір хромосом, характерний для соматичних клітин організму.
15 характеристика плідних оболонок і типів плацент у різних видів тварин.
Плодові або плідні оболонки ,жовтковий мішок,амніон, алантоїз, хоріом. Зєднання між собою частин хоріома алантоїза та слизової оболонки матки носить назву плацента.
1-жовкковий мішок – під час розвитку ембріона ссавців жовтковий мішок дуже швидко редукується.а у птахів він існує набагато довше
2- амніон чаша заповнена рідиною абоводне середовище яке оточує зародок його від механічних пошкоджень.
3- алантоїз сечова оболонка має вигляд ковбасоподібного мішка він є резервуаром продуктом обміну плода
4- хоріон це зовнішня оболонка на хоріоні формуються ворсинки сполучаються зі слизовою оболанкою матки. Типи плацент Плаценти у різних видів тваринвідрізняютьсяза формою та розміщенням ворсинок хоріона характером їх зєднання зі слизовою оболонкою матки або ендомерієм. За формою та розміщенням ворсинок хоріона 4-форми. 1-дифузна плацента в цій плаценті ворсинки рівномірно розміщені по всій поверхні хоріона( така плацента у кобили та свині)) 2-котелидонна плацента в цій плаценті ворсинки розміщені кулумками вони приєднуються потовщеними стінками матки каріода(((корова коза вівця)) 3-поясна плацента або кільцеподібна ворсинки хоріона в цій плаценті розміщені в середній частині плодового міхура і утворюють поясок ( у хижаків, приматів) 4-дископодібна плацента ворсинки хоріона розміщені у формі диска ( у приматів, гризунів, людей
Типи плацент за глибиною ворсинок хоріона в товщу слизової оболонки матки:
1-епітеліохоріальна в цій плаценті ворсинки не проникають до епітелію слизової маткиа лише занурюються в її склад (кобили свині) 2-десмохоріальна ворсинки заглиблюються в товщу слизової матки при цьому ворсинки руйнують епітелій слизової матки(у жуйних,корови кози) 3-ентотеліохоріальна ворсинки проникають в товщу слизової оболонкиі контактують з ендотолієм кровоносноїоболонки матки (у хижаків) 4-гемохоріальна ворсинки проникають ще глибше до розширень кровоносних лапхун (це у людей і гризунів)
16ранні етапи ембріогенезу. Дроблення. Гаструляція.
Заплі́днення (сингамія) — процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет) спермія та овоцита в результаті утворюється зигота при цьому відбувається диплоїдний набір хромосом. Запліднення у ссавців і птиці відбувається в яйцепроводах в процесі запліднення. Є 2 фази 1дистантна взаємодія коли в клітині відбувається на певній відстані. 2- контактна коли спермій контактує з яйцеклітиною. Під час першої фази відбувається активація життя. В яйцеклітину проникає голівка і шийка спермія, центріола подвоюється і утворює веретено поділу і зигота починає ділитися. Дроблення це етап ембріогенезу який закінчується утворенням бластули утворюється в результаті багаторазовими мітотичними поділами зиготи. Розмір бластули порівняно з розміромзиготи суттєво не змінюється клітини зародка зменшуються з кожним поділом клітини бластули називаються бластомерами. Бластула має кулясту форму складається зі бластодерми та порожнинної бластоцелі ця первинна порожнина заповнена рідиною після утворення бластули відбувається гаструляція. Гаструла це зародок який складається із 2-х зародкових листків зародкові лискти є зовнішні та внутрішні і середні. Біологічне значення запліднення полягає у тому, що внаслідок злиття клітин з різною спадковістю при статевому розмноженні утворюється більш життєздатне потомство, ніж при безстатевому розмноженні.
17 Особливості ембріогенезу птахів.
Запліднення птахів внутрішнє і відбувається в яйцепроводах. Його особливістю є поліспермія проникнення в яйцеклітинудо 300 сперматозоїдів. Однак з пронуклеусом яйцеклітини зливається пронуклеус тільки одного сперматозоїта. Класичним об'єктом ембріологічних досліджень є курячий ембріон. У птахів яйцеклітина багата жовтком - полилецитальная. Діаметр яйцеклітини курки сягає 35 мм, а у страуса - до 100 мм. У відкладеному пташиному яйці знаходиться не яйцеклітина, а багатоклітинний зародок на стадії бластулы або ранньою гаструлы. До яйцеклітини відноситься те, що ми називаємо жовтком. Яйцеклітина, просуваючись по яйцепроводу Класичним об'єктом ембріологічних досліджень є курячий ембріон. У птахів яйцеклітина багата жовтком - полилецитальная. Діаметр яйцеклітини курки сягає 35 мм, а у страуса - до 100 мм. У відкладеному пташиному яйці знаходиться не яйцеклітина, а багатоклітинний зародок на стадії бластулы або ранньою гаструлы. До яйцеклітини відноситься те, що ми називаємо жовтком. Яйцеклітина, просуваючись по яйцепроводу Найбільш важливі морфогенетичні процеси розгортаються в эпибласте - джерелі розвитку всіх трьох зародкових листків. Тут виникають клітинні потоки внаслідок асинхронного дроблення клітин і їх спрямованого переміщення. Клітини переміщуються протягом 3-4 годин інкубації. Схема руху клітинних потоків виглядає наступним чином: клітини латеральних частин эпибласта переміщуються в хвостову частину зародка і, зустрічаючись тут, рухаються далі по середній лінії эпибласта до головного кінця. До 12 години клітинний потік приймає вид первинної смужки. Другий потік клітин (більш повільний) поширюється з боку головного кінця зародка і рухається по середній частині эпибласта назустріч першому потоку. Місце зустрічі двох потоків позначається як гензеновский, або первинний, вузлик - найважливіший гістологічний маркер. На вершині гензеновского вузлика з'являється поглиблення - первинна ямка, а по середній лінії первинної смужки - первинна борозенка, як продовження первинної ямки. Обидві ці структури розглядаються як гомолог бластопора. До 16 години інкубації всі описані структури добре выявляюся на фіксованих препаратах. Подальші переміщення клітин - імміграція, характеризують другу фазу гаструляції. В області переднього краю гензеновского вузлика клітини, подворачиваясь, проходять через ямку і поширюються в напрямку головного кінця зародка, формуючи головний відросток - зачаток хорди (нотохорд). У свою чергу, зачаток хорди індукує ранню детермінацію клітин нервової пластинки в складі эпибласта. Одночасно з матеріалом хорди з протилежного краю гензеновского вузлика і передньої частини первинної смужки імміграцію залучаються нові клітини, однак останні включаються до складу гипобласта головної частини зародка. При цьому відбувається деформація гензеновского вузлика і вкорочення первинної смужки. Всі ці процеси протікають протягом 8-10 годин інкубації. Клітини решти первинної смужки - являють собою матеріал сомато - і спланхномезодермы. Через 15 годин інкубації ці клітини приходять у рух і мігрують всередину вздовж первинної смужки, поширюючись над гипобластом з боків від удлиняющейся хорди. Таким чином, в результаті імміграції з эпибласта виселяються матеріал хорди, прехордальной пластинки (а, за деякими даними, матеріал зародкової энтодермы), мезодерми, що супроводжується деформацією, укороченням і зникненням гензеновского вузлика і пер винної смужки. Залишився матеріал эпибласта являє собою эктодерму, яка в своєму складі містить клітини майбутньої нервової трубки. Хорда індукує розвиток нервового жолобка, сворачивающегося потім в трубку і занурюється під эктодерму. Клітинний матеріал мезодерми диференціюється на сомиты, латерально розташовані нефротомы і найбільш латерально лежать спланхнотомы. Сомиты і нефротомы - це сегментовані частини мезодерми, спланхнотом - несегментированная. Останній у подальшому розшаровується на вісцеральний і парієтальний листки зі щілиноподібної целомической порожниною між ними. Під хордою розташовується энтодерма, яка згортається в кишкову трубку, що сполучається з жовтком. Так виникають ембріональні зачатки органів і тканин. Найбільш складна топографічна диференціювання мезодерми. У складі сомита розрізняють такі частини: склеротом - вентромедиальную частина, дерматом - дорсолатеральную частина і миотом - дорсомедиальную частина. Клітини склеротома інтенсивно розмножуються, виселяються зі складу сомита, оточують хорду і диференціюються хрящові клітини (виникають складні формообразовательные процеси закладки хребців, ребер, лопаток та інших кісток скелета). Дерматом є джерелом розвитку сполучних тканин шкіри, а миотом - джерелом розвитку скелетної м'язової тканини. Паралельно освіти тіла зародка відбувається утворення внезародышевых оболонок, або провізорних (тимчасових) органів. У зародків вищих хребетних є 4 види оболонок - амніон (водна), хоріон (серозна оболонка), аллантоис і жовтковий мішок.
Ембріогенез також Зародковий розвиток, Ембріональний розвиток,— розвиток організму людини , що відбувається в оболонках яйцеклітини поза материнським організмом або усередині нього. Зародковому розвитку передує період передзародкового розвитку, коли зростає, формується і дозріває яйцеклітина. Після зародкового розвитку період післязародкового (постембріонального) розвитку. В ході зародкового розвитку з однієї відносно просто організованої яйцеклітини утворюється багатоклітинний організм, що складається з різних органів і тканин і здатний до самостійного існування. У деяких тварин, наприклад голкошкірих, зародки виходять з оболонок на дуже ранніх стадіях, і основні процеси розвитку проходять у них в постембріональний період. У всіх тварин зародковий розвиток складається з запліднення (або активації яйця при партеногенезі), дроблення, бластуляції, гаструляції, органогенезу і виходу з оболонок або народження. Залежно від біології розмноження (кількість яєць, тип запліднення, тривалість зародкового розвитку, джерела живлення зародка, міри турботи про потомство) будова яйця і характер зародкового розвитку варіює.
18 ембріогенез плацентарних ссавців
До амниотам відносяться хордові, у яких в процесі розвитку виникають такі зародкові оболонки, як амніон і аллантоис. Ці зародкові оболонки притаманні хордових, які живуть на суші, а також вторичноводным тваринам з класів плазунів, птахів і ссавців. Розвиток зародків у цих тварин, а також у людини відбувається в порожнини, утвореної амніотичною оболонкою, яка наповнена амніотичної, або навколоплідної, рідиною. Таким чином, ембріональний розвиток амниот, як і анамний, здійснюється у водному середовищі, що є показником наступності філогенетичного розвитку всіх хордових. Однак амніотична рідина не може забезпечити розвивається зародку оптимальні умови для дихання, виділення і харчування. Ці функції здійснює аллантоис, в якому розвивається густа мережа кровоносних судин, завдяки яким здійснюється газообмін зародка з навколишнім середовищем і виділення в порожнину аллантоїса кінцевих продуктів обміну речовин, як це має місце у плазунів, птахів і яйцекладущих ссавців. Через аллантоис зародок інших ссавців контактує з тілом матері, отримуючи від неї все необхідне для розвитку.
Ембріогенез амниот ми розглядаємо на прикладі розвитку хребетних тварин трьох класів: плазунів, птахів і ссавців. Вивчення особливостей розвитку амниот починаємо з вивчення ембріогенезу плазунів, оскільки від них в процесі еволюційного розвитку відбулися птахи і ссавці. Це знайшло відображення у спільності низки стадій ембріонального розвитку цих хребетних тварин, а також людини.
19 класифікація тканин тваринного організму
Епітеліальні тканини (грец. epi — над + thele — шкірочка) розташовуються на межі двох середовищ, відокремлюючи організм чи органи від навколишнього середовища. Епітелій входить до складу майже всіх органів, зумовлюючи значною мірою специфіку їхньої будови та функції. Для морфології епітеліальної тканини характерно: 1) тканина побудована лише з клітин-епітеліоцитів і практично не містить міжклітинної речовини; 2) клітини поєднані між собою різними типами контактів, утворюють суцільний пласт, який завжди лежить на базальній мембрані, що виконує бар’єрну функцію; 3) епітелій не містить судин, а його трофіка здійснюється через базальну мембрану; 4) для епітеліоцитів характерна полярна диференціація — наявність у клітині двох полюсів: апікального, оберненого до зовнішнього середовища, та базального, що лежить на базальній мембрані, причому ці полюси мають різні морфологічні ознаки; 5) епітеліальна тканина має високу здатність до регенерації — як фізіологічної, так і репаративної. Регенерація епітелію здійснюється за рахунок наявності камбіальних клітин, різних для кожного виду епітелію.. Згідно з цією класифікацією епітеліальні тканини поділяють на одношарові та багатошарові за ознакою відношення до базальної мембрани. В одношаровому епітелії всі клітини лежать на базальній мембрані, а в багатошаровому з нею мають безпосередній зв’язок лише клітини одного нижнього шару, а всі інші утворюють шари над ним і з базальною мембраною не зв’язані. Одношарові епітелії поділяють на однорядні та багаторядні. Однорядним називають епітелій, усі клітини якого мають однакову форму, а ядра всіх клітин лежать на одному рівні, утворюючи один ряд. За формою клітин такий епітелій поділяють на призматичний (циліндричний), кубічний та плоский. Одношаровий призматичний епітелій міститься на внутрішній поверхні шлунка, тонкої і товстої кишок, жовчного міхура, у порожнині матки та яйцеводів, у вивідних протоках печінки та підшлункової залози. Одношаровий кубічний епітелій вистилає канальця нирок, вивідні протоки багатьох залоз, дрібні бронхи легень. Одношаровий плоский епітелій вистилає очеревину, плевру, навколосерцеву сумку (перикард). Багаторядний, або псевдобагатошаровий епітелій містить клітини різних форм, їх ядра лежать на різних рівнях і утворюють кілька рядів. Багатошаровий епітелій поділяється на багатошаровий плоский зроговілий, багатошаровий плоский незроговілий та перехідний. Багатошаровий плоский незроговілий локалізований у рогівці ока, ротовій порожнині, стравоході, піхві, анальній частині прямої кишки. Багатошаровий плоский зроговілий епітелій вкриває поверхню шкіри і має назву епідермісу. Перехідний епітелій вистеляє сечовивідні шляхи — ниркові миски, чашечки, сечоводи, сечовий міхур. Окремим видом епітелію є залозистий епітелій, з якого побудована переважна більшість залоз організму. Клітини залозистого епітелію називають гландулоцитами. Епітеліальна тканина виконує низку важливих функцій в організмі людини і тварин, напр., захищає тканини, що лежать під ними, від механічних пошкоджень, проникнення чужорідних агентів, бере участь у транспортних процесах, виконує секреторну функцію та ін. У медицині епітелій відіграє значну роль у проникненні багатьох ЛП, особливо виготовлених у вигляді мазей, кремів, гелів та ін. Так, напр., крізь епітелій шкіри проникають діючі речовини багатьох венотонізуючих препаратів