Файл: ІСР охорона праці в галузі.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 17.11.2021

Просмотров: 415

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Державний нагляд (Ст.. 38.) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

  • спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

  • спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

  • спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

  • спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

  • безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

  • одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

  • видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та органам виконавчої влади і місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

  • забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

  • притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

  • надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Рішення посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за необхідності обґрунтовуються результатами роботи та висновками експертно-технічних центрів, дослідних, випробувальних лабораторій та інших підрозділів технічної підтримки. Наукова підтримка наглядової діяльності здійснюється відповідними науково-дослідними установами.


Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці є державними службовцями. Вони несуть відповідальність згідно із законом за виконання покладених на них обов'язків. Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право носити формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.


Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, затвердженого, наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.03.2007 № 56.


На основі набутих теоретичних знань студент повинен

знати:

  • хто здійснює державне управління та нагляд за охороною праці;

  • повноваження профспілок та уповноважених трудових колективів з питань охорони праці;

  • як здійснюється контроль за охороною праці на підприємстві;

  • як створюється комісія з питань охорони праці, її права, обов’язки.

вміти:

  • проаналізувати роботу державних органів управління та нагляду за охороною праці;

  • проаналізувати можливості профспілок та уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.


Питання для контролю:

  1. Хто здійснює державне управління та нагляд за охороною праці.

  2. Права та обов’язки профспілок та уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.

  3. Як проводиться 3-з ступеневий оперативний контроль на підприємстві.

  4. Як створюється та функціонує комісія з питань охорони праці.


Література:

  1. Жидецький В.Ц. “Основи охорони праці”. Львів, “Афіша”, 2002, с.40-51, 60-61.

  2. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. Київ, 2005. -С. 43-52, 75-90 .

  3. Москальова В.М. Основи охорони праці. К., 2005, с.132-141.

  4. Федоров М.І., Лапенко Т.Г., Дрожчана О.У. Охорона праці в галузі АПК. –Полтава: ПДАА, 2005. С.34-39.

  5. Федоров М.І., Костенко О.М., Дрожчана О.У. Охорона праці: Нормативні акти і документація з охорони праці, що діє у межах підприємства. Том 2. –Полтава: ПДАА, 2004. С. 29-157.


ІСР 10

Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві.

(2 год)

1. Завдання, принципи та види страхування від нещасних випадків.

2. Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

3. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.

4. Обов’язки та права суб’єктів страхування

Закон України “Про загальнообов’язкове держане соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві .


Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

  1. Паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

  2. Своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

  3. Обов'язковість страхування від нещасного випадку працівників, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

  4. Надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

  5. Обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

  6. Диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

  7. Економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є:

    • застраховані громадяни;

    • страхувальники;

    • страховик.

    Застрахована особа - це фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

    Страхувальник - це роботодавець, а в окремих випадках - застрахована особа (при добровільному страхуванні).

    Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

    Об'єктами страхування є життя, здоров'я та працездатність застрахованого.

    Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного-захворювання, які спричинили втрату працездатності встановлює два види страхування:

    • обов'язкове;

    • добровільне.

    Обов'язкове страхування

    Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають (Ст..8):

      1. особи, які працюють на умовах трудового договору;

      2. учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

      3. особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

      Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно ніякої згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені вище, вважаються застрахованими незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.


      Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

      1. Священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

      2. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

      3. Громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

      Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

      Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

      Управління страхуванням. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням. Фонд знаходиться у місті Києві.

      Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

      Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських. Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків створюється на шестирічний строк і проводить свої засідання відповідно до затвердженого ним плану, але не рідше двох разів на рік.

      Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

      Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в областях, відділення в районах та містах обласного значення.

      Соціальні послуги та виплати, які здійснюються Фондом (Ст. 21) У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

      1. Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: