ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 749
Скачиваний: 2
Біла речовина спинного мозку утворена мієліновими нервовими волокнами і нейроглією. Борознами, вентральною серединною щілиною та рогами сірої речовини вона поділяється на парні дорсальні, вентральні й латеральні канатики. Тільки вентральні канатики з’єднуються між собою. Це з’єднання утворює білу спайку, яка розміщена між вентральною серединною щілиною і сірою спайкою. Нервові волокна білої речовини утворюють провідні шляхи, які з’єднують окремі сегменти спинного мозку(власний провідниковий апарат спинного мозку, через який здійснюються безумовні рефлекси від рецепторів шкіри до м’язів і судин) та спинний мозок з різними відділами головного мозку(висхідні й низхідні).
82.Будова органа зору
Орган зору, або око, є периферичною частиною аналізатора зору. До його складу входять очне яблуко і захисні та допоміжні органи. Очне яблуко безпосередньо сприймає світлові подразнення. Воно має кулясту форму, міститься в очній ямці (орбіті) і складається з оболонок, світлозаломлювальних середовищ, кровоносних судин та нервів. Очне яблуко має три оболонки: зовнішню — волокнисту, середню — судинну і внутрішню — сітківку.
Волокниста (фіброзна) оболонка має дві частини: білкову оболонку і рогівку. Білкова оболонка, або склера, займає 4/5 поверхні очного яблука. Вона товста, непрозора, щільна, білого кольору, утворена щільною сполучною тканиною і має мало кровоносних судин. В її задній ділянці є решітчаста пластинка, через яку виходить зоровий нерв. Рогівка розміщена в передній частині очного яблука і займає 1/5 його поверхні. Вона тонка, прозора, не має судин, утворена щільною сполучною тканиною, із зовнішньої поверхні вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм.
Судинна оболонка утворена пухкою сполучною тканиною, містить міоцити, пігментні клітини і багато кровоносних судин. До її складу входять райдужна оболонка, війкове тіло і власне судинна оболонка. Райдужна оболонка (райдужка) знаходиться позаду рогівки. Між ними розміщена передня камера очного яблука, заповнена внутрішньо очною рідиною.
Сітківка складається з передньої — сліпої і задньої — зорової частин. Сліпа частина представлена двома шарами пігментних клітин, які вкривають задню поверхню райдужки та війкового тіла. Зорова частина сітківки складається з шару пігментних клітин, які щільно прилягають до власне судинної оболонки і нервового шару (листка). Останній майже прозорий (за життя), містить нервові клітини, у тім числі й світлочутливі, гліоцити, нервові волокна, кровоносні судини і нещільно з’єднується з пігментним шаром. Пігментний шар, нервові клітини, гліоцити, нервові волокна нервового листка в цілому формують десять шарів зорової частини сітківки: пігментний, шар паличок і колбочок (фотосенсорний), зовнішній пограничний, зовнішній ядерний, зовнішній сітчастий, внутрішній ядерний, внутрішній сітчастий, гангліозний, шар нервових волокон і внутрішній пограничний
83.Анатомічна і гістологічна будова пристінково-завиткового органа
Присінково-завитковий орган є периферичною частиною однойменного аналізатора. Він сприймає звукові коливання та зміни положення тіла в просторі і представлений вухом, яке поділяють на зовнішнє, середнє і внуторішнє .
До складу зовнішнього вуха входять вушна раковина (мушля) з її м’язами, зовнішній слуховий хід і барабанна перетинка.
Вушна раковина — це шкірна складка лійкоподібної форми, в основі якої лежить еластичний хрящ. За допомогою своїх м’язів, які неоднаково розвинені у свійських тварин, вона може повертатись у напрямку джерела звуку. Шкіра вушної раковини вкрита волоссям. У шкірі, яка вкриває зсередини звужену частину вушної раковини, містяться специфічні залози, секрет яких(вушна сірка) разом із довгим волоссям захищає зовнішній слуховий хід від потрапляння в нього комах, пилу та інших сторонніх предметів. Зовнішній слуховий хід складається з хрящової й кісткової частин і вистелений слизовою оболонкою, яка вкрита багатошаровим плоским епітелієм. Його внутрішній отвір закритий барабанною перетинкою. Барабанна перетинка побудована з волокнистої сполучноїтканини. Зовні вона вкрита багатошаровим плоским епітелієм, збоку середнього вуха — слизовою оболонкою з одношаровим плоским епітелієм.
Середнє вухо знаходиться в барабанній частині кам’янистої кістки. Воно слугує для проведення звукових коливань від зовнішнього до внутрішнього вуха. До його складу входять барабанна порожнина і слухові кісточки з їхніми м’язами та зв’язками. Барабанна порожнина має медіальну, латеральну, дорсальну і вентральну стінки. Латеральна стінка утворена барабанною перетинкою, на медіальній є вікно присінка, закритепідніжкою стремінця, і вікно завитки, закрите вторинною барабанною перетинкою. У вентроростральній стінці є отвір слухової труби, яка сполучає барабанну порожнину з порожниною носоглотки. Випинання стінки слухової труби у коня утворює повітроносний мішок. Через слухову трубу в барабанну порожнину надходить повітря, необхідне для вирівнювання тиску в барабанній порожнині з тиском у внутрішньому слуховому ході. Слухових кісточок чотири: молоточок, коваделко, сочевицеподібна кісточка і стремінце. Вони з’єднані між собою суглобами, а ручка молоточка вправлена в барабанну перетинку. Слухові кісточки утримуються в своєму положенні за допомогою зв’язок, а їхні м’язи зменшують силу коливання.
Внутрішнє вухо складається з кісткового й перетинчастого лабіринтів, між якими є перилімфа, а в середині перетинчастого лабіринту — ендолімфа. До складу кісткового лабіринту входять: присінок, три півколових кісткових канали та кісткова завитка.
84.Особливості будови органів сечовиділення птахів
Органи сечовиділення птахів складаються з нирок і сечоводів, що впадають у середню частину клоаки. Сечового міхура і сечівника немає. Нирки забезпечують виведення з крові кінцевих продуктів обміну речовин, надлишку води і солей з організму у вигляді сечі. Вони у птахів довгі, розміщені у заглибинах (ямках) попереково-крижового відділу хребетного стовпа і клубових кісток. У них виділяють три частки: передню, середню і задню. Вісцеральна їх поверхня горбиста, забарвлення — темно-коричневе. Відносна маса 1 – 2 %. У курей абсолютна маса нирок досягає 12 – 21 г. Зовнішня поверхня вкрита сполучнотканинною оболонкою, а вісцеральна ще й очеревиною. Кожна частка нирок птахів, як і нирок ссавців, містить кіркову і мозкову речовини. Сечоводи беруть початок всередині ниркових часток. Вони у вигляді звивистих трубочок прямують по медіальному краю нирок і відкриваються у середній відділ клоаки
85.Особливості будови шкіри та її похідних
На відміну від ссавців, у шкірі птахів немає потових і сальних залоз, а також мало кровоносних судин. Однак у всіх видів птахів у шкірі є тільки куприкова (надхвостова) залоза, розміщена над останніми крижовими хребцями Жировим секретом цієї залози птахи змащують пір’я. Вона складна, трубчаста, овальна, верхівкою спрямована каудально. Куприкова залоза добре розвинена у водоплавних птахів, досягаючи 10 – 12 мм у довжину. Крім куприкової залози до складу похідних шкіри птахів відносять пір’я, луску, дзьоб, кігті, шпори та шкірні складки (гребінь, борідки, сережки, корали).
Перо має стрижень і віяло. Стрижень складається з очина і стебла. Очин є початковою, вільною від віяла частиною. Віяло утворене гілками, що відходять від стебла у протилежні боки. Від гілок відгалужуються промені, які з’єднуються гачечками і формують пластинку. Пір’я поділяють на контурне і пухове. Контурне пір’я найчисленніше, воно вкриває майже все тіло птахів. Його поділяють на покривне, махове і рульове. Махове пір’я розміщене в ділянці крил, рульове — в ділянці хвоста. Пухове пір’я дрібніше, розміщене під контурним, забезпечує збереження сталої температури тіла. Забарвлення пір’я птахів різноманітне, що зумовлено наявністю в ньому пігментних клітин. Періодичну зміну пір’я називають линянням
Складки шкіри, багаті на кровоносні судини,утворюють на голові та шиї: гребінь, сережки (кури) і корали (індики). Гребінь — активний орган терморегуляції, є також тестовим показником морфо функціонального статусу курей.
Рогові утвори шкіри формують луску, яка вкриває тазові кінцівки від заплеснового суглоба до кігтя пальця і особливо добре розвинена в курячих. Остання фаланга кожного пальця вкрита кігтями, що також добре розвинені у птахів ряду курячих.
Шпора — роговий утвір, що виростає у самців родини курячих на плантарній кістковій основі заплесно-плеснової кістки (цівки).
Дзьоб — роговий утвір наддзьобка й піддзьобка. Форма дзьоба видоспецифічна. Серед свійської птиці дзьоб найбільш розвинений у курячих. Дзьоб — найчутливіше місце на поверхні тіла птахів завдяки наявності великої кількості рецепторних закінчень. У птахів у період вилуплення з яйця біля верхівки дзьоба знаходиться роговий вапняний конусоподібний наріст із гострою верхівкою — яйцевий зуб, яким плід руйнує шкаралупу під час вилуплення і який потім дуже швидко зникає.
86. Особливості будови скелету птахів
Відносна маса скелета новонароджених птахів становить 19 – 20 %, дорослих — 8 – 10 %. Особливістю кісток птахів є їх значна мінералізація (у зневодненій кістці міститься до 80 % мінеральних речовин) і пневматизація, яка починається з 15-добового віку . У самок у період яйцевідкладання в кістках, особливо трубчастих кінцівок, формується медулярна кістка, що бере участь у формуванні шкаралупи. Скелет птахів, як і ссавців, поділяють на осьовий і скелет кінцівок
Скелет голови (череп). Окремі кістки черепа ще в ранній період розвитку птахів зростаються так, що у дорослих особин їх межі розпізнати практично неможливо .Мозковий відділ черепа птахів побудований із потиличної, клиноподібної, скроневих, тім’яних, лобових і решітчастої кісток. Потилична кістка замість двох має один виросток кулястої форми, що забезпечує значну рухливість голови. Лицевий відділ черепа побудований із носових, різцевих, верхньощелепних, під’язикової кісток та лемеша. Перші три кісткизростаються між собою і рухомо з’єднуються з мозковим відділом черепа. Задні частини носових і відростки різцевих кісток мають вигляд тонких і гнучких пластинок. Верхньощелепні кістки з’єднуються з нижньощелепними через піднебінні, крилоподібні та квадратні кістки, утворюючи між собою суг. Шийний відділ скелета птахів має різну кількість хребців. У курей їх 13 – 14, у качок 14 – 15, у гусей 17 – 18. Остисті відростки шийних хребців птахів розвинені слабко, поперечно-реберні— навпаки, добре. Суглобові поверхні тіл хребців мають сідлоподібну форму, забезпечуючи добру рухливість шиї в двох площинах: сагітальній (розгинання — згинання) і фронтальній (бічні рухи). Обертальні рухи можливі у першому (потилично-атлантовому) і другому (атланто-осьовому) шийних суглобах. Шия птахів за такої будови тіл хребців і за наявності кулястого виростка потиличної кістки дуже рухлива в усіх напрямках. Більше того, довга шия у водоплавних птахів дає їм можливість добувати корм на глибоких ділянках водойм. Грудний відділ скелета складається з грудних хребців, ребер і груднини, що разом утворюють грудну клітку. Грудна клітка більшості птахів має конусоподібну форму, у хижих — циліндричну, а у качок і гусей її форма проміжна
Скелет кінцівок птахів складається зі скелета поясів та вільних кінцівок, як і у ссавців. Пояс грудної кінцівки (крила) утворений трьома кістками: лопаткою, ключицею і коракоїдною кісткою, що найбільш розвинена порівняно з першими. Коракоїдна кістка дистальним кінцем з’єднується з краніальним кінцем груднини, а протилежним — з лопаткою, ключицею і плечовою кісткою. Ключиця одним кінцем з’єднується з лопаткою біля плечового суглоба, а протилежним — зростається з таким самим кінцем другої ключиці, утворюючи вилку, на кінці якої у курей знаходиться плоский відросток. Цей кінець ключиці у деяких птахів зростається з грудниною, а у курей з’єднується з нею зв’язкою. Лопатка має вигляд вузької слаборозвиненої пластинки. Вона з’єднується суглобом із ключицею, коракоїдною та плечовою кістками. Скелет вільної кінцівки поділяють на плечову кістку, кістки передпліччя і кисть. На медіальній поверхні плечової кістки розміщений отвір, який сполучає її повітроносну порожнину з повітроносним мішком. Повітроносна порожнина займає до 2/3 довжини плечової кістки. У курей у період яйцевідкладання вона зменшується. Скелет поясу тазової кінцівки складається з клубової, лобкової та сідничої кісток, що зростаються між собою. Клубові кістки, крім того, зростаються із попереково-крижовою кісткою. Лобкова і сіднича кістки кожного боку не з’єднуються між собою, тому замість вентральної кісткової стінки таз птахів має м’яку м’язову стінку. Між клубовою й сідничою кістками розміщений сідничий, а між сідничою і лобковою — затульний отвір. На внутрішній поверхні зрощених клубової та попереково-крижової кісток є дві поздовжні ямки, в яких розміщені нирки. На місці зрощення всіх трьох кісток знаходиться тазова западина для з’єднання зі стегновою кісткою. Скелет вільної тазової кінцівки складається зі стегнової кістки, кісток гомілки й кісток стопи
87.Особливості будови органів травлення птахів
Найпомітніші особливості будови органів травлення птахів спостерігаються в головній, передній і задній кишках. Головна кишка не поділяється на ротову порожнину і глотку, оскільки м’яке піднебіння відсутнє. Губ, ясен, зубів і щік у птахів немає. Їхні щелепи вкриті роговими похідними шкіри, які разом з кістками, на яких вони закріплюються, формують наддзьобок (на верхній щелепі) і піддзьобок (на нижній щелепі), складаючи разом дзьоб. Дзьоб птахів, пристосованих до різних способів приймання корму та його видів, має неоднакову форму і твердість. У курей він твердий, зігнутий і загострений; у качок і гусей — порівняно м’який, прямий, широкий, сплющений дорсовентрально і вкритий восковицею з чутливими тільцями. По краях ротової порожнини у качок і гусей містяться поперечні пластинки з нервовими закінченнями. Язик за формою відповідає дзьобу. Стравохід перед входом в грудочеревну порожнину утворює розширення — воло . У качок і гусей воно розвинене слабко. В слизовій оболонці дорсальної й латеральних стінок вола розміщені численні слизові залози. У волі накопичується і мацерується корм. Шлунок птахів складається з двох камер — залозистої й м’язової. Залозиста камера шлунка розширена, коротка і має потовщені стінки. В її слизовій оболонці містяться залози, подібні до фундальних залоз шлунка ссавців. Корм у цій камері шлунка не затримується, а тільки зволожується секретом залоз. Залозистакамера шлунка відділяється від м’язової проміжною зоною. М’язова камера шлунка добре розвинена у зерноїдних, гірше — у хижих птахів. Слизова оболонка м’язової камери шлунка вкрита товстою і щільною кутикулою, містить залози, подібні до пілоричних залоз шлунка ссавців. М’язова оболонка цієї камери шлунка досить сильно розвинена, особливо на бічних стінках. У м’язовій камері шлунка містяться тверді часточки (камінці, скло, пісок тощо), які сприяють подрібненню корму під дією скорочень м’язових стінок. Тонка кишка складається з дванадцятипалої, порожньої й клубової кишок. У слизовій оболонці дванадцятипалої кишки дуоденальних залоз немає. Довжина тонкої кишки залежить від виду корму. Так, тонка кишка качок і гусей у 4 – 5, у курей — в 5 – 6 разів перевищує довжину тіла. Дванадцятипала кишка утворює петлю з двох колін, в якій розміщена підшлункова залоза. Порожня й клубова кишки підвішені на довгій брижі. Клубова кишка відкривається в задню кишку на межі сліпих кишок із прямою. Печінка птахів досить велика, поділяється на дві частки і займає значну частину вентральної половини грудочеревної порожнини. На правій частці печінки знаходиться жовчний міхур, якого немає у цесарок, голубів, страусів. Підшлункова залоза розміщена у петлі дванадцятипалої кишки. У качок і гусей вона має дві частки і дві протоки; у курей — три частки і три протоки. У складі товстої кишки птахів ободової кишки немає. У качок, гусей і курей є дві сліпі кишки.