Тема 7

Шляхи підвищення продуктивності праці (2 год.)

 Література

1. Савчук В. К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1996. – с. 120 – 121.

 Методичні вказівки

Продуктивність праці є рухливим і динамічним показником результативності праці та ефективності виробництва, який коригується низкою факторів, має визначальне значення в розвитку окремого підприємства в країні в цілому. Тому власники, наймані працівники та керівники повинні постійно шукати шляхи й результати підвищення продуктивності праці.

Резервами зростання продуктивності праці є використані можливості економії затрат праці, які виникають внаслідок дій тих чи інших факторів. Значну роль відіграє науково-технічний прогрес: застосування нової техніки, удосконалення системи машин, впровадження комплексної механізації, інженерних комунікацій, необхідних для виконання процесів, а також передових технологій та наукових розробок сприяють підвищенню продуктивності праці, модернізація діючого обладнання. Адже оновлюється матеріально-технічна база, скорочуються витрати ручної праці.

Суттєвий вплив має організація процесу виробництва. Вона дає змогу знаходити найбільш досконале управління виробництвом, раціональні прийоми виконання операцій та виявлення інших важливих чинників. Наукова організація праці охоплює значні потенційні резерви підвищення ефективності праці з мінімальними додатковими матеріальними витратами. Значний вплив має максимальне використання діючих потужностей, диверсифікація виробництва, скорочення втрат робочого часу ін.

Підвищення продуктивності праці залежить і від соціально-економічних показників, які пов’язані із кваліфікацією і освітою виконавців, рівнем відносин власності на підприємстві, умовами праці, застосуванням оптимальних режимів праці і відпочинку, психологічним кліматом у колективі, його згуртованістю і внутрішньоколективними стосунками, поліпшення умов праці, підвищення творчої активності працівників. Адже кожен керівник чи власник прагне отримати максимальну користь за допомогою най раціонального використання праці робітників, найменшими затратами і з оптимальною чисельністю персоналу, мінімальними витратами робочого часу.

Стимулом підвищення продуктивності праці також є удосконалення форм систем оплати праці, відтворення робочої сили та розв’язання соціальних проблем суспільства. Підвищення продуктивності праці створює умови для зростання заробітної плати, і навпаки, збільшення заробітної плати стимулює її продуктивність.

Контрольні запитання

1. Що таке продуктивність праці?

2. Назвіть та охарактеризуйте шляхи підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Тема 8

Аналіз залучення та використання іноземних інвестицій (2 год.)

---

 Література

1. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир, ПП "Рута", 2003. – с. 157 – 183.

2. Семенюк Н. А., Петренко В. Г. Економічний аналіз. Навчально – методичний посібник. – НМЦ, 2004. – с. 29 – 32.

 Методичні вказівки

Інвестиція – це довгострокове вкладення коштів у відтворення основних засобів, в обігові активи та різні фінансові інструменти, придбання патентів, ліцензій.

Інвестиції класифікують за окремими ознаками:

• за об'єктами вкладених коштів – реальні та фінансові інвестиції;

• за періодом інвестування – короткотермінові та довготермінові інвестиції;

• за формами власності – індивідуальні, державні, іноземні та спільні;

• з характером участі – прямі та непрямі інвестиції;

• за регіональною ознакою – державні та зарубіжні.

Останніми роками в агропромисловому комплексі України започатковано наступні основні форми залучення іноземних інвестицій:

• надання кредитів урядами іноземних держав уряду України для закупівель продовольства і на технічну допомогу;

• відкриття кредитних ліній міжнародними банками на пільгових умовах для здійснення конкретних проектів в агропромисловому комплексі;

• інвестиційне кредитування в різних формах іноземними фірмами українських товаровиробників щодо матеріально – технічного забезпечення.

Перша форма – це пільгове фінансування країн, що перебувають у складному соціально-економічному стані.

Більш перспективне, порівняно з цим видом кредиту, – залучення інвестицій з боку таких міжнародних банківських структур як Європейський та Світовий банки реконструкцій та розвитку.

Максимальний загальний термін надання кредитів – 10 років для комерційних підприємств, 15 років – для проектів у сфері інфраструктури.

Однією із форм довгострокового інвестиційного кредитування є поставка технологічного обладнання для переробки сільськогосподарської продукції з наступною оплатою продукцією, що виробляється на цьому обладнанні.

Переваги такої форми інвестування у тому, що вона дає можливість:

• створити повнокомплектне підприємство з сучасною західною технологією за відсутності в української сторони стартового валютного капіталу;

• випускати конкурентоспроможну продукції, яка відповідає високим стандартам якості;

• перекласти на іноземного інвестора маркетингові дослідження зовнішнього ринку і заповнення своєї ніші; забезпечити через іноземного інвестора вихід своєї продукції на зовнішній ринок, починаючи з моменту її випуску;

• використати довгостроковий кредит іноземного інвестора в вигляді поставок обладнання на вигідних умовах, а також одночасно з кредитом у вигідній для української сторони формі досвід кредитора в організації виробництва за сучасною технологією;

• розрахуватися з фірмою, яка здійснила товарний кредит, своєю продукцією на без валютній основі.

---

Контрольні запитання

1. Як класифікують інвестиції?

2. Назвіть основні форми залучення капітальних інвестицій у АПК. Охарактеризуйте їх.

3. Охарактеризуйте залучення інвестицій у формі вкладу в створення спільних підприємств агропромислового комплексу.

4. Назвіть переваги форми інвестування – поставки технологічного обладнання для переробки сільськогосподарської продукції.

Тема 9

Аналіз конкурентоспроможності продукції (2 год.)

 Література

1. Економічний аналіз: Навчальний посібник / Паланюк Н. А., Петренко В. Г. – К.: Аграрна освіта, 2010. – с. 163 – 169.

 Методичні вказівки

В умовах ринкової економіки підприємства (товаровиробники) самостійно визначають ціни на продукцію, яку вони виробляють. Це зумовлює виникнення цінової конкуренції між виробниками. Кожний з них намагається продати вироблений товар і цим самим зміцнити своє становище на ринку.

В умовах цінової конкуренції зміцнюють своє становище на ринку ті підприємства, які виробляють товар з високою ціновою конкурентоспроможністю, під якою розуміють ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною.

Максимальну ціну визначає попит на товар. Вона в значній мірі залежить від якості товару. Мінімальну ціну визначають витрати на одиницю продукції, тобто собівартість продукції, яка відображає критичну точку продажу. Ціна нижча собівартості зумовлює збитковість виробництва продукції. Чим більша різниця між ціною і собівартістю, тим більший прибуток на одиницю продукції, тим вища конкурентоспроможність підприємства.

Цінову конкурентоспроможність продукції визначають за формулою:

де ЦК - цінова конкурентоспроможність;

Ц - ціна продажу одиниці продукції;

С - собівартість одиниці продукції.

Цінова конкурентоспроможність відображає частку прибутку, яка припадає на 1 грн. виручки від реалізації продукції.

Чим більший коефіцієнт, тим вища конкурентоспроможність продукції.

Максимальний прибуток можна одержати не обов'язково при встановленні максимальної ціни на товар. І тут виникає проблема оптимізації ціни, тобто потрібно знайти таку ціну на товар (при певному об'ємі його продажу), при якій прибуток буде максимальний (цільовий).

При повному обсязі виробництва (Вх) виручка від реалізації продукції тільки покриває товаровиробнику затрати на її виробництво (точка К), тобто немає прибутку, ні збитку. Таким чином, об'єм виробництва в порівнянні Вх є мінімально необхідним об'ємом продажу, при якому виручка рівна затратам. Збільшення об'єму виробництва Вх забезпечує прибуток, а зменшення - збиток.

Точка Вх називається критичним об'ємом, точка К називається точкою беззбитковості і вимірюється в грошовому виразі.

Точку беззбитковості розраховують за формулою:

,

де В_х – об’єм виробництва;

Сп – постійні затрати підприємства;

---

Ц – ціна;

Спер. – перемінні (змінні) витрати.

Поріг беззбитковості - за формулою:

Р = Ц * В_х = С_пер * В_х.

При встановленні ціни по даній методиці при умові прямолінійної динаміки затрат і виручки її рівень визначають за формулою:

.

Контрольні запитання

1. Розкрийте суть поняття цінової конкуренції.

2. Розкрийте поняття конкурентоспроможності підприємства.

3. Методика аналізу конкурентоспроможності продукції.

4. Порядок розрахунку точки беззбитковості.

Тема 10

Аналіз причини зміни посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур

(2 год.)

 Література

1. Долинський В. П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Вища школа, 1999. – с. 22 – 24.

2. Савчук В. К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1995. – с. 39 – 42.

3. Семенюк Н. А., Петренко В. Г. Економічний аналіз. Навчально – методичний посібник. – НМЦ, 2004. – с. 29 – 32.

 Методичні вказівки

Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ та врожайності сільськогосподарських культур.

Оцінку дотримання планової площі проводять на основі порівняння фактичної посівної площі з плановою. Оскільки зміна розміру посівної площі зумовлює зміну її частки в загальній площі, то в процесі аналізу визначають і структурні зміни, які в умовах обмеження площ є одним із факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення її ефективності.

Основними факторами, які можуть зумовити зміну розміру посівних площ та їх структури, є: метеорологічні умови аналізованого періоду; загибель посівів від хвороб, шкідників і бур'янів (якщо немає можливості пересіяти аналогічними культурами); зміна потреб у певній продукції, що зумовлюється зниженням попиту на продукцію підприємства тощо; різке збільшення виробництва продукції певної культури в результаті меліорації земель, внесення підвищених норм добрив та проведення інших заходів, що сприяли значному підвищенню врожайності; погіршення забезпеченості господарства певними виробничими ресурсами; розширення площ внаслідок проведення культуртехнічних робіт, рекультивація земель, розукрупнення підприємства тощо.

У кожному випадку за результатами аналізу необхідно оцінити зміни посівних площ і, якщо ці зміни небажані, намітити конкретні заходи щодо запобігання чи ліквідації їх.

Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції рослинництва, є врожайність. Тому даному показнику приділяють велику увагу. Під час аналізу врожайності необхідно вивчити динаміку її росту по кожній культурі чи групі культур за певний період часу і виявити, які міри приймає підприємство для підвищення її рівня. У процесі аналізу також слід встановити ступінь виконання плану по врожайності кожної культури і розрахувати вплив факторів на зміну її величини. Цими факторами є:

---

• природно – кліматичні;

• агротехнічні;

• організаційно –економічні.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку і виконання плану по всіх агротехнічних заходах, визначити ефективність кожного з них (приріст урожаю на 1 ц добрив, одиницю виконаних робіт тощо) і після цього підрахувати вплив кожного заходах на рівень урожайності і валовий збір продукції, у випадку невиконання плану по окремих заходах необхідно вияснити причини, а при можливості – втрати продукції.

Контрольні запитання

1. Як проводять аналіз дотримання планової площі?

2. Які фактори впливають на зміну розміру посівних площ?

3. Охарактеризуйте аналіз урожайності.

4. Назвіть фактори, які впливають на зміну урожайності. Охарактеризуйте їх.

Тема 11

Аналіз забезпеченості тварин кормами (2 год.)

 Література

1. Економічний аналіз: Навчальний посібник / Паланюк Н. А., Петренко В. Г. – К.: Аграрна освіта, 2010. – с. 138 – 141.

 Методичні вказівки

Від забезпеченості тварин кормами залежить розмір поголів’я тварин і рівень їх годівлі. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити стан кормової бази в господарстві, забезпеченість тварин кормами в цілому й особливо в стійловий період. Для цього необхідно фактичну наявність кормів порівняти з плановою потребою, яка визначається виходячи з фактичного поголів’я і планових норм годівлі.

При вивченні потреби в кормах і аналізі забезпеченості ними для кожного з періодів (зимового чи літнього), обчислюють середнє поголів’я. Якщо фактичне поголів’я відрізняється від планового, то на різницю в поголів’ї треба скоригувати планову потребу в кормах.

Забезпеченість і витрачання кормів виражають у центнерах натури і кормових одиницях. Останні дають змогу звести всі види кормів до однієї величини. Щоб вивчити повноцінність годівлі тварин і рівень їх продуктивності, використовують дані про вміст у кормах перетравного протеїну. Показник перетравного протеїну значною мірою залежить від своєчасного скошування трав, сушіння і скирдування сіна, способу силосування і правильного зберігання кормів.

Забезпеченість кормами за видами аналізують не тільки в цілому за рік, а й за періодами утримання. Часто без господарське витрачання кормів улітку призводить до того, що взимку в підприємствах не вистачає кормів. Тим часом, якщо аналізувати середньорічні дані, складається враження, що тваринництво повністю забезпечене кормами.

Для аналізу забезпечення тварин кормами використовують макет таблиці.

Під час аналізу виявляють, як забезпечена кормами кожна група тварин. Слід вивчити, як у господарстві дотримуються прийнятих норм годівлі і раціонів, бо порушення їх часто є причиною перевитрат кормів. Також потрібно встановити, чи відповідає витрачання їх у певній групі тварин виконанню плану виходу продукції, а також дотриманню планових норм витрат кормів на 1 ц молока, м’яса.

---

Смотрите также файлы

• Бізнес план ячмінь.doc

• РОЗДІЛ 3.doc

• ДЕРЖИСПИТ_БАКАЛ_2012_день_ОЦЯ.doc

• висновки.doc

• Соціологія.doc